Рішення № 135591501, 10.04.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4756/24

№ провадження 2/495/589/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

10 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/4756/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

представника позивача Ушкевич М.П.,

представника відповідача Гедікова В.В.

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за виплатою щомісячної фінансової комісії у розмірі 97 284. 00 грн; пеню у розмірі 148 263, 22 грн; 3% річних за період з 19.05.2021 по 01.04.2024 у розмірі 28 272, 03 грн; інфляційних втрат за період з 19.05.2021 по 01.04.2024 у розмірі 127 456, 58 грн; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» (надалі ТОВ «ФАСТФІНАНС», позивач, Лізингодавець) та ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач, Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №20210519/1 (надалі Договір лізингу), відповідно до умов якого ТОВ «ФАСТФІНАНС» зобов`язується набути у власність ОСОБА_1 і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майном, яким є транспортний засіб.

ТОВ «ФАСТФІНАНС» виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним Договором лізингу, відповідно до акту прийому-передачі від 19.05.2021 передав Лізингоодержувачу, а останній зі свого боку прийняв об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки HYUNDAI, модель SONATA LF, 2015 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

У Договорі лізингу сторони погодили, що вартість об`єкту лізингу складає 336 000,00 грн, обсяг фінансування 268 800,00 грн, авансовий платіж 67 200,00 грн, строк лізингу складає 24 місяця.

Договором лізингу, передбачені загальні умови фінансового лізингу, відповідно до п. 4.1. та 4.2., Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до умов Договору та згідно Додатком 2 (Графік платежів).

Кожний лізинговий платіж Лізінгоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в Графіку платежів згідно з Додатком 2 (надалі «Дата платежу»).

Кошти мають поступити на рахунок Лізингодавця не пізніше Дати платежу.

Пунктом 4.4. Договору лізингу сторони передбачили, що усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений у Договорі або повідомлений Лізингоодержувачу додатково у зв`язку зі зміною рахунку.

Згідно з п. 3.2. Договору лізингу, Лізингові та інші платежі за Договором вважаються сплаченими належним чином, якщо вони сплачені в повній сумі та зараховані на поточний рахунок Лізингодавця.

Згідно графіку платежів, перший платіж за договором фінансового лізингу мав бути внесений до 19.06.2021 року в розмірі 7 060,00 грн відшкодування частини вартості транспортного засобу та 10 203,00 грн комісія (винагорода) Лізингодавця, а всього 17 263,00 грн.

ОСОБА_1 було порушено взяте на себе зобов`язання щодо внесення платежів згідно «Графіку «платежів» договору фінансового лізингу №20210519/1 від 19.05.2021.

Так, відповідачем було здійснено оплату залишку вартості предмету лізингу на загальну суму 38 096,59 грн та проведено погашення щомісячної фінансової комісії на загальну суму 48 232,00 грн.

Враховуючи неповне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором лізингу, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАСТФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 327 986,41 грн. за період з 19.05.2021 по 19.05.2023.

Відповідачем було здійснено оплату залишку вартості предмету лізингу на загальну суму 38 096, 59 грн та проведено погашення щомісячної комісії на загальну суму 48 232, 00 грн.

Тому враховуючи неповне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором лізингу, відмови позивача від договору та повернення об`єкту лізингу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фастфінанс» підлягає стягненню заборгованість за виплатою щомісячної фінансової комісії за період з 19.11.2021 по 19.05.2023 у розмірі 97 284, 00 грн.

У зв`язку із простроченням сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції у вигляді пені, за період з 22.08.2021 по 29.02.2024 у розмірі 148 263, 22 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких просить суд в позові відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що 19.05.2021 між Позивачем та Відповідачем будо укладено Договір фінансового лізингу № 20210519/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФАСТФІНАНС» зобов`язується набути у власність ОСОБА_1 і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, яким є транспортний засіб.

ТОВ «ФАСТФІНАНС» виконав зобов`язання за вказаним Договором лізингу, відповідно до акту прийому-передачі від 19.05.2021 року передав ОСОБА_1 , а остання зі свого боку прийняла об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки HYUNDAI, модель SONATA LF 2015 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) N НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .

У Договорі лізингу сторони погодили, що вартість об`єкту лізингу складає 336 000,00 грн, обсяг фінансування - 268 800,00 грн., авансовий платіж 67 200,00 грн, строк лізингу складає 24 місяця.

Разом з тим, у листопаді 2024 року Відповідач звернулася до Відділення поліції № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом: заволодіння шахрайськими діями транспортним засобом марки HYUNDAI, модель SONATA LF 2015 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 та завдання матеріальної шкоди у розмірі 336 000,00 грн; приховування злочину та перевищення влади або службових повноважень посадовими особами Відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області.

09.11.2024 Слідчим відділенням Відділення поліції № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області внесено відомості до ЄРДР за заявою Відповідача та зареєстроване кримінальне провадження за № 12024161200000553.

Після відкриття вищевказаного кримінального провадження, а саме 12.11.2024, Відповідач написала заяву про відмову від отримання автомобіля марки HYUNDAI, модель SONATA LF 2015 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 та просила передати даний транспортний засіб представникам ТОВ «ФАСТФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 20210519/1 від 19.05.2021.

13.11.2024 ОСОБА_2 направив на адресу Відділення поліції № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області зберігальну розписку про відповідальне зберігання автомобіля марки HYUNDAI, модель SONATA LF 2015 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .

Таким чином, Відповідач добровільно відмовилася від володіння та користування вищевказаного транспортного засобу в рахунок погашення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 20210519/1 від 19.05.2021.

Звертає увагу, що вартість добровільно переданого Відповідачем транспортного засобу в рахунок погашення заборгованості складає 336 000,00 грн, що перевищує основну позовну вимогу ТОВ «Фастфінанс» щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 327 986,00 грн, а тому похідні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправомірними і не повинні бути задоволені.

Позивачем також неправомірно нарахована пеня за період з 22.08.2021 по 29.02.2024, оскільки відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в один рік .

Зазначає, що Відповідач є багатодітною матір`ю, що значно впливає на її фінансову спроможність по виплаті лізингових платежів.

Багатодітність підтверджується наступними документами: Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_6 від 22.02.2013 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) серії НОМЕР_7 від 05.09.2014 року.

Окремо звертає увагу, що відповідно до Довідки від 18.02.2025, відповідач перебуває на 39 тижні вагітності (станом на дату видачі довідки) і очікує на появу третьої дитини.

Крім того, Відповідач виховує дітей самостійно, оскільки шлюб із чоловіком було розірвано (Свідоцтво про розірвання шлюбу від 14.09.2024 серії НОМЕР_8 ), що додатково впливає на фінансовий стан Відповідача.

Обмежені фінансові ресурси не дозволяють повною мірою покривати витрати на базові потреби сім`ї, зокрема харчування, одяг, медичне обслуговування та освітні потