Рішення № 135612822, 08.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

462/10331/25

2/243/726/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

08 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 24 жовтня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73288538. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/2025, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 4 від 23 квітня 2025 року до договору факторингу № 27/03/2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34962,47 грн., з яких: 18240,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4215,35 грн. сума заборгованості за відсотками; 9357,12 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2850,35 грн. сума комісії за надання кредиту. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 34962,47 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участі не приймав, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачем ОСОБА_1 направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути з неї 34962 грн., тоді як фактично отримана нею сума кредиту становила 18240 грн. Таким чином, значна частина заявленої до стягнення суми складається зі штрафних санкцій, пені та відсотків, що призвело до істотного збільшення загальної суми боргу. Вважає такі нарахування надмірними та такими, що не відповідають принципам розумності, справедливості та співмірності відповідальності. Відповідач не ухиляється від виконання зобов`язань та готова погасити фактичну заборгованість у розумному розмірі, однак її матеріальне становище не дозволяє одноразово сплатити всю заявлену суму. Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо вона є надмірною. З урахуванням викладеного просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, пені та інших додаткових нарахувань до розумного рівня та визначити до стягнення лише фактичну заборгованість у співмірному розмірі. У разі задоволення позову просить надати розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців з щомісячною сплатою рівними частинами. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 24 жовтня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 73288538.

За умовами даного Договору, ОСОБА_1 , на умовах строковості, зворотності, платності отримав від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» грошові кошти в сумі 19000,00 грн., строком на 30 днів, з відсотковою ставкою 0,225% від суми кредиту за кожний день користування та комісією за надання кредиту у сумі 2850,35 грн.

Даний Договір підписаний 24 жовтня 2024 року електронним підписом позичальника ОСОБА_1 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Вищезазначений Договір неодноразово був продовжений на строк кредитування.

Відповідно до Листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 2.03.2026 року, за період з 24.10.2024 року по 27.10.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , було зарахування коштів у сумі 19000,00 грн.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/2025, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 4 від 23 квітня 2025 року до договору факторингу № 27/03/2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34962,47 грн., з яких: 18240,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4215,35 грн. сума заборгованості за відсотками; 9357,12 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2850,35 грн. сума комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

При укладанні кредитного договору сторони погодили, що відповідно до цього договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять фіксована процентна ставка за користування кредитом, комісія за надання кредиту та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору).

При цьому у кредитному договорі та додатку до нього (графік платежів) всі складові загальної суми щомісячного платежу визначені у твердій сумі, та відповідачем підписано графік платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, з договору № 73288538 про надання кредиту від 24 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , видно, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами, даний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний договір було підписано позичальником за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, який було надіслано кредитором на номер телефону, який зазначений у кредитних договорах.

Також суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Доказів повернення кредитних коштів за кредитними договорами матеріали справи не місять, взяті на себе зобов`язання за договорами відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд доходить до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Посилання відповідача на ту обставину, що значна частина заявленої до стягнення суми складається зі штрафних санкцій, пені та відсотків, що призвело до істотного збільшення загальної суми боргу, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу, сума заборгованості за відсотками, суму заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом та суму комісії за надання кредиту. Отже, у зв`язку з відсутністю в розрахунку заборгованості штрафних санкцій та пені, то відсутня у суду і можливість для зменшення їх розміру.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за кредитними договорами, яка виникла у ОСОБА_1 перед позивачем, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунками сум заборгованостей суду не надано.

Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд доходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про розстрочення судового рішення протягом року рівними частками, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, в резолютивній частині рішення може бути зазначене розстрочення виконання рішення.

Із змісту п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, видно, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана судом при ухваленні самого рішення.

Із змісту ст. 435 ЦПК України видно, що за заявою сторони суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Із змісту п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року видно, що суд, який ухвалив рішення, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Із змісту п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року, видно, що визначення порядку виконання рішення суду, надання розстрочки виконання зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Однак, в обґрунтування клопотання про розстрочення судового рішення відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження перебування її у скрутному матеріальному становищі, яке б перешкоджала їй виконувати рішення суду, а також не наведено обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави про розстрочення суми боргу.

Разом з тим, суд вважає належним роз`яснити відповідачу, що вона не позбавлена можливості звернутися до позивача та укласти договір про реструктуризацію заборгованості або з заявою про сплату заборгованості рівними частинами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 3028,00 грн. судового збору, тому з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 205, 207, 512, 514, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у AT «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № 73288538 від 24 жовтня 2024 року в розмірі 34962(тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 47 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення виготовлений 09 квітня 2026 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко