Рішення № 135612836, 24.02.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 461/5956/23

Провадження 2/465/564/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (до зміни найменування - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що 09.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5043918 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов вищевказаного Кредитного договору сторонами погоджено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору), строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 09.12.2021 року, яка вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Положеннями договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).

Як стверджує позивач, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору сторони узгодили, що знижена процентна ставка за користування кредитом складає 0,57% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач в межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк; споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

08.12.2021 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3 420 грн. 00 коп. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 07.01.2022 року) із застосуванням стандартної процентної ставки 1,90% в день.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

07.01.2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також відповідно до пункту 4.3. Кредитного договору, Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснювала.

Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М237764», після чого відповідач отримала кредит в сумі 20 000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів.

18.04.2023 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає: 20 000 грн. - тіло кредиту та 29640 грн. - нараховані проценти, а всього 49640 грн.

Позивач наголошує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім основного боргу за тілом кредиту і нарахованими процентами, також інфляційні втрати в розмірі 10 424 грн. 40 коп. та 3 % річних в розмірі 1909 грн. 44 коп.

Окрім цього, у поданій позовній заяві зазначається, що у зв`язку з розглядом даної справи в суді позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір в сумі 2147 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.07.2023 року вказану цивільну справу передано до Франківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Відповідно до ухвали судді Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

30.10.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис належить саме відповідачу. Крім цього, позивачем не надано жодних доказів, що відповідач був належним чином повідомлений про будь-які відступлення за заявленим позивачем Кредитним договором, чим порушено п. 1.3 Договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 року, в якому, зокрема, зазначено, що відповідач мав бути повідомлений простою кореспонденцією через відділення АТ «Укрпошти», замість цього позивач надав можливий доказ надсилання такого повідомлення шляхом електронного листування з надсиланням повідомлення на електрону скриньку kristinanorka@ukr.net.

У відзиві наголошується, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Однак, як стверджує відповідач, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які належно підтверджують розмір заборгованості відповідача.

Також відповідач стверджує, що позивачем при обгрунтуванні переходу до нього права вимоги не долучено до матеріалів справи додатки до Договору факторингу 18.04/23-Ф від 18.04.2023 року, а саме Додаток № 1 - Форма Реєстру Боржників, Додаток № 2 - Форма Акту прийому-передачі Документації, Додаток № 3 - Форма Повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, Додаток № 4 - Форма Акту прийому-передачі Документації, Додаток № 5 - Форма надання інформації з реєстру Боржників в електронному вигляду, Додаток № 6 - Форма акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді.

Щодо довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів, наданої стороною позивача на підтвердження факту надання кредиту відповідачу, ОСОБА_1 зазначає, що, окрім інформації про «успішність операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020», в табличних даних в розділі "Статус" навпроти номера картки НОМЕР_1 зазначено термін «принят», однак, чинне законодавство України не містить такого поняття.

З наведеного вище сторона відповідача робить висновок про недоведеність заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Окрім того, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, звертаючи увагу на запровадження в державі воєнного стану.

Також, враховуючи складність справи, обсяг наданої представником позивача - адвокатом Столітнім М.М. правничої допомоги, заявлений розмір витрат, докази оплати гонорару, та з огляду на те, що цивільна справа є малозначною, всі обставини в цій справі були встановлені в судовому порядку, відповідач вважає недоведеними витрати на професійну правничу допомогу у сумі, яку зазначає позивач, вважає їх неспівмірними зі складністю справи та вбачає підстави для їх зменшення.

01.11.2023 року представником відповідача подано до суду відповідь на відзив. Зазначає, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. При цьому, наголошує, що електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте, з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

У відповіді на відзив звертається увага на те, що на підтвердження укладання відповідачем з ТОВ «Авентус Україна» Договору № 5043918 про надання споживчого кредиту позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M237764», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису.

Разом з цим, переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту, та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. При цьому, зазначений платіжний провайдер має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений до Державного реєстру фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом. А отже, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію, та у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору, а саме на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідно, будь-яких сумнівів у здійсненні такої фінансової транзакції щодо зарахування кредитних коштів на користь відповідача не може виникати.

Окремо представником позивача зазначено, що, підписуючи договір, позичальник погодилась на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту, тобто процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Як стверджує сторона позивача, станом на сьогоднішній день ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, несправедливими чи недобросовісними.

22.04.2024 року представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 49640 грн. 00 коп. та не стягувати при цьому інфляційні витрати та 3 % річних. Окрім того, просить стягнути судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.03.2024 року витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), а також стосовно підтвердження факту зарахування 09.11.2021 року коштів на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», у сумі 20 000 грн. від ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ - 41078230).

Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 05.11.2025 року прийнято зміну найменування позивача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Цією ж заявою прийнято до розгляду заяву представника позивача - Столітнього Михайла Миколайовича про зменшення позовних вимог від 22.04.2024 року та в подальшому цивільну справу вирішено розглядати в рамках зменшених позивачем позовних вимог до відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, уточнені (зменшені) позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, належним чином, неодноразово повідомлялася про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомляла.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши докази у своїй сукупності, доходить переконання про наявність підстав для задоволення уточнених позовних вимог.

Судом встановлено, що 09.11.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5043918 про надання споживчого кредиту.

Згідно з п.1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.4., 1.5 Договору строк кредиту становить 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбувається автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договру.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору знижена процентна ставка 0,57 % в день застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживачу в межах строку, визначеного в п.1.4 Договору, або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк; споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 09.11.2021 року о 15 год. 49 хв. електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора M237764.

Окрім того, відповідач ознайомилась та підписала електронним підписом шляхом застосування одноразового ідентифікатора M237764 паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про суму кредиту, строк кредитування, реальну річну процентну ставку.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1054, 1055 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

Згідно з п.1 ст. Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Зважаючи на вищевикладене, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5043918, предметом якого є надання суми кредитних коштів відповідачу в розмірі 20 000 грн.

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису із застосуванням одноразового ідентифікатору.

Чинність укладеного в такий спосіб договору підтверджується правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 345/3085/19.

Щодо відсутності, на думку відповідача, доказів отримання нею кредитних коштів, суд зазначає наступне.

Із наданої АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2024 року про витребування доказів відповіді №БТ/2552 від 09.04.2024 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) у вказаній банківській установі було емітовано платіжну картку НОМЕР_3 від 15.08.2018 року.

Згідно виписки про рух коштів по вказаній картці 09.11.2021 року о 15 год. 50 хв. надійшло зарахування коштів у розмірі 20 000 грн.

Вказане також підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім», згідно якої успішно здійснено операцію щодо переказу кредитних коштів 09.11.2021 року о 15 год. 50 хв. на номер картки НОМЕР_1 .

Відтак, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до укладеного договору № 5043918 від 09.11.2021 року у сумі 20000 грн.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на п.п.4.2.2 Кредитного договору № 5043918 від 09.11.2021 року, відповідно до якого пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: - перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на веб-сайті в розділі «Зворотній зв`язок», вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж розцінюється Товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом. При цьому, відповідно до п.п.4.2.3 Кредитного договору Товариство має право, а не обов`язок, протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту).

За умовами Договору (п.п.4.3.1) сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більш ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до п.п.4.2.2-4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Відповідно до п.п.4.3.2 Договору споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п.4.3.1 Договору.

Крім цього, врахуванню підлягає те, що за змістом п.п.1.5.1 Договору його сторони погодили, що стандартна процентна ставка за кредитом становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація відповідно до п.4.3 Договору. Знижена процентна ставка 0,57% в день застосовується на умовах, визначених п.п.1.5.2 Договору.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов`язки за Договором № 5043918 про надання споживчого кредиту від 09.11.2021 року, в той час як відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» в загальному розмірі 49 640 гривень.

При цьому, твердження відповідача про відсутність належних доказів переходу права вимоги до позивача суд вважає необгрунтованими.

Так, 18.04.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Згідно акту прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 9333 позиції, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №18.04/23-Ф від 18.04.2023 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно витягу з реєстру боржників від 18.04.2023 року право вимоги щодо заборгованості за кредитним договором № 5043918, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».

Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» № 251124/1 від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року у справі № 6-14194св14 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, а також розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України). При цьому, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні останнього від такого обов`язку в цілому. Однак, відповідач не надав до суду доказів належного виконання ним свого обов`язку первісному кредитору у вказаному зобов`язанні відповідача. Що ж стосується повідомлення боржника про зміну кредитора, то суд враховує, що до позовної заяви представником позивача надано список згрупованих відправлень №572-605 від 21.07.2023 року, яким підтверджується факт повідомлення відповідача ОСОБА_1 про здійснену заміну шляхом надіслання на її адресу листа з описом вкладення.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5043918 від 09.11.2021 року розмір заборгованості відповідача, який утворився у зв`язку із неналежним виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, становить 49 640 грн. 00 коп. та складається із: 20 000 грн. - тіло кредиту, 29 640 грн. - проценти за користування кредитом.

Суд погоджується із наданим представником позивача розрахунком заборгованості та враховує, що альтернативного розрахунку стороною відповідача не надано. Заперечення відповідача зводяться до незгоди із умовами кредитного договору, з якими, однак, ОСОБА_1 погодилася шляхом підписання кредитного договору та який останньою не оскаржується.

Беручи до уваги, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 замість первісного кредитора за кредитним договором № 5043918 від 09.11.2021 року, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним договором підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір № 10/07-2023 від 10.07.2023 року, кладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М.; звіт про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 року; рахунок на оплату по замовленню № 572/20/07 від 20.07.2023 року на загальну суму 10 000 грн., яка включає в себе вартість збору та аналізу доказів, складення та подання позовної заяви; платіжну інструкцію № 801 від 20.07.2023 року про сплату за послуги з надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Крім цього, в силу вимог ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2147 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5043918 від 09.11.2021 року в розмірі 49 640 (сорок дев`ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09.03.2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ - 44559822, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Величко О.В.