Рішення № 135612355, 06.04.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1282/25

Провадження № 2/535/165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Коросташової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/1282/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 директор ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» адвокат Томилко Оксана Борисівна, яка діє на підставі довіреності від 03.12.2025 (а.с. 9), через систему «Електронний суд» подала до суду позовну заяву до відповідачки про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №367757092 від 29.06.2024 в розмірі 60345,90 грн, що складається із суми заборгованості по тілу кредиту - 19999,29 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 40346,61 грн, мотивуючи позов порушенням відповідачкою договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту, відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Позивачем укладено Договір факторингу, відповідно до умов яких ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 159).

23.01.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування зазначила, що згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що позичальнику видано кошти в різні дати за період з 29.06.2024 по 15.04.2025 на загальну суму 20002,00 грн строком на 14 днів. За період з 14.07.2024 по 12.04.2025 відповідачкою сплачено кошти на загальну суму 25416,00 грн, тобто боржником сплачено тіло кредиту в повному розмірі та 5414,00 відсотків, а тому на момент відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відсутні правові боргові підстави щодо відступлення такого права. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. До позовної заяви не додано доказів: що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через ВankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані, які співпадають з її ідентифікаційними даними. Крім того, позивачем, на підтвердження позовних вимог, не надано до суду технічних доказів, а саме: Лог-файли (журнали дій): детальні записи дій користувача в системі, що включають: IP адресу, з якої здійснювався доступ до системи, дату та час усіх операцій, включаючи запит на одноразовий ідентифікатор, його отримання та введення, інформацію про пристрій (тип браузера, операційна система), з якого здійснювався доступ, докази відправки та отримання SMS повідомлення, підтвердження від оператора мобільного зв`язку про відправку одноразового ідентифікатора на конкретний номер телефону та його доставку, а також не надано підтвердження того, що вказаний номер телефону належить саме відповідачу. Також відсутні будь-які докази, які підтверджують перерахування коштів відповідачу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №367757092 від 29.06.2024, а відтак позовні вимоги є недоведеними. Позивачем до матеріалів позовної заяви не додано доказів на підтвердження відступлення права вимоги, саме за кредитним договором №367757092 від 29.06.2024 та на відповідну суму, натомість надано нібито квитанцію на суму 3483864,62 грн, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того позивач не надав докази направлення будь-якого повідомлення про відступлення права вимоги, в якому було б зазначено про необхідність сплати заборгованості на користь первісних кредиторів або позивача, хоча бланки таких повідомлень суду надано (а.с. 168-170).

04.02.2026 представник позивача Дорошенко О.В., яка діє на підставі довіреності від 03.12.2025 (а.с. 190), через систему «Електронний суд» надала відповідь на відзив, в якому просить розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів, доводів, наведених у відповіді на відзив, виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача, та зазначила, що заперечення відповідача є безпідставними, необґрунтованим та таким, що намагаються приховати справжні обставини справи, направлені з метою уникнути виконання взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування ними, передбачених кредитним договором, з наступних підстав, а саме: строк кредитування 14 днів, на який посилається відповідач, умовами договору визначений як дисконтний період кредитування; відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання, у будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання; пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 27.07.2029; відповідачка десять разів вчиняла конклюдентні дії щодо продовження строку дисконтного періоду, а саме, 14.07.2024, 12.08.2024, 13.09.2024, 14.10.2024, 12.11.2024, 12.12.2024, 12.01.2025, 11.02.2025, 13.03.2025, 12.04.2026 кожного разу строком на 30 днів та укладаючи додаткові угоди на отримання додаткових траншів кредитних коштів на загальну суду 20002,00 грн; відповідачка після закінчення строку дисконтного періоду свої зобов`язання відповідно до умов Договору не виконала, не вчинила конклюдентних дій щодо продовження строку Дисконтного періоду, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до 04.11.2025 року включно), а Позивач ТОВ «Таліон Плюс» має право нараховувати проценти за даним Договором починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього договору, тобто до дня дострокового розірвання Договору (05.11.2025 року) з урахуванням відсоткових ставок, відображених у додаткових угодах; відповідачкою не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку; первісний кредитор, з дотриманням усіх вимог законодавства, здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням Договору та встановило особу позичальника; наявні в матеріалах справи докази та правове регулювання вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений електронний кредитний Договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний Договір не був би укладений. Укладання кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт ініціювання Первісним Кредитором платіжної операції, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта №4731219659934750, згідно з умовами Договору та Закону України «Про платіжні послуги» (довідка про ініціювання платіжної операції була додана до матеріалів справи разом з позовною заявою); сторони під час укладання Договору узгодили у п. 9.1.1.12. направляти інформаційні повідомлення, щодо виконання цього договору Позичальнику в електронному вигляді через Особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у Заявці та/або в месенджері. Усі адресовані відповідачу повідомлення від первісного кредитора та позивача в тому числі повідомлення про зміну кредитора, надсилались останній на вказану нею у заяві на отримання кредиту електронну адресу - natamahova@ukr.net. Направленим на електронну адресу листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №367757092/10062025/Э від 10.06.2025 відповідачка була повідомлена про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс» (примірник повідомлення долучено до позовної заяви). Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» в свою чергу на електронну адресу відповідачки також повідомив боржника про отримання прав вимог відносно нього. Всі адресовані боржнику повідомлення, крім іншого, також відображаються в Особистому кабінеті клієнта; на підтвердження належного відступлення права вимоги стороною позивача до суду будо надано: договір факторингу № МВ-ТП/39 від 10 червня 2025 року; витяг з реєстру прав вимоги від 10 червня 2025 року; платіжна інструкція № 1498 від 12.06.2025 року (а.с. 176-205).

Ухвалами Котелевського районного суду Полтавської області від 08.01.2026 та 05.02.2026 витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк» (а.с. 159, 211).

Відповідачка ОСОБА_1 подала 03.03.2026 клопотання про визнання доказів недопустимими та додаткові пояснення по справі, в яких зазначила, що згідно виписки, яку надав АТ КБ «Приват Банк», не можливо підтвердити факт зарахування коштів саме від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №367757092 від 29.06.2024, а відтак позовні вимоги є недоведеними; позивачем зазначено, що 29.06.2024 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №367757092, з поданої копії договору неможливо встановити цілісність та незмінність документу; позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу (а.с. 234, 236-243).

Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 247-249).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, доводів, наведених у відповіді на відзив, виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача (а.с. 207).

Відповідачка - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві (а.с. 206).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 29.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , укладено договір кредитної лінії №367757092, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором KVVX, за яким кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту в розмірі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі кредитний договір).

Відповідно до п. 2.3., 2.4. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 2000,00 грн 29.06.2024 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1., 3.2 кредитного договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y). Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 14 (чотирнадцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 140 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

На підставі даних, зазначених у первинній Заявці, Інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила ідентифікацію Позичальника та формувала його Особистий кабінет. Особистий кабінет створюється під час подачі Заявки на перший Кредит. У разі якщо Позичальник укладає другий чи наступні кредитні договори з Кредитодавцем, то останнім обробляються актуальні дані внесені до Особистого кабінету Позичальником. Кредитодавець в якості суб`єкта первинного фінансового моніторингу до укладення Договору та встановлення ділових відносин здійснив всі необхідні дії спрямовані на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, в тому числі здійснив заходи належної перевірки особи Позичальника, в тому числі Позичальнику запропоновано здійснити ідентифікацію технічними засобами, що використовуються Кредитодавцем. Верифікація Позичальника здійснена шляхом отримання інформації про Позичальника з офіційного та/або надійного джерела, а саме наступним способом: Спосіб верифікації: Система BankID НБУ, Дата отримання інформації: 11.10.2023, Ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації: 612ccff2-ebc4-405d-883a79797c2b7a45 (п. 4.6., 4.7. кредитного договору)

Відповідно до 4.10.7. кредитного договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після формування фінального файлу з цим Договором, ІКС створює з цим файлом кваліфікований електронний підпис директора Кредитодавця. Файл Договору та файл з даними кваліфікованого електронного підпису, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу (до надання Кредиту) відправлено на електронну пошту Позичальника та стали доступними для скачування в Особистому кабінеті Позичальника.

Згідно з 5.1. кредитного договору, кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4731-21XX-XXXX-4750, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 29.07.2029 (п. 7.2., 7.2.1., 7.2.2., 7.3. кредитного договору).

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбаченою. На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем. (п. 8.1., 8.3. кредитного договору).

Пункт 15 кредитного договору містить реквізити сторін, у тому числі позичальника: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; податковий номер: НОМЕР_1 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефону: НОМЕР_2 (а.с. 28-39).

Відповідачка також ознайомилася та підписала одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №367757092 від 29.06.2024, який містить відомості про умови кредитування та реквізити споживача ОСОБА_1 (а.с. 26-28).

Також позивачем надано заявку в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на отримання коштів в кредит від 29.06.2024, яка містить персональні данні ОСОБА_1 та номер її платіжної картки НОМЕР_3 (а.с. 26). У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачкою, а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитного договору, не належить ОСОБА_1 .

Додатковими угодами до Договору №367757092 від 29.06.2024, укладених 02.07.2024, 03.07.2024, 11.07.2024, 19.07.2024, 20.07.2024, 12.08.2024, 19.09.2024, 06.11.2024, 12.11.2024, 14.11.2024, 16.12.2024, 17.01.2025, 26.01.2025, 11.02.2025, 16.02.2025, 23.02.2025, 07.03.2025, 14.03.2025, 15.03.2025, 15.04.2025, у зв`язку з отриманням позичальником траншу, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було погоджено суми траншу, сума кредиту, яка була надана та неповернута, процентну ставку за договором, реальна річна процентна ставка за користування всією сумою кредиту, загальна вартість наданого кредиту з урахуванням траншу (а.с. 40-72).

Так відповідно до останньої Додаткової угоди до Договору №367757092 від 29.06.2024, укладеної 15.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , яка підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9067, сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 930,00 грн; після надання Траншу відповідно до цієї Додаткової угоди сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою Траншу, що видається відповідно до цієї Додаткової угоди, буде складати 19999,29 грн; з моменту отримання Траншу вказаного в п. 1.1. Договору, Базова процентна ставка за Договором (для суми всіх наступних Траншів в рамках Договору та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних; реальна річна процентна ставка за користування всією сумою Кредиту, що буде фактично видано після укладення цієї Додаткової угоди (сумою, що вже знаходиться в користуванні Позичальника та сумою додаткового Траншу за цією Додатковою угодою), розрахована за період з дати укладення цієї Додаткової угоди та до закінчення строку кредитування становить 2233,28 відсотків річних; загальна вартість наданого Кредиту з урахуванням Траншу, що надається за цією Додатковою угодою, за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування становить 321 039,93 грн (а.с. 71, 72).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору №367757092 на рахунок 4731-21XX-XXXX-4750 перерахувало кошти в розмірі 20002,00 грн, що підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо проведення платіжних операцій (а.с. 98-110), платіжними дорученнями на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту (а.с. 86-92), та підтвердженнями ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 92-98).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260113/73698-БТ від 14.01.2026, №20.1.0.0.0/7-260210/93487-БТ від 13.08.2026 наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано карту НОМЕР_3 , на дану картку: 29.06.2024 був зарахований платіж у сумі 2000,00 грн; 01.07.2024 був зарахований платіж у сумі 600,00 грн; 01.07.2024 був зарахований платіж у сумі 300,00 грн; 02.07.2024 був зарахований платіж у сумі 100,00 грн; 03.07.2024 був зарахований платіж у сумі 100,00 грн; 03.07.2024 був зарахований платіж у сумі 100,00 грн; 03.07.2024 був зарахований платіж у сумі 500,00 грн; 11.07.2024 був зарахований платіж у сумі 300,00 грн; 19.07.2024 був зарахований платіж у сумі 700,00 грн; 20.07.2024 був зарахований платіж у сумі 600,00 грн; 12.08.2024 був зарахований платіж у сумі 1500,00 грн; 19.09.2024 був зарахований платіж у сумі 500,00 грн; 06.11.2024 був зарахований платіж у сумі 100,00 грн; 12.11.2024 був зарахований платіж у сумі 150,00 грн; 14.11.2024 був зарахований платіж у сумі 1500,00 грн; 16.12.2024 був зарахований платіж у сумі 1031,00 грн; 17.01.2025 був зарахований платіж у сумі 515,00 грн; 26.01.2025 був зарахований платіж у сумі 219,00 грн; 11.02.2025 був зарахований платіж у сумі 3103,00 грн; 16.02.2025 був зарахований платіж у сумі 1026,00 грн; 23.02.2025 був зарахований платіж у сумі 341,00 грн; 07.03.2025 був зарахований платіж у сумі 697,00 грн; 14.03.2025 був зарахований платіж у сумі 2060,00 грн; 15.03.2025 був зарахований платіж у сумі 1030,00 грн; 15.04.2025 був зарахований платіж у сумі 930,00 грн (а.с. 171-173, 223-233).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Надаючи оцінку електронному доказу, договору кредитної лінії №367757092 від 29.06.2024, факт підписання якого відповідачка ставить під сумнів, суд дослідив файл з підписом - кредитний договір з файлом підпису.р7s, результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено; підписувач: Сінченко Сергій Анатолійович, посада: директор, організація: ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від надавача): 09:12:49 29.06.2024, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 250), та дослідив посилання в даному договорі - електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який підтверджує, що 29.06.2024 9:12:46 ОСОБА_1 (з зазначенням її даних: ІН: НОМЕР_1 , номера телефону НОМЕР_2 , електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) введено одноразовий ідентифікатор KVVX. Крім того, позичальниця пройшла верифікацію в системі BankID НБУ, дата отримання інформації: 11.10.2023, ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації: 612ccff2-ebc4-405d-883a79797c2b7a45, та реквізити сторін договору мають відомості про особу відповідачки, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, номер телефону, електронної пошти, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір кредитної лінії, підписаний відповідачкою, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать іншим особам, а не позичальниці ОСОБА_1 , останньою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальниця могла отримати кредитні кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

10.06.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу №МВ-ТП/39, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. П. 4.1. договору факторингу, наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 15-18).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснено на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» оплату згідно з договором факторингу №МВ-ТП/39 від 10.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1498 від 12.06.2025 (а.с. 20).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог від 10.06.2025, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача на загальну суму 41535,02 грн, з яких: заборгованість по основному боргу - 19999,29 грн; заборгованість по процентам - 11536,08 грн; неустойка - 9999,65 грн (а.с. 18,19, 196-204).

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитні договори не містять.

Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося за договором факторингу, який є чинним, ніким не оскаржений, визнаним недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за відповідним кредитним договором.

Позивачем надано повідомлення про відступлення права вимоги, яке направлене первісним кредитором на електронну пошту відповідачки відповідно до погодженого кредитного договору (а.с. 111).

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З розрахунків заборгованості вбачається, що:

- за кредитним договором №367757092 первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було нараховано заборгованість у загальному розмірі 41 535,02 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 19999,29 грн; заборгованості за процентами - 11536,08 грн; неустойка - 9999,65 грн (а.с. 21-23);

- новим кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», який придбав право вимоги до відповідача, здійснено додаткове нарахування заборгованості за кредитним договором за період з 11.06.2025 по 04.11.2025, а саме за 147 днів додатково нараховано заборгованість за процентами за ставкою 0,98 % у сумі 28810,53 грн (а.с. 24, 25).

Як вбачається з матеріалів справи, на електронну адресу відповідачки направлялося повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору №367757092 від 29.06.2024, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору з 05.11.2025 та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 70345,55 грн (а.с. 111 на звороті).

У позовній заяві загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення 60345,90 грн, з них: заборгованість по кредиту - 19999,29 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40346,61 грн (11536,08 грн + 28810,53 грн) (а.с. 5).

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Щодо заборгованості за нарахованими відсотками необхідно зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13).

Згідно з п. 7.1., 7.2. кредитного договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 13.07.2024, а саме протягом 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Відповідно до 7.3. кредитного договору, кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 29.07.2029.

Як вбачається з п. 11.1. кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Для зручності Позичальника в Особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов`язання Позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається з припущення, що Позичальник отримає знижку на витрати по Договору, на умовах описаних в п. 8.5. Договору. Про розмір зобов`язань, без врахування знижки вказаної в п. 8.5. Договору Позичальник інформується в Особистому кабінеті (п. 8.8. кредитного договору).

У кредитному договорі №367757092 від 29.06.2024 сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 7 та 8 договору.

Таким чином, суд вважає, що первісним кредитором та його правонаступником - позивачем обґрунтовано нараховано проценти за кожен день користування кредитом в межах строку, визначеного п. 7.2., п. 7.3. кредитного договору, що відображено у розрахунках заборгованості.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання у повному обсязі взятих на себе за кредитним договором зобов`язань відповідачка не надала.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, укладений Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», в особі керуючого партнера Колінько А.В., з ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», в особі директора Патіюка В.В., відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Розділом 4 договору визначено умови порядку здійснення розрахунків, відповідно до якого правова допомога, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнтом оплачується в розмірі та обсязі погодженому в додатках до цього договору (Додаткових угодах та/або Реєстрах), в гривнях шляхом переказу коштів на рахунок Адвокатського об`єднання та може бути здійснена в будь-який час за надані послуги та в тому числі авансом за надані послуги у майбутньому. За результатами надання правової допомоги складається акт приймання передачі наданих послуг (далі - Акт), що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт вважається підписаним, якщо протягом 5 (п`яти) днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на Акт. В акті, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги в залежності від обставин та подій. В цьому випадку сторони керуються умовами Акта (а.с. 114 на звороті -117).

16.12.2025 сторонами підписана додаткова угода №2378, згідно з якою порядок оплати Послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №367757092 від 29.06.2024 та підписано акт приймання передачі наданих послуг на загальну суму 5000,00 грн (а.с. 118, 119).

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20).

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №226 від 16.12.2025, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило оплату за надання правової допомоги згідно з договором №5 від 20.12.2025 та додаткової угоди №2378 від 16.12.2025 на користь Ліга юридичних технологій та інновацій в розмірі 5000,00 грн (а.с. 119 на звороті).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Адвокатського об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій», які підлягають розподілу між сторонами, відповідачка ОСОБА_1 до суду не подавала.

Однак, відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності, справедливості, реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідачки - ОСОБА_1 на користь позивача - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, а всього 4422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»за договором кредитної лінії №367757092 від 29.06.2024 на загальну суму 60345,90 грн (шістдесят тисяч триста сорок п`ять грн дев`яносто коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 4422,40 грн (чотири тисячі чотириста двадцять дві грн сорок коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, поштовий індекс 14017.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 10.04.2026.

Суддя А.В. Шолудько