Ухвала суду № 135615494, 07.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/10644/26

Провадження №1-кс/127/4174/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання заступника керівника Вінницької Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №62026240040001191 від 04.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026240040001191 від 04.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що підполковник ОСОБА_7 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Згідно наказу начальника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №259 від 18.06.2024, підполковника ОСОБА_7 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 , постійно обіймаючи посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовою службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави.

Водночас, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, висунув вимогу та в подальшому одержав неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища за наступних обставин.

Так, у лютому 2026 року до ОСОБА_8 звернулися його знайомі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили про намір працевлаштуватися, однак зазначили, що не можуть цього зробити у зв`язку з перебуванням у розшуку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У зв`язку із цим, ОСОБА_8 повідомив, що має знайомство з начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , та висловив намір звернутися до нього з метою вирішення вказаного питання.

19.02.2026, приблизно о 14 годині 30 хвилин, під час особистої зустрічі у службовому кабінеті начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , останній, усвідомлюючи службовий характер своїх повноважень та можливість впливу на вирішення питання щодо зняття осіб з розшуку ТЦК та СП, повідомив ОСОБА_11 про можливість вирішення вказаного питання за надання неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США за одну особу.

Вважаючи дії ОСОБА_7 щодо необхідності надання неправомірної вигоди кримінально - протиправними, 04.03.2026 ОСОБА_11 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення, був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.

У подальшому, 18.03.2026, приблизно о 14 годині 30 хвилин, під час особистої зустрічі у службовому кабінеті ОСОБА_7 за вищевказаною адресою, останній, діючи умисно, висунув ОСОБА_11 вимогу про надання неправомірної вигоди, продемонструвавши жестом (три пальці), що відповідало сумі 3000 доларів США за одну особу, що раніше також ним озвучувалося. На пропозицію зменшення розміру неправомірної вигоди, останній відмовився, чим підтвердив сталість висунутої вимоги.

У подальшому, на виконання вимоги ОСОБА_7 , досягнуто домовленості про передачу ОСОБА_11 неправомірної вигоди у загальній сумі 6000 доларів США за двох осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебувають у розшуку ТЦК та СП, за вчинення дій, спрямованих на їх зняття з розшуку, оформлення відповідних документів, направлення на військово - лікарську комісію та створення умов для подальшого бронювання.

Надалі ОСОБА_7 координував дії щодо реалізації домовленості, зокрема через месенджер «WhatsApp» отримував персональні дані осіб, щодо яких мали бути вчинені відповідні дії, а також визначав час та місце подальших зустрічей.

28.03.2026, приблизно о 10 годині 30 хвилин, у м. Вінниця, під час зустрічі на території автозаправної станції АЗС «NG» по вул. Гліба Успенського у м. Вінниці, ОСОБА_7 повідомив, що питання щодо зазначених осіб вирішено, та повторно наголосив на необхідності передачі обумовленої суми неправомірної вигоди.

Того ж дня, приблизно через 30 хвилин, перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту «Електромережа» по вул. Пирогова у м. Вінниця, у салоні автомобіля «АУДІ Q7» д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_7 умисно одержав від ОСОБА_11 шляхом передачі з рук в руки частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США за вчинення дій з використанням службового становища в інтересах третіх осіб, що згідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 28.03.2026 становило 131655 грн., після чого розмістив зазначені грошові кошти у салоні автомобіля.

Продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, 30.03.2026 приблизно о 13 годині 05 хвилин ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у ході особистої зустрічі та розмови із ОСОБА_11 по вул. Куликовського 1- А у м. Козятин, Хмільницького району, одержав від останнього шляхом передачі з рук в руки другу частину неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США, що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 30.03.2026 становило 131520 грн., після чого був затриманий співробітниками правоохоронного органу, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах третіх осіб будь - якої дії з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

30.03.2026 в автомобілі «AUDI Q7», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , як невідкладну слідчу дію з метою збереження речових доказів проведено обшук, у ході якого вилучено грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) доларів США, а саме:

- 30 (тридцять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США, за наступними серіями та номерами: FH28310126A, HF46080892A, QC91404930A, AB54961580E, QC91404932A, QC91404931A, LL75778728F, KB22233040I, KG02723586B, KF72278039A, KB05720940P, KB26644837R, KL69943446D, KG19732233B, HB28714362B, KB59124445R, HB67887880M, FF76716773B, KL07554913B, KB36418005B, HB72987747I, KF27884494B, KL07554906B, KL07554907B, KL07554908B, KL07554911B, KL07554984B, KL07554903B, KL07554901B, KL07554933B, які упаковано до сейф пакету ДБР М1003662;

- грошові кошти в сумі 417 доларів США, а саме: 4 купюри номіналом 100 доларів, одна купюра номіналом 10 доларів, одна купюра номіналом 5 доларів, та одна купюра номіналом 2 долари США, які упаковано до сейф пакету ДБР S1019681;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_3 ;

- автомобіль AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 ;

- планшет Ipad pro 11 в чохлі чорно червоного кольору серійний номер WMW24RC9KR, який упаковано до сейф пакету ДБР М1003660;

- мобільний телефон «XIAOMI 11Т Pro» сірого кольору в пластиковому чохлі зеленого кольору, серійний номер: НОМЕР_4 , який упаковано до сейф пакету ДБР В1006492;

- мобільний телефон «Iphone 17 pro» синього кольору в чохлі чорного кольору серійний номер: НОМЕР_5 , який упаковано до сейф - пакету ДБР В1006491;

- мобільний телефон «Iphone 12 mini» чорного кольору в чохлі з полімерного матеріалу зеленого кольору серійний номер: C7DDLE570GR9, який упаковано до сейф пакету ДБР В1006490.

Крім цього, 30.03.2026 під час затримання ОСОБА_7 проведено особистий обшук, під час якого виявлено та вилучено складний ніж в корпусі зеленого кольору, які поміщені до спеціального пакету Державного бюро розслідувань S1019682 та опечатано.

Вищезазначені грошові кошти, отримані ОСОБА_7 як неправомірна вигода, та інше вищевказане майно постановою слідчого від 30.03.2026 визнано та приєднано до кримінального провадження в якості речового доказу.

Вилучені мобільні телефони та планшет, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також в подальшому виникне необхідність у проведенні ряду експертиз по даних речових доказах.

Автомобіль «AUDI Q7», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 є ОСОБА_12 , використовувався ОСОБА_7 як знаряддя вчинення злочину, оскільки останній у даному автомобілі отримував та зберігав неправомірну вигоду.

Арешт вказаних речей, необхідний для попередження зміни чи знищення їх властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ними значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні, тому прокурор просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали у повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, в частині накладення арешту на особисті кошти ОСОБА_7 та автомобіль, оскільки він є власністю третьої особи, яка немає відношення до вказаного провадження.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З матеріалів клопотання встановлено, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62026240040001191 від 04.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В рамках вказаного провадженнябуло затримано, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_7 , у зв`язку з чим, 30.03.2026 було проведено невідкладений обшук в автомобілі «AUDI Q7», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_7 власником якого являється ОСОБА_12 , в ході якого було виявлено майно, яке в подальшому постановою слідчого від 30.03.2026 та сам автомобіль з свідоцтвом про реєстрацію визнано речовим доказом.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо накладення арешту на транспортний засіб, оскільки він не має відношення до кримінального правопорушення.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 під час здійснення незаконної діяльності безпосередньо використовував автомобіль «AUDI Q7», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , в якому було вилучено грошові кошти, як предмет неправомірної вигоди. За вказаних обставин автомобіль «AUDI Q7», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим та у разі встановлення інших фактів, їх доведеності чи спростування, у зв`язку з чим відпаде необхідність у застосуванні заходів забезпечення збереження майна, його можна буде повернути власникам в порядку ст. 174 КПК України.

Щодо заперечень адвоката в частині накладення арешту на особисті кошти ОСОБА_7 , суд звертає увагу на те, що під час обшуку було вилучено грошові кошти, які безпосередньо є предметом неправомірної вигоди. Також з пояснень слідчого в судовому засіданні, у вказаному автомобілі гроші передавались двічі. Таким чином наразі досудовим розслідуванням встановлюється походження усіх вилучених коштів.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою його збереження, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що це майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

Враховуючи вищевикладене, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою попередження втрати, пошкодження зазначеного у клопотанні майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника керівника Вінницької Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 задовольнити.

Накласти арешт майно, яке виявлено та вилучено 30.03.2026 в ході обшуку автомобіля «AUDI Q7», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_12 , а саме:

30 (тридцять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США, за наступними серіями та номерами: FH28310126A, HF46080892A, QC91404930A, AB54961580E, QC91404932A, QC91404931A, LL75778728F, KB22233040I, KG02723586B, KF72278039A, KB05720940P, KB26644837R, KL69943446D, KG19732233B, HB28714362B, KB59124445R, HB67887880M, FF76716773B, KL07554913B, KB36418005B, HB72987747I, KF27884494B, KL07554906B, KL07554907B, KL07554908B, KL07554911B, KL07554984B, KL07554903B, KL07554901B, KL07554933B, які упаковано до сейф пакету ДБР М1003662;

- грошові кошти в сумі 417 доларів США, а саме: 4 купюри номіналом 100 доларів, одна купюра номіналом 10 доларів, одна купюра номіналом 5 доларів, та одна купюра номіналом 2 долари США, які упаковано до сейф пакету ДБР S1019681;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_3 ;

- автомобіль AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 ;

- планшет Ipad pro 11 в чохлі чорно червоного кольору серійний номер WMW24RC9KR, який упаковано до сейф пакету ДБР М1003660;

- мобільний телефон «XIAOMI 11Т Pro» сірого кольору в пластиковому чохлі зеленого кольору, серійний номер: НОМЕР_4 , який упаковано до сейф пакету ДБР В1006492;

- мобільний телефон «Iphone 17 pro» синього кольору в чохлі чорного кольору серійний номер: НОМЕР_5 , який упаковано до сейф - пакету ДБР В1006491;

- мобільний телефон «Iphone 12 mini» чорного кольору в чохлі з полімерного матеріалу зеленого кольору серійний номер: C7DDLE570GR9, який упаковано до сейф пакету ДБР В1006490,

- складний ніж в корпусі зеленого кольору, який вилучено під час особистого обшуку ОСОБА_7 та поміщено до спеціального пакету ДБР S1019682.

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя