Рішення № 135619693, 10.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/15069/25

2/212/1964/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Терещук М. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив таке.

До суду звернувся представник позивача Костюшок П. М. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони заперечень проти розгляду справи без виклику сторін не надали; обмінялися змагальними документами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості на загальну суму 33 110,73 грн, з яких 18 900,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 14 210,73 грн заборгованість по відсотках; судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Позов обґрунтував таким. Між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір № 2031674084_CARD, який є змішаним договором, а саме кредитним договором та договором про надання банківських послуг, а послуги, які надаються кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток. В межах цього договору відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . 13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та позивачем укладено Договір факторингу № 13/10/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вказаним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем, перейшло до позивача. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

09 січня 2026 року відповідач подав відзив на позову заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на таке. Згідно з наданим позивачем витягом з реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023 первісним кредитором було відступлено право вимоги саме по картковому продукту. Звернувшись до суду з позовом про стягнення з мене боргу в розмірі 33 110,73 грн, позивач не надав суду жодних доказів користування відповідачем кредитним лімітом на картковому рахунку та наявності заборгованості у розмірі, що заявлений до стягнення. Надані позивачем копія рахунку-фактури, копія товарного чека, копія видаткової накладної, копія специфікації до кредитного договору не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки не підтверджують суму боргу в заявленому розмірі, з огляду на те, що згідно з договором факторингу позивачу відступлено право вимоги за картковим, а не кредитним продуктом, про що свідчить з урахуванням приписів пункту 6.1 Договору долучення самим же позивачем стосовно боржника витягу з Реєстру боржників № 2. У свою чергу, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості за період з 13.10.2023 до 30.11.2025 не може вважатися належним доказом заборгованості, адже не містить детального розрахунку боргу. Фактично зазначена лише загальна сума боргу за кредитом і нарахованими відсотками. Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не містить даних про суми кредитних коштів, які були отримані позичальником, дату їх отримання, періоду користування кредитом та прострочення повернення кредиту, процентну ставку, за якою здійснено розрахунок та нарахування відсотків. У позові немає належних доказів отримання відповідачем кредиту в сумі 18900 грн та розрахунку суми боргу із зазначенням конкретних сум і періодів нарахування, зокрема з урахуванням строку кредитування, який згідно зі строком дії кредитної картки був визначений до липня 2023 року. Отже, розмір боргу по картковому рахунку є недоведеним. Також позивач не надав належним чином оформленого Реєстру боржників до Договору факторингу, що підтверджує право вимоги до відповідача. Наданий витяг з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу не містить підписів уповноважених представників сторін, а містить лише підпис представника позивача про оформлення такого витягу.

14 січня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якому зазначила таке. Відповідно до умов кредитного договору кошти надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею. Відповідач у відзиві на позов не заперечив факт, але намагається показати, що позивач не довів його належним чином; побудував свою позицію на концепції «негативного доказу». Відповідач не надав суду доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Позивачем було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. У відповідності до умов Договору факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником, та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору, по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, в період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються клієнтом за окремим запитом фактора. З метою надання вичерпної інформації по справі позивач звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Позичальнику за укладеним договором. Станом на 14.01.2026 позивачем отримано відповідь на запит від первісного кредитора, в тому числі отримано додаткові докази, тому позивач просить суд поновити строк для подання доказів, прийняти та долучити до матеріалів справи: Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2031674084_CARD від 11.07.2020 року; Платіжну довідку. Зазначив, що долучив також витяг з Реєстру Боржників № 2 Додатку № 1 до Договору, як це передбачено ст. 95 ЦПК України. Просив долучити ще одну копію відповідного витягу.

16 січня 2026 року відповідач подав до суду Заперечення (на відповідь на відзив), у яких послався на таке. Ключовою та обов`язковою умовою виникнення грошового зобов`язання за кредитним договором є фактичне надання кредитних коштів Позичальнику, що прямо випливає зі статей 1046, 1054 ЦК України. У своїй відповіді на відзив позивач фактично визнав, що: не надав суду первинних документів, які підтверджують перерахування грошових коштів; не володіє оригіналами платіжних документів; тривалий час взагалі не мав доказів перерахування коштів, а звернувся до первісного кредитора за ними лише після подання відповідачем відзиву. Посилання позивача на банківську таємницю є неправомірним та юридично хибним, оскільки: банківська таємниця не звільняє сторону від обов`язку доказування (ст. 81 ЦПК України); кредитор або правонаступник має право отримати відповідні документи в межах договірних відносин або за ухвалою суду; судова практика Верховного Суду неодноразово наголошує, що відсутність доказів видачі кредиту є самостійною підставою для відмови в позові. Фактично позивач пропонує суду визнати факт надання коштів без належних і допустимих доказів, що прямо суперечить принципам змагальності та диспозитивності цивільного процесу. Позивач у своїй відповіді на відзив намагається перекласти обов`язок доказування на відповідача. Відповідач не зобов`язаний доводити негативний факт (неотримання коштів), оскільки: доказування негативного факту є виключенням і допускається лише у випадках, прямо передбачених законом; саме позивач стверджує про надання кредиту, отже саме на ньому лежить обов`язок довести цей факт. Позивач просить суд поновити строк та долучити: платіжну довідку; розрахунок заборгованості. Разом з тим позивач не довів поважності причин неподання цих доказів разом із позовною заявою, що суперечить вимогам ст. 83 ЦПК України; надані документи не є первинними бухгалтерськими документами; не містять підтвердження фактичного руху коштів; складені не банківською установою, а заінтересованою стороною або її контрагентом; сам по собі «розрахунок заборгованості» не підтверджує існування боргу, якщо не доведено факту виникнення основного зобов`язання. Платіжна довідка та розрахунок заборгованості не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні статей 7679 ЦПК України. Відповідач не заперечує теоретичної можливості відступлення права вимоги, однак наголошує, що: перехід права вимоги не створює нового зобов`язання; новий кредитор набуває лише ті права, які фактично існували у первісного кредитора; у разі недоведеності первісного боргу, відсутній і предмет відступлення. Надання витягу з реєстру боржників не є доказом існування заборгованості, а лише підтверджує внутрішній облік позивача. Отже, відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку подання доказів та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 10.04.2026 суд поновив позивачу строк для подання доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Суд встановив таке.

11 липня 2020 АТ «ОТП БАНК» та відповідач уклали Кредитний договір № 2031674084 (а. с. 6-7). Відповідно до умов п. 1.1. договору банк зобов`язався надати кредит у загальному розмірі 26 488,00 грн, з яких: 25 998,00 грн - на придбання товару у продавця 1, 490 грн на сплату послуги «СМС+Довідка»; продавець 1 ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД»; строк, на який надається кредит, визначений графіком платежів; дата остаточного повернення кредиту 11.07.2022; передоплата позичальника 3 000,00 грн; фіксована процентна ставка 0,01% річних. У розділі 2 Кредитного договору міститься заява-анкета про надання банківських послуг, в якій зазначено про те, що попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК», ОСОБА_1 бажає оформити поточний рахунок та отримати електронний платіжний засіб MC GOLD, номер карткового рахунку НОМЕР_2 (п. 2.1. Кредитного договору). Зазначено також умови обслуговування кредитної лінії; розмір процентної ставки 5% в місяць, 0,01% річних впродовж пільгового періоду.

Графік платежів за кредитом в загальній вартості 26 490,76 грн передбачав останню дату платежу 11.07.2022 (а. с. 25-26). Відповідач також підписав Паспорт споживчого кредиту (а. с. 7), в якому зазначено про кредит в сумі 26 488,00 грн на 24 місяці та кредитну лінію на 36 міс з правом пролонгації.

Рахунок-фактура, видаткова накладна, чек та видаткова накладна, специфікація до кредитного договору від 11.07.2020 (а. с. 11-13) підтверджують обставини отримання кредитних коштів на придбання товарів та оплату цих товарів на користь ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД».

Платіжна довідка (Звіт-рахунок за період з 11.07.20209 по 13.10.2023) та розрахунок заборгованості, надані позивачем, підтверджують обставини користування відповідачем коштами банку та заявлений розмір заборгованості.

Договір факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023 (а. с. 15-20), Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу (а. с. 22), Платіжна інструкція від 13.10.2023 № 20334 (а. с. 21) підтверджують обставину переходу права вимоги за Кредитним договором № 2031674084 від 11.07.2020 від АТ «ОТП БАНК» до позивача в загальному розмірі 33110,73 грн, з яких 18 900,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 14 210,73 грн заборгованість по відсотках.

Отже, суд дійшов висновку про те, що між АТ «ОТП БАНК» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано до позивача.

Щодо заборгованості по кредиту.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що Кредитний договір укладений сторонами правочину АТ «ОТП БАНК» та відповідачем у простій письмовій формі, відповідає вимогам ЦК України, під час його укладення між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, після його підписання у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у АТ «ОТП БАНК» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч. 1 ст. 509, 1054 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Специфічним різновидом відступлення права вимоги є договір факторингу. Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 611, ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З обсягу наданих позивачем доказів, у тому числі з розрахунку заборгованості Звіту-рахунку з рахунку ОСОБА_1 , суд встановив, що відповідач не в повному обсязі здійснював платежі по погашенню кредиту відповідно до Графіку платежів та в межах строку дії договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що згідно з договором факторингу позивачу відступлено право вимоги за картковим, а не кредитним продуктом, про що свідчить долучення самим же позивачем стосовно боржника витягу з Реєстру боржників № 2. Зміст Кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту свідчать про те, що договір є комплексним і містить в собі як умову про видачу кредиту на придбання товару, так і кредитування поточного рахунку (обслуговування кредитної лінії); позначення разом з номером договору «_CARD» за таких умов не має правового значення (зокрема, таке позначення використовується лише у п. 2 самого Кредитного договору Заяві-анкеті про надання банківських послуг). Тобто це не свідчить про наявність двох окремих договорів.

Суд також відхиляє аргумент відповідача про те, що позивач не надав належним чином оформленого Реєстру боржників до Договору факторингу, що підтверджує право вимоги до відповідача; наданий витяг з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу не містить підписів уповноважених представників сторін, а містить лише підпис представника позивача про оформлення такого витягу. Позов поданий до суду у паперовому вигляді разом з додатками. Копія витягу з Реєстру боржників № 2 (а. с. 22) дозволяє встановити, що він містить підписи та печатки обох сторін договору факторингу.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжна довідка та розрахунок заборгованості не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні статей 7679 ЦПК України: вони містять інформацію щодо предмета доказування (зокрема, рух коштів по рахунку відповідача), дозволяють встановити обставини справи, та суд оцінив їх як достовірні. Суд погоджується з аргументом відповідача про те, що ці документи не є первинними бухгалтерськими документами. Однак за сукупністю доказів, стандартом доказування «баланс вірогідностей», що застосовується в цивільному процесі, з урахуванням відсутності твердження відповідача про те, що він не отримував цих коштів (заперечення проти позову в частині, що стосується отримання/неотримання кредитних коштів, ґрунтуються, серед іншого, на тому, що позивач не довів обставину отримання коштів), суд дійшов висновку про те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався такими кредитними коштами.

Заявлену суму заборгованості суд в частині простроченого кредиту та відсотків вважає обґрунтованою та доведеною обсягом наданих доказів. Доказів на спростування розрахунку боргу відповідач суду не надав, як і власного альтернативного розрахунку. Даних, що свідчать про повну сплату заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за цим кредитним договором у добровільному порядку відповідачем за час розгляду справи суду не надано. З огляду на зазначене, вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, судовий збір має бути стягнений з відповідача повністю у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, статтями 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2031674084 від 11.07.2020 у розмірі 33 110,73 (тридцять три тисячі сто десять грн 73 коп) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 10 квітня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець