Ухвала суду № 135623922, 13.04.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/86/26

Номер провадження 2/298/25/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 квітня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Зизич Наталія Юріївна, до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Зизич Наталія Юріївна, звернувся до суду з позовом до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Буківцьово Ужгородського району Закарпатської області.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Зизич Н.Ю. подала заяву про усунення недоліків.

Ухвала від 30 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху також була скерована позивачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , однак рекомендоване поштове відправлення повернулось на адресу суду без вручення з відміткою "адресат відсутній".

Зі змісту поданої представником позивача заяви суддею установлено, що не всі недоліки, на необхідності виправлення яких вказувалось в ухвалі суду від 30 січня 2026 року усунуті.

Зокрема, судом вказувалось на необхідності надання суду постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Необхідність звернення позивача до суду за захистом своїх прав пов`язана з неможливістю скористатись правом на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

Згідно приписів ч.4 ст.49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. У протилежному випадку дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа №2-390/2006.

Проте в супереч вимогам ст. 175 ЦПК України позивачем не надані докази відсутності умов оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця в позасудовому порядку, а саме: наявності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

За вказаних обставин, судом повторно наголошується на необхідності надання постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3». Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до «Д-3», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

У матеріалах справи міститься квитанція про сплату №АLA-6227-63YE від 11 грудня 2025 року на суму 1449,51 грн., в якій призначення платежу зазначено як судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.

При цьому, при перевірці зарахування до спеціального фонду державного бюджету сплаченого позивачем судового збору даними системи документообігу суду встановлено, що квитанція про сплату №АLA-6227-63YE від 11 грудня 2025 року на суму 1449,51 грн. раніше подавалась позивачем ОСОБА_1 до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області на підтвердження сплати судового збору в іншій справі.

Так, у грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Зизич Наталія Юріївна, звернувся з позовом до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом (справа №298/1668/25, (провадження 2/298/475/25). До даної заяви заявником було надано квитанцію про сплату №АLA-6227-63YE від 11 грудня 2025 року на суму 1449,51 грн., в якій призначення платежу зазначено як судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Великоберезнянський районний суд Закарпатської області. Вказаний сплачений судовий збір згідно квитанція №АLA-6227-63YE від 11 грудня 2025 року зараховано до спеціального фонду державного бюджету у вищезазначеній справі.

Суд констатує, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом у справі №298/86/26 у підтвердження сплати судового збору надав платіжне доручення, яке уже раніше було використано за звернення до суду з іншим позовом до цього ж відповідача у справі №298/1668/25, провадження 2/298/475/25. Ухвалою судді від 05.01.2026 позовну заяву у цій справі повернуто позивачу.

Станом на 13.04.2026 відсутнє підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, а саме: в комп`ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутній показник (Виписка про зарахування судового збору) автоматичного поєднання платіжного доручення з Державною Казначейською службою у справі №298/86/26.

У поданій суду заяві про усунення недоліків представником позивача зазначено, що «….. Оскільки, кошти не були повернуті позивачем з бюджету, квитанцію можна використати повторно. Це відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».

З даного приводу судом звертається увага позивача та його представника на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Статтями 45 та 78 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного та місцевих бюджеті та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначені у Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 787). Зазначений порядок розроблено на виконання, зокрема, статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233 (далі - Наказ № 606), який набрав чинності 07.01.2025, внесено зміни до Порядку №787, згідно яких повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (в т.ч. судового збору за судовим рішенням), здійснюється органами Казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» органами, що контролюють справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030100 «Судовий збір», визначено суди та Державну судову адміністрацію України.

Суд констатує, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом у підтвердження сплати судового збору надав платіжне доручення, яке уже раніше було використано за звернення до суду з іншим позовом до цього ж відповідача у справі №298/1668/25, провадження 2/298/475/25. Питання про повернення суми сплаченого судового збору у даній справі не вирішувалось. З клопотанням про повернення судового позивач не звертався.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої законодавством.

Таким чином, заявник за подання до суду кожної заяви повинен сплатити судовий збір у відповідному розмірі. Платіжний документ, який було подано за подання інших позовних заяв, не може бути прийнятий судом як належний доказ, що підтверджує сплату судового збору. Відтак, ОСОБА_1 повинен сплатити судовий збір у даній справі у встановленому законом розмірі на загальних підставах.

Про необхідність усунення вказаних недоліків було зазначено в ухвалі суду від 30 січня 2026 року, однак такі не усунуті та повторно допущені у поданій заяві про усунення недоліків.

Згідно з ч. 9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Законодавче визначення передбачає, що позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду (або повернув позовну заяву). Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі звернення до суду, оскільки позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була повернута.

Вищезазначене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18, від 12.10.2023 у справі № 160/554/23.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у розмірі 1449 грн. 51 коп. або подати докази, що підтверджують звільнення його від сплати судового збору.

Платiжнi реквізити для перерахування судового збору: отримувач ГУК в Закарпатській області/Великоберезнянська тг/22030101, код ЄДРПОУ 37975895, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA318999980313131206000007393, КВК 22030101 (судовий збір).

З огляду на вказані обстави, суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків, що не суперечитиме вимогам ст.ст. 127, 185 ЦПК України.

Визначені вище недоліки мають бути усунуті у п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху враховується практика Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справі «De Geouffre de la Pradelle проти Франції», №12964/87, § 28, від 16 грудня 1992 pоку), де зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, означені вище вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачеві у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.

Звертається увага позивача і на те, що якісна підготовка справи до розгляду спрямована в першу чергу на захист інтересів самих учасників справи.

Керуючись ст.ст. 127, 185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Зизич Н.Ю., строк для усунення недоліків позовної заяви, що становить 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків.

У випадку неусунення недоліків у визначений судом термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу ОСОБА_1 та його представнику адвокату Зизич Н.Ю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Зизич В.В.