Вирок № 135595109, 09.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/6153/26

пр. № 1-кп/759/1039/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100080000559 від 02 березня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , перебуваючи у денний час доби на території Святошинського району міста Києва, не маючи постійного джерела доходу, діючи з корисливих мотивів та з метою покращення свого матеріального становища, вирішив вчинити кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану, пов?язане з таємним викраденням чужого майна.

Так, 02.03.2026 приблизно о 13 годині 05 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні торговельного закладу «Епіцентр» (ТОВ «Епіцентр К»), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6В, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою обернення чужого майна на свою користь, реалізовуючи свій злочинний умисел, приблизно о 13 годині 10 хвилин зайшов до торговельної зали зазначеного магазину, де почав оглядати полиці з товаром.

У подальшому, перебуваючи у вказаному торговельному залі, ОСОБА_3 підійшов до однієї з полиць магазину, пересвідчився, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, після чого взяв з полиці товар, який мав намір таємно викрасти, а саме: сокиру універсальну «1400A Gar», арт. 10313296, вартістю 3726 грн 67 коп. без ПДВ, що належить ТОВ «Епіцентр К».

Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та з метою уникнення викриття, ОСОБА_3 виніс вказану сокиру до відділу магазину, розташованого на прилеглій до приміщення магазину відкритій території, після чого перекинув її через паркан за межі огородженої території магазину, фактично перемістивши товар поза межі контролю працівників торговельного закладу.

Після цього ОСОБА_3 повернувся до приміщення магазину, а згодом, не здійснивши розрахунок за вказаний товар, вийшов з території магазину та підібрав раніше перекинуту через паркан сокиру, тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак не довів злочин до кінця, оскільки був затриманий працівниками охорони разом з викраденим при ньому чужим майном.

Дії, ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких він на початку березня 2026 року перебував у магазині «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6В, де з полиці взяв сокиру, яка йому потрібна була для роботи, проти коштів купити її не мав. Тоді він виніс сокиру до іншого відділу магазину, розташованого на відкритій території, та перекинув її через паркан, після чого вийшов з приміщення магазину. Найменування та вартість сокири підтвердив, свої дії оцінив негативно, щиро розкаявся та просив його суворо не карати, запевнив, що не допускатиме протиправної поведінки в майбутньому.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому суд бере до уваги, що згідно ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Окрім цього, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався та який діє дотепер, тобто правовий режим воєнного стану діяв на час вчинення вказаного вище діяння.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який несудимий, неодружений, офіційно не працює, підробляє підсобником на будівництві, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває. Також суд зважає на думку представника потерпілого ОСОБА_6 , який у заяві від 07.04.2026 року зазначив, що ТОВ «Епіцентр К» претензій до обвинуваченого не має, матеріальні збитки були відшкодовані шляхом повернення викраденого товару.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення, а також активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у добровільній допомозі слідству шляхом повідомлення правоохоронним органам та суду фактів у справі.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, відсутність спричинення тяжких наслідків, наявність по справі обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні запевнив, що в подальшому не допускатиме протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На стадії досудового розслідування 03.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 травня 2026.

Згідно ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Враховуючи те, що до ОСОБА_3 застосовано положення ст. 75 КК України, запобіжний захід, обраний обвинуваченому, у вигляді тримання під вартою, слід скасувати, звільнивши його негайно з - під варти в залі суду.

Керуючись ч.4 ст.185, ст.ст.50, 65- 67, 75,76 КК України, ст.ст. 369-371, 373- 376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання у виді позбавлення волі період його попереднього ув`язнення з 02.03.2026 до 09.04.2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно зі ч.1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 09 квітня 2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , - скасувати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 негайно з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази:

- сокиру марки «Gardena», чорного кольору в чохлі, - залишити власнику ТОВ «Епіцентр К» (код ЄДРПОУ 32490244);

- мобільний телефон марки «Tecno Spark», сірого кольору, в розбитому вигляді, запальничку синього кольору, брелок, - повернути за належністю ОСОБА_3 .

- DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, встановлених в гіпермаркеті «Епіцентр К» №6- залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1