Ухвала суду № 135613257, 09.04.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/452/26

Провадження № 1-кс/210/495/26

09 квітня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

заявника: ОСОБА_3 ,

представників заявника, - адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

прокурора: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції (дистанційного провадження), заяву адвоката ОСОБА_5 , котрий діє в інтересах ОСОБА_3 , про відвід прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , подану в рамках кримінального провадження №12025041710000906 від 06.10.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.5, ст.28 ч.3 ст.366 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2026 року адвокат ОСОБА_5 звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу, в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 , з заявою про відвід прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманні публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025041710000906 від 06 жовтня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.5, ст.28 ч.3 ст.366 ч.1 КК України.

В обґрунтування заяви адвокат зазначив, що 11 серпня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру в порядку частини 2 статті 135 КПК України у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. Постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманні публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 06.10.2025 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000115 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 та ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України виділено в окреме провадження, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025041710000906 від 06.10.2025 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі №210/5653/24, провадження №11-сс/803/84/26 скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 11 серпня 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК у зв`язку з порушенням процесуального закону під час вручення повідомлення про підозру особі, яка перебуває за кордоном. Ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 лютого 2026 року (справа №210/452/26, провадження №1-кс/210/200/26) скасовано постанову прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 06 жовтня 2025 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025041710000906 та постанову від 14 серпня 2025 року про оголошення ОСОБА_3 у національний та міжнародний розшук у зв`язку з порушенням кримінального процесуального закону під час прийняття прокурором вказаних процесуальних рішень. Ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12 березня 2026 року (справа №210/452/26, провадження №1-кс/210/194/26) за клопотанням сторони захисту скасовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12 березня 2026 року (справа №210/452/26, провадження №1-кс/210/194/26) за клопотанням сторони захисту скасовано арешт майна, яке належить ОСОБА_3 . Попри наявність вказаних судових рішень, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання, прокурор ОСОБА_7 не лише не вжила заходів для їх належного виконання, але й продовжила здійснювати процесуальні дії, спрямовані на фактичне відновлення кримінального переслідування ОСОБА_3 .

Зокрема, 25.02.2026 року прокурором ОСОБА_7 було складено нове повідомлення про підозру відносно підзахисної ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025041710000906 від 06.10.2025 року, яке є виділеним із кримінального провадження №42023040000000115. Більше того, сторона захисту неодноразово зверталася до прокурора ОСОБА_7 з клопотаннями, спрямованими на забезпечення законного порядку здійснення досудового розслідування, у задоволенні яких було відмовлено, а саме: 27 січня 2026 року про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом із застосуванням міжнародної правової допомоги; 27 січня 2026 року про проведення опитування прокурором ОСОБА_3 в порядку ч.11 ст.232 КПК України; 28 лютого 2026 року про проведення допиту ОСОБА_3 в порядку ст.232 КПК України; 16 лютого 2026 року клопотання про скасування державного та міжнародного розшуку ОСОБА_3 ; 23 та 28 лютого 2026 року клопотання про звернення прокурора з клопотанням про скасування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 ; 23 лютого 2026 року клопотання про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 ; 19 березня 2026 року про проведення допиту ОСОБА_3 в порядку ст.232 КПК України. У задоволенні всіх зазначених клопотань прокурором було відмовлено. При цьому прокурору ОСОБА_7 достеменно відомо, що ОСОБА_3 перебуває за межами України з об`єктивних причин (лікування), що підтверджено належними доказами. Незважаючи на це, прокурор свідомо не застосувала передбачену законом процедуру міжнародного виклику особи та відмовилась від використання передбачених КПК України альтернативних способів забезпечення її участі у процесуальних діях, у зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ст.77 КПК України, звернувся до суду з вказаною заявою.

Присутня у судовому засіданні в режимі відео конференції ОСОБА_3 просила заяву задовольнити.

Адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали заяву, посилаючись на обставини зазначені в ній.

Прокурор заперечувала проти задоволення заяви, вважаючи відвід необґрунтованим. Крім того, від прокурора надійшли письмові заперечення.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази в обґрунтування поданої заяви, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід слідчому судді, судді, присяжному, прокурору, слідчому, дізнавачу, захиснику, представнику, експерту, спеціалісту, перекладачу, секретарю судового засідання, який повинен бути вмотивованим.

Відповідно до положень ст.80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.

Статтею 77 КПК України передбачено, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо особисто заінтересований в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Згідно з ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Отже, для відводу прокурора необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

У відповідності до положень ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.

Керівні принципи ООН щодо ролі обвинувачів (прокурорів) та Стандарти професійної відповідальності та основні обов`язки і права прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів 1999 року, а також Рекомендації щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 2000 року, передбачають, що прокурори повинні виконувати свої обов`язки, не керуючись страхом, уподобаннями чи упередженнями. Зокрема, вони повинні виконувати свої обов`язки відповідно до принципів безсторонності та діяти об`єктивно.

Вимога безсторонності, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Фельдман проти України»), характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін, має бути при розгляді клопотання про відвід, судом відповідно оцінена.

Заявлений адвокатом ОСОБА_5 відвід не містить належних та підтверджених даних, які б викликали обґрунтовані сумніви в тому, що прокурор ОСОБА_7 є упередженою та свідчили б про наявність підстав для відводу прокурора, що визначені положеннями ст.77 КПК України. Подана заява фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманні публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , що відповідно до вимог КПК України не є підставою для відводу прокурора.

Необхідність доведення підстав для відводу також випливає з практики ЄСПЛ, який зазначав, що відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного. При встановленні неупередженості думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, за якими критеріями має встановлюватися неупередженість прокурора, як ключова складова цього інституту кримінального процесуального права.

У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі не є інструментом перегляду процесуальних рішень чи додаткового роз`яснення мотивів їх здійснення. Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору прокурора, адже це буде суперечити загальним засадам КПК України.

Системний аналіз норм ст.77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об`єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Водночас упередженість прокурора, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у розгляді кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій прокуратури.

Поза тим, вимогами статті 37 КПК України законодавцем унормовано, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

З системного аналізу норм КПК України щодо обставин здійснення зміни прокурора (групи прокурорів) слідує, що прокурор, як сторона обвинувачення, здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку досудового розслідування (яке розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР) до кінця судового провадження, яке закінчується постановленням та набранням в порядку, передбаченому ст.532 КПК України, судовим рішенням законної сили.

Закріплення в цій нормі закону здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення є втіленням завдання кримінального провадження в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Оцінюючи доводи, викладені у заяві про відвід в їх сукупності, слідчий суддя вважає висловлені адвокатом ОСОБА_5 доводи щодо відводу прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтриманні публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 від здійснення процесуального керівництва, не ґрунтуються на вимогах ст.77 КПК України, тобто є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року), що застосовується при оцінці доказів.

У заявленому відводі не наведено відомостей про факти, які б стосувалися протиправної поведінки прокурора, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням нею процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12025041710000906 від 06 жовтня 2025 року, чи висловлювань прокурором думки, позиції щодо його розслідування, тощо.

На думку слідчого судді, заявлений відвід містить лише оціночні судження підозрюваної та її захисників щодо упередженості прокурора ОСОБА_7 , тоді як об`єктивно підтверджені дані про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у її неупередженості або особистої заінтересованості, відсутні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що зазначені у заяві підстави для відводу є не обґрунтованими, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.22, 26, 77, 80, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката ОСОБА_5 , котрий діє в інтересах ОСОБА_3 , про відвід прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 , подану в рамках кримінального провадження №12025041710000906 від 06.10.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.5, ст.28 ч.3 ст.366 ч.1 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суд.

Повний текст ухвали складено 13 квітня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1