Рішення № 135597956, 10.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13905/25

Провадження № 2/204/1712/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1893534 від 20 жовтня 2024 року в розмірі 105 339,70 грн., з яких: 31 568,80 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 57 770,90 грн. сума заборгованості за відсотками; 16 000,00 грн. сума заборгованості за пенею.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Слон Кредит» Договір про надання споживчого кредиту №1893534 від 20 жовтня 2024 року, в межах якого ТОВ «Слон Кредит» надав Відповідачу кредит у гривні, а Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені Кредитним договором. 16.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 1607-25, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 105 339,70 грн., з яких: 31 568,80 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 57 770,90 грн. сума заборгованості за відсотками; 16 000,00 грн. сума заборгованості за пенею. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 16.07.2025 року, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Всупереч умовам Кредитного договору Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 05.01.2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

29 січня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Карлаш І.А. направив відзив на позовну заяву в якому вважає позовні вимоги незаконними і такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», адвокат зазначає, що Банком здійснювалось незаконне нарахування процентів та пені військовослужбовцю, який до цього часу проходить військову службу. Як вбачається з військового квитка Відповідача, останній з 22.06.2023 року і по теперішній час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та має посвідчення УБД. Враховуючи викладене, стягнення процентів у розмірі 57 770,90 грн., а також пені у розмірі 16 000 грн. на думку представника відповідача є незаконним. Окрім того, адвокат вказує, що в матеріалах справи відсутні докази надання кредиту (переказу кредитних коштів на рахунок Відповідача). Так, обґрунтовуючи надання кредиту, Позивач надав Довідку ТОВ «Пейтек» про ніби то перерахування Відповідачу 32 000 грн. в якості кредиту. Разом з тим, зазначена довідка: не містить відомостей щодо одержувача коштів; не містить повного рахунку одержувача коштів. Таким чином, зазначена Довідка не є доказом надання кредиту, адже з неї неможливо встановити хто, кому та з якою метою перераховував кошти. Посилаючись на п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», та враховуючи те, що відповідач має статус УБД, адвокат вказує, що відповідач звільнений від сплати судового збору.

02 лютого 2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив. Представник Банку зазначає, що не спростування Відповідачем презумпції правомірності Кредитного договору - всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню. У відзиві Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, Кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Щодо перерахування кредитних коштів та розрахунку заборгованості позивач зазначає, що згідно ст.60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею. Тому, Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024). Фактично сторона захисту не заперечує факт укладання договору та отримання за ним кредитних коштів, але намагається показати, що Позивач не довів його належним чином. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Встановлено, що 20.10.2024 року о 15:15:37 год. ОСОБА_1 погодив із ТОВ «Слон Кредит» умови кредитування, що вбачається із паспорту споживчого кредиту за умовами якого: сума кредиту 32 000 грн.; строк 360 днів; реальна річна відсоткова ставка 13 574,76%; тип відсоткової ставки фіксована (а.с.14-15). Підписано паспорт електронним підписом позичальника ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «М000» введеного останнім 20.10.2024 року о 15:15:37 год.

Після чого, 20.10.2024 року о 15:15:49 год. між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1893534 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний». Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит» в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов`язався виконувати його умови (а.с.5-11). Підписано договір позичальником ОСОБА_1 електронним підписом відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора «Х509» введеного останнім 20.10.2024 року о 15:15:49 год.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

1.3. Сума кредиту - загальний розмір складає 32 000 грн. Тип кредиту кредит

1.4. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

1.5. Тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов:

1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується в перший день користування кредитом;

1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 18.11.2024 року включно;

1.5.2.1. Знижена процентна ставка 0,03% в день та застосовується в період стандартної процентної ставки;

1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 19.11.2024 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , яку Споживачем вказано особисто під час укладання Договору.

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №1893534 від 20.10.2024 року сторони погодили строки та порядок повернення кредитних коштів (а.с.12-13) про що свідчить електронний підпис ОСОБА_1 відтворений шляхом одноразового ідентифікатора Х509 введеного 20.10.2024 року о 15:15:49 год.

У заяві-анкеті позичальник ОСОБА_1 надав Товариству інформацію, що може бути використана, в тому числі, але не виключно, для розгляду питання щодо надання йому позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с.16), яку позичальник підписав електронним підписом відтвореним шляхом одноразового ідентифікатора Х509 введеного 20.10.2024 року о 15:15:49 год.

Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_1 20.10.2024 року о 15:15:49 год. передав Товариству персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання ним зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №1893534 від 20.10.2024 року у зв`язку із чим підписав електронним підписом Х509 інформаційне повідомлення споживача (а.с.17).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проаналізувавши вказані норми закону та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази доводять факт укладення між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 20.10.2024 року договору №1893534 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 року.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед позичальником ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 32 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 за номером транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 23f2a2d7-2b1e-4cb5-804d-5d4c952bace4, номер транзакції в системі ТОВ «Слон Кредит» - 18935341729426563, Session ID 027566294607, що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» за вих. №20250811-1284 від 11.08.2025 року (а.с.18).

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту ОСОБА_1 , зазначену останнім у кредитному договорі, відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек».

З розрахунку заборгованості за договором №1893534 складеним ТОВ «Слон кредит» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.07.2025 року складає 105 339,70 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 31 568,80 грн.; заборгованість за відсотками 57 770,90 грн.; заборгованість за штрафом/пенею 16 000 грн. (а.с.19).

Із вищевказаного розрахунку заборгованості також вбачається не лише зарахування коштів клієнту та нарахування процентів, але і часткові оплати заборгованості у загальному розмірі 431,20 грн, які зараховані в рахунок часткового погашення тіла кредиту та 268,80 грн., які зараховані в рахунок оплати відсотків за користування кредитом.

Слід зауважити, що здійснення відповідачем часткової оплати у загальному розмірі 700 грн. є підтвердженням реальності правочину та факту отримання ним коштів, оскільки часткове повернення позики неможливе без її попереднього одержання.

Наведені вище документи у сукупності з довідкою платіжної організації ТОВ «Пейтек» є належними та допустимими доказами факту перерахування суми кредитних коштів у розмірі 32 000 грн. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Отже, заперечення відповідача щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів суд відхиляє, оскільки наданий розрахунок у поєднанні з фактом часткового погашення боргу підтверджує отримання відповідачем суми позики.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №1607-25 (а.с.20-24) у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Платіжною інструкцією в національній валюті від 18 липня 2025 року №739 (а.с.26) підтверджується факт оплати за договором факторингу №1607-25 від 16.07.2025 року.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №1607-25 від 16.07.2025 року (а.с.25), ТОВ «Слон Кредит» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників кількістю 3238.

Як вбачається з витягу реєстру боржників від 16 липня 2025 року, що є додатком №1 до договору факторингу №1607-25 від 16.07.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1893534 в розмірі 105 339,70 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 31 568,80 грн.; заборгованість за відсотками 57 770,90 грн.; заборгованість за штрафом/пенею 16 000 грн. (а.с.27).

Суд вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №1893534 від 20.10.2024 року, що підтверджується дослідженими судом доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу №1607-25 від 16.07.2025 року.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладання відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів у визначеному договорі розмірі та переходу прав вимоги до позивача. Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 31 568,80 грн.

Одночасно із цим, із позовної заяви вбачається, що окрім тіла кредиту, позивачем заявлено до стягнення його складові: проценти в розмірі 57 770.90 грн. та пеня в розмірі 16 000 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення суми заборгованості за пенею, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год. 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та нараховано пеню за період з 17.12.204 року по 16.01.2025 року (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування Банком відсотків, судом враховано наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Із військового квитка серії НОМЕР_4 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.03.2023 року на підставі Указу Президента України №69/2022, призваний у Збройні Сили України (а.с.62-66).

Кредитний договір укладений 20.10.2024 року (а.с.5-11), проценти за користування кредитом нараховувались з 20.10.2024 року по 13.10.2025 року (а.с.19).

Отже, на дату укладення кредитного договору та в період нарахування процентів за договором на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів за договором.

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс судові витрати, що складаються з суми 2 422,40 грн. сплаченого судового збору.

Оскільки позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 725,95 грн.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст. ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 610-612, 625, 633-634, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1893534 від 20 жовтня 2024 року в розмірі 31 568 (тридцять одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) грн. 80 (вісімдесят) коп., що є сумою заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 725 (сімсот двадцять п`ять) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032),

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя Н.В. Токар