Рішення № 135599756, 09.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26343/25

Провадження № 2/161/1801/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Деал Фінанс Груп» через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 липня 2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №8166894, за умовами якого відповідач отримав у кредит кошти, які не повернув. Вказує, що за договором факторингу позивач набув право вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитом становить 7941 грн., з яких: 2000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1569 грн. заборгованість за відсотками; 345 грн. заборгованість за комісією; 4000 грн. заборгованість за пенею/неустойкою. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором №8166894 від 26 липня 2025 року в розмірі 7941 грн., а також понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у його відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду без вручення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26 липня 2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8166894, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн., строком на 345 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0, 95% на день. Комісія за надання кредиту 17, 25 % від суми наданої позики, що становить 345 грн.

ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів`виконало свої зобов`язання за кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 2000 грн. (довідка від 24 листопада 2025 року; платіжна інструкція від 26 липня 2025 року).

16 вересня 2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 16/09/25 відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» права грошової вимоги за кредитним договором №8166894 від 26 липня 2025 року.

З Реєстру прав вимоги №19/11/25-01 від 19 листопада 2025 року вбачається, що ТзОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги за кредитним договором №8166894 від 26 липня 2025 року в розмірі 7941 грн., з яких: 2000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1569 грн. заборгованість за відсотками; 345 грн. заборгованість за комісією; 4000 грн. заборгованість за пенею/неустойкою.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8166894 від 26 липня 2025 року в розмірі 3914 грн., з яких: 2000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1569 грн. заборгованість за відсотками; 345 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту. Відсотки нараховані в межах строку дії договору за період з 26 липня 2025 року до 17 жовтня 2025 року.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Щодо нарахування неустойки.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку в розмірі 4000 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №8166894 від 26 липня 2025 року в розмірі 3914 грн., з яких: 2000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1569 грн. заборгованість за відсотками; 345 грн. заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 4500 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору про правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року; копію витягу з Акта №3-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08 грудня 2025 року; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579936563.1 від 11 грудня 2025 року.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4500 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1193, 96 грн. (3914 х 2422, 40 / 7941).

На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 1046 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 247, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором №8166894 від 26 липня 2025 року в розмірі 3914 (три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн.

В задоволенні решти вимог позову -- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 1193 (одна тисяча сто дев`яносто три) грн. 96 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ: 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій