Ухвала суду № 135624054, 09.10.2023, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2996/23

Провадження № 2-з/314/20/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області

в складі головуючого судді: Капітонова Є.М.,

розглянувши в приміщенні суду, в м. Вільнянськ, заяву розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

До Вільнянського районного суду Запорізької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,2076 га на території Тернівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

04.10.2023 до Вільнянського районного суду Запорізької області позивачем по справі подано заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,2076 га на території Тернівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Дослідивши та оцінивши матеріали заяви, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ст. 150 ЦПК України, пункти 2, 3 ч. 1 якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Предметом позову є, зокрема, визнання заповіту нікчемним, із застосуванням відповідних наслідків нікчемності.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи те, що нотаріальні дії відносно спадщини, на час розгляду заяви, не завершені, приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, у зв`язку з чим забезпечення позову, необхідно реалізувати шляхом встановлення заборони Приватному нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Тиханській С.Я. видавати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та виносити постанови про відмову у видачі свідоцтва на спадщину до розгляду цивільної справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили за даною цивільною справою.

Керуючись ст.ст. 149-153, 353 ЦПК України,

постановив:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Приватному нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Тиханській С.Я. видавати свідоцтво про право на спадщину та виносити постанови про відмову у видачі свідоцтва на спадщину, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розгляду цивільної справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили за даною цивільною справою.

Виконання ухвали доручити Приватному нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Тиханській С.Я.

Копію ухвали направити учасникам процесу.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя : Є. М. Капітонов

09.10.2023