Рішення № 135612089, 10.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Київ справа №320/46763/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.04.2024 № 0773755-2407-1027-UА32020010000093088.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність обставин вчинення ним порушення вимог податкового законодавства, встановлення обставин чого стало підставою притягнення його до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому відзиві.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2024 року ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0773755-2407-1027-UА32020010000093088, яким позивачу нараховано за податковий період з 01.01.2023 по 31.12.2023 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. І. Кожедуба (Івана Кожедуба), буд. 359, 1Г у розмірі 30 846, 80 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Позивач здійснює такі види економічної діяльності:

31.09 Виробництво інших меблів (основний);

46.41 Оптова торгівля текстильними товарами;

46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям;

77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду);

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

31.03 Виробництво матраців;

31.02 Виробництво кухонних меблів;

31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

Нерухоме майно, на яке нараховано податкове зобов`язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12 жовтня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1560 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.10.2018.

Згідно з пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктами оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, втому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Таким чином, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України».

Так, відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 2081 від 25.08.2023, містить посилання на віднесення будівлі літера 1Г за кодом ДКБС до 1251.9 Будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Окрім того, відповідно до листа від КП КОР «КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНІ БТІ» від 15.09.2023 вих. № бц 1978/1 визначено, що нежитлова будівля цех з виробництва меблів літ. « 1Г», що знаходиться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Кожедуба Івана №359, відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до «Будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне» код 1251.9.

Більше того, суд враховує, що позивачем подавалось повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП до ГУ ДПС у Київській області:

- 01 листопада 2018 року стосовно первинного надання інформації щодо об`єкта нерухомості;

- 29 липня 2019 року стосовно земельної ділянки, що знаходиться під об`єктом нерухомості;

- 19 вересня 2023 року з метою уточнення інформації щодо об`єкта нерухомості.

З вказаних повідомлень форми № 20-ОПП вбачається, що позивачем повідомлено контролюючий орган про наявність об`єкта оподаткування за типом об`єкта оподаткування 148 (цех), який об`єкт призначений для виробництва меблів, місцезнаходження об`єкта оподаткування вулиця Івана Кожедуба, буд. 359.

З графи 9 вбачається, що об`єкт експлуатується, вид права на об`єкт оподаткування - право власності, про що зазначено у графі 10.

Отже, контролюючий орган був належним чином повідомлений про здійснення виробничої діяльності позивачем з використанням об`єкту, на який нараховано податкове зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, обставини здійснення господарської діяльності позивачем з застосуванням такого цеху підтверджується видатковими накладними, з зазначенням адреси відповідного об`єкту нерухомості, долученими до матеріалів справи.

У своїй сукупності усі зазначені вище документи дають змогу зробити висновок про належність приміщення до класу «Будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне» код 1251.9, що є складовою групи «Будівлі промислові та склади» код 125.

З огляду на зазначені вище обставини, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у зв`язку з безпідставністю нарахування податкового зобов`язання через звільнення позивача від його сплати.

Беручи до уваги зазначене вище у сукупності, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати не професійну правову допомогу.

Так, до позовної заяви було додано угоду про надання правничої допомоги, платіжну інструкцію та квитанцію, які підтверджують сплату позивачем 10 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору на суму 1 211, 20 грн.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 10 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 1 211, 20 грн (судовий збір), що сукупно становить 11 211, 20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області 22.04.2024 № 0773755-2407-1027-UА32020010000093088.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 11 211, 20 грн (одинадцять тисяч двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.