Рішення № 135612044, 10.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року справа №640/30501/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 22.09.2021 року (вих. № 2600-0208- 8/151059), у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

2. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) наступні періоди:

- Період роботи на Макіївському коксохімічному заводі: зі5.09.1988 по 11.11.1988р.; період навчання в Донецькому політехнічному інституті (з подальшим його перейменуванням) з: 01.09.1989 по 26.04.1993 р.

період роботи на посаді машиніста конвеєру 2 розряду в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» виробничого об`єднання «Макіїввугілля» (з подальшим перейменуванням та зміною організаційно правових форм) з 27.04.1993 по 30.12.1993 р.;

період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років з 31.12.1993 по 09.07.1995 р.;

період роботи на посаді заступника головного інженера Філії «Збагачувальна фабрика «Пролетарська» товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергоімпекс» з 09.09.2014 - 31.03.2017р.

3. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах наступні періоди:

період роботи на Макіївському коксохімічному заводі: з 15.09.1988 по 11.11.1988р.;

період проходження виробничої практики на посаді апаратник вуглезбагачення в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» виробничого об`єднання «Макіїввугілля» з 24.06.1992 по 28.07.1992 р.

період роботи на посаді машиніста конвеєру в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» виробничого об`єднання «Макіїввугілля» 27.04.1993 - 30.12.1993;

період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років з 31.12.1993 по 09.07.1995 р.;

період роботи на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьвуглезбагачення» (з подальшим перейменуванням) з 10.07.1995 по 10.07.1995р.

період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років з 11.07.1995 по 05.11.1998р.

період безоплатної відпустки по догляду за дитиною до досягнення 6 років з 06.11.1998- 15.11.1998р.

період роботи на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьвуглезбагачення» (з подальшим перейменуванням) з 16.11.1998 по 23.07.2001 року;

період роботи на посаді майстра основного виробництва ЦЗФ «Пролетарська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьвуглезбагачення» (з подальшим перейменуванням) з 24.07.2001 по 05.05.2003 року;

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог частини другої пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року з 13 вересня 2021 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стажу роботи, є трудова книжка. Також зазначає, що особа не повинна нести відповідальність за помилки в трудовій книжці зроблені роботодавцем.

Від відповідача надійшов відзив доводи в якому зводяться до змісту оскаржуваної відмови без спостування аргументів позивача по суті.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до відділу обслуговування громадян № 5 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список № 2).

Заява Позивача разом із документами, які до неї додавались та підтверджували право Позивача не пенсію за віком на пільгових умовах, були прийняті уповноваженими особами Відповідача 13.09.2021 року та зареєстровані за № 10153. На підтвердження факту прийняття заяви та доданих до неї документів Позивачу була видана розписка-повідомлення за підписом спеціаліста Відділу обслуговування громадян № 5 ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви листом від 22.09.2021 року Відповідачем було повідомлено Позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Списку № 2.

Відмова у призначенні пенсії за віком була обумовлена тим, що за розрахунками Відповідача страховий стаж Позивача становить 23 роки 03 місяці 26 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

Період навчання з 01.09.1990 по 07.06.1995, оскільки перетинається з періодом роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 25.06.1992. Відсутні документи, підтверджуючі форму навчання.

Період роботи з 27.04.1993 по 09.07.1995, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 від 25.06.1992 особу прийнято до ВО «Макіїввугілля» шахта «Холодна Балка», а запис про звільнення засвідчено ДП «Макіїввугілля» ДВТ «Шахта «Холодна Балка». Записи в трудовій книжці або документи про реорганізацію, перейменування відсутні.

За доданими документами до пільгового стажу не зараховано: період роботи згідно з довідкою від 15.05.2017 року № б/н, оскільки довідка не відповідає вимогами п. 20 додатку № 5 до Порядку № 637, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, відсутній реєстраційний номер.

На підставі зазначеного, Відповідач зазначав, що пільговий стаж за Списком № 2 не визначено, у зв`язку із чим дійшов висновків про необхідність відмовити Позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Із відмовою Відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Позивач не погоджується, вважає що достигла пенсійного віку та має необхідний стаж для призначення пенсії, а відмова Відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню на підставі нижченаведеного.

1. Щодо необхідного пенсійного віку та стажу, необхідних Позивачу для набуття права на пільгову пенсію за віком за Списком № 2.

Відмовляючи Позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Відповідач виходив з приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та при обрахунку пенсійного віку та стажу, який дає право Позивачу на пільгову пенсію за Списком № 2 керувався приписами статті 114 зазначеного Закону. З цього приводу слід зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про пенсійне забезпечення», регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пункт «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-УІН, який набув чинності з 01 квітня 2015 року передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими. Однак, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.

Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Отже, правила зазначених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, а також загального стажу роботи, який дає їй право на пільгову пенсію.

Зокрема, за приписами статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року Позивач має право на пільгову пенсію після досягнення 50 років та за наявності стажу роботи 20 років з яких не менше 10 років на роботах за Списком № 2.

В той же час стаття 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає наступні вимоги для набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах: досягнення 55 років; наявність страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років на роботах, що передбачені Списком № 2.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, серед інших, принцип верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частина друга вказаної статті визначає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищезазначене, а також рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі «Серков проти України» (заява № 39766/05), вважаємо, що до правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем, а також при прийнятті рішення судом має застосовуватись Закон, який є найбільш сприятливим для Позивача, тобто стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, якою передбачений знижений віковий ценз для виходу на пенсію, а також знижені вимоги до загального стажу, який повинна мати особа для набуття права на пенсію. Аналогічна правова позиція була також викладена в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року по справі № 640/29109/20, а також в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по справі № 620/2905/20.

Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Позивачу має виповнитися 50 років та в неї має бути загальний страховий стаж не менше 20 років, з яких не менше 10 років - на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Згідно паспортних даних, Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії їй виповнився 51 рік. Таким чином, відмова Відповідача у призначенні пенсії Позивачу з посиланням на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.

Визначений самим Відповідачем страховий стаж Позивача становить 23 роки 03 місяці 26 днів при тому, що Відповідач не зарахував окремі періоди роботи Позивача. Таким чином Позивач має необхідну для призначення пільгової пенсії за віком кількість загального страхового стажу, що Відповідачем підтверджено у листі, яким Позивача було повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У зв`язку із зазначеним, спірним залишається питання щодо незарахування Відповідачем до стажу, який дає Позивачу право на пільгову пенсію за віком, окремих періодів трудової діяльності, а також загальної кількості стажу з урахуванням періодів, які не були зараховані.

2. Щодо протиправності незарахування Відповідачем періоду навчання Позивача до страхового стажу.

З листа, яким Відповідач повідомив Позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 вбачається, що Відповідач не зарахував до страхового стажу Позивача період навчання з 01.09.1990 по 07.06.1993 року, оскільки він перетинається з періодом роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 25.06.1992. Також Відповідач посилався на відсутність документів, які підтверджують форму навчання.

Вважаємо, що період навчання був не зарахований Відповідачем до страхового стажу Позивача протиправно з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частина 2 зазначеної статті визначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

В той же час частиною 4 статті 24 вищевказаного Закону передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, зарахування періоду навчання Позивача до страхового стажу має здійснюватися згідно з приписами законодавства, яке діяло у зазначений період. Згідно запису в трудовій книжці Позивача НОМЕР_4 період навчання Позивача визначений з 01.09.1989 по 07.07.1995 року. В трудовій книжці Позивача НОМЕР_3 також зазначено, що 01.09.1989 року вона була зарахована студенткою першого курсу до Донецького політехнічного інституту на підставі наказу № 1900-03 від 08.08.1989 року.

Для підтвердження періоду навчання у вищому навчальному закладі Позивачем також надавався Відповідачу диплом спеціаліста НОМЕР_5 , виданий Донецьким державним технічним університетом 07 червня 1995 року.

Більше того, Позивач разом з вищевказаними документами надавалась Відповідачу Архівна довідка від 14.07.2020 року № 241/19-15, якою підтверджувалось, що Позивач з 01.09.1989 року зарахована студентом 1 курсу денного навчання гірничо- електромеханчіного факультету Донецького політехнічного інституту за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» (наказ № 1900-03 від 08.08.1989 року).

Згідно вищевказаної довідки з 10 вересня 1991 року у зв`язку з укладенням шлюбу стала значитися за прізвищем ОСОБА_3 (наказ № 2265 від 10.09.1991 року).

З 29 листопада 1993 року до 31 серпня 1994 року була надана академічна відпустка по догляду за дитиною (наказ № 2641-03 від 02.12.1993 року).

З 01 вересня 1994 року вважалась такою, що повернулася з академічної відпустки та приступила до занять (наказ № 2069-03 від 29.09.1994 року).

31 липня 1995 року відрахована з числа студентів у зв`язку із закінченням навчання (наказ № 979-03 від 07.06.1995 року).

Окрім цього в указаній довідці повідомлялось про наступне: Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1993 року № 646 Донецький політехнічний інститут був перейменований в Донецький державний технічний університет. Указом Президента України від 07.08.2001 року № 591/2001 ДонДТУ був присвоєний статус національного.

Незважаючи на інформацію, яка зазначена в довідці, при прийнятті документів у Позивача працівники Відповідача відмовились приймати її у зв`язку з тим, що вона була видана на території міста Донецька, яке на даний момент є непідконтрольним органам державної влади України. У зв`язку із зазначеним вказана довідка відсутня в описі документів, які надавались Позивачем Відповідачу для підтвердження права на пенсію.

Таким чином, як вбачається із вищевказаних документів, період навчання Позивача мав місце з 01.09.1989 року по 31.07.1995 року.

В різні періоди навчання Позивача діяло різне законодавство, на підставі якого період навчання зараховувався до трудового стажу працівників. Зокрема: Закон СРСР «Про державні пенсії», Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», а також Закон України «Про пенсійне забезпечення».

У пункті «в» статті 1 закону СРСР «Про державні пенсії», який діяв на момент вступу Позивача до вищого навчального закладу, передбачалось, що право на державну пенсію мають: особи, які навчаються у вищих, середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, школах і курсах з підготовки кадрів.

Порядок обчислення трудового стажу на момент вступу Позивача до навчального закладу був регламентований Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, яке було затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі - Положення № 590)

Підпунктом «в» пункту 1 розділу І Положення № 590 передбачалось, що, у відповідності до Закону про державні пенсії, пенсії за цим Положенням призначаються та виплачуються: особам, які навчаються у вищих, середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, школах і курсах з підготовки кадрів, аспірантам та клінічним ординаторам.

Пунктом 108 розділу VIII Положення № 590 передбачалось, що до загального стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується будь-яка робота у якості робочого або службовця, незалежно від характеру та тривалості роботи і перерв.

Підпунктом «и» пункту 109 розділу VIII Положення № 590 було передбачено, що окрім роботи у якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Абзацом 13 пункту 109 розділу VIII Положення № 590 передбачалось, що при призначенні пенсій за віком періоди, вказані в підпункті «и», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота у якості робітника або службовця, або служба у складі Збройних Сил СРСР, чи інша служба, вказана в підпункті «к».

Разом із заявою про призначення пенсії Позивачем надавався Відповідачу ряд довідок, серед яких була довідка від 25.06.1992 року № 0-КС, видана Макіївським коксохімічним заводом ім. Ф.Е. Дзержинського, згідно якої Позивач у період з 15.09.88 р. по 11.11.1988 року працювала на вищевказаному підприємстві у якості «транспортерщика УПУ № 1» та була звільнена у зв`язку із закінченням практики.

Про факт перебування у трудових відносинах із зазначеним підприємством свідчить також довідка № 012-113 від 20.07.2020 року, видана Позивачу.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стажу роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи вищевказані приписи Порядку № 637, довідка, що була надана Позивачем, є належним та достатнім доказом того, що періоду її навчання, який розпочався в 1989 році, передував період роботи у 1988 році, у зв`язку із чим період навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу Позивача починаючи з 01.09.1989 року.

15 травня 1990 року був прийнятий Закон України «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР».

Постановою Верховної Ради СРСР від 15.05.1990 року «Про порядок введення в дію Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» постановлено ввести в дію Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» в такі строки:

з 1 жовтня 1990 року - в частині пенсій для інвалідів війни та інших учасників війни.

з 1 січня 1991 року - у частині мінімальних розмірів пенсій для інших категорій пенсіонерів, соціальних пенсій, пенсій по інвалідності з дитинства внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, пов`язаних з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни або з їх наслідками, пенсій дітям - круглим сиротам, матерям, які мають дітей- інвалідів (інвалідів з дитинства І і II груп), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також у частині норм, що не стосуються розмірів пенсій. Одночасно підвищити на 5-40 карбованців пенсії, призначені до введення в дію Закону, залежно від тривалості перебування на пенсії, передбаченого пунктом 3 цієї Постанови.

з 1 січня 1992 року - для новопризначуваних пенсій і перерахунку інших пенсій, призначених до введення в дію Закону (за стажем, заробітком та з інших підстав, передбачених Законом, із зарахуванням підвищення з 1 січня 1991 року). При цьому пенсії, обчислені відповідно до цього Закону в розмірі понад 160 карбованців виплачуються: у період до 1 липня 1993 року - в межах до 160 карбованців, але не нижче розмірів, встановлених з 1 січня 1991 року з підвищенням на 5-40 карбованців, з 1 липня 1993 року - повною сумою.

Таким чином, Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» в частині норм, що не стосуються розмірів пенсій був введений в дію з 01.01.1991 року.

Відповідно до пункту «е» статті 3 зазначеного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: студенти вищих, учні середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл і курсів з підготовки кадрів, аспіранти і клінічні ординатори, докторанти;

Пунктом «д» частини 3 статті 67 вказаного Закону передбачалось, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації і перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже з 01.01.1991 року період навчання в ВНЗ безумовно зараховувався до трудового стажу.

05 листопада 1991 року прийнятий Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначений закон був введений в дію: з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

Отже вищевказаним законом також визначалось, що період навчання зараховується до стажу роботи.

Як вбачається з відмови Відповідача у призначенні пенсії, до страхового стажу Позивача не був зарахований період навчання з 01.09.1990 по 07.06.1995, оскільки він перетинається з періодом роботи Позивача за трудовою книжкою НОМЕР_3 від 25.06.1992. У вищезазначеній трудовій книжці наявні наступні записи:

Запис № 1: 24.06.1992 - Принята аппаратчиком углеобогащения в Шахтоуправление «Холодная балка» Производственного объединения «Макеевуголь».

Запис № 2: 28.07.1992 - уволена по окончанию производственной практики;

Запис № 3: 01.09.1989 - Донецкий политехнический институт. Зачислена студенткой первого курса.

Запис № 4: 27.04.1993 - принята машинистом конвейера 2 разряда в Шахтоуправление «Холодная балка» Производственного объединения «Макеевуголь».

Запис № 5: 28.02.2002 - уволена по ст. 36 п. 1 КЗоТ Украины по соглашению сторон.

Окрім цього Позивачем надавалась Відповідачу інша трудова книжка НОМЕР_4 від 10.07.1995 року, згідно записів № 1 та № 2 якої період навчання Позивача визначений з 01.09.1989 по 07.07.1995 року

Із зазначеного вбачається, що Відповідач безпідставно не зарахував період навчання Позивача з 01.09.1989 року по 07.07.1995 року до страхового стажу Позивача на підставі того, що період навчання перетинається з періодом роботи, адже із записів в трудовій книжці, на яку посилався Відповідач видно, що до 27.04.1993 року Позивач ніде не працювала, окрім періоду проходження виробничої практики з 24.06.1992 по 28.07.1992 року, що не може вважатися періодом, який перетинається з періодом навчання, адже виробнича практика є невід`ємною складовою навчальної програми.

Окрім цього, як зазначалось, Позивач була зарахована на перший курс ВНЗ 01.09.1989 року, а не 01.09.1990 року, у зв`язку із чим Відповідач взагалі невірно визначив період навчання, безпідставно виключивши з нього 1 рік навчання Позивача (з 01.09.1989 по 01.09.1990), а також не зарахував останній місяць навчання (07.06.1995 - 07.07.1995).

Більше того, з відмови Відповідача вбачається, що період роботи, який, за твердженнями Відповідача, перетинається з періодом навчання, Відповідач також не визнав та не зарахував пославшись на інші обставини, що свідчить про відсутність правових підстав для незарахування періоду навчання Позивача з 01.09.1989 року по 27.04.1993 року до страхового стажу Позивача.

Слід зазначити, що 27.04.1993 року позивач розпочала працювати на посаді машиніста конвеєру 2 розряду в Шахтоуправлінні «Холодна балка» Виробничого об`єднання «Макіїввугілля», про що свідчить запис № 4 в трудовій книжці НОМЕР_3 . При цьому Позивач продовжувала навчатися на денному відділенні Донецького політехнічного інституту до 29.11.1993 року.

У період з 29.11.1993 року по 31.08.1994 року Позивач перебувала в академічній відпустці у зв`язку із необхідністю догляду за дитиною.

Згідно частини 2 статті 45 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ (далі - Закон № 2984-ІІІ) особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть переривати навчання у зв`язку із обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану (за станом здоров`я, проходженням військової служби в особливий період, призовом на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, навчанням чи стажуванням в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання у вищих навчальних закладах, надається академічна відпустка.

Після закінчення академічної відпустки особи, які перервали навчання, поновлюються на навчанні без стягнення плати за перерваний та оплачений строк навчання.

Окрім цього, статтею 2 статті 46 Закону України «Про вищу освіту», який діє на даний момент, також передбачено, що здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв`язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров`я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку. Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між закладами вищої освіти.

Частиною 4 статті 46 вказаного Закону встановлено, що поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул.

З урахуванням вищевикладеного, академічна відпустка перериває навчання особи та цей час не вважається періодом навчання, що з огляду на приписи статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виключає можливість зарахування часу перебування в академічній відпустці до страхового стажу Позивача.

Отже, період перебування Позивача в академічній відпустці з 29.11.1993 по 31.08.1994 року правомірно не був зарахований Відповідачем до страхового стажу Позивача.

Однак, з 01.09.1994 року Позивач відновилася на навчанні та навчалася на денному відділенні по 07.07.1995 року, у зв`язку із чим Відповідач не мав права не зараховувати зазначений період до страхового стажу.

Щодо посилань Відповідача на відсутність документів, які підтверджують форму навчання слід зазначити, що ні приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ні приписами Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР», ні нормами Закон СРСР «Про державні пенсії» або Положення № 590, якими в різні періоди було врегульоване питання щодо зарахування до трудового стажу особи періодів навчання у вищому навчальному закладі, не передбачено застережень щодо зарахування до загального трудового стажу періоду навчання за певною формою навчання, зокрема денною.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як було зазначено вище, трудова книжка містить запис про період навчання Позивача у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1989 по 07.07.1995 року.

В періоді навчання позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, який визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (надалі Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Пункт 2.15 Інструкції № 162 визначав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів в студентських загонах, при проходженні виробничої практики та при виконанні науково дослідної госпдоговорної тематики підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують внесення в трудові книжки студентів, учнів, аспірантів і клінічних ординаторів відомостей про роботи згідно отриманих даних. Довідки зберігають в особових справах зазначених осіб як документи суворої відповідальності.

Пунктом 2.16 Інструкції № 162 визначалось, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, які раніше не працювали і у зв`язку з цим не мають трудових книжок, відомості про роботу у студентських загонах, при проходження виробничої практики та при виконанні науково дослідної госпдоговорної тематики на підставі довідок заносяться підприємством, де в подальшому вони будуть працювати.

Аналогічні приписи містяться також в пунктах 2.16, 2.18 та 2.19 нині Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, яка набула чинності в період навчання Позивача та діє до сьогодні.

Отже, запис про навчання Позивача у Донецькому політехнічному інституті, а також запис про період роботи (виробнича практика), яка мала місце в період навчання, зроблені згідно з вимогами діючого законодавства, та свідчать про те, що Позивач навчалась саме за денною формою навчання.

Зазначені відомості підтверджують також довідкою від 14.07.2020 року № 241/19- 15, видану Донецьким національним технічним університетом Позивачу на підтвердження форми її навчання та періодів навчання.

Зазначена довідка надавалась Відповідачу разом із заявою про призначення пенсії. Проте посадові особи Відповідача, уповноважені на прийняття заяв, категорично відмовились приймати такий документ, оскільки за їх твердженнями «Позивач намагається легалізувати документи, видані незаконними органами на окупованій території Донецької області».

В результаті неприйняття зазначених документів, Відповідач протиправно не зарахував період навчання Позивача до її страхового стажу, що призвело до істотного порушення прав Позивача, гарантованих Конституцією України та діючим законодавством.

Вважаємо, що з урахуванням специфіки спірних правовідносин суд має взяти до уваги при розгляді цього позову так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Аналогічна позиція також викладена в Постанові Верховного Суду від 22.10.2018 №235/2357/17.

Враховуючи зазначене, вважаємо, що суд має взяти до уваги та дослідити в судовому засіданні архівну довідку від 14.07.2020 року № 241/19-15, видану Донецьким національним технічним університетом Позивачу на підтвердження форми її навчання та періодів навчання, а також інші документи, які були видані Позивачу підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній частині Донецької області та додаються до цього позову.

На підставі викладеного, вважаємо, що Відповідач до страхового стажу Позивача протиправно не зарахував наступні періоди навчання, які підлягали зарахуванню:

-01.09.1989-28.11.1993;

-01.09.1994-07.07.1995;

У зв`язку із перебуванням Позивача в академічній відпустці, період з 29.11.1993 по 31.08.1994 року не зараховується до страхового стажу.

3. Період роботи Позивача з 27.04.1993 по 09.07.1995 не був зарахований Відповідачем також протиправно.

Відмовляючи в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Відповідачем не був зарахований до страхового стажу період роботи позивача з 27.04.1993 по 09.07.1995, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 від 25.06.1992 особу прийнято до ВО «Макіїввугілля» шахта «Холодна Балка», а запис про звільнення засвідчено ДП «Макіїввугілля» ДВТ «Шахта «Холодна Балка». Записи в трудовій книжці або документи про реорганізацію, перейменування відсутні.

Вказаний Відповідачем період роботи не був зарахований до страхового стажу протиправно з огляду на нижченаведене. По-перше слід зазначити, що згідно записів, які містяться в трудовій книжці Позивача від 25.06.1992 року НОМЕР_3 період роботи Позивача у Шахтоуправлінні «Холодна Балка» Виробничого об`єднання «Макіїввугілля» визначений з 27.04.1993 по 28.02.2002 року, у зв`язку із чим Відповідач безпідставно на власний розсуд скоротив його, зазначивши, що Позивач, нібито, працювала на вказаному підприємстві лише по 09.07.1995 року, що є протиправним.

Відмова Відповідача у зарахуванні до страхового стажу Позивача зазначеного вище періоду з посиланням на відсутність в трудовій книжці записів про перейменування підприємства є протиправною з огляду на наступне.

На момент перебування Позивача у трудових відносинах із вказаним підприємством діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення». Статтею 62 зазначеного Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як було зазначено вище, в трудовій книжці Позивача міститься відповідний запис про роботу на вказаному підприємстві, чого достатньо для врахування зазначеного періоду до страхового стажу Позивача.

Щодо тверджень Відповідача про відсутність в трудовій книжці записів про реорганізацію, слід зазначити таке.

Пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі - Інструкція № 58), передбачено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб, а не на працівника.

У спірному рішенні Відповідача не наведено обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів про період роботи Позивача, зроблених в трудовій книжці НОМЕР_3 під №4 та №5.

Крім цього слід зазначити, що згідно з інформації, розміщеної на офіційному сайті ДП «Макіїввугілля», а також у мережі Інтернет, в 1975 році було утворене Макіївське виробниче об`єднання з добування вугілля «Макіїввугілля», що повністю узгоджується із записом № 4 в трудовій книжці Позивача.

В 1996 році виробниче об`єднання перетворене в холдингову компанію «Макіїввугілля». В 2003 році ГХК «Макіїввугілля» було реорганізоване в Державне підприємство «Макіїввугілля».

Вищезазначені історичні факти знаходять своє підтвердження також в законодавстві. Зокрема Наказом Міністерства палива та енергетики України від 23.01.2003 року № 22 «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Макіїввугілля» було прийняте рішення: 1. Виділити із складу ВАТ ДХК "Макіїввугілля" державні відкриті акціонерні товариства (ДВАТ) "ЦЗФ "Пролетарська", "ЦЗФ "Колосниківська", "Енергоуправління" - дочірнє підприємство ВАТ ДХК "Макіїввугілля".

2. Реорганізувати ВАТ ДХК "Макіїввугілля" та державні відкриті акціонерні товариства - дочірні підприємства ДХК "Макіїввугілля": "Шахта ім. В.М.Бажанова", "Шахта "Холодна Балка", "Ордена Трудового Червоного Прапора шахта ім. В.І.Леніна", "Шахта "Чайкіно", "Ордена Леніна шахта N 13-"біс", "Шахта "Бутівська", "Шахта ім. С.М.Кірова", "Шахта "Ясинівська-Глибока", "Шахта "Північна", "Шахта "Калинівська- Східна", "Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель", "Вузол виробничо-технологічного зв`язку", "Автобаза", "Макіївське вантажно-транспортне управління "Макіїввантажтранс", "Шахтопромкомплект", "Маквуглекокс", "Червоногвардійський ремонтно-механічний завод", "Інформаційно-обчислювальний центр", "Макіївспецремонт", "Трест "Макіїввуглебуд", "Управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання", дочірні підприємства ВАТ ДХК "Макіїввугілля": "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів", "Навчально-курсовий".

4. Страховий стаж Позивача був зарахований Відповідачем не повному обсязі.

За результатами розгляду заяви Позивача про призначення пенсії, Відповідач визначив, що страховий стаж Позивача становить 23 роки 03 місяці 26 днів, що не відповідає дійсності.

Зокрема, з листа, яким була оформлена відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, видно, що Відповідач не зарахував до пільгового стажу Позивача період роботи згідно з довідкою від 15.05.2017 року № б/н, оскільки довідка не відповідає вимогами п. 20 додатку № 5 до Порядку № 637, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, відсутній реєстраційний номер.

Проте у зазначеній довідці містяться відомості про період трудової діяльності Позивача лише до 08.09.2014 року.

Разом з цим, із записів № 13 та № 14 в трудовій книжці Позивача НОМЕР_4 вбачається наступне:

Запис № 13 від 09.09.2014 р.: Принята заместителем главного инженера по переводу с ООО «ЦОФ «Пролетарская».

Запис № 14 від 31.03.2017р.: Уволена по собственному желанию, ст. 38 КЗоТ Украины.

З відмови Відповідача вбачається, що вказаний період ним навіть не досліджувався, а з розрахунку страхового стажу - що не враховувався.

Однак, із вказаних записів, зроблених в трудовій книжці видно, що з 09.09.2014 року по 31.03.2017 року Позивач перебувала у трудових відносинах з Філією "Збагачувальна фабрика "Пролетарська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Енергоімпекс".

Зазначені відомості підтверджується також довідкою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 (далі - Довідка ОК-5), згідно відомостей якої починаючи з жовтня 2014 року по березень 2017 року Позивачу офіційно нараховувалась заробітна плата Філією "Збагачувальна фабрика "Пролетарська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Енергоімпекс", проте страхові внески, в порушення діючого законодавства, сплачені лише за жовтень та листопад 2014 року.

Незважаючи на це, слід зазначити, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/ 16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно, період роботи Позивача з 09.09.2014 по 31.03.2017 року також має бути зарахований до її страхового стажу.

5. Відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу Позивача період роботи згідно з довідкою від 15.05.2017 року № б/н.

Відмовляючи в призначенні пенсії Відповідач не зарахував до пільгового стажу Позивача період роботи згідно з довідкою від 15.05.2017 року № б/н, оскільки довідка не відповідає вимогами п. 20 додатку № 5 до Порядку № 637, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, відсутній реєстраційний номер.

Зазначена довідка була видана Позивачу на підтвердження її роботи в ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська». Відповідно до цієї довідки період роботи Позивача складає з 10.07.1995 по 08.09.2014 року і складається з:

10.07.1995р. -23.07.2001р. - робота на посаді апаратника вуглезбагачення;

24.07.2001 - 05.05.2003 - на посаді майстра основного виробництва;

06.05.2003 - 01.06.2008 - на посаді інженера з ППР та паспортизації обладнання;

02.06.2008 - 08.09.2014 - на посаді засту пника головного інженера.

При цьому з 11.07.1995 по 09.11.1996 р. та з 02.01.1996р. по 05.11.1998 р. Позивач перебувала у відпустках по догляду за дитиною до 3-х років.

З 06.11.1998 по 15.11.1998 Позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, який не включається до стажу.

При цьому посади «апартник вуглезбагачення», на якій Позивач працювала з 10.07.1995 по 23.07.2001 року (6 років 13 днів згідно довідки від 15.05.2017 р.) та «майстер основного виробництва», на якій Позивач працювала з 24.07.2001 по 05.05.2003 р. (1 р. 9 м. 1 д.), відносяться до переліку професій і посад, передбачених Списками № 2, робота на яких зараховується до пільгового стажу.

Єдиною підставою для відмови в зарахуванні відомостей зазначених в довідці стала невідповідність, на думку Відповідача, зазначеної довідки вимогам п. 20 додатку № 5 до Порядку № 637.

Під Порядком № 637 Відповідач має на увазі Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, зазначений порядок застосовується лише в тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні відповідні записи про трудову діяльність особи.

Проте із трудової книжки Позивача НОМЕР_4 видно, що усі періоди роботи, зазначені в довідці, відображені також і в трудовій книжці. Зокрема, трудова книжка Позивача містить наступні записи:

Запис № 3 від 10.07.1995 року: позивач прийнята до Центральної збагачувальної фабрики «Пролетарська» в основне виробництво апаратником вуглезбагачення.

Запис № 4 від 11.10.1996 р.: ЦОФ «Пролетарская» производственного объединения по обогащению угля «Донецкуглеобогащение» преобразована в Государственное открытое акционерное общество ЦОФ «Пролетарская» ГОАО «Донецкуглеобогащение».

Запис № 5 від 12.12.1996р.: ГОАО ЦОФ «Пролетарская» ГОАО «Донецкуглеобогащение» включена в состав Государственной холдинговой компании «Макеевуголь» на правах дочернего предприятия.

Запис № 6 від 24.07.2001: переведена мастером основного производства;

Запис № 7 від 29.11.2002: в связи с приватизацией предприятия изменено название фабрики на ОАО ЦОФ «Пролетарская» ДП ГХК «Макеевуголь».

Запис № 8 від 06.05.2003 p.: Переведена инженером по ППР и паспортизации оборудования І категории.

Запис № 9 від 01.10.2003 р.: В связи с реорганизацией ОАО ГХК «Макеевуголь» и выходе из его состава фабрики изменено название на ОАО ЦОФ «Пролетарская».

Запис № 10 від 02.06.2008 р.: Назначена заместителем главного инженера.

Запис № 11: Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» з 23 грудня 2010 року реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» згідно наказу ТОВ «ЦЗФ «Пролетарська» № 1 від 23.12.2010 р.

Запис № 12 від 08.09.2014 p.: Уволена по переводу в Филиал «ОФ «Пролетарская» ООО ПК «Енергоімпекс» (п. 5 ст. 36 КЗоТ Украины).

Запис № 13 від 09.09.2014 р.: Принята заместителем главного инженера по переводу с ООО «ЦОФ «Пролетарская».

Запис № 14 від 31.03.2017р.: Уволена по собственному желанию, ст. 38 КЗоТ Украины.

Таким чином періоди робота Позивача згідно довідки від 15.05.2017 року, яка не була прийнята Відповідачем, підтверджені записами в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж Позивача.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах наказом Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 18 листопада 2005 року №383 затвердило Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі по тексту - Порядок №383).

Згідно з пунктом 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

За правилами пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, на який посилається Відповідач, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Абзацом 2 пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 23 Порядку № 637 визначається, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Жодних вимог про необхідність підписання довідки головним бухгалтером Порядок № 637 взагалі не містить. Перелік відомостей, які мають бути в довідці є вичерпним. Посилання Відповідача на Порядок № 637 як на підставу для неврахування пільгового стажу Позивача є протиправним.

Із Довідки від 15.05.2017 року, виданої ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Пролетарська» вбачається, що вона містить відомості про періоди роботи Позивача, які зараховується до спеціального стажу, посаду, характер виконуваних робіт, розділ, підрозділ списку, номер та реквізити відповідної постанови КМУ, якою такий список затверджений, номери наказів, на підставі яких Позивач була прийнята на роботу. Довідка підписана керівником підприємства - Тасиніч О.М., що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Таким чином Довідка повністю відповідає вимогам Порядку № 637.

Згідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, посади апаратників всіх спеціальностей, зайнятих, зокрема, на збагачувальних фабриках віднесені до посад, які дають право на пільгову пенсію за віком (код 2030000а-10065).

Наказом ЦЗФ «Пролетарська» № 104 від травня місяця 1995 року «Об итогах аттестации рабочих мест по условиям труда», посада апаратник вуглезбагачення віднесена до посад, які дають право на пільгову пенсію за Списком № 2.

Наказом ГОАО ЦОФ «Пролетарская» від 12 червня 2000 року № 94 «Об итогах аттестации рабочих мест по условиям труда» посада апаратник вуглезбагачення віднесена до посад, які дають право на пільгову пенсію за Списком № 2.

Відповідно, період роботи Позивача з 10.07.1995 по 23.07.2001 року на такій посаді, зараховується до пільгового стажу.

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, передбачав, що посади майстрів виробничих дільниць, майстрів, старших майстрів на збагачувальних фабриках є посадами, стаж роботи на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Наказом ГОАО ЦОФ «Пролетарская» від 12 червня 2000 року № 94 «Об итогах аттестации рабочих мест по условиям труда» (пункт 48), посада майстра основного виробництва була віднесена до переліку посад, які дають право на пільгову пенсію за Списком № 2.

Таким чином, період роботи Позивача з 24.07.2001 року по 05.05.2003 року протиправно не зарахований Відповідачем до пільгового стажу Позивача, який дає право на пільгову пенсію за віком за Списком № 2.

6. Щодо протиправності висновків Відповідача про обсяг загального стажу Позивача та відсутність у Позивача пільгового стажу, який дає право на пенсію за Списком № 2.

Як вбачається з листа, яким оформлена відмова Відповідача у призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, пільговий стаж ним визначений не був. Загальний страховий стаж, за підрахунками Відповідача, становить 23 роки 03 місяці 26 днів. Із такими висновками Відповідача погодитись неможливо з огляду на нижченаведене.

Періодами роботи та навчання Позивача, які згідно наведених в цій позовній заяві обґрунтувань підлягають зарахуванню до загального стажу є:

1) Період роботи на Макіївському коксохімічному заводі:

- 15.09.1988- 11.11.1988;

2) Період навчання в Донецькому політехнічному інституті:

- 01.09.1989-28.11.1993;

-01.09.1994-07.07.1995;

Період з 29.11.1993 року по 31.08.1994 року не зараховується, оскільки Позивач перебувала в академічній відпустці.

3) Період роботи в шахті «Холодна Балка» ВО «Макіїввугілля», яке в подальшому реорганізоване в ДВТ «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіївугілля»:

- 27.04.1993 - 30.12.1993 - робота на посаді машиніста конвеєру;

- 31.12.1993 - 09.11.1996 - відпустка по догляду за дитиною до 3-х років;

- 10.11.1996 - 05.11.1998 - відпустка по догляду за дитиною до 3-х років;

- 06.11.1998 - 05.11.2001 - безоплатна відпустка по догляду за дитиною до 6 років;

- 06.11.2001 - 28.02.2002 - робота на посаді машиніста конвеєру;

4) Період перебування в трудових відносинах з ЦЗФ «Пролетарська» Донецького ВО по збагаченню вугілля «Донецьквуглезбагачення» та з її правонаступниками:

- 10.07.1995 - 10.07.1995 - робота на посаді апаратника вуглезабезпечення;

- 11.07.1995 - 09.11.1996 - відпустка по догляду за дитиною до 3-х років;

- 02.01.1996 - 05.11.1998 - відпустка по догляду за дитиною до 3-х років;

- 16.11.1998- 23.07.2001 - робота на посаді апаратника вуглезабезпечення;

- 24.07.2001 - 05.05.2003 - робота на посаді майстра основного виробництва;

- 06.05.2003 - 01.06.2008 - робота на посаді інженера з ППР та паспортизації обладнання;

- 02.06.2008 - 08.09.2014 - робота на посаді заступника головного інженера;

- 09.09.2014 - 31.03.2017 - робота на посаді заступника головного інженера;

До стажу Позивача не зараховується період її перебування у безоплатній відпустці з 06.11.1998 р. по 15.11.1998 року.

Слід зазначити, що згідно відомостей трудової книжки Позивача період її навчання перетинається з періодом роботи, а період роботи в шахті «Холодна Балка» перетинається з періодом роботи в ЦЗФ «Пролетарська».

Абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що, з урахуванням перетинання, до страхового стажу Позивача мають бути зараховані періоди навчання та роботи в такому порядку:

- 15.09.1988-11.11.1988 - робота на Макіївському коксохімічному заводі

- 01.09.1989 26.04.1993 - навчання;

- 27.04.1993 - 30.12.1993 - робота на посаді машиніста конвеєру;

- 31.12.1993 - 09.07.1995 - відпустка по догляду за дітьми до досягнення 3-х років; 10.07.1995 - 10.07.1995 - робота на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська»;

- 11.07.1995 - 05.11.1998 - відпустка по догляду за дітьми до досягнення 3-х років;

- 06.11.1998 - 15.11.1998 - частина безоплатної відпустки по догляду за дитиною до досягнення 6 років, надана Позивачу шахтою «Холодна Балка»;

- 16.11.1998- 23.07.2001 - робота на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська»;

- 24.07.2001 - 05.05.2003 - робота на посаді майстра основного виробництва;

- 06.05.2003 - 01.06.2008 - робота на посаді інженера з ППР та паспортизації обладнання;

- 02.06.2008 - 08.09.2014 - робота на посаді заступника головного інженера;

- 09.09.2014 - 31.03.2017 - робота на посаді заступника головного інженера;

З урахуванням вищевказаних періодів загальний страховий стаж Позивача становить 27 років 8 місяців і 28 днів, а не 23 роки, як було протиправно визначено Відповідачем.

Із зазначених періодів до пільгового стажу Позивача, який дає їй право на пенсію за Списком № 2 підлягають зарахуванню наступні:

15.09.1988 - 11.11.1988 - період роботи Позивача на Макіївському коксохімічному заводі на посаді транспортувальника вуглепідготовчого цеху № 1.

В цей період діяла постанова Кабінету Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, якою посада моториста, визначена Списком № 2 (розділ V пункт а). При цьому, згідно листа Держаного комітету СРСРС з праці і соціальних питань № 73-ВЛ від 11.04.1980 року мотористи почали зватися пітатєльщіками, транспортувальниками і машиністами з обслуговування силосів і вугільної башти, а також мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

24.06.1992 - 28.07.1992 - період проходження Позивачем виробничої практики на посаді апаратника вуглезбагачення в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» Виробничого об`єднання «Макіїввугілля.

В цей період діяла постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення». Список № 2, затверджений зазначеною постановою передбачав, що до таких посад відносяться посади апаратників всіх найменувань (код 2010100а-10065) Розділ І «Гірничі роботи», підрозділ 1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні». Розділ XXXIII.

Наказом від 31.07.1995 року № 424 «Об утверждении результатов аттестации рабочих мест по условиям труда», виданим шахтою «Холодна Балка» Виробничого об`єднання «Макіїввугілля», був затверджений перелік робочих місць, професій і посад робітників для підтвердження права на пільгові пенсії по списку « 2» Розділ І «Гірничі роботи», підрозділ 1 «Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні». Розділ XXXIII у зв`язку зі наявністю шкідливих чинників і важких умов праці.

Згідно із вказаним переліком посада апаратника вуглезбагачення (код 2010100а- 10065)також була віднесення до посад, які дають право на пільгову пенсію.

27.04.1993 - 30.12.1993 - робота на посаді машиніста конвеєру.

31.12.1993 - 05.11.1998 - відпустка по догляду за дітьми до досягнення 3-х років (на обох підприємствах, в яких в цей період працювала Позивач).

Посада машиніста конвеєру передбачена Списком № 2 затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення», який діяв на момент прийняття Позивача на посаду (код 2010100а-13 777), а також Списком № 2, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162, що набула чинності в період перебування Позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (код 2010100а-13777).

Наказом від 31.07.1995 року № 424 «Об утверждении результатов аттестации рабочих мест по условиям труда», виданим шахтою «Холодна Балка» Виробничого об`єднання «Макіїввугілля» посада машиніста конвеєру також була передбачена серед переліку посад, які дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

Враховуючи, що Позивач в період перебування у відпустці по догляду за дітьми до досягнення 3-х років також перебувала у трудових відносинах з ЦЗФ «Пролетарська», де займала посаду апаратника вуглезбагачення (з 10.07.1995 року), яка також передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162, про що зазначалось в позові раніше, період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років беззаперечно має бути зарахований до пільгового стажу Позивача.

06.11.1998 -15.11.1998 - частина безоплатної відпустки по догляду за дитиною до досягнення 6 років, надана Позивачу шахтою «Холодна Балка». Як обґрунтовувалось в п. З цієї позовної заяви, безоплатна відпустка по догляду за дитиною зараховується до стажу роботи за спеціальністю відповідно до статті 181 КЗпП України. Враховуючи, що Позивач до надання їй відпустці працювала на посадах, що передбачені Списком № 2, вказаний період також підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

- 16.11.1998- 23.07.2001 - робота на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська»;

- 24.07.2001 - 05.05.2003 - робота на посаді майстра основного виробництва;

Отже, пільговий стаж Позивача складає 10 років 3 місяці 11 днів.

Враховуючи вищезазначене, Відповідач протиправно не зарахував вказані періоди трудової діяльності до пільгового стажу Позивача, у зв`язку із чим протиправно відмовив у призначенні пенсії.

Із вищевикладених відомостей вбачається, що Позивач є особою, яка досягла пенсійного віку (51 рік), необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, а також має необхідний стаж: 27 років 8 місяців і 28 днів (з необхідних 20 років), з яких 10 років З місяці 11 днів - пільговий, що дає право на призначення Позивачу пенсії на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, атому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, Відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 статті 245 ЦПК України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 статті 245 ЦПК України передбачено, що у разі скасування нормативно- правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З цього приводу слід зазначити наступне.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року по справі № 910/10011/19 також були зроблені висновки, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачається, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд має застосовувати найбільш ефективний засіб захисту порушених прав Позивача, який виключає можливі подальші порушення прав.

З огляду на те, що прийняття рішення про призначення пенсії Позивачу є обов`язком Відповідача за умови досягнення особою пенсійного віку та наявності у неї необхідного стажу, і не надає Відповідачу права діяти у цій ситуації на власний розсуд, - покладення на Відповідача судом обов`язку призначити пенсію Позивачу (за умови підтвердження в ході судового розгляду підстав позову) не буде втручанням у дискреційні повноваження Відповідача та забезпечить ефективний захист порушених прав Позивача і виключить можливість їхнього порушення в подальшому. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи і зазначені правові висновки Верховного Суду, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позову у обраний позивачем спосіб захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 22.09.2021 року (вих. № 2600-0208- 8/151059), у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) наступні періоди:

- Період роботи на Макіївському коксохімічному заводі: зі5.09.1988 по 11.11.1988р.; період навчання в Донецькому політехнічному інституті (з подальшим його перейменуванням) з: 01.09.1989 по 26.04.1993 р.

період роботи на посаді машиніста конвеєру 2 розряду в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» виробничого об`єднання «Макіїввугілля» (з подальшим перейменуванням та зміною організаційно правових форм) з 27.04.1993 по 30.12.1993 р.;

період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років з 31.12.1993 по 09.07.1995 р.;

період роботи на посаді заступника головного інженера Філії «Збагачувальна фабрика «Пролетарська» товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергоімпекс» з 09.09.2014 - 31.03.2017р.

3. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах наступні періоди:

період роботи на Макіївському коксохімічному заводі: з 15.09.1988 по 11.11.1988р.;

період проходження виробничої практики на посаді апаратник вуглезбагачення в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» виробничого об`єднання «Макіїввугілля» з 24.06.1992 по 28.07.1992 р.

період роботи на посаді машиніста конвеєру в Шахтоуправлінні «Холодна Балка» виробничого об`єднання «Макіїввугілля» 27.04.1993 - 30.12.1993;

період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років з 31.12.1993 по 09.07.1995 р.;

період роботи на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьвуглезбагачення» (з подальшим перейменуванням) з 10.07.1995 по 10.07.1995р.

період відпустки по догляду за дітьми до досягнення 3-х років з 11.07.1995 по 05.11.1998р.

період безоплатної відпустки по догляду за дитиною до досягнення 6 років з 06.11.1998- 15.11.1998р.

період роботи на посаді апаратника вуглезбагачення ЦЗФ «Пролетарська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьвуглезбагачення» (з подальшим перейменуванням) з 16.11.1998 по 23.07.2001 року;

період роботи на посаді майстра основного виробництва ЦЗФ «Пролетарська» Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля «Донецьвуглезбагачення» (з подальшим перейменуванням) з 24.07.2001 по 05.05.2003 року;

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог частини другої пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року з 13 вересня 2021 року.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці 22.04.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.