Ухвала суду № 135593766, 24.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15094/25

Провадження №: 1-кс/755/1267/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м Києва ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року за № 12024100040003284 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з цим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини та наведені відомості щодо доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснювалося досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

У ході досудового розслідування 14 серпня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

14.08.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано (час фактичного затримання 14.08.2025 о 12 год. 13 хв.) в порядку ст.208 КПК України.

14.08.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

15.08.2025 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.10.2025 включно.

07.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.12.2025 (включно)

27.11.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100040003284 від 19.09.2024 продовжено до 6 місяців.

04.12.2025 строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено до 01.02.2026 включно.

15.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

15.01.2026 завершено досудове розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження стороні захисту.

26.01.2026 строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено до 26.03.2026 включно.

19.03.2026 завершено ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження№ 12024100040003284 від 19.09.2024.

20.03.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100040003284 від 19.09.2024 скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доводиться стороною обвинувачення зібраними у кримінальному провадженні доказами, у т.ч.: протоколами оглядів грошових коштів, протоколами оглядів місця події, висновками експертів, протоколами проведення оперативних закупок, протоколами огляду купців, протоколами допитів свідків, протоколом обшуку та іншими матеріалами в їх сукупності.

Зокрема, на даний час, існують наступні ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме:

- підозрюваний усвідомлюючи тяжкість злочину у вчиненні якого він на цей час підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі злочинної організації, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, а також за межами України.

Також, враховуючи сталість злочинної організації і зв`язки її членів в кримінальному середовищі, підозрюваний перебуваючи на волі зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що у кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема входячи до складу злочинної організації, може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.

Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Зазначений ризик також може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні в подальшому з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим під час проведення досудового розслідування.

Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших учасників злочинної організації, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином;

- незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут наркотичних засобів може приносити швидкий стабільний заробіток.

Також на користь зазначених ризиків вказує і той факт, що злочини, які інкримінуються підозрюваному вчинені у складі злочинної організації, що в свою чергу свідчить про те, що усі члени цієї організації були обізнані з можливими наслідками, у випадку викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, проте все одно продовжували вчиняти злочини у сфері обігу наркотичних засобів, здійснюючи їх зухвало з порушенням нормальної життєдіяльності громадського суспільства, у тому числі у денну пору доби а також порушуючи вимоги дії комендантської години запровадженої на території м. Києва з 00:00 до 05:00 год.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

ІІІ. Позиції сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 КПК є дійсними. Одночасно, просив визначити, як альтернативу, заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів лдя працездатних осіб.

Сторона захисту у розрізі не доведення, на їх переконання обставин регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, просили змінити запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою.

ІV. Процедура

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання, котре виникло в цій справі, а саме умов розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою, коли обвинувальний акт надійшов до суду, але підготовче засідання не проведено, передбачає таке.

Згідно ч. 6 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) Українизгідно із Законом № 2690-IX від 18.10.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження.

В цій справі з`ясовано, що обвинувальний акт в наведеному кримінальному провадженні щодо обвинуваченої особи направлено до Дніпровського районного суду м. Києва, однак підготовче провадження не проведено по цей час.

Згідно ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до ст. 315 КПК якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

З метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні. 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Тим самим, наведене указує на те, що в силу норм ст. 314, 315 КПК, прокурор має змогу, у порядку передбаченому ч. 6 ст. 199 указаного Кодексу, звертатися до слідчого судді «до проведення підготовчого судового засідання», котре в свою чергу пов`язане щонайменше з настанням у справі обставин визначених ч. 2 ст. 315 КПК, а в цьому провадженні судом у справі дії визначені ч. 2 ст. 315 КПК не вчинялися.

На факт того, що підготовче засідання не проведене указує і те, що у проваджені відсутнє судове рішення визначене п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК.

Отже, звернення було розподілено на слідчого суддю у порядку ч. 6 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) Українизгідно із Законом № 2690-IX від 18.10.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».

Органом досудового розслідування є Дніпровське УП ГУ НП в м. Києві, відповідно вказане клопотання подане до слідчого судді з дотриманням правил підсудності визначених ст. 199 КПК.

Особа у відношенні, якої унесено клопотання має статус обвинуваченого, оскільки згідно ч. 2 ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, що і має місце в цій справі.

В силу норм ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, відповідно доречність продовження строку запобіжного заходу судом аналізується саме через призму даного строку (60 днів).

V. Опис встановлених обставин щодо порушеного питання

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлену досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше вересня 2024 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), володіючи якостями лідерів, організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із наркотичними засобами, в порушення вимог Законів України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», вирішили організувати систематичне незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також збут наркотичних засобів у великих та особливо великих розмірах на території м. Києва та м. Одеси.

Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення в цілому, а тому її провадження потребує чітких та узгоджених дій значної кількості людей та вжиття заходів суворої конспірації, маючи намір здійснювати таку діяльність протягом тривалого періоду часу, створили стійке ієрархічне об`єднання - злочинну організацію, до складу якої ними особисто або через інших учасників злочинної організації з їх подальшим погодженням було залучено: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Вищевказані особи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, за попередньою змовою зорганізувалися в стійке ієрархічне об`єднання для спільної діяльності, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, розробивши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника такої злочинної організації, спрямованих на реалізацію цього плану, підкорюючись під час злочинної діяльності невстановленим досудовим розслідуванням особам як керівникам злочинної організації, які забезпечували керівництво, координацію кримінально-протиправної діяльності інших осіб та забезпечували функціонування злочинної організації, свідомо виконуючи їх вказівки.

При цьому для забезпечення стабільності та безпеки функціонування вказаної злочинної організації під час підбору зазначених осіб враховувалися їх особисті якості, навички, здатність до підпорядкування та організації діяльності інших осіб, схильність до вчинення правопорушень, визнання авторитету її лідера та безумовне підпорядкування.

Залежно від наявності особистих якостей, навичок, схильності до вчинення правопорушень керівниками злочинної організації було визначено чітку ієрархію серед її учасників та розподілені відповідні функції між ними.

Створена злочинна організація характеризувалась: стабільністю і згуртованістю свого складу; розробкою та узгодженням планів і методів вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту та незаконним збутом наркотичних засобів, в тому числі в особливо великих розмірах; наявністю визначених правил поведінки; домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час, формуванням графіку прийому замовлень учасниками та подальшого збуту; «спеціалізацією» злочинної діяльності учасників злочинної організації, яка виражалась у вчиненні умисних дій, спрямованих на незаконний обіг наркотичного засобу - кокаїну, на території міста Києва та міста Одеса; стабільністю членів злочинної організації, яка виразилась у тривалості їх дій протягом часу не пізніше вересня 2024 року по серпень 2025 року та детальної організації функціонування злочинної організації; розподілом невстановленими організаторами грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності, між всіма її учасниками; об`єднаністю злочинних дій єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; чіткою ієрархією, що полягає у підпорядкованості учасників організації невстановленим досудовим розслідуванням організаторам; ретельною конспірацією своїх злочинних дій, шляхом розроблення схеми реалізації наркотичного засобу кокаїну, на території міста Києва та міста Одеса, за допомогою «Telegram - каналів», отримання грошових коштів від збуту наркотичного засобу у готівковій та безготівковій формах, у гривневій та іноземних валютах, з подальшим їх переводом на заздалегідь відкриті банківські картки, тощо.

Окрім цього, було розроблено план діяльності злочинної організації, який полягав в тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи забезпечували контактами для отримання наркотичного засобу, приміщенням, знаряддями та засобами для зважування, фасування та пакування наркотичного засобу.

В подальшому, наркотичний засіб - кокаїн розфасовувався по пакетах та згортках, який надходив іншим учасникам злочинної організації - ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які в свою чергу діяли відповідно до заздалегідь встановленого графіку чергувань, та виконували функцію «кур`єра»

ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та невстановлена особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), розробили план діяльності злочинної організації, який полягав в тому, що з метою забезпечення конспіративної діяльності та залучення якомога більшої кількості покупців наркотичного засобу обіг якого обмежено - кокаїн, у месенджері Telegram було створено інтернет-магазини під виглядом «Telegram-каналів», серед яких «giteei» «girttl» тощо.

З метою належного функціонування вказаних Telegram-каналів невстановленими особами було визначено графік чергувань інших учасників, яким відводилася роль кур`єрів, тобто осіб, які отримували замовлення та в подальшому перевозили їх замовникам, в тому числі з використанням транспортних засобів із рук в руки на території міста Києва та м. Одеса.

Оплата за придбання наркотичних засобів здійснювалася в готівковій формі при безпосередній передачі або шляхом перерахування коштів на визначені учасниками злочинної організації банківські картки.

У період часу з вересня 2024 року по серпень 2025 року ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та невстановлена особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), являючись організаторами злочинної організації, здійснювали керування злочинною організацією при вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, направлених на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також подальший незаконний збут наркотичного засобу - кокаїну на території м. Києва та м. Одеса.

Дисциплінованість учасників злочинної організації підтримувалася її ієрархічністю, тобто свідомим і беззаперечним виконанням вказівок керівників, які утворили злочинну організацію, керували нею, забезпечували її фінансування, організували вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, керували їх підготовкою чи вчиненням, а також організовували приховування зазначеної кримінально протиправної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи у складі злочинної організації, обвинувачується у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, в особливо великих розмірах, вчиненого повторно, в складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Щодо особи обвинуваченого, встановлено такі відомості, як-то:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Богодухів, Харківської обл., громадянин України, українець, маючий на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 19.03.2025 Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

Згідно клопотання від 23 березня 2026 року прокурор також зауважує на потребу врахування обставин, передбачених ст. 178 КПК, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; відсутність міцних соціальних зв`язків; відсутність постійного місця роботи, джерела доходів; високий ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_16 про обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою відносно ОСОБА_5 , з підстав дійсності обставин передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 КПК.

VІ. Правове регулювання питання

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З положень норм речення 2 ч. 6 ст. 199 КПК України слідує, що розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартоюздійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті, котра у свою чергу передбачає, що таке звернення (клопотання), крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Стаття 184 КПК передбачає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, […], і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, […]; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави […], обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, […]; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких […], прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, […]; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

VІІ. Оцінка слідчого судді

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення порушених питань, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно обвинуваченого встановлено відомості вказані у п. VІ цієї ухвали, а тому, вирішуючи по суті поставлене питання, Суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого направлено до суду.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.

З його (стандарту) урахуванням слід погодитися з доводами клопотання про наявність ризиків:

(а) переховування від суду, який визначати з урахуванням того, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05.08.2022).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої вона може спробувати уникнути. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розгляду.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку суду, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, Суд враховує, що (1) обвинувачений підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти;

(б) ризики знищення та перешкоджання провадження, є ґрунтовними за обставин цього провадження з мотивів вказаних прокурором у клопотанні.

Позаяк, йдеться про діяння вчинені, за даними підозри, злочинною організацією (в частині кримінального правопорушення ст. 307 КК).

У силу ч. 4 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.

Відповідно до п. 10-12 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» злочинна організація - це внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Стійкість злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім, так і зовнішнім. На здатність об`єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації може бути наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.

Структура злочинного об`єднання - це його внутрішня побудова, яка визначається відповідною конфігурацією і змістом стійких зв`язків учасників об`єднання та забезпечує психологічну єдність і стабільність останнього.

Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об`єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв`язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності.

Наведене означає, що учасники можуть мати змогу координувати дії для приховування злочинної діяльності, чим власне засвідчується, як можливість знищення, так і перешкоджання;

(d) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є дійсним з огляду на характер підозри в цьому провадженні, котрий стосується, у розумінні ст. 2, 11 КК, окремих злочинів за ст. 255, 307 КК.

Відповідно є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, суд ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, адже в т.ч. завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, тим паче в ключі того, що відповідно до ст. 199 КПК суд насамперед зобов`язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, апріорі з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та до вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

(iv) інші питання

Також, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПКУкраїни, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, у провадженні слід визначити відповідну заставу.

При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрювану обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та її поведінку, активи та взаємовідносини з іншими особами. Іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виключних випадків за яких слідчий суддя міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб у цій справі не установлено. Як і невстановлено підстав для не визначення застави з мотивів вказаних у клопотанні, виходячи з ролі підозрюваного та статусу в злочинній організації, за обставин описаних у підозрі.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПКУкраїни, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрювану у разі унесення застави наступних обов`язків:прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - Київська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Позаяк, саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної особи, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та будуть здані уникнути настання у провадженні обставин визначених ст. 177 цього ж Кодексу.

VIII. Висновок

Отже, у кримінальному провадженні у відношенні підозрюваного є дійсними та доведеними обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Таким чином, вказане клопотання слід задовольнити.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 182 КПК України, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» у межах шістдесяти діб, а саме до 22 травня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСА у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - р/р № UA128201720355259002001012089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до суду за першою вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК Українипостановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:20 год. 27 березня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_17