Рішення № 135601010, 09.04.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 357/157/26

Провадження № 2/378/277/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» з посиланням на те, що 23 липня 2020 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9233132, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику кредит у розмірі 7000 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики складає складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних процентів 0,64% в день. Відповідно до умов п. 2 договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику складають 2,7% в день. Позикодавець свої зобов`язання за договором позики виконав повністю, надав позичальнику грошові кошти у сумі 7000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору позики. Відповідач свої зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим має заборгованість станом на 09.04.2021 у розмірі 20440 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом 7000 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 13440 грн.. 10.07.2020 було укладено договір факторингу № 10072020, відповідно до якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК Профіт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і до відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Профіт Капітал» заборгованість за вказаним договором позики в розмірі 20440 грн., витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на правову допомогу у розмірі 7000 грн..

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2026 вказану цивільну передано на розгляд до Ставищенського районного суду Київської області (а.с. 22-23).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу розподілено судді Скороход Т.Н. (а.с. 30-32).

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 77-78). Відповідачу надано строк на подання відзиву.

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника позивача (а.с. 1-12). Представником позивача в системі «Електронний суд» 19.03.2026 подано відповідь на відзив (а.с. 106-110), в якій зазначили, що 23.07.2020 між ТОВ «1БАНК» та відповідачем було укладено договір позики № 9233132 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні вказаного договору позики сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Перерахування коштів у сумі 7000 грн. відбулося шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується копією договору позики та інформацією про переказ коштів, наданою ТОВ «ФК «Фінекспрес»», яка надає послуги на переказ коштів без відкриття рахунків. Оскільки ТОВ «ФК «Фінекспрес»» не здійснювала операції з готівковими коштами, а перекази коштів здійснювалися виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складалися. В матеріалах справи наявна інформація про електронну пошту за допомогою якої укладався електронний договір, номер рахунку на який зарахувалась сума 7000 грн., а також інформація про перерахунок коштів на ім`я відповідача за вказаним договором позики. А твердження відповідача про те, що через значний проміжок часу не може точно сказати чи підтвердити чи спростувати надходження від ТОВ «1БАНК» коштів по вказаному договору позики є безпідставними та має на меті уникнення цивільно-правової відповідальності. Щодо договору факторингу зазначили, що 09.04.2021 між сторонами за договором факторингу було підписано реєстр прав вимоги № 115, відповідно до якого право вимоги за договором позики № 9233132 від 23.07.2020 перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» з 09.04.2021. Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» починаючи з 10.07.2020 відповідно до договору факторингу № 10072020 перейшло право за вищезазначеним договором позики. Сторони за договором факторингу не обмежені в праві здійснювати відступлення прав вимоги за договором котрий було укладено після дати підписання самого договору факторингу. Так відповідно до умов договору факторингу, сторони визначили, що перехід права вимоги за договорами позики відбувається в момент підписання самого реєстру прав вимоги. Звернули увагу, що ОСОБА_1 у відзиві не заперечує факт підписання електронного договору позики з ТОВ «ФК «1БАНК»», тобто фактично визнає наявність заборгованості. Підстав для визнання позовних вимог безпідставними у цій частині не існує. Факт наявності грошового зобов`язання. Визнання боргу відповідачем, його несплата є сукупністю підстав для задоволення позову. В частині витрат позивача на правничу допомогу зазначили, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. було заявлено виходячи з умов укладеного 01.07.2024 договору про надання правової допомоги № 02-24 між ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» та АО «Правовий курс», яким передбачено фіксовану ставку за надання правничої допомоги. На виконання умов визначених розділом 3 договору складено акт № 97 від 24.12.2025 прийому-передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого вказується розмір та обсяг наданої правової допомоги із зазначенням вартості. Відповідно до акту, вартість послуг із правової допомоги складає 175000 грн., що була сплачена ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» Об`єднанню в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням. Таким чином, твердження відповідача про те, що розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем 7000 грн. є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом адвоката є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах доказами. Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» вважає, що дана сума співмірна із витратами адвоката на супроводження даної справи, є обґрунтованою та підлягає відшкодуванню за результатами розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не прибула, подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 87-89), в якому просить у задоволенні позову відмовити; судові витрати на правничу допомогу покласти на позивача, а вразі задоволення позову зменшити їх розмір; справу розглядати без її участі. Обґрунтовуючи свої заперечення проти задоволення позову, відповідач зазначила, що 23 липня 2020 року між нею та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 9233132 в електронній формі. Проте, через значний проміжок часу вона не може точно вказати чи підтвердити або спростувати надходження від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» коштів по вказаному договору, а позивач не надав доказів виконання ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов`язань за договором позики в частині надання коштів. Розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позову розрахований до 09.04.2021, а саме до дати переходу прав вимоги за договором факторингу № 10072020 від 10.07.2020, укладеного фактором ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та клієнтом ТОВ «1БАНК» шляхом підписаного сторонами реєстру прав вимоги у відповідності до п. 2.2. вказаного договору, що є протиправним, оскільки позика надавалася до 22.08.2020, тому проценти за прострочення повернення позики мають бути розраховані до 22.11.2020, а не до часу передачі прав вимоги. Крім того, жодних повідомлень про передачу прав вимоги за вказаним кредитним договором іншій особі ні від кредитодавця ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», на від фактора «ТОВ Профіт Капітал» на її адресу не надходило, як і не надходило жодних претензій щодо неналежного виконання нею договору позики. Також зазначила, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували виконання фактором умов договору факторингу, а саме, щодо оплати ціни придбання, в тому числі і права вимоги по договору вищевказаного договору позики. Звернула увагу, що на час укладення договору факторингу від 10.07.2020 № 10072020 жодних договірних зобов`язань по договору позики з ТОВ «ФК «1БАНК»» вона ще не мала. Тому ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не доведено порушення нею його (позивача) прав та наявність у позивача права звернення до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за вищевказаним договором позики. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначила, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн. є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та суперечить принципу розумності. Крім того, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, що не потребує особистої участі адвоката в суді. Крім того, відповідач подала заперечення на відповідь на відзив (а.с. 114-116), в яких наголосила, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення її про зміну кредитора, тому у неї не виникає жодних зобов`язань перед позивачем щодо виконання обов`язків по договору позики. Тому позивачем не доведено порушення нею як відповідачем, його прав та наявність у позивача права звернення до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за вказаним договором позики. Також вказала, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом адвоката.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою установою, предметом діяльності якої є інші види грошового посередництва.

