Рішення № 135611928, 10.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року № 320/15042/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №1461515-2408-1027 від 21 грудня 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №1461514-2408-1027 від 21 грудня 2022 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не надіслав (не вручив) вчасно оскаржувані податкові повідомлення-рішення та не врахував, що відповідні об`єкти нерухомості відносяться до будівель промисловості і не є об`єктами оподаткування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідач надав до суду відзив, де зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті в межах повноважень, у спосіб та строк, визначені чинним законодавством України і є правомірними.

Також, відповідачем заявлялося клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

Проте, відповідне клопотання задоволенню не підлягає у зв`язку з його необґрунтованістю та не підтвердженням належними і достовірними доказами, оскільки, як зазначає відповідач, позивач мав звернутися до суду у строк до 19.03.2023 року, при цьому відмітка відділення поштового зв`язку про прийняття конверту з позовом 17.03.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0043771-2406-1027 від 17 травня 2022 року, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: под на нерух майно, відмінне від зем ділянки, сплач фізособами, які є власн обєктів нежитл нерух 18010300 за податковий період 2021 року 93570,00 грн, за 2020 67534,57 грн, 2019 65077,94 грн, 2018 29045,34 грн. Загальна сума податкового зобов`язання, визначеного в цьому податковому повідомленні- рішенні, становить 255277 гривень 85 копійок;

- податкове повідомлення-рішення №0043771-2406-1027 від 17 травня 2022 року, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухмайно, відмінне від зем ділянки, сплач фіз особ, які є власн обєктів житл нерух 18010200 за податковий період 2021 року 1800,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0043770-2406-1027 від 17 травня 2022 року, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: под на нерух майно, відмінне від зем ділянки, сплач фізособами, які є власн обєктів нежитл нерух 18010300 за податковий період 2021 року 13347,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими-рішеннями позивач 08 червня 2022 року подав до Державної податкової служби України скаргу.

23 листопада 2022 року Державна податкова служба України прийняла рішення №15167/6/99-00-06-01-04-06, яким: "Державна податкова служба України скасовує ППР ГУ ДПС у Київській області від 17.05.2022 №0043769-2406-1027, №0043770-2406-1027, №0043771-2406-1027, а скаргу завольняє."

Відповідні ППР буди скасовані у зв`язку з використанням відповідачем неналежної форми та зазначено, що водночас відповідна обставина не спростовує обов`язок платника податків сплатити податок на нерухоме майно.

Після цього, 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав нові оскаржувані податкові-повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення №1461515-2408-1027 від 21 грудня 2022 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019-2021 роки у розмірі 226182,51 грн;

- податкове повідомлення-рішення №1461514-2408-1027 від 21 грудня 2022 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 13347,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №1461513-2408-1027 від 21 грудня 2022 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 1800,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими-рішеннями, 09 січня 2023 року позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу у якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення №1461515-2408-1027 від 21 грудня 2022 року, податкове повідомлення-рішення №1461514-2408-1027 від 21 грудня 2022 року та податкове повідомлення-рішення №1461513-2408-1027 від 21 грудня 2022 року.

13 лютого 2023 року Державна податкова служба України прийняла рішення №3503/6/99-00-06010406, яким залишила без змін ППР ГУ ДПС у Київській області від 21.12.2022 №1461513-2408-1027 №1461514-2408-1027 та №1461515-2408-1027, а скаргу без задоволення.

Незгода з відповідними рішеннями контролюючого органу стала підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених дим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено новий місцевий податок - на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таким об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 256 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 перебувають:

50 відсотків частки об`єкту нежитлової нерухомості загальною площею 444,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «Л», адмін.будинок);

50 відсотків частки об`єкту нежитлової нерухомості (літ. «Б» пл. 117,7 кв. м.; літ. «В» пл. 369,4 кв. м.; літ «Ж-2» пл. 1183,3 кв. м.; літ. «Г» пл. 850,4 кв. м.; літ. «Р» пл. 130,1 кв. м.; літ. «С» пл. 468,1 кв.м. та споруди) загальною площею 3119 кв.м., що находяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Платнику були сформовані та надіслані податкові повідомлення-рішення (далі ППР) №1461514-2408-1027 від 21.12.2022 на суму 13347,00 грн щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, №1461515-2408-1027 від 21.12.2022 щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019-2021 рік.

Платник податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах податкової служби як фізична особа-підприємець з 14.10 1995 року.

Підприємницьку діяльність проводить за спрощеною системою оподаткування: платник єдиного податку (II група).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 31.03 Виробництво матраців; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.

З аналізу матеріалів позовної заяви з додатками судом встановлено, що основною обставиною, на яку посилається позивач та яка підлягає встановленню в межах даних правовідносин, є визначення: чи відноситься нерухоме майно, що належить позивачу, до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме чи відносяться зазначені об`єкти до будівель промисловості.

Відповідно до приписів підпункту є) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010» та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:20 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 618-2000.

У разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.05.2018 №806/2461/17.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, відступивши від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17, дійшов до такого висновку, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість, у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його використання у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 р. у справі №420/7771/20, від 17.02.2020 р. у справі №820/3556/17; від 24.03.2020 р. у справі №280/5332/18; від 05.06.2020 р. у справі №300/352/19.

Згідно з податковими деклараціями платника єдиною податку - фізичної особи -підприємця за 2019-2021 роки платником здійснювалася діяльність та отримувався дохід за таким видом діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Інформація щодо здійснення платником ОСОБА_1 виробничої діяльності відсутня.

Відомості про об`єкти оподаткування платника податків (ф.20-ОПП) щодо використання приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , платником було надано 15.03.2023 року.

Платником не подавалася й звітність про наявність найманих працівників протягом 2019-2021 років.

Водночас, відповідно до інформації, що міститься в ІТС «Податковий блок», ОСОБА_1 є співзасновником та директором ПП «Майстер-Древ» (код ЄДРПОУ 30932263), юридична адреса. Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 47-6. Основним видом діяльності ПП «Майстер-Древ» визначено «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20 згідно з КВЕД).

Відповідно до приписів підпункту є) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 118-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 стані 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання трьох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості, їх перебування у власності промислових підприємств та ці будівлі не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Варто зауважити, що затримка у надісланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення, та не повинна сприйматися як безумовна підстава для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, для йоги скасування.

Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнений платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, жодним чином не впливає на його законність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17, від 28 лютою 2020 року у справі №804/4231/16.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026

Суддя Панченко Н.Д.