Ухвала суду № 135599512, 07.04.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/650/26

Провадження №1-кс/157/160/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

07 квітня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62025050010009413 від 05.03.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України,

встановив:

Слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 32/321/501/13т, солдата ОСОБА_5 14.09.2022 призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 під час загальної мобілізації та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.11.2022 № 254 його призначено на посаду командира 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжується.

Солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 ЗУ «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, о 08 год 00 хв 30.04.2024 не з`явився на службу без поважних причин та самовільно залишив місце розташування тимчасового пункту збору 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в нп АДРЕСА_1 . Таки чином, у період з 30.04.2024 до 05.04.2026 (до моменту затримання працівниками поліції) солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану, а службовий час проводив на власний розсуд, постійно перебуваючи за місцем свого фактичного проживання у с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області.

Окрім цього, ОСОБА_5 05.04.2026 року близько 20 год 05 хв, перебуваючи на території домогосподарства за місцем фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою завадити виконанню своїх службових обов`язків відповідно основних повноважень поліції, передбачених ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейському сектору реагування патрульної поліції Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області капітану поліції ОСОБА_7 , який згідно розстановки сил та засобів Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, затвердженої 30.03.2026 начальником вказаного районного відділу поліції, будучи у форменому одязі зі знаками розрізнення, здійснювали оперативне реагування та документування правопорушення, що зареєстровано в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Камінь-Каширського РВП за ЄО № 4977 від 05.04.2026, зокрема, під час здійснення затримання ОСОБА_5 у порядку, передбаченому ст. 261 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-2 КУпАП, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи в руці скляну пляшку, умисно наніс нею працівнику поліції ОСОБА_7 один удар в ділянку голови, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми правої скронево-потиличної ділянки волосистої частини голови, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини та нез`явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

06 квітня 2026 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється підтверджується тим, що підозрюваний самовільно без дозволу командира залишив місце несення служби та, будучи особою, яка самовільно залишила військову частину, вчинив інший злочин, а відтак, у випадку не обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній продовжить свою протиправну поведінку та може вчинити самовільне залишення військової частини або дезертирство. Крім цього, враховуючи протиправну поведінку ОСОБА_5 та його нехтування наказами командира військової частини, а також вимогами Законів України та Статуту ЗСУ, він може схиляти до аналогічної протиправної поведінки інших військовослужбовців.

Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів пов`язана з вступом в силу Закону України № 2531-IX від 16.08.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану», відповідно до якого під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Посилаючись на ці обставини, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому зазначив, що відсутні правові підстави для застосування в цьому конкретному випадку найсуворішого запобіжного заходу для ОСОБА_5 , оскільки пред`явлена підозра за ч. 2 ст. 345 КК України не є обґрунтованою, заявлені ризики, про існування яких стверджує сторона обвинувачення, наразі відсутні, неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчим та прокурором не доведено, як і недостатності чи недієвості альтернативних заходів, а відтак у задоволенні поданого клопотання належить відмовити та застосувати менш обтяжливий запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту чи мінімальної застави у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 гривень.

Зазначив, що органом досудового розслідування було здійснено лише формальне посилання на ризики, без будь-якого мотивування, а тому переконаний, що існування вказаних ризиків є недоведеним, доводи слідчого надуманими та не ґрунтуються на фактичних обставинах. Крім цього зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду жодного доказу фактів перешкоджання ОСОБА_5 досудовому розслідуванню шляхом, зокрема, переховування, можливості впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення. У ОСОБА_5 наявні міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, де він може відбувати як домашній арешт, так і заставу в межах строку досудового розслідування, є учасником бойових дій та при цьому в нього наявні утриманці.

У зв`язку з викладеним, захисник просить в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, обрати щодо нього один з більш м`яких запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи застави в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн та покласти на нього обов`язки, передбачені пунктами 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання повністю підтримали.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 заперечив проти клопотання з викладених у поданому ним письмовому запереченні підстав, а також у судовому засіданні доповнив заперечення. Просив долучити та дослідити докази про лікування, проходження ВЛК та про медичний стан ОСОБА_5 у період, який інкримінується йому як самовільне залишення частини. Захисник наголосив, що обставини, що оголошені у підозрі за ч. 5 ст. 407 КК України, суперечать долученим документам, які слідство не бере до уваги. Тому сторона захисту заперечує обґрунтованість підозри у самовільному залишенні військової частини. Крім того, обставини завдання тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_7 свідчать про очевидну провокацію зі сторони патрульних, які при цьому завдали ушкоджень ОСОБА_5 . Після дослідження слідчим суддею обставин його затримання було призначено відповідну експертизу та доручено ТУ ДБР провести розслідування за цим фактом. Таким чином адвокат заперечує обґрунтованість підозри у вчиненні обох правопорушень, як підстави для застосування до ОСОБА_5 будь-якого запобіжного заходу. У разі, якщо слідчий суддя все ж встановить обґрунтованість підозри, то захисник просить дослідити можливість застосування м`якіших запобіжних заходів, оскільки безальтернативне застосування тримання під вартою не відповідає завданням кримінального процесу, що підтверджується зокрема Рішенням Конституційного Суду України про неконституційність норм ч. 5 ст. 176 КПК України від 2019 року.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечив проти клопотання та погодився з позицією захисника. Зауважив, що з квітня 2024 року періодично проходив лікування, але повноцінно повернутися на військову службу не було можливості, зокрема у зв`язку з його хронічним захворюванням.

Заслухавши пояснення учасників провадження та проаналізувавши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до норм ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Відповідно до норм ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема з витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановлено, що слідчим відділенням Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010009413 від 05.03.2025 за фактом самовільного залишення 30.04.2024 командиром 3 гранатометного відділення гарнатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місця служби - нп Покровськ Покровського району Донецької області, а також за фактом умисного нанесення ОСОБА_5 одного удару в ділянку голови поліцейському СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області капітану поліції ОСОБА_7 , який перебував у форменому одязі зі знаками розрізнення, чим спричинено йому легкі тілесні ушкодження, з метою завадити останньому виконувати свої службові обов`язки, відповідно основні повноваження поліції, передбачені ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», що мало місце 05.04.2026 близько 20 год 05 хв на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 . Правова кваліфікація кримінальних правопорушень ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України.

У порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 було затримано о 20 год 05 хв 05 квітня 2026 року та 06.04.2026 йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України.

Обставинами, що підтверджують підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, є зібрані в кримінальному провадженні докази, зокрема протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , висновок судово-медичної експертизи № 85 від 06.04.2026, витяг з наказу про призначення на посаду, матеріали службового розслідування відповідно до якого у діях солдата ОСОБА_5 вбачалися ознаки кримінального правопорушення, протокол затримання ОСОБА_5 та медичні документи.

Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07.04.2026 підтверджується дослідження суддею обставин затримання, уточнення фактичного часу затримання та доручення ТУ ДБР провести розслідування за обставинами затримання ОСОБА_5 05.04.2026.

Проаналізувавши заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, слідчий суддя зауважує, що «обґрунтованість підозри» визначається наявністю фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що особа ймовірно могла вчинити кримінальне правопорушення. Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Досліджені в судовому засіданні пояснення підозрюваного та долучені документи, зокрема надані стороною захисту, на цій стадії розслідування підтверджують обставини, зазначені у формулюванні письмової підозри. Зокрема матеріалами службового розслідування підтверджується самовільне залишення 30.04.2024 ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 , медичними документами (довідки, виписки про лікування, висновки ВЛК), приписом, направленнями підтверджується та обставина, що за період з квітня 2024 року ОСОБА_5 добровільно не повертався на військову службу, а перебував на стаціонарному лікуванні після перелому ключиці, та в подальшому на реабілітації після перелому. Після цих подій відсутня інформація про повернення на військову службу та її проходження. Слідчий суддя констатує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 самовільного залишення військової частини з 30.04.2024 до 05.04.2026 в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Оцінка періодів лікування та інших місць перебування ОСОБА_5 має бути надана відповідними органами під час досудового розслідування.

Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, то наявність події конфлікту між ОСОБА_5 та поліцейськими, який вже був об`єктом дослідження слідчого судді, а також висновку експерта про легкі тілесні ушкодження поліцейського ОСОБА_7 , які могли бути завдані під час конфлікту, на цій стадії розслідування є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Оцінка дій учасників на елемент провокації потребує детальнішого дослідження, але не на цій стадії провадження.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України, які є умисними нетяжким та тяжким злочинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє і на цей час.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 підозрюється, скоєні в умовах воєнного стану. Тяжкість правопорушень у сукупності із загрозою засудження до реального покарання у виді позбавлення волі може спонукати підозрюваного залишити місце проживання та переховуватися від слідства та суду, тобто свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що подія вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_5 , пов`язана із насильством в сім`ї вчиненим ним повторно протягом року, за яке він був притягнутий до адміністративної відповідальності, а також тим, що підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності, судимість на даний час в порядку ст. 89 КК України погашена.

Слідчий суддя вважає також доведеними ризики тиску підозрюваним на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними показань. Оскільки свідком є зокрема дружина, яка також є потерпілою від домашнього насильства.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який зазначений формально без належних доказів.

Беручи до уваги вагомість наявних доказів обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків вчинення нових правопорушень, переховування від слідства та впливу на свідків слідчий суддя погоджується з позицією слідчого та прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно із ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання. Строк тримання під вартою належить обчислювати з моменту взяття ОСОБА_5 під варту о 20 год 05 хв 05 квітня 2026 року, відповідно до висновків слідчого судді в ухвалі за скаргою на затримання від 07.04.23026.

Слідчий суддя враховує відсутність належної оцінки слідчими органами фактів перебування на лікуванні ОСОБА_5 для об`єктивної кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 407 КК України, тому вважає максимальний строк тримання під вартою у 60 днів надмірним на цьому етапі досудового розслідування.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя зауважує, що хоч у абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України, але ця норма є дискреційною. При цьому слідчий суддя бере до уваги позицію захисника ОСОБА_6 про невідповідність безальтернативного застосування тримання під вартою принципам кримінального процесуального судочинства, що вже встановлювалось ЄСПЛ та Конституційним Судом України щодо інших злочинів.

Зокрема у Рішенні № 7-р/2019 Конституційний Суд України виснував, що «положення частини п`ятої статті 176 Кодексу допускає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права. В оспорюваній нормі обґрунтовується необхідність тримання під вартою тяжкістю злочину, що не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність». Цим Рішенням було визнано неконституційним положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109114-1, 258258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. Слідчий суддя погоджується, що ці висновки можуть бути застосовані при обрані альтернативного запобіжного заходу в цій справі.

Враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема стан його здоров`я та матеріальний стан, тяжкість злочинів, що ставиться йому у вину, ступінь вищевказаних ризиків, слідчий суддя не погоджується із позицією органів слідства та вважає за можливе визначити заставу у розмірі у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 грн, у разі внесення якої покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів з 20 год 05 хв 05 квітня 2026 року до 04 травня 2026 року.

Визначити розмір застави у 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок № UA358201720355259001500002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) ОСОБА_5 негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення, підозрюваним у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 09.04.2026 о 18:00.

Слідчий суддя ОСОБА_10