Ухвала суду № 135603030, 10.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"10" квітня 2026 р. Справа № 363/4565/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ГО «СТ «МЕЖИРІЧЧЯ» про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГО «СТ «МЕЖИРІЧЧЯ» про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано недійсним і скасувано рішення, оформлене Протоколом № 3 засідання правління Громадської організації Садівничого товариства «Межиріччя» від 01.02.2025 року, щодо виключення ОСОБА_1 з членів ГО Садівниче товариство «Межиріччя» та поновлено її членство у вказаному садовому товаристві.

В частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн. (якщо більше 3 засідань, то + 5 000 грн. за кожне засідання), судом відмовлено, оскільки представником позивача в порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК копій квитанцій, актів приймання - передачі професійної правничої допомоги та інших документів, що підтверджують обсяг отриманих послуг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, суду не подано.

30 березня 2026 року представник позивача подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ГО «СТ «МЕЖИРІЧЧЯ» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 14 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Вимогами ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відтак, положення ст. 270 ЦПК України визначають порядок ухвалення додаткового рішення суду, за умови, якщо судом не вирішено відповідне питання в рішенні суду.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що під час ухвалення рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року судом вже вирішено питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правову допомогу, в стягненні яких з відповідача на користь позивачки відмовлено.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що в прийнятті додаткового судового рішення в цій справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 270 ЦПК України,

ухвалив:

в прийнятті додаткового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя