Ухвала суду № 135599473, 09.04.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

760/15042/25

2-з/154/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі судді Лутая А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 04.06.2025 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей, треті особи: ОСОБА_3 , Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), Куп`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.10.2025 дану позовну заяву передано за підсудністю до Горохівського районного суду Волинської області.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 01.12.2025 справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 13.01.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 20.03.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза, провадження у справі зупинено.

07 квітня 2026 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить:

1) заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відокремлених підрозділів вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації (в тому числі і звернення до правоохоронних органів із вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення суду в справі №760/15042/25;

2) заборонити посадовим особам територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Києва та його відокремлених підрозділів вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації (в тому числі і звернення до правоохоронних органів із вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення суду в справі №760/15042/25.

Заяву обґрунтовує тим, що Указом Президента України запроваджено військовий стан з 24.02.2022, який дії й наразі. Державою вчиняються заходи з мобілізації постійно. За законом батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, забезпечувати їх потреби, піклуватися про її стан здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Предметом спору у справі, що розглядається, є визнання його батьківства щодо чотирьох малолітніх дітей, задля забезпечення їх якнайкращих інтересів, зокрема виховання та утримання батьком.

Вказує, що п.3 ч.1 ст.28 Закону №3542-ХІІ унормовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. З огляду на відсутність у нього доказів батьківства чотирьох малолітніх дітей про визнання якого заявлено позов у справі, що розглядається, йому може бути оформлено та вручено повістку, що, як наслідок, може слугувати підставою для його мобілізації, а також унеможливлення виконання ухвали суду від 20.03.2026 про призначення у справі судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої можливе лише за його особистої присутності в експертній установі.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вилучення батька з сім`ї у зв`язку з проведенням мобілізаційних заходів державою, позбавлення їх батьківського захисту, піклування та виховання, що негативно відобразиться на благополуччі дітей.

На підставі ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши письмові докази долучені до неї, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених с. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19, касаційний суд зазначив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватись відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі №380/4273/21).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, спір між сторонами виник з приводу батьківства позивача щодо чотирьох малолітніх дітей, натомість не є предметом спору надання відстрочки позивачу або оскарження неправомірних дій працівників ТЦК, і рішенням суду у разі задоволення позову буде встановлений саме факт батьківства позивача.

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець звільняється з військової служби у разі перебування у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Згідно із п. 12 ч. 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, що є додатком № 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170 (зі змінами та доповненнями), при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме, військовослужбовцем, який має трьох і більше дітей віком до 18 років, подається копія свідоцтва про народження дітей із зазначенням батьківства (материнства) особи або рішення суду про встановлення факту батьківства (материнства) особи.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що захід забезпечення позову, про який просить позивач, виходить за межі позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду (визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дітей) та такий спосіб забезпечення позову неспівмірний із предметом позову; зв`язок між таким заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги відсутній, адже такий захід забезпечення позову не може забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення, не доведена.

Отже, наведені у заяві про забезпечення позову аргументи не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 153, 157, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Копію ухвали надіслати позивачу протягом двох днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали суду складений 09.04.2026

Суддя А.М.Лутай