Рішення № 135602816, 10.04.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/490/23

2/287/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Нижника Г.П.,

з участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із уточнюючою позовною заявою до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . На день його смерті, разом з ним проживала його дружина, її спадкодавець за законом - тітка по лінії матері ОСОБА_3 , яка спільним проживанням спадщину прийняла, але не встигши її оформити ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 У встановлений законом шестимісячний строк, вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась з моменту смерті спадкодавця за заповітом, тому що вважала, що прийняла спадщину, так як доглядає за спадковим будинком, має оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно та провела похорон свого спадкодавця. Причиною пропуску строків звернення із заявою до нотаріуса стало поширення коронавірусної хвороби COVID-19 на території України а у подальшому, починаючи з 24.02.2022, внаслідок широкомасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану, який триває дотепер.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, позивач отримав роз`яснення щодо пропущеного строку написання заяви про прийняття спадщини та рекомендував звернутись до суду за захистом своїх прав.

Вважаючи причини пропуску строку поважними, позивач просить визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 30.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 30.12.2025.

Ухвалою суду від 30.12.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала з мотивів, наведених у позові та просила його задовольнити. Повідомила суд, що на час смерті тітки проживала за тією ж адресою, що і тепер, а саме по АДРЕСА_2 . Покійна тітка дітей не мала. Із спадкоємців лишилась також її рідна сестра мати позивачки, яка не претендує на спадкове майно.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про одруження (а.с. 10), ОСОБА_3 до одруження мала дівоче прізвище ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народжені від одних батьків, що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 9, 11), відповідно являються рідними сестрами.

Після одруження ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 12).

Згідно копії свідоцтва про народження позивача та її свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 13) підтверджено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 .

Таким чином, судом встановлено, що позивач є рідною племінницею спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.11.1997 квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам його сімї ОСОБА_3 (а.с. 14).

У зазначені вище квартирі на день смерті проживали ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 (а.с. 17), а після смерті чоловіка, ОСОБА_3 проживала одна (а.с. 18).

22.11.2022 ОСОБА_1 державним нотаріусом Кобилянською О.С. роз`яснено, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 та рекомендувала звернутись до суду (а.с. 20).

Таким чином, між сторонами виникли спадкові правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України рідні брати та сестри спадкодавця належать до другої черги спадкоємців за законом.

Згідно ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що на момент відкриття спадщини рідна сестра спадкодавця є живою, позивач є спадкоємцем п`ятою черги спадкоємців за законом, передбачених ст. 1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який не проживав із спадкодавцем, зобов`язаний подати заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України особа, яка не подала заяву, вважається такою, що не прийняла спадщину.

За змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України суд може визначити додатковий строк лише за наявності поважних причин пропуску строку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 686/5757/23 від 26.06.2024 (провадження № 14-50цс24) звернула увагу на те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є виключно ті обставини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що фактично унеможливлювали для спадкоємця вчинення дій, спрямованих на прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У пунктах 49-50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду конкретизувала, що з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців;2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. Водночас Суд чітко зазначив, що юридична необізнаність, незнання про наявність спадкового майна чи факт відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, відсутність коштів для проїзду або несприятливі погодні умови не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Отже, єдиною підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є наявність поважних причин, тобто таких обставин, які об`єктивно та безумовно унеможливлювали вчинення спадкоємцем відповідних юридично значимих дій. Такі обставини повинні мати об`єктивний характер, існувати незалежно від суб`єктивного сприйняття спадкоємця та, з урахуванням розумності встановленого законом шестимісячного строку, тривати протягом усього цього строку або його істотної частини з такими наслідками, що унеможливлювали реалізацію права на прийняття спадщини і в решту часу.

Як убачається з позовної заяви та підтверджено позивачем у судового засіданні, причинами пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини зазначено поширення на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а з 24.02.2022 введення воєнного стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) також зроблено висновок:

«Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою».

Хоча карантин і було запроваджено на всій території України з 12 березня 2020 року, суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, яким чином зазначені обмежувальні заходи об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, відповідно до пункту 3.5 глави 10 (Видача свідоцтв про право на спадщину) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (у редакції станом на 03.07.2021), якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає альтернативні та спрощені способи реалізації спадкових прав, що виключає можливість автоматичного визнання карантину поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини без доведення наявності конкретних об`єктивних перешкод.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2025 у справі № 522/18483/21 (провадження № 61-8382св24).

Суд також зазначає, що обставини запровадження воєнного стану не підлягають оцінці у межах цієї справи, оскільки вони виникли після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Отже, обов`язок доказування у справі покладається на учасників процесу відповідно до обраної ними процесуальної позиції.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надаючи мотивовану оцінку як усім доказам у цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача обставини, мають суто суб`єктивний характер і не є поважними причинами у розумінні статті 1272 ЦК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, позивач не довів наявності об`єктивних та непереборних обставин, які позбавляли його можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим строк для її прийняття пропущено без поважних причин.

За таких обставин позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими. Досліджені у справі докази оцінені судом у сукупності, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, а встановлені обставини не дають суду правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

На підставі статей 1269-1272 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 10, 11, ч.1 ст. 142, 200, 206, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Олевська міська рада, код ЄДРПОУ 04343470, адреса: м. Олевськ, вул. Володимирська, 2.

Суддя: Г. П. Нижник