Ухвала суду № 135595309, 08.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/35624/25 2/760/2024/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

при секретарі судового засідання Панкєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника адміністрації державної прикордонної служби України - Філіпової Г.М.,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2018 року позивач перебувала у фактичних сімейних відносинах із ОСОБА_5 , з яким спільно проживала, вела спільне господарство, мала спільний бюджет, підтримувала сімейні відносини з його родичами, що, на її думку, свідчить про проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У червні 2025 року сторони мали намір зареєструвати шлюб, однак у зв`язку з технічними перешкодами цього зробити не вдалося.

12.06.2025 ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

04.09.2025 він зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Після зникнення військовослужбовця позивач звернулась до військової частини із заявою про виплату частини грошового забезпечення, однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують перебування у зареєстрованому шлюбі.

Позивач зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне для визнання її членом сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, що, у свою чергу, впливає на реалізацію її прав, зокрема щодо отримання інформації про розшук та виплати грошового забезпечення.

У зв`язку з наведеним позивач звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.12.2025 провадження у вищевказаній справі відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.02.2026 задоволено клопотання представника позивача та замінено неналежного відповідача у справі Міністерство оборони України на належного - Державну прикордонну службу України.

03.03.2026 на адресу суду надійшов відзив від Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відзив мотивовано тим, що Державна прикордонна служба України не є належним відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи та не наділена цивільною процесуальною правоздатністю у розумінні статті 46 ЦПК України.

Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_5 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), а позивач зверталася із заявою щодо виплати грошового забезпечення саме до цієї військової частини.

Також у відзиві вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 та військова частина НОМЕР_1 не є суб`єктами спірних сімейних правовідносин, у зв`язку з чим можуть брати участь у справі лише як треті особи, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки.

Окрім цього, відповідач звертає увагу на відсутність у позовній заяві відомостей та доказів щодо сімейного стану ОСОБА_5 , наявності у нього дітей, а також сімейного стану позивача у спірний період.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позов подано до неналежних відповідачів та просить суд відмовити у його задоволенні.

17.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи пояснення третіх осіб у справі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якій вони підтвердили факт проживання однією сім`єю свого сина ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1 з 2018 року, мали спільний бюджет, разом дбали про домашній затишок.

19.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив 02 березня 2026 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на те, що Державна прикордонна служба України не є належним відповідачем у справі, а також на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У встановлений судом строк представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача та вважає їх необґрунтованими.

Зокрема, позивач зазначає, що визначення відповідача як Державної прикордонної служби України замість Адміністрації Державної прикордонної служби України є технічною опискою, яка не впливає на правильність ідентифікації суб`єкта, оскільки у процесуальних документах було зазначено відповідний код ЄДРПОУ та адресу.

Крім того, позивач вказує, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є належним відповідачем у справі, оскільки встановлення заявленого юридичного факту безпосередньо впливає на реалізацію її прав, зокрема на отримання частки грошового забезпечення військовослужбовця.

Також позивач зазначає, що між нею та відповідачами існує спір про право, оскільки останні фактично не визнають її статус члена сім`ї військовослужбовця, що підтверджується відмовою у виплаті грошового забезпечення.

У судовлому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили задовольнити позов у повному обсязі. Просили уточнити позовні вимоги щодо дати проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу саме з 22 лютого 2018 року та по теперішній час, так як позивач вірить в те, що її безвісти зниклий чоловік досі живий і вона чекає на його повернення. Також зазначили, що відмовляються від клопотання про допит заявлених свідків, так як це особи похилого віку.

У судовому засіданні представник відповідача, адміністрації державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 , заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання представник відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У судове засідання, треті особи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надали письмові заяви.

Дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив, суд доходить таких висновків.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з 22.02.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у фактичних сімейних відносинах, спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, підтримували сталі сімейні зв`язки між собою та з родичами.

Також встановлено, що у червні 2025 року сторони мали намір зареєструвати шлюб, однак з об`єктивних причин, пов`язаних із технічною неможливістю подання відповідної заяви, державна реєстрація шлюбу не відбулася.

На підтвердження цих обставин позивачем були надані докази, такі як: спільні фото, скріншоти переписок, тощо.

12 червня 2025 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , а 04 вересня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання, що підтверджується матеріалами справи.

Після зникнення військовослужбовця позивач зверталася до військової частини із заявою про виплату частини грошового забезпечення, однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують перебування у зареєстрованому шлюбі.

З огляду на викладене, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для позивача юридичне значення, оскільки безпосередньо впливає на можливість реалізації її прав як члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

У статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» зазначено, що близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20) та постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № справа № 178/90/18-ц (провадження № 61-12353св20).

Так, факт спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності спільного бюджету та спільного відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтверджується матеріалами справи.

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом посилалась на те, що з лютого 2018 року вона та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 .. Також факт спільного проживання однією сім`єю як подружжя факт ведення спільного господарства підтверджено Актом підтвердження фактичного місця проживання засвідченого заступником голови ОСББ «Золотий Лев» ОСОБА_8 та підписами свідків, які підтверджують фактичне місце проживання, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; свідченням батьків ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Окрім того, факт спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_5 , підтверджується фотокартками спільного відпочинку, сімейних зустрічей та зустрічей з друзями, а також копіями листування.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, спільного бюджету, спільного відпочинку, спільних друзів та ведення спільного господарства.

Виходячи з предмету спору та норм чинного законодавства, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами спору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2013 року по 27 жовтня 2022 року підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд оцінює критично та вважає їх такими, що не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

Посилання відповідача на те, що Адміністрація Державної прикордонної служби України не є належним відповідачем у справі, суд відхиляє, оскільки предметом розгляду у даній справі є встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а не вирішення спору щодо покладення на відповідача певних обов`язків.

Сам по собі спір щодо належності відповідача не впливає на можливість встановлення юридичного факту, якщо встановлення такого факту має юридичне значення для позивача та впливає на реалізацію її прав. Крім того, питання належності відповідача вже було предметом розгляду суду та вирішене ухвалою від 09.02.2026.

Доводи відповідача про відсутність у нього статусу суб`єкта сімейних правовідносин також не приймаються судом до уваги, оскільки у даній справі не вирішується питання виникнення, зміни чи припинення сімейних прав та обов`язків відповідача. Водночас рішення у справі може вплинути на обов`язки відповідних органів щодо здійснення виплат грошового забезпечення, що обумовлює їх участь у справі.

Твердження відповідача про те, що у позовній заяві відсутні відомості щодо сімейного стану ОСОБА_5 та позивача, а також наявності у нього дітей, не спростовують доведеності факту проживання позивача з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Предметом доказування у даній справі є саме наявність фактичних сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_5 , а не встановлення повного кола його родичів чи сімейного стану.

При цьому відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність між позивачем та ОСОБА_5 фактичних сімейних відносин або спростовували доводи позивача.

Інші доводи відповідача зводяться до формального заперечення позову та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і їх задоволення.

З огляду на викладене, керуючись статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, статтею 3 СК України, статтями 15,16, 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13,15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який зник безвісті 04.09.2025 року під час виконання бойового завдання з 22.02.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: Державна прикордонна служба України, ЄДРПОУ 00034039, вул.Володимирська, 26, м.Київ, 01001, Україна.

Треті особи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_6 .

Суддя: Т.В. Нестеренко