23.07.2020 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9233132, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну адресу відповідача (а.с. 36).

Відповідно до п. 1. вказаного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно п. 2 договору сума позики складає 7000 грн.; строк позики 30 днів; базова процентна ставка /день 1,60 % (фіксована).

Дата надання позики 23.07.2020; дата повернення позики (останній день) 22.08.2020; знижена процентна ставка /день 0,64% (фіксована); розмір процентів на прострочену позику у день 2,70%.

Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

В пункті 11 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» відповідачем зазначений рахунок НОМЕР_1 .

Пунктом 8 договору погоджено, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

До позовної заяви позивачем також додано копії Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 37-45).

Відповідно до копій довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес»» від 02.12.2025 (а.с. 47), ТОВ «ФК «Фінекспрес»» підтвердило прийняття до виконання та завершення платіжної операції, ініціатором якої є ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 БАНК», щодо переказу коштів 23.07.2020 в розмірі 7000 грн. на платіжну картку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .

Докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером належить відповідачу, останнім не спростовані.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за вказаним договором позики, складеним ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 51-53), заборгованість за період з 23.07.2020 по 220.12.2020 становить 20440 грн., з яких 7000 грн. - заборгованість за тілом позики; 13440 грн. - заборгованість за процентами.

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору позики № 9233132 від 23.07.2020 (а. с. 36).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також не заперечила факт укладення договору позики.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» зазначає, що ТОВ «1БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.

Згідно ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до копій довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес»» від 02.12.2025 (а.с. 47), ТОВ «ФК «Фінекспрес»» підтвердило прийняття до виконання та завершення платіжної операції, ініціатором якої є ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 БАНК», щодо переказу коштів 23.07.2020 в розмірі 7000 грн. на платіжну картку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 .

Суд критично оцінює заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву щодо переказу грошових коштів за вищевказаним договором позики, оскільки відповідачем не спростовані докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером їй не належить, а також те, що 23.07.2020 на вказану банківську картку не були зараховані кошти в розмірі 7000 грн. від ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів».

Щодо переходу прав вимоги за вказаним договором позики суд зазначає наступне.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

10 липня 2020 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «профіт Капітал» укладено договір факторингу № 100720020, у відповідності до умов якого клієнт ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити фактору ТОВ «ФК «профіт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Пунктом 10.1 договору погоджено, що договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань.

На підтвердження факту переходу прав вимоги за договором позики № 9233132 від 23.07.2020 позивачем надано реєстр прав вимоги № 115 від 09.04.2021 (а.с. 58-60).

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, суд вважає, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документи, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Отже, враховуючи вищевикладені положення закону, що регулює спірні правовідносини та встановивши, що кредитний договір від 23 липня 2020 року станом на момент укладення 10 липня 2020 року договору факторингу № 10072020 не був укладений, суд вважає, що відступлення (продаж) неіснуючих станом на 10 липня 2020 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за кредитним договором від 23 липня 2020 року на користь ТОВ «ФК Профіт Капітал»» суперечить статті 514 Цивільного кодексу України.

Крім того, реєстр прав вимог № 115, за яким передано право вимоги за вказаним договором позики, підписано сторонами 09.04.2021, тобто після закінчення строку дії договору факторингу (31.12.2020).

Позивач ТОВ «ФК Профіт Капітал»» не довело того, що має право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 23.07.2020, який укладений після відступлення ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» прав вимог за кредитом на користь ТОВ «ФК Профіт Капітал»» .

Фактично ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК Профіт Капітал»» на час укладення договору факторингу від 10.07.2020 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора за вказаним договором позики.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, однак ТОВ «ФК Профіт Капітал»» не набуло прав кредитора по відношенню до ОСОБА_1 , що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ: 39992082).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 09.04.2026.

Суддя Т. Н. Скороход