Рішення № 135598025, 08.04.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3958/25

Провадження № 2/177/238/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Юніт капітал» Хлопкова М. через систему «Електронний суд» звернулася 26.12.2025 до суду з указаним позовом, та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 11.11.2024 № 160156 у розмірі 15699,68 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог зазначено, що 11.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредіплюс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредіплюс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 160156, за умовами якого товариством надано кредитні кошти в розмірі 15295,00 грн безготівковим зарахуванням на банківську карту № НОМЕР_1 . Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал»06.02.2025 укладено договір факторингу № 06022025, за умовами якого позивач набувправо вимоги до відповідача за кредитним договором № 160156. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у нього утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15295,00 грн, за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 3,68 грн, за комісією в розмірі 401,00 грн. Після отримання права вимоги,ТОВ «Юніт капітал» відповідачу за даним договором жодного нарахування не здійснював, однак ОСОБА_1 продовжує ухилятися від сплати заборгованості, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від АТ КБ «Приватбанк» 23.02.2026 надійшли витребувані судом відомості.

Через систему «Електронний суд» 10.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано оригіналів первинних документів про зарахування коштів у розмірі 15295,00 грн, не надано документів належної ідентифікації відповідача при підписанні договору «одноразовим ідентифікатором». Зазначає про незаконність нарахування штрафних санкцій та комісій відповідно до вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не співмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, що становить майже 50% від суми основного боргу. У разі часткового задоволення позову відповідач просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу як не співрозмірних.

Представником позивача 10.03.2026 подано відповідь на відзив, де зазначає, що викладена відповідачем позиція щодо недоведеності укладення кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, намаганням ввести суд в оману та небажанням сплачувати заборгованість. За умовами договору сума кредиту надана для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит від 30.08.2024 № 151976 та погашення комісії, а на вказану відповідачем банківську карту зараховано грошові кошти у сумі 8,03 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс». Позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а тому посилання на п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України недоречно. Розмір комісії обумовлено умовами договору і відповідач повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені договором, у тому числі і за комісією. Понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами та виконанні належним чином.

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надала.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредіплюс» 11.11.2024 подано заяву на видачу кредиту № 100697604, у якій вона просила видати їй кредит у розмірі 15295,00 грн, у зв`язку з чим, між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 160156, який складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, який містить персональні умови кредитування позичальника, та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит.

За умовами договору сума кредиту становить 15295,00 грн та надається в наступному порядку у розмірі 12992,72 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит від 30.08.2024 № 151976 укладеним із кредитодавцем; у розмірі 8,03 грн на рахунок картки позичальника № НОМЕР_1 , у розмірі 2294,25 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини договору. За користування кредитним коштами нараховуються проценти 0,10% річних, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту 1,00 грн, стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту 200 грн. Загальний строк кредитування складає 181 днів, по 11.11.2024. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні та встановлюється графіком платежів.

Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua позичальник приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, після чого договір про споживчий кредит набуває чинності, що визначено п.1.1 договору.

Позивачем надано паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору, та містить основні умови кредитування, ідентичні викладеним умовам у договорі, та підписані сторонами з використанням електронного підпису.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.11.2024 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 160156, чим погодилася із запропонованими умовами кредитного договору.

Договір та заявка на видачу кредиту містять докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема дату народження, ідентифікаційний номер, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «ФК «Кредіплюс» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.

ТОВ «ФК «Кредіплюс»свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримала кредитні кошти на картку № НОМЕР_1 .

Як вбачається з відповіді АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 у банку відкрито банківський рахунок та емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . У виписці по рахунку зазначено, що 11.11.2024 на банківську карту відповідача відбулося зарахування коштів у сумі 8,03 грн.

Щодо тверджень відповідача про порушення порядку підписання договору та відсутність доказів зарахування коштів на рахунок відповідача.

Суду видається малоймовірним можливість отримання коштів від фінансової компанії без попереднього укладення договору та повідомлення позичальником власних банківських реквізитів, на які мали б бути зараховані кредитні кошти.

Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином персональні дані відповідача наявні у первісного кредитора, ОСОБА_1 не надано. Тобто доказів, які б спростували звернення ОСОБА_1 із заявою на видачу кредиту на веб-сайті кредитодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Тобто, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Суд зауважує, що відповідач, як клієнт банківської установи, має повний та безперешкодний доступ до інформації про рух коштів на власних рахунках та не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, які могли б підтверджувати або спростовувати факт отримання кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості, після укладення договору первісним кредитором нараховувалися відсотки та комісія за узгодженими у договорі розмірами.

Оскільки ОСОБА_1 жодного платежу на погашення кредиту та сплату відсотків і комісії не вносила, за договором № 160156 утворилася заборгованість за простроченою сумою заборгованості за кредитом у розмірі 15295,00 грн, за простроченою заборгованістю за процентами в розмірі 3,68 грн, за простроченою заборгованість за комісією 401,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 4.11.3 публічної частини договору від 11.11.2024 № 160156 визначено, що у будь-який момент кредитодавець має право передати свої права відповідно до цього договору, у зв`язку із чим розкривати уповноваженим представникам цієї особи інформацію про грошове зобов`язання позичальника, стан його виконання та надавати відповідні документи, що необхідні для здійснення такої передачі чи відступлення.

Між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» 06.02.2025 укладено договір факторингу № 06022025, за яким ТОВ «Юніт капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, із яких кредитний договір від 11.11.2024 № 160156, укладений із ОСОБА_1 .

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру прав вимог № 2 та витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 06.02.2025 № 06022025, позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму заборгованості 15899,68 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15295,00 грн, за відсотками в розмірі 3,68 грн, за комісією в розмірі 401,00 грн, за штрафом 200,00 грн.

Щодо посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та незаконності нарахування штрафних санкцій та комісії, суд звертає увагу, що позивачем не заявлено вимоги до відповідача про стягнення штрафів.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У даному випадку посилання відповідача на застосування вказаних вимог Закону до нарахування комісії за кредитним договором, є безпідставним.

Після отримання прав вимоги, позивачем ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.11.2024 № 160156 відсотки, комісії та штрафні санкції не нараховувалися, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Як визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За даних обставин, оскільки відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії у строк передбачений кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

У свою чергу, відповідач зазначає про не співмірність заявлених витрат на правничу допомогу, які є явно завищеними, не відповідають критерію розумності та складеності справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.6), який, із урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначаєщо право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правничої допомоги від 10.09.2025 №10/09/25-02, укладений між ТОВ «Юніт капітал» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25770862905 до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02, акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02, де зазначено перелік наданих правових та юридичних послуг (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, підготовка клопотання щодо отримання інформації), кількість витрачених адвокатом годин та вартості послуг, свідоцтво проправо на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Соломка О.В. та довіреність від 10.09.2025, якою ТОВ «Юніт капітал» уповноважує адвоката Соломка О.В. представляти інтереси товариства зокрема в судах з усіма правами, наданими позивачу.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі №534/14/20 (провадження №61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши надані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»»(код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 11.11.2024 № 160156 у загальному розмірі 15699 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 68 копійок, яка складається з заборгованості:

-за кредитом в розмірі 15295 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок;

- за відсотками у розмірі 3 (три) гривні 68 копійок;

-за комісією в розмірі 401 (чотириста одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»»(код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.04.2026

Суддя: