Рішення № 135600626, 02.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

02.04.2026 Справа № 363/6574/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що позивач є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй зазначене вище нерухоме майно.

Зазначив, що позивач має право успадкувати житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, однак через відмову нотаріуса та відсутність правовстановлюючих документів позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 , з якою на момент її смерті він разом проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою вони вели разом домашнє господарство та здійснювали догляд за будинком. Однак, за життя мати, яка була господарем даного будинку, не встигла його зареєструвати. Доводив, що вказаний будинок після смерті матері ним успадковано на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Також повідомив, що він є єдиним спадкоємець першої черги після смерті матері. Проте, 28 жовтня 2025 року нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю у спадкоємця факту прийняття спадщини, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01 квітня 2014 року, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Належність цього майна померлій підтверджується даними будинкової книги та випискою з погосподарської книги №12, виданою Димерською селищною радою 12 листопада 2025 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 була головою господарства згаданого будинку з 1976 року.

Будь-які інші правовстановлюючі документи на житловий будинок, окрім даних будинкової книги та виписки з погосподарської книги у позивача відсутні, а відтак у останнього відсутні умови для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері у нотаріуса.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» №1460 від 18 вересня 2025 року, право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Із акту депутата Димерської селищної ради Кушніренко С.В. про фактичне проживання №К-А3289 від 15 вересня 2025 року, посвідченого сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично з грудня 2012 року по квітень 2014 року проживав разом з матір`ю ОСОБА_2 (також і на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та вів з нею спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20 травня 1965 року.

27 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Єременко Т.М. із заявою про прийняття спадщини (зареєстрована за №73)

На підставі заяви ОСОБА_1 того ж дня приватним нотаріусом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу №92/2024, із якої вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем після її смерті.

28 жовтня 2025 року постановою приватного нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності у спадкоємця факту прийняття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Як вбачається із ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

На час побудови у 1929 році житлового будинку у сільській місцевості облік фактичних господарств у селі, сімейний стан громадян, поголів`я тварин та інше реєструвався в погосподарських книгах. На кожне господарство відкривався окремий особовий рахунок, в якому відображалися, крім інших відомостей, також відомості про жилий будинок, що має поштовий номер, рік його побудування.

Зазначені погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року, а тому записи у цих книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Лише з 1985 року, відповідно до Постанови РМ УРСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок державного обліку житлового фонду», почалася робота по проведенню обов`язкової реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду в сільських населених пунктах після прийняття будинків в експлуатацію державною приймальною комісією.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний будинок будовано в 1929 році.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зважаючи на наведене, будинок ОСОБА_2 , який перейшов у спадщину ОСОБА_1 , належав померлій спадкодавиці на праві власності і подальша зміна законодавства не позбавила її права власності на це майно.

При цьому, на момент смерті ОСОБА_2 разом з нею проживав її син ОСОБА_1 (позивач по справі), а відтак судом встановлено, що останній у встановлений законом строк прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України після смерті матері.

Вирішуючи цю справу, суд виходить з того, що в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 набув право власності на вказаний житловий будинок, що належить його матері, яка померла і не встигла його оформити, а тому це перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Оскільки позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину в позасудовому порядку, визнання за ним прав на спадкування на вказане вище нерухоме майно має відбутися в суді.

Відтак, за позивачем слід визнати право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що є необхідним для визнання його спадкових прав у судовому порядку.

Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Відтак, заявлене позивачем право підлягає визнанню, а пред`явлений позов задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, ЄДРПОУ 04359488, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с-ще Димер, вул. Соборна, 19.

Суддя