Рішення № 135593415, 09.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17480/25

провадження № 2/753/467/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

у липні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що КП "Київтеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку та є споживачами зазначених вище послуг. У зв`язку із несплатою відповідачами коштів за отримані послуги, у них виникла заборгованість, яка разом із 3% річних, інфляційними втратами та пенею складає 63 320, 84 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2025 року цивільну справу № 753/17480/25 передано судді Шаповаловій К.В.

Відповідно до інформації, яка надійшла до суду 15 вересня 2025 року з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" відповідачі значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28 листопада 2025 року до суду від представника відповідачів - адвоката Петрика В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачів зазначив, що протягом 2025 року відповідачами здійснено численні платежі на користь позивача за особовим рахунком НОМЕР_1 , зокрема: за квітень 2025 року: за постачання теплової енергії (лічильник 1-71170352) - 7 000,00 гривень; за постачання гарячої води (лічильник 1-1377914) - 6 650,00 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 39,89 гривень; за постачання гарячої води (ПАО ГВ) - 23,65 гривень; за травень 2025 року: за постачання гарячої води (лічильник 1-1377914) - 1 000,00 гривень; за постачання теплової енергії (лічильник 1-71170352) - 700,00 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 39,89 гривень; за червень 2025 року: за постачання теплової енергії (лічильник 1-71170352) - 500,00 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 39,89 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 23,65 гривень. За липень 2025 року: за постачання гарячої води (лічильник 1-1377914) - 791,56 гривень; за постачання теплової енергії (лічильник 1-71170352) - 615,57 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 39,89 гривень; за постачання гарячої води (ПАО ГВ) - 23,65 гривень. За серпень 2025 року: за постачання гарячої води (ПАО ГВ) - 47,30 гривень; за постачання гарячої води (ПАО ГВ) - 23,65 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 39,89 гривень. За вересень 2025 року: за постачання гарячої води - 3 000,00 гривень; за постачання теплової енергії - 3 800,00 гривень; за постачання теплової енергії - 1 300,00 гривень; за постачання гарячої води - 1 489,45 гривень; за постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) - 79,78 гривень; за постачання гарячої води (ПАО ГВ) - 47,30 гривень. За жовтень 2025 року за постачання теплової енергії - 19 295,67 гривень; за постачання гарячої води - 14 275,40 гривень; за абонентське обслуговування ТЕ- 42,44 гривень; за абонентське обслуговування ГВ - 29,30 гривень. (копії відповідних платіжних доручень долучені до відзиву). Таким чином, сплачено вже 60 957,82 грн. Наведені платежі підтверджують добросовісність відповідачів та їх намір виконувати свої зобов`язання у повному обсязі. Здійсненні вищевказані платежі свідчать про активне погашення заборгованості та виконання поточних зобов`язань. Відповідачі звертають увагу суду на те, що фактичний стан розрахунків між сторонами суттєво відрізняється від того, що зазначено у позовній заяві. Відповідачами здійснено оплату вартості наданих послуг на загальну суму 60 957,82 грн, що підтверджується платіжними документами, при цьому ціна позову становить 63 320,84 грн, у зв`язку з чим залишок несплаченої суми становить 2 363,02 грн. Стягнення неіснуючої заборгованості призведе до безпідставного збагачення позивача та порушення прав споживачів. Зазначена обставина свідчить про відсутність у позивача належно підтверджених вимог у заявленому розмірі та про те, що розрахунок, поданий з позовною заявою, не відповідає дійсному стану розрахунків між сторонами. Відповідачі не заперечують свого обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги відповідно до наведених норм законодавства. Водночас, як вже зазначалося, відповідачі виконували та продовжують виконувати свої зобов`язання щодо оплати комунальних послуг, що підтверджується численними платіжними документами. Щодо інфляційних нарахувань та 3% річних, представник відповідачів зазначає, що оскільки основна сума боргу, на яку позивач нараховував штрафні санкції (інфляційні втрати та 3% річних), суттєво зменшилася внаслідок оплат, похідні вимоги про стягнення інфляційних та річних також підлягають перерахунку в бік зменшення. Розрахунок позивача базується на невірному тілі кредиту. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватися виключно на залишок заборгованості. Тобто, після здійснення часткових оплат, база для нарахування цих санкцій мала б зменшитися. Позивач цього не врахував і продовжує нараховувати відсотки на вже погашену суму. Таким чином, сума позовних вимог у розмірі 63 320,84 грн є абсолютно неактуальною, оскільки не враховує оплат здійсненних протягом 2025 року у розмірі 60 957,82 грн. Стягнення суми, зазначеної в позові, призведе до подвійного стягнення коштів за одні й ті самі послуги, що є неприпустимим, а відтак адвокат просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

09 лютого 2026 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі та заява, у якій представник позивача зазначив, що просить суд закрити провадженні у справі у частині позовних вимог щодо стягнення із відповідачів оплачених послуг та наразі просить суд стягнути із відповідачів інфляційну складову боргу у розмірі 13 699,96 грн, 3% річних у розмірі 3319,19 грн та пеню - 2049, 68 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

23 лютого 2026 року до суду від представника відповідачів надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник вказав, що подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог та закриття провадження в частині оплачених послуг фактично підтверджує обґрунтованість доводів відповідачів, викладених у відзиві, а саме: основна сума заборгованості погашена відповідачами добровільно. Зазначене свідчить про добросовісність відповідачів та їхній реальний намір виконати свої зобов`язання, що було неодноразово підкреслено у відзиві з наданням численних платіжних документів. Щодо неправомірності нарахування пені, інфляційної складової та 3% річних, то відповідачі категорично не погоджуються, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було запроваджено мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Зазначений мораторій діяв до 01.01.2024 року, коли постановою КМУ від 29.12.2023 року № 1405 його було скасовано. Водночас заборгованість відповідачів виникла за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 (як зазначено в документах позивача). До введення мораторію постановою КМУ № 206 (тобто до 05.03.2022) вже діяли обмеження, запроваджені у зв`язку з карантинними заходами COVID-19: Законами України від 17.03.2020 № 530-IX. Карантин було запроваджено з 12.03.2020 року. Таким чином, у період з 12.03.2020 р. по 31.12.2023 р. діяв мораторій на нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних за заборгованість із оплати ЖКП. Це означає, що за цей період (майже чотири роки) позивач не мав законного права нараховувати жодних штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості відповідачів. Що стосується періоду до 12.03.2020 р., то слід враховувати, що право нараховувати пеню за ЖКП взагалі виникло лише з 01.05.2019 р. (дата набрання чинності відповідними положеннями ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII). Таким чином, період, за який позивач теоретично мав право нараховувати пеню, обмежується лише проміжком з 01.05.2019 р. по 12.03.2020 р. , тобто менш ніж 11 місяців. Отже, розрахунок позивача, який нараховує пеню, інфляційну складову та 3% річних на суму заборгованості за весь період прострочення, є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Вимоги про стягнення пені, інфляційної складової та 3% річних є похідними (акцесорними) від основного зобов`язання - оплати спожитих послуг. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в окремій думці судді від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Оскільки основне зобов`язання (оплата за спожиті послуги) повністю виконано відповідачами, що визнано самим позивачем, похідні вимоги підлягають перегляду з урахуванням фактичного стану розрахунків між сторонами. Нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних на вже погашену суму боргу є неправомірним та призводить до безпідставного збагачення позивача. Також представник відповідачів зазначає, що позивач просить стягнути судовий збір у повному обсязі 3 028,00 грн. Однак зазначена сума судового збору була розрахована виходячи з первісної ціни позову 63 320,84 грн. Оскільки основна сума заборгованості погашена відповідачами добровільно, а позивач зменшив позовні вимоги, розмір судового збору, що підлягає стягненню, має бути пропорційним до тієї частини вимог, яка фактично буде задоволена судом.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , та є споживачами вищезгаданих послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вищевказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

Частина 7 статті 26 Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії".

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.

Відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води зобов`язана сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З позовної заяви вбачається, що відповідачі, отримуючи послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, не виконували покладений на них договором і законом обов`язок по оплаті вказаних послуг, внаслідок чого у них виникла заборгованість, що разом із врахуванням 3% річних від сум боргу, інфляційної складової та пені складає 63320,84 грн, що підтверджується наданими позивачем розрахунками.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідачі від мереж теплової енергії та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялися, не відключалися.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідачів була наявна заборгованість за несплату послуг із централізованого гарячого водопостачання та централізованого опалення, які спожиті до 01 травня 2018 року у розмірі 481,79 грн та 1491, 42 грн, відповідно.

Окрім того, позивач зазначив, що відповідачі у період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року не сплачували кошти за послуги з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 11438,82 грн.

Разом з тим, відповідачі, починаючи з 01 листопада 2021 року, не належним чином сплачували кошти за надані їм послуги: з постачання теплової енергії, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 23692,11 грн, за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 7084,33 грн, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 39,89 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 23,65 грн.

В ході розгляду справи, представником відповідачів було подано відзив, у якому зазначено, що відповідачами були внесені платежі на загальну суму 60957,82 грн. Із долучених до відзиву платіжних доручень, вбачається що проплати були внесені у проміжок часу - з квітня 2025 року, тобто до відкриття провадження у даній справі та до жовтня 2025 року - після відкриття провадження у справі.

Вбачається, що самим представником відповідачів зазначається про те, що вказані проплати стосуються як вже і існуючого боргу так і фактичного виконання поточних зобов`язань, тобто ті кошти, які не входять до суми боргу, заявленої у позовній заяві.

Також представником відповідачів у відзиві на позов неодноразово наголошувалося на тому, що відповідачі не заперечують щодо наміру виконувати зобов`язання щодо сплати комунальних послуг належним чином.

Позивачем було здійснено перерахунок заборгованості, а також враховані проплати здійснені відповідачем та подано до суду заяву, у якій зазначено, що позивач наразі просить суд стягнути із відповідачів інфляційну складову боргу у розмірі 13 699,96 грн, 3% річних у розмірі 3319,19 грн та пеню - 2049, 68 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Аналогічний тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Вбачається, що відповідачами у період з квітня 2025 року по жовтень 2025 року включно були внесені кошти за житлово-комунальні послуги.

При цьому суд зауважує, що із долучених до відзиву платіжних доручень вбачається, що призначенням платежу є: постачання гарячої води, постачання теплової енергії, абонентське обслуговування. При цьому у жодному із платіжних доручень не зазначено, що кошти внесені у рахунок погашення 3% річних, інфляційної складової боргу або ж пені.

Позивачем заявлено про те, що він не ставить вимог щодо стягнення основної суми боргу, а просить стягнути із відповідачів лише пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Разом з тим, суд наголошує, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені були враховані внесені відповідачами часткові сплати боргу у квітні-травні 2025 року.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.

Судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційної складової на відповідні суми боргу здійснювалось, починаючи з січня 2024 року, що не суперечить законодавству; нарахування пені також було здійснено після січня 2024 року.

"За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України" (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

"З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми" (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачами неналежним чином виконувався обов`язок по своєчасній оплаті наданих їм позивачем послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, внаслідок чого у них перед позивачем утворилась заборгованість, вимога позивача про стягнення нарахованих на суму боргу прострочення індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми та пені є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, з огляду на коригування позивачем сум заборгованості, сплату відповідачами суми основного боргу, факт не підтримання позивачем вимог, які стосуються сплати основного боргу та підтримання вимог щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме - про стягнення з відповідачів інфляційну складову боргу у розмірі 13 699,96 грн, 3% річних у розмірі 3319,19 грн та пеню - 2049, 68 грн.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідачів сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: інфляційну складову боргу у розмірі 13 699,96 грн, 3% річних у розмірі 3319,19 грн та пеню - 2049, 68 грн, що загалом складає 19068, 83 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позову до суду в розмірі 3028,00 грн, а саме: по 1514,00 грн з кожного відповідача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго", код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Суддя К.В. Шаповалова