Рішення № 135612548, 30.03.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4369/25 Провадження № 2/307/1605/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Бряник М.М.,

секретар судового засідання- Бабинець Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна, звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.01.2025 року укладено кредитний договір (оферти) №15.01.2025-100000014. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.01.2025 року, на строк вказаний у заявці.

Відповідно до умов кредитного договору строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежу. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія пов`язана з наданням кредиту 5% від суми кредиту, тобто 500 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 500 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач стверджує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Згідно п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-3146.

Згідно п. 9.1 договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановленим договором.

Представник позивача вказує, що відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1900 грн. від 01.02.2025, 1900 грн. від 15.02.2025, 1900 грн. від 01.03.2025, 1400 грн. від 29.03.2025.

При цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з цим, станом на день пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 19 900 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., по процентам в розмірі 4900 грн. та неустойка 5000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», а тому просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

27.11.2025 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на те, що позивач не надав суду оригіналів електронних документів з кваліфікованим електронним підписом (КЕП), не довів належним чином, що договір було укладено саме з відповідачкою за допомогою SMS-коду Е495, відсутні докази фактичного доведення до відома умов кредитного договору та паспорта кредиту до моменту акцепту, що є прямим порушенням Закону України «Про споживче кредитування». ?Позивач не надав первинних банківських документів (банківських виписок з рахунку, договору банківського обслуговування щодо відповідної картки, платіжних доручень тощо) які б беззаперечно підтверджували порядок і умови зарахування 10 000,00 грн на банківський рахунок, яким користувалася відповідачка, та подальший рух цих коштів. ??Позивач неправильно та недостовірно розрахував суму заборгованості, штучно завищивши її за рахунок не обґрунтованих належним чином комісій та надмірних штрафних санкцій, не врахувавши платежі в сумі 8 100,00 грн. ??Заявлені позивачем умови договору (проценти, комісії, неустойка в розмірі 150 грн за кожен день прострочення, додаткові проценти за ст. 625 ЦК України) суперечать законодавству про захист прав споживачів та Закону України «Про споживче кредитування», створюють надмірне та неспівмірне фінансове навантаження. ??Позивач порушив імперативну норму (ст. 10 Закону України «Про споживче кредитування»), оскільки не здійснив належної оцінки кредитоспроможності, незважаючи на наявність у нього інформації про попереднє боргове навантаження. ??Позивач порушив вимоги щодо належного інформування про подання позову, не надавши жодних належних доказів фактичного вручення копії позовної заяви та додатків, що підтверджується лише документами про відправлення пошти, але не про вручення. ?Позивачем систематично ігнорувалися офіційні заяви відповідачки від 12.04.2025 року, в яких вона оспорила кабальний характер умов договору. Відповідачка зазначає, що з поданих позивачем документів (зокрема, паспорта споживчого кредиту та внутрішніх розрахунків) вбачається, що: ??сума кредиту - 10 000,00 грн; ??строк - 140 днів; ??орієнтовна загальна вартість кредиту, за розрахунками самого позивача, - 23 900,00 грн; загальні витрати за кредитом - 13 900,00 грн; реальна річна процентна ставка - понад 4 600 % річних; ??передбачені додаткові комісії у загальному розмірі 2 000,00 грн, розбиті на кілька частин і включені до складу перших платежів без належного обґрунтування надання окремих додаткових послуг: структура графіка платежів побудована таким чином, що кожні 14 днів передбачено по 1 900,00 грн (чотири рази), з яких 500,00 грн становить комісія за надання/обслуговування кредиту, а лише 1 400,00 грн спрямовується на погашення основного боргу та процентів; після повного стягнення комісійної складової передбачений окремий платіж у розмірі 1 400,00 грн без комісії, у результаті чого загальна сума комісій становить 2 000,00 грн, не пов?язаних із наданням будь-яких реальних додаткових послуг. Окремо позивач заявляє про нарахування процентів за прострочення відповідно до статті 625 ЦК України, тобто фактично прагне одночасно стягнути з відповідачки договірні проценти, щоденну неустойку 150,00 грн. та ще й проценти за прострочення, що призводить до подвійної (а фактично потрійної) відповідальності за одне й те саме порушення зобов?язання.

27.11.2025 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Споживчий центр» про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, яку мотивує тим, що не заперечує, що між нею та ТОВ «Споживчий центр» фактично виникли правовідносини споживчого кредитування, в межах яких вона отримала певну суму коштів та здійснювала платежі. Разом з тим, аналіз договору, «паспортів споживчого кредиту», розрахунків позивача та його поведінки свідчить про системне порушення її прав як споживача та заподіяння істотної моральної шкоди. Зокрема кредитний договір є договором приєднання з кабальними й несправедливими умовами. ??Усі істотні умови договору були розроблені та нав?язані в односторонньому порядку через електронну систему позивача без реальної можливості змінювати чи обговорювати їх зміст. ??Реальна річна процентна ставка за паспортом споживчого кредиту становить понад 4 600 % річних, до структури платежів включені численні комісії в сумі 2 000,00 грн, а також надмірна неустойка - 150,00 грн за кожен день прострочення плюс додаткові проценти за ст. 625 ЦК України. Сукупно це призводить до багаторазового збільшення загальної вартості кредиту порівняно з отриманою сумою 10 000,00 грн, що створює очевидний дисбаланс прав та обов?язків сторін на шкоду споживачу. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» належним чином не виконав обов`язок з попереднього інформування та оцінки кредитоспроможності. Таким чином, обставини справи свідчать, що ТОВ «Споживчий центр» як професійний кредитодавець діяв недобросовісно, порушив права ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг, нав?язав кабальні й несправедливі умови договору, незаконно обробляв персональні дані та застосовував агресивні методи стягнення боргу, чим завдав значної моральної шкоди. Вказує, що це і є підставами для подання цього зустрічного позову, спрямованого на захист прав, визнання протиправності дій моральної шкоди. Зазначає, що будь-які неясні, двозначні або надмірно обтяжливі умови договору повинні тлумачитися на користь споживача, а умови, що створюють істотний дисбаланс прав та обов?язків, можуть бути визнані несправедливими. Сукупно це означає, що при початковій сумі кредиту 10 000 грн. відповідач фактично формує модель, за якої загальне боргове навантаження може в кілька разів перевищувати отриману суму, а санкції нараховуються подвійно й потрійно за одне й те саме порушення. Такі умови: ??порушують принципи розумності, справедливості та добросовісності (ст. 3, 509 ЦК України), ??є кабальними у розумінні ст. 233 ЦК України, оскільки використовують складне матеріальне становище; ??є несправедливими умовами договору відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки створюють істотний дисбаланс прав та обов?язків на шкоду споживачеві та покладають на надмірні фінансові обов`язки.

Відтак, у зустрічному позові ОСОБА_1 обґрунтовано просить суд визнати несправедливими та такими, що не підлягають застосуванню до неї, зокрема: ??умови щодо стягнення завищених комісій; ??умови щодо щоденної неустойки 150 грн; ?умови про одночасне стягнення договірних процентів, неустойки та процентів за ст. 625 ЦК України.

Вказує на порушення законодавства про захист персональних даних та етичної поведінки при стягненні заборгованості. Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних допускається лише за наявності законних підстав і в обсязі, необхідному для досягнення конкретної мети. Вказує, що у матеріалах справи наявне «Інформаційне повідомлення позичальника», у якому вказані: персональні дані; ??персональні дані третіх осіб (контактних осіб - ПІБ, телефони). Стверджує, що ??відповідач не надав жодних доказів того, що ці треті особи особисто надавали згоду на обробку їхніх персональних даних; ?сам факт того, що вона зазначила їх номери телефонів у заявці, не є належним підтвердженням їхньої вільної та поінформованої згоди; ??12.04.2025 року направила відповідачу офіційні заяви (BRODIUK.pdf), якими відкликала раніше надані згоди на обробку її персональних і біометричних даних та заборонила передачу інформації треті особам, але ці вимоги були проігноровані. Крім того, відповідач здійснював масові поштові розсилки з даними боржників (списки ПВР3), численні телефонні дзвінки їй та контактним особам, що: ??виходить за межі необхідного для захисту його прав; ??порушує принцип мінімізації даних і конфіденційності; ??суперечить вимогам ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» щодо етичної поведінки при врегулюванні простроченої заборгованості. Такі дії є протиправними та принижуючими, завдають значних моральних страждань і є однією з ключових підстав для вимоги про відшкодування моральної шкоди. Характер моральних страждань та причинно-наслідковий зв?язок внаслідок вказаних протиправних дій та бездіяльності ТОВ «Споживчий центр» їй завдано істотну моральну шкоду, яка виражається у наступному: ??постійне відчуття приниження та тривоги через те, що інформація про «борг» і кореспонденція з позначкою «позовна заява», «суд» тощо розсилається масово й може стати відомою стороннім особам (працівникам пошти, іншим боржникам тощо); ??переживання за репутацію перед родиною, сусідами, роботодавцем та контактними особами, чиї дані були використані негативних наслідках немайнового характеру.

У даному випадку протиправна поведінка ТОВ «Споживчий центр» полягає у: ??незаконній обробці та поширенні її персональних даних і даних третіх осіб; масовому розкритті інформації про борг; ??ігноруванні її законних заяв та відкликання згоди на обробку даних. Усе це перебуває в прямому причинно-наслідковому зв?язку з моральними стражданнями, описаними вище. З урахуванням тривалості порушення (з 2025 року й до теперішнього часу), системного характеру неправомірних дій відповідача, статусу відповідача як професійного учасника ринку, вже встановлених регулятором порушень, а також глибини моїх душевних страждань, ОСОБА_1 оцінює розмір завданої їй моральної шкоди у 100 000 (сто тисяч) гривень.

Вказує, що внаслідок вказаної поведінки ТОВ «Споживчий центр» така зазнала суттєвих та тривалих душевних страждань, що проявлялися в такому: постійне відчуття страху й безвиході, після того, як усвідомила, що при відносно невеликій сумі кредиту 10 000 грн компанія нарахувала загальне боргове навантаження майже 20 000 грн, ОСОБА_1 фактично опинилася у стані шоку, відчувала постійний страх перед тим, що розмір боргу й надалі буде «накручуватися» за рахунок щоденної неустойки 150 грн та інших санкцій, і що ніколи не зможе вийти з цього боргового «замкненого кола», хронічний стрес та порушення сну, постійні думки про можливі наслідки (арешт майна, примусове стягнення, третейский або колекторський тиск, звернення стягнення на рахунки, обмеження у виїзді за кордон тощо) призвели до тривалих порушень сну, відчуття приниження й втрати гідності, як споживач фінансових послуг, ОСОБА_1 чесно здійснила п?ять платежів на с суму 8 100 грн, після чого звернулася до кредитодавця з проханням про реструктуризацію та пом?якшення умов, натомість її заяви були повністю проігноровані, а її фактично поставили у позицію «недобросовісного боржника», до якого застосовується максимальний набір санкцій і який ще й змушений захищатися в суді від завідомо завищеного позову - це спричинило глибоке відчуття несправедливості, приниження і втрати довіри до фінансової системи загалом. Разом з тим, відбулося погіршення загального самопочуття, на фоні постійного нервового напруження у ОСОБА_1 почали частіше виникати головні болі, підвищувався артеріальний тиск, відчувала постійну втому та роздратування. Також, вказує на негативний вплив на сімейні та соціальні відносини, воєнний контекст і загальне психоемоційне навантаження. Усе це в сукупності свідчить, що завдана моральна шкода є реальною, істотною та тривалою, а не «формальною» чи «уявною».

Зазначає, що причинний зв?язок у цій справі є очевидним ??якби ТОВ «Споживчий центр» не нав?язало кредит за кабальними умовами, які суперечать законодавству та є несправедливими; ??якби позивач належним чином виконав обов?язки щодо інформування, оцінки кредитоспроможності та не допускав надмірних штрафних санкцій, ??якби він не ігнорував заяви від 12.04.2025 року, а хоча б спробував цивілізовано врегулювати спір шляхом реструктуризації чи переговорів; ??якби він не подав до суду завідомо завищений позов, у якому фактично «обнулив» її платежі 8 100 грн і намагався стягнути максимум можливих санкцій, ??у неї як позивачки за зустрічним позовом не було б ані підстав, ані причин переживати такі тривалі та глибокі психоемоційні страждання.

У зв`язку з вищезазначеним ОСОБА_1 просить зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживача, визнання окремих умов кредитного договору несправедливими нікчемними), визнання відсутності (обмеження) права вимоги та стягнення моральної шкоди прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Споживчий центр» у справі N? 307/4369/25 визнати несправедливими та такими, що не підлягають застосуванню у правовідносинах між сторонами умови кредитного договору (оферти) N? 15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , а саме положення, які передбачають: стягнення з позичальника комісії за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту (500,00 грн) та комісій за «обслуговування кредитної заборгованості» у розмірі по 500,00 грн у кожному з трьох наступних періодів як таких, що не пов?язані з реальним наданням додаткових послуг, створюють штучне подорожчання кредиту та порушують вимоги Закону України «Про споживче кредитування» і статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нарахування неустойки у фіксованому розмірі 150,00 грн за кожен день прострочення незалежно від суми залишку боргу як такої, що є явно неспівмірною наслідкам порушення зобов?язання, має каральний характер і суперечить статтям 3, 13, 551 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», додаткове нарахування процентів за прострочення виконання зобов?язання за статтею 625 ЦК України у розмірі, що фактично становить 547,5 % річних, паралельно з договірними процентами, комісіями та щоденною неустойкою 150,00 грн як таке, що призводить до подвійної/потрійної відповідальності за одне й те саме порушення зобов?язання, встановити нікчемність та визнати таким, що не підлягає застосуванню, третейське застереження, включене до умов кредитного договору N? 15.01.2025-100000014 (у тій частині, де спір між сторонами віднесено на розгляд третейського суду), як таке, що: ??обмежує конституційне право на судовий захист; ??суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (заборона умов, які обмежують право споживача звертатися до суду); ??прямо заборонене пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», згідно з яким спори щодо захисту прав споживачів не можуть бути предметом розгляду третейських судів, визнати незаконними дії ТОВ «Споживчий центр» щодо: нарахування та обліку: ??щоденної неустойки 150,00 грн за кожен день прострочення; ??комісій за надання та обслуговування кредиту; ??додаткових процентів за статтею 625 ЦК України понад межі, передбачені законом, формування розрахунку заборгованості, у якому після сплати 8100,00 грн «тіло кредиту» продовжує обліковуватись у розмірі 10 000,00 грн, що свідчить про штучне завищення боргу та недобросовісну практику нарахувань, визнати відсутнім у ТОВ «Споживчий центр» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором N? 15.01.2025-100000014 у тій сумі та структурі, яка заявлена у первісному позові (19 900,00 грн), зобов?язати ТОВ «Споживчий центр» здійснити повний перерахунок / заборгованості за цим договором, обмежити можливий розмір підлягаючої стягненню заборгованості виключно сумою фактично отриманих і не повернених кредитних коштів та розумними процентами, визначеними судом з урахуванням принципів добросовісності, розумності та справедливості, а також її статусу як споживача, зобов`язати ТОВ «Споживчий центр»: внести відповідні зміни до своїх внутрішніх облікових документів (довідка-розрахунок, картка субконто тощо), відобразивши результати судового рішення, перерахунок заборгованості та/або відсутність права вимоги, подати до Українського бюро кредитних історій та інших бюро кредитних історій оновлену інформацію щодо мене як позичальника, відкликавши та/або виправивши негативну інформацію, стягнути з ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) на користь ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. на підставі статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 понесені та такі, що будуть понесені, судові витрати, пов?язані з поданням та розглядом зустрічного позову (судовий збір, витрати на правничу допомогу, поштові витрати тощо), відповідно до статті 141 ЦПК України - у розмірі, який буде підтверджено належними доказами, при ухваленні рішення за первісним позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 у справі N? 307/4369/25 - у задоволенні первісного позову відмовити повністю як необґрунтованого, незаконного та недоведеного належними і допустимими доказами.

09.12.2025 представник ТОВ «Споживчий центр» подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову посилаючись на те, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Вказує, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 19.01.2025 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору N? 15.01.2025-100000014 (кредитної лінії) від 19.01.2025 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору N?15.01.2025-100000014 кредитної лінії) від 19.01.2025 р. Таким чином, було укладено кредитний договір N?15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною ОСОБА_1 документи, що складають кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «Е495», який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0977807497. Позивач ОСОБА_1 не заперечує, що вказаний засіб зв?язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить не йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв?язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Представник відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію відповідно до пунктів 22-25 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 N? 32 користувач для отримання послуги на порталі послуг із використанням Системи BankID Національного банку має обрати Систему верифікації. Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Успішне проходження процедури багатофакторної автентифікації користувачем є обов`язковою умовою для передавання його даних абоненту - надавачу послуг/абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом. При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 N? B/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 N?B/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача.

Представник ТОВ «Споживчий центр» вказує, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «УПР», з якого вбачається, що: «Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 2024-01-04, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.01.2025 09:03:17 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 5355280021853146, номер транзакції в системі іРауца - 628433736, призначення платежу: Видача за договором кредиту N?15.01.2025-100000014.». Отже, відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу - іРау. У зв?язку з наведеним, довідка ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5355-28XX-XXХХ-3146, який відповідач зазначив при оформленні договору, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов?язання за кредитним договором N? 15.01.2025-100000014 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборогованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов?язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо процентів за кредитним договором представник товариства зазначає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Крім того, інших нарахувань, у тому числі у порядку, передбаченому 625 ЦК України, не здійснювалось. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.99% (денна процентна ставка) = (13900 / 10000)/ 140 х 100%»). Отже, денна процентна ставка у 0,99 % є законною та не перевищує законодавчо встановлені обмеження. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем.

Також вказує, що у спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак, він не є нікчемним в силу закону. Також сторона відповідача не зазначила, яке саме її право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором. Щодо надання інформації про споживчий кредит відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

За допомогою електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора «А495» у Паспорті споживчого кредиту від 15.01.2025 р. ОСОБА_1 погодилась, про те що: «Підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування. Підтверджує отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до моїх потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз?яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони таким договором».

Водночас, підписання Паспорту споживчого кредиту 15.01.2025 р., і самого Кредитного договору - 19.01.2025 р. свідчить про те, що ОСОБА_1 мала достатньо часу для прийняття зваженого рішення про укладення договору.

У Інформаційному повідомленні позичальника ОСОБА_1 (Додаток до кредитного договору N?15.01.2025-100000014 (кредитної лінії) від 19.01.2025 09:02) зазначено, що ОСОБА_1 є підприємцем у с.Терново. Більш того, ОСОБА_1 зазначила, що має статус ФОП та має дохід 80 000 грн на місяць. Відтак, кредитоспроможність ОСОБА_1 було підтверджено за допомогою наданої нею інформації. Водночас, ТОВ «Споживчий центр» не несе відповідальності за надання недостовірних відомостей разі іх надання для оцінки кредитоспроможності.

Щодо комісії за надання кредиту представник вказує, що комісія пов?язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, здійснюється з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. У п. 9 Заявки кредитного договору N?15.01.2025-100000014 (кредитної лінії) зазначено: «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування"', "Комісія") - 500 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії з обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит».

Отже, комісія за обслуговування пов?язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, ???забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, ???забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, ???забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, ???консультаційні послуги, ???інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов?язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов?язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди представник ТОВ «Споживчий центр» вказує, що ОСОБА_1 у позовній заяві зазначається що найменше кілька видів моральної шкоди, визначених у ч. 2 ст. 23 ЦК України, проте без конкретної деталізації у чому вона полягає. ОСОБА_1 не доведено, передбачену ч. 1 ст. 1167 ЦК України фундаментальну підставу відповідальності за завдану моральну шкоду, а вину ТОВ «Споживчий центр», не доведено причинний зв?язок між названими обставинами (стражданнями) та діями ТОВ «Споживчий центр», не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність у неї душевних страждань, або приниження її честі та гідності з боку ТОВ «Споживчий центр», тому в силу положень ст. 81 ЦПК України, дані обставини є припущеннями.

Відтак вважають, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.

16.12.2025 року відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 надіслала до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що у поданому відповідачем за зустрічним позовом відзиві наявна внутрішня процесуальна непослідовність у визначенні ролей сторін, яка проявляється як у реквізитах документа, так і у викладі його змісту, та в сукупності призводить до невизначеності предмета і меж заперечень.

Зазначає, що відповідач за зустрічним позовом у відзиві стверджує, що кредитний договір N? 15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 року був укладений в електронній формі та «підписаний» нею за допомогою одноразового ідентифікатора «Е495», який нібито надсилався у SMS-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 . Також відповідач за зустрічним позовом посилається на Закон України «Про електронну комерцію» (визначення одноразового ідентифікатора та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також правила щодо моменту підписання електронного правочину), а також на окремі постанови Верховного Суду, роблячи узагальнений висновок, що сам факт використання ОТ автоматично підтверджує належне укладення договору та волевиявлення, однак ОСОБА_1 заперечує проти таких доводів, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, на підміні доказування загальними посиланнями на норми права, та на намаганні перекласти тягар доказування на неї за логікою «не спростовано отже доведено», що є неприпустимим у цивільному процесі. У матеріалах відповідача за зустрічним позовом наявна критична суперечність у даті та коді підтвердження. У відзиві відповідач за зустрічним позовом стверджує, що документи «підписувалися» одноразовим ідентифікатором «Е495» і прив?язує це до номера телефону. Водночас у наданому фрагменті документа про «підпис» відображено інше: дата 15.01.2025 та код підтвердження А495, при тому що відповідач за зустрічним позовом одночасно посилається на договір «N? 15.01.2025-100000014 від 19.01.2025». Отже, вже на рівні їхніх же матеріалів є невідповідність: або різні дати «підписання» і «дати договору» (15.01 проти 19.01), або різні ОТР-коди (Е495 проти А495), або підміна/різні версії документа. За таких умов вказує, що суд не має права виходити з припущення «все це один договір» доти, доки відповідач за зустрічним позовом не надасть первинні технічні дані, що «зшивають» подію підписання (дата/час/код) з конкретною заявкою/версією договору та подальшою видачею коштів. Без такого «зшивання» твердження про «підписання ОТР» є неперевірюваними та внутрішньо суперечливими навіть за поданими ними ж матеріалами. Твердження відповідача за зустрічним позовом, що номер телефону НОМЕР_2 «належить відповідачці» або «вказаний нею», саме по собі не доводить факту її волевиявлення на укладення конкретного кредитного договору та не доводить факту його «підписання» саме нею. Належність або використання номера телефону, як засобу зв?язку не є тотожною юридичній дії акцепту та не підтверджує, що саме вона вчинила дії з прийняття оферти у системі відповідача за зустрічним позовом. Навіть якщо номер телефону належить позивачу за зустрічним позовом, це не доводить, що саме він здійснив акцепт і вводив ОТР у конкретний момент.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві стверджує, що кредитні кошти були видані та що цей факт підтверджується листом (довідкою) ТОВ «УПР», у якому зазначаються реквізити інтернет-еквайрингу іРау, сума 10 000 грн, номер платіжної картки, дата/час та номер транзакції. Однак заперечується проти такого висновку, оскільки наведені доводи відповідача за зустрічним позовом не підтверджують головного: факту остаточного зарахування коштів та їх фактичної доступності позивачу за зустрічним позовом, а також будуються на спробі перекласти тягар доказування на ОСОБА_1 . Лист третіх осіб про «успішно перераховано» не дорівнює підтвердженню остаточного зарахування. Сам по собі лист/довідка третьої особи про те, що кошти «успішно перераховано», без первинних платіжних реквізитів і без даних про остаточний результат платіжної операції, не підтверджує, що операція завершилася клірингом/settlement, що вона має остаточний статус «зараховано», що не відбулося повернення або інша технічна/банківська відмова. У платіжних операціях відправлення/ініціювання платежу і навіть «успішна авторизація» не завжди тотожні остаточному зарахуванню, а тому суд не може визнавати факт видачі коштів доведеним лише на підставі загальної фрази у листі третьої особи. Заперечує проти доводів відповідача за зустрічним позовом щодо процентів, оскільки без деталізованого розрахунку не можливо встановити, чи нараховувалися проценти виключно в межах строку кредитування, чи відбувалося нарахування поза строком під виглядом «договірних процентів» або під виглядом інших платежів. Відповідач за зустрічним позовом не зазначає у перевірюваному вигляді: з якої конкретної дати до якої конкретної дати він нараховує проценти; яку саме ставку застосовує в кожний день/період; яку базу. бере для розрахунку (тіло кредиту/залишок/інша база); чи була вимога про дострокове повернення і з якої дати вона, на їх думку, впливає на нарахування; яка частина загальної суми боргу є процентами у межах строку кредитування, а яка іншими складовими. За відсутності такого розрахунку твердження про законність процентів є недоведеним.

У зв`язку з наведеним, відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд не відхиляти вимогу про відшкодування моральної шкоди з мотивів «недеталізованості», оскільки підстави, зміст та причинний зв?язок уточнено, а сукупність обставин справи свідчить про наявність моральних страждань, спричинених поведінкою відповідача за зустрічним позовом, та про необхідність оцінки цієї вимоги судом з урахуванням принципів розумності й справедливості.

22.01.2026 року відповідачкою за первісним позовом та позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 надіслано до суду додаткові пояснення у справі, у яких вказує, що первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості є недоведеним належними та допустимими доказами. Позовні вимоги базуються переважно на внутрішніх документах самого позивача (роздруківки, довідки, розрахунки), які не підтверджені незалежними первинними доказами та джерелами інформації, що не забезпечує їх належної перевірюваності і об?єктивності. ???Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не надало суду повного та перевірюваного комплексу електронних доказів, зокрема: технічних журналів (логів) електронних сесій, протоколів взаємодії із системою, ІР-адрес пристроїв, SMS-логів підтвердження укладення договору. Відповідно, немає однозначного підтвердження саме її волевиявлення на укладення конкретного електронного договору з позивачем. ???

Сам по собі факт здійснення переказу грошових коштів через платіжний сервіс на номер банківської картки не є належним доказом належності цієї картки саме їй, а також не підтверджує фактичне отримання чи контроль цих коштів саме нею. Без надання первинних банківських документів (банківської виписки, довідки банку-емітента про належність рахунку, офіційного підтвердження банку про зарахування коштів) є недоведеним факт передачі коштів. Наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» розрахунок заборгованості є непрозорим, некоректним і внутрішньо суперечливим. Навіть відповідно до наданих позивачем матеріалів було сплачено загальну суму у розмірі 8 100,00 грн. Водночас основний борг («тіло кредиту») позивач і далі визначає як 10 000,00 грн., не надаючи жодного пояснення щодо порядку та логіки зарахування її платежів. ???Умови суперечать фундаментальним принципам добросовісності, розумності та справедливості, встановленим Цивільним кодексом України та спеціальним законодавством України про захист прав споживачів. Зазначені умови потребують детального судового контролю. Зазначає, що як споживач вона діяла виключно добросовісно: здійснювала платежі та завчасно зверталась до кредитодавця із офіційними заявами, в яких наголошувала на несправедливості та надмірній обтяжливості умов договору, пропонуючи реструктуризацію боргу. Однак її звернення були фактично проігноровані Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». ???На дату подання цих додаткових пояснень їй не вручалась відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на відзив у первісному позові, а також заперечення і відсутність цих документів є важливим процесуальним фактом, що має бути врахований судом при оцінці повноти та переконливості процесуальної позиції іншої сторони.

22.01.2026 року відповідачкою за первісним позовом та позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 надіслано до суду додаткові пояснення у справі, у яких просить врахувати, що її звернення до ТОВ «Споживчий центр» від 12.04.2025 підтверджують наявність досудового спору, її реальні спроби мирного врегулювання та добросовісну поведінку з її боку. При розгляді первісного та зустрічного позовів врахувати статтю 10 Закону України «Про споживче кредитування», пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», статті 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 24 Закону України «Про рекламу», пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, частину третю статті 551 ЦК України, а також статті 81, 95, 100 ЦПК України. Врахувати, що у період дії воєнного стану вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, а також інших платежів, нарахованих саме за прострочення, і відповідальності за статтею 625 ЦК України, не підлягають задоволенню, а нараховані суми такого характеру підлягають списанню кредитодавцем. Визнати, відсутність підтвердження кредитоспроможності, використання несправедливих умов, заявлення до стягнення санкцій, обмежених законом, а також ненадання повного комплексу первинних технічних і банківських доказів виключають можливість автоматичного задоволення первісного позову у заявленому розмірі. У разі якщо суд не погодиться з її основною позицією повністю, визначати можливі взаємні розрахунки між сторонами лише в межах фактично наданої суми коштів та фактично здійснених платежів, без автоматичного стягнення процентів, комісій, неустойки, штрафів та інших похідних платежів, правова підстава яких є спірною або випливає з умов, що можуть бути визнані несправедливими та врахувати викладені у цих додаткових письмових поясненнях обставини та правові доводи не лише при вирішенні первісного позову, а й при розгляді зустрічного позову як такі, що підтверджують порушення кредитодавцем вимог законодавства про споживче кредитування та захист прав споживачів. Врахувати, що встановлення судом факту неналежної оцінки несправедливих умов договору, неправомірного нарахування санкцій у період воєнного стану, а також ігнорування досудових звернень має значення як для відмови у первісному позові повністю або частково, так і для задоволення зустрічного позову повністю або частково. ?Врахувати, що наведені у цих додаткових письмових поясненнях обставини підтверджують неправомірність поведінки кредитодавця не лише у майновій частині спору, а й у частині порушення прав як споживача, що має бути враховано судом при вирішенні зустрічних вимог про визнання окремих умов договору несправедливими, такими, що не підлягають застосуванню, а також при оцінці вимог про відшкодування моральної шкоди. ????При вирішенні зустрічного позову врахувати, що ризик неналежної оцінки кредитоспроможності, непрозорої структури платежів, несправедливих умов та неправомірних санкцій є ризиком кредитодавця як професійного учасника ринку, а не споживача, і не може покладатися шляхом автоматичного підтвердження всіх заявлених позивачем вимог. ???У разі застосування судом альтернативної моделі взаємних розрахунків виходити з того, що за наявними у справі даними альтернативний арифметичний залишок становить 1 900,00 грн., якщо інше не буде доведено належними, допустимими та достатніми доказами.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.11.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2025 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`яння вчинити дії (справа №307/4369/25 провадження №2/307/1722/25) із цивільною справою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в інтересах якого діє представник - Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 307/4369/25 провадження № 2/307/1605/25). Позовні вимоги об`єднано в одне провадження та присвоєно справі №307/4369/25 провадження №2/307/1605/25. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в інтересах якого діє представник - Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.12.2025 року у задоволенні клопотань відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 про участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, відмовлено.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.01.2026 року у задоволенні клопотань відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.01.2026 року у задоволенні клопотання відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 про залучення спеціаліста відмовлено.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначити цивільну до судового розгляду.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.03.2026 року у задоволенні клопотань відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом Бродюк Т.Ю. про поновлення пропущеного процесуального строку у цивільній справі за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії відмовлено, а клопотання про витребування та про призначення експертизи залишено без розгляду.

Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. В первісному позові просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом, будучи відповідно до положень п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №0610276149159 та довідкою про доставку електронного листа в судове засідання не з`явилася. 30.03.2026 року надіслала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без її участі та вирішити первісний та зустрічний позови на підставі наявних у справі матеріалів та поданих нею процесуальних документів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 19.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.01.2025-100000014, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно п. 3.1. договор кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 3.3. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту, тип кредиту - фінансовий кредит; строк, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-3146 (п. 4.1 договору) (том 1 а.с.39-51).

Відповідачка підтвердила укладення кредитного договору шляхом підписання та укладення договору. На номер мобільного телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор Е495.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку (том 1 а.с.67).

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №125-3010 від 30.10.2025 року вбачається, що за номером платежу 628433736 зараховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на картку № НОМЕР_3 за договором №15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 (том 1 а.с.21).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що тип кредиту - кредит, сума кредиту - 10 000,00 грн., процентна ставка 362,39% річних, орієнтована загальна вартість кредиту - 23900 грн. 00 коп. ( том 1 а.с.52-55).

Згідно картки субконто контрагенти, договори за 19.01.2025- 30.10.2025 вбачається про здійснення операцій щодо бухгалтерського і податкового обліку по кредитному договору №15.01.2025-100000014, а також зазначено обороти за період і сальдо на кінець, а саме тіло кредиту, комісія, проценти, нарахування, сплата (том 1 а.с.27-38).

Станом на 07.06.2025 року у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 19 900 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., по процентам в розмірі 4900 грн. та неустойка - 5000 грн., що підтверджується копією довідки-розрахунок про стан заборгованості (а.с.22).

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно із п. 1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 1.ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст. ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що: спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором.

При укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закон України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частино третьою статті 11 Закон України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закон України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) указується особа, яка створила замовлення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статі 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с.67).

Під час розгляду справи встановлено, що паспорт споживчого кредиту та договір про надання кредиту, пропозиції укласти договір та прийняття пропозицій щодо укладення договору в яких визначені, у тому числі, період користування коштами, процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема наслідки прострочення виконання зобов`язань за договором і порядок таких нарахувань підписані електронним підписом відповідачки, тобто судом враховано, що сторонами погоджено процентні ставки за користування кредитними коштами.

Підписавши вказані документи та кредитний договір відповідачка добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, які в цілому відповідають вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Доданим до позову розрахунком підтверджується, що у відповідачки перед позивачем наявна заборгованість за договором від 19.01.2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом досліджені надані позивачем за первісним позовом докази видачі відповідачу кредиту, користування кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, хоч і такі відповідачем спростовуються.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Споживчий центр», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Кредит надавався шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Зі спірного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана нею в договорі, їй не належить. Судом встановлено, що 19.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.01.2025-100000014, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку щодо доведення позивачем за первісним позовом факту перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.01.2025 року оскільки ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок.

Разом з цим, згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №125-3010 від 30.10.2025 року вбачається, що за номером платежу 628433736 зараховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на картку № НОМЕР_3 за договором №15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 (том 1 а.с.21).

Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у відповідача за первісним позовом утворилась заборгованість. Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача про неналежність виконання зобов`язання, щодо умов укладеного кредитного договору, суду не надав, в зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр " є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Вказане позивачем не ураховано при здійсненні розрахунку заборгованості щодо стягнення неустойки в розмірі 5000 грн.

Отже, неустойка в розмірі 5000 грн. не підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 14 900 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі - 4900 грн.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, суд приходить до наступного висновку.

Щодо вимоги про визнання несправделивими (нікчемними) та такими , що не підлягають застосуванню окремих положень укладеного між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 договору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обставин, які б вказували на наявність ознак нікчемності наведених позивачкою за зустрічним позовом окремих положень кредитного договору, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що на виконання умов спірного кредитного договору ОСОБА_1 підписала такий у наведений вище спосіб та без заперечень отримала грошові кошти та використовувала їх, що і не заперечується самою ОСОБА_1 зокрема у відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладання договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення ним причин, у тому числі в разі отримання ним коштів. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю одержані кошти.

Тобто, якщо позивачка за зустрічним позовом вважала, що договір суперечить законодавству України, що він укладений зі значними порушеннями законодавства, та умови даного договору виявились для позивача не зрозумілими, та, на його думку, порушують права як споживача, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня укладання договору. Але, як вбачається з зустрічної позовної заяви усі вищезазначені вимоги до суду від позивача з`явилися пізніше, після унеможливлення оплати боргових зобов`язань.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 215 ЦК України та визнання окремих умов оспорюваного договору нікчемними та такими що не підлягають застосуванню, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, щодо стягнення комісій.

При цьому суд зазначає, що заявлючи вимогу про зобов`язання ТОВ "Споживчий центр" здійснити повний перерахунок заборгованості за договором без врахування додаткових процентів за ст. 625 ЦК України понад передбачені законом 3% річних та індексу інфляції, такі до задоволення не підлягають, оскільки такі не заявлялися позивачем у первісному позові та не були предметом розгляду за цим позовом. Щодо неустойки у розмірі 5000 грн., така як встанолена судом не підлягає стягнення з відповідачки за первісним позовом відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині визнання окремих положень договору нікчемними, відсутні і підстави для задоволення пов`язаних між собою решти позовних вимог за зустрічним позовом, в тому числі щодо позовних вимог про стягнення 100 000 грн. моральної шкоди.

Так, відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.1, п. 2 ч. 2, ч. 3-4 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Оскільки, в межах судового розгляду, судом не було встановлено порушення прав споживача - ОСОБА_1 умовами укладеними між нею та ТОВ "Споживчий центр" кредитного договору, відтак відсутні підстави для стягнення на її як споживача користь, моральної шкоди.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 75 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1817 грн.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" та ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", позивачка за зустрічним позовом звільняється від сплати судового збору, а відтак судові витрати за зустрічним позовом у задоволенні якого відмовлено, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.ст. 202, 215, 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1082, ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 416, 417 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.01.2025-100000014 від 19.01.2025 року у розмірі 14 900 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1817 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень) сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпастького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ТОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 9 квітня 2026 року.

Головуючий Бряник М.М.