Рішення № 135616825, 09.04.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 578/249/25

2/729/387/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Кузюри В.О.

секретаря судового засідання Ященко Л.В.

за участі відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 35786,76 грн, а також понесених судових витрат.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1823947, відповідно до якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 13 000 грн. Даний договір укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» та підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на вказаний ним номер телефону. При цьому до укладення договору в особистому кабінеті відповідач ознайомився з його умовами та Правилами надання фінансових кредитів, які розміщені на вебсайті ТОВ «МІЛОАН» та які є невід`ємною частиною договору. Зазначає, що відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 35786,75 грн, з яких 12350,00 грн за тілом кредиту, 15376,75 грн за відсотками, 1560,00 грн за комісією, та 6500,00 грн. заборгованість за пенею .

Надалі відповідно до Договору факторингу №01/04, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», та договору факторингу №1/4, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області внесено заміни до назви позивача по справі ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС».

Заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18.12.2025 року позовні вимоги ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» задоволено.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28.01.2026 року заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18.12.2025 року скасовано та справу призначено до розгляду.

Від відповідачки надійшов відзив в якому вона просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову , крім того зазначає , що її не повідомили про заміну кредитора, отже вона не мала можливості перевірити законність повноважень нового кредитора , а також вважає , що розмір штрафних санкцій є нерозумним та несправедливим , отже їх розмір підлягає зменшенню.

Представником позивача надано відповідь на відзив , згідно якого враховуючи п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України якими мало місце зупинення перебігу строків позовної давності на період дії карантину та під час діє воєнного стану ( п.19 діяв до 04.09.2025 року ) , а також положення кредитного договору щодо строку кредитування та пролонгації строку кредитування строк позовної давності на звернення до суду не пропущений . Щодо зміни кредитора , то зазначають , що відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов"язанні здійснюється без згоди боржника. Щодо нарахованих відсотків , комісії , інших платежів, то їх нарахування проводилося відповідно до умов договору первісним кредитором в межах строків передбачених договором .

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. Від представника позивача в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачка в судовому засіданні підтримала викладене в відзиві , просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву , заслухавши відповідачку , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до таких висновків.

23.12.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №1823947, за умовами якого останній надано кредит на суму 13 000,00 грн строком на 30 днів до 22.01.2020 сторони погодили: комісію за надання кредиту в розмірі 1 560,00 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 5850,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки фіксована.(а.с.13-15).

23.12.2019 на сайті: miloan.ua ОСОБА_1 , заповнила Анкету-заяву на кредит № 1823947, яка містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу реєстрації та проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви 1823947 (а.с. 28).

Відповідно до платіжного доручення 10510326 вiд 23.12.2019 ТОВ «МІЛОАН» на рахунок отримувача ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у сумі 13000 гривень згідно договору 1823947 (а.с. 39).

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала факт отримання кредиту.

01.04.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладений Договiр факторингу № 01/04, відповідно до якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1823947 від 23.12.2019 (а.с. 16-20).

13.12.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/4, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1823947 від 23.12.2019 (а.с. 35-37).

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 1/4 від 13.12.2021 ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги за Кредитним договором № 1823947 від 23.12.2019 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 35786,75 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12350,00 гривень; заборгованість за відсотками 15376,75 гривень, заборгованість за комісією 1560,00 гривень; заборгованість за пенею - 6500,00 гривень (а.с. 26).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 1823947 загальна заборгованість ОСОБА_1 складає 35786,75 грн (а.с.30-31).

Позивачем направлялася досудова вимога на адресу відповідача ОСОБА_1 з повідомленням про відступлення права вимоги та порядок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1823947 від 23.12.2019 , проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання (а.с.41).

25.08.2025 директором ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» подано заяву про зміну назви позивача, в якій повідомляє про проведення державної реєстрації зміни найменування юридичної особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», на підтвердження чого було надано копію наказу № 70-к від 01.07.2025 про зміну назви ТОВ «ФК «ПІНГ-ПІНГ», рішення № 1778 Єдиного власника ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» від 01.07.2025.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно, Постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 р.

Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану. Так на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 90 днів, який неодноразово продовжувався та триває станом на сьогодні.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434).

Закон №4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати буде відновлено обчислення строків позовної давності. Фактично строки позовної давності призупинено у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 рр.

Враховуючи що відповідачем останній платіж за кредитним договором № 1823947 від 23.12.2019 було здійснено 18.01.2020, а через 2 місяць 14 днів, тобто з 02.04.2020 перебіг строків позовної давності було призупинено на період дії карантину, пізніше строки були зупинені на час дії воєнного стану, тому їх перебіг було поновлено лише із 04 вересня 2025 року.Отже, на момент подання цього позову трирічний строк позовної давності не пропущено.

Щодо зменьшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 уклала Кредитний договір № 1823947 з ТОВ «МІЛОАН» 23.12.019 р, тобто до періоду дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України пеня підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що відповідач, факт укладення кредитного договору та отримання за договором грошових коштів (кредиту) у визначеному договором розмірі не заперечувала. Також відповідач не надала будь-яких аргументів і доказів на спростовування позовних вимог та не поставила під сумнів надані позивачем докази щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином виконувала кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушила зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати комісії і процентів за користування кредитом, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1823947 від 23.12.2019 в сумі 35786,75 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 13000,00 грн, заборгованості за відсотками 12350,00 гривень; заборгованість за відсотками 15376,75 гривень, заборгованість за комісією 1560,00 гривень; заборгованість за пенею - 6500,00 гривень

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат понесених позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн (а.с.43), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №43657029 від 01.11.2024 та додаткової угоди до нього від 03.03.2025 адвокатом Білецьким Б.М. (а.с.10-12, 38).

Факт надання правової допомоги, підтверджується актом від 03.03.2025 та детальним описом виконаних робіт (а.с.27).

Щоб стягнути витрати на правову допомогу, позивач надає суду договір про надання правничої допомоги, акти наданих послуг/робіт та документи, що підтверджують оплату (платіжні доручення, чеки, банківські виписки, квитанції, довідки від адвоката про отримання коштів), а також розрахунок витрат. Ці документи доводять факт, обсяг, вартість послуг та оплату, що є підставою для їх відшкодування за правилами статті 137 ЦПК України.

До суду не надано документи , що підтверджують оплату виконаних робіт , тому в частині стягнення витрат на правничу допомогу вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» 35786 (тридцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 75 коп. заборгованості за кредитним договором № 1823947 від 23.12.2019 року

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судові витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп судового збору .

В задоволені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», місце знаходження: вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Бобровицького районного суду В.О. Кузюра