Рішення № 135598071, 08.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2358/26

Номер провадження2/205/2994/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 серпня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №361568862 на суму 16 000 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно з умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу 08 серпня 2020 року грошові кошти в розмірі 16 000 грн. на банківську карту відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні договору. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, та підписали реєстр прав вимоги №133 від 11 травня 2021 року, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, та підписали реєстр прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, та відповідно до реєстру боржників №б/н від 04 червня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 76 515,64 грн. На підставі вищезазначеного представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року у розмірі 76 515,64 грн., а також понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо відповідача.

Представником відповідача Босенко Ю.Г. було сформовано в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що відповідачем було погашено заборгованість за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року протягом 2020-2021 років на загальну суму 23 012 грн. Сума кредиту була сплачена протягом 2020-2021 років, а позивач звернувся до суду через кілька років після фактичного припинення зобов`язання. Зазначає, що оскільки договір факторингу укладено раніше, ніж кредитний договір, ТОВ «ФК «Юніт Капітал» не набуло і не могло набути права вимоги саме до відповідача за вказаним правочином. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитора - ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «Юніт Капітал», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі. Позивачем не надано доказів про направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 361568862 від 08 серпня 2020 року.

Представником позивача Куксою К.О. було сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року у розмірі 76 515,64 грн. В обґрунтування зазначила, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та між ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, а відповідно до п. 8.6 договору додатки і додаткові угоди до цього договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року, а з урахуванням визначених строків дії цього договору і додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. Згідно з п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, за формою встановленою у відповідному додатку. 11 травня 2021 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №133 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 65 499,47 грн. Зазначає, що відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу, але відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та витяг з реєстру прав вимоги 133 від 11 травня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Посилається на те, що відповідно до умов договору факторингу передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах, а реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, до якого включено кредитний договір №361568862 від 08 серпня 2020 року укладено 11 травня 2021 року, тобто через три місяці після укладення кредитного договору, і на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до пункту 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року, а п.8.6 договору встановлено, що додатки і додаткові угоди до цього договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін, тобто, додатковими угодами №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року продовжено строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року включно. Згідно з п. 4.1. договору право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 76 515,64 грн. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, згідно з п. 1.2 якого перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, а згідно витягу з реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 76 515,64 грн. і підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року. Вказує, що у випадку відсутності фінансування, договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимог або реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Вказує, що надання позивачем актів звірки взаєморозрахунків у матеріали справи не є його процесуальним обов`язком, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, протоколами погодження і витягами з відповідних реєстрів прав вимоги. Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами. Таким чином, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги. Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту, що свідчить про послідовність і узгодженість правової позиції позивача. Вказує, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця, та якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору, а відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 361568862 від 08 серпня 2020 року.

Представник позивача у позовній заяві просила суд розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Босенко Ю.Г. сформувала в системі «Електронний суд» заяву в якій просила розглянути справу без її участі та вказала про незгоду з позовними вимогами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №361568862 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а. с. 36-37).

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було видано кредит у сумі 16 000 грн. строком на 30 днів, зі сплатою 0,54 відсотків в день від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом дисконтного періоду кредитування, та зі сплатою 1,70 відсотків в день від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування (а. с. 36-37).

З наявної у матеріалах справи довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» судом встановлено, що 08 серпня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію шляхом надавання АТ «КБ «Приватбанк» платіжної інструкції щодо перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 16 000 грн. (а. с. 114).

Матеріали справи також містять додаткові угоди від 08 вересня 2020 року, 07 жовтня 2020 року, 06 листопада 2020 року, 06 грудня 2020 року, 05 січня 2021 року, 04 лютого 2021 року, 09 березня 2021 до договору №361568862 від 08 серпня 2020 року, за якими сторони неодноразово продовжували строк надання кредиту та розмір відсотків за користування кредитом (а. с. 38-41).

Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 вказаного закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 зазначеного закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №361568862 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора ES9Y726Z (а. с. 21-22).

Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стороною відповідача не надано доказів щодо не укладення вищевказаного кредитного договору в електронній формі та навпаки, вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем вищевказаного кредитного договору.

В матеріалах справи також наявне платіжне доручення від 08 серпня 2020 року, з якого вбачається, що платником - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано отримувачу - ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 суму грошових коштів у розмірі 16 000 грн. з посиланням у призначенні платежу на переказ коштів згідно договору №361568862 від 08 серпня 2020 року (а. с. 16).

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь №20.1.0.0.0/7-260313/90118-БТ від 24 березня 2026 року судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_3 і додано виписку за вказаним рахунком за період з 08 серпня 2020 року по 13 серпня 2020 року, яка містить зарахування 08 серпня 2020 року на суму 16 000 грн., та зазначено, що номер телефону НОМЕР_4 знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав кредитні кошти відповідачу у погодженому сторонами розмірі.

При цьому, стороною відповідача не надано доказів на спростування вказаного факту та виконання обов`язку щодо повернення грошових коштів у встановлені кредитним договором строки.

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року судом встановлено, що ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 72 511,47 грн. (а.с. 51-57).

Матеріалами справи підтверджено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в загальному розмірі 65 499,47 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №133 від 11 травня 2021 року (а. с. 84-91).

Згідно з п. 1.3 вищевказаного договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Пунктом 4.1 вищевказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 92).

31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції (а. с. 93-98).

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Положеннями пункту 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно з якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (а. с. 98).

Матеріали справи також містять акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №133 від 11 травня 2021 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а. с. 82).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2022 року уклали додаткову угоду № 31, згідно з якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року (а.с.98).

31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно з якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року (а. с. 99).

Також судом встановлено, що 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в загальному розмірі 76 515,64 грн., з яких: 15 070,04 грн. - заборгованість за основним боргом, 61 445,60 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, а оплата за договором факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року підтверджується платіжною інструкцією ПуАТ «Акордбанк» №4097 від 30 травня 2023 року (а. с. 72-79).

Пунктом 2.1 розділу 2 вищевказаного договору факторингу визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В той же час, відповідно до п. 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 2, згідно з якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2023 року (а. с. 80).

30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 3, згідно з якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року (а. с. 81).

В подальшому, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступає, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі боржників (а. с. 66-70).

Згідно з п.1.2. договору факторингу №04/06/25-Ю перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло реєстр боржників на загальну суму заборгованості в розмірі 436 087 297,67 грн. (а. с. 62).

Також долучені до матеріалів справи платіжні інструкції № 467, № 468 від 10 червня 2025 року на суми 1 000 000 грн. за кожною; №469, № 470 від 11 червня 2025 року на суми 1 000 000 грн. за кожною; № 478, №479 від 19 червня 2025 року на суми 1 000 000 грн. за кожною; №483 від 25 червня 2025 року на суму 810 635,54 грн., а також лист ТОВ «Юніт Капітал» за №26.06.2025-1 від 26 червня 2025 року в якому повідомлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з повідомленням про помилку при оплаті, а саме невірно зазначено номер договору, та вважати вірним зарахування вказаних платежів в оплату саме за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року (а. с. 58-61).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в розмірі 76 515,64 грн., з яких: 15 070,04 грн. - прострочене тіло, 61 445,60 грн. - прострочені відсотки (а. с. 63-65).

З наданої стороною позивача виписки з особового рахунку за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року судом встановлено, що заборгованість відповідача перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25 червня 2025 року (включно) становить 76 515,64 грн., з яких заборгованість: за сумою кредиту - 15 070,04 грн.; за процентами - 61 445,60 грн. (а. с. 48).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором №361568862 від 08 серпня 2020 року на підставі договору факторингу, який було укладено 28 листопада 2018 року, додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, і договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» від 05 серпня 2020 року, а також між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» від 04 червня 2025 року, та на підставі реєстрів прав вимоги до вказаних договорів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Укладання договору факторингу до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договір факторингу був чинним. При цьому, права вимоги за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», потім на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.

При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, у формі встановленій у відповідному додатку.

Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права і обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, представником позивача доведено факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з висновків Верховного Суду України у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Тобто, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання кредитного договору.

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що існування заборгованості відповідача за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в загальному розмірі 76 515,64 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано стороною відповідача, а посилання на нібито погашення у повному обсязі кредитної заборгованості шляхом часткових оплат відповідачем не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Також факт перерахування грошових коштів відповідачу на належний йому картковий рахунок підтверджено, зокрема, відповіддю №20.1.0.0.0/7-260313/90118-БТ від 24 березня 2026 року.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,20 грн., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.

Також згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, який укладений між ТОВ «Юніт Капітал» і АБ «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І., який діє на підставі статуту, свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24 квітня 2012 року, довіреності від ТОВ «Юніт Капітал» від 05 червня 2025 року, ордера на надання правничої допомоги Серії АА № 1587120 від 05 червня 2025 року; протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; додатковою угодою №25770509755 від 05 червня 2025 року до договору надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року щодо представництва інтересів ТОВ «Юніт Капітал» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; актом прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, яким визначено вартість години роботи адвоката, детальним переліком проведеної роботи з кількістю витраченого на надану правову допомогу часу, на загальну суму 7 000 грн. (а. с. 42-47, 103).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, сторони до суду не з`являлися та вказана справа не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і враховуючи заперечення представника відповідача щодо співмірності витрат, тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до суми 3 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №361568862 від 08 серпня 2020 року в розмірі 76 515,64 грн., з яких заборгованість: за тілом кредиту - 15 070,04 грн.; за відсотками - 61 445,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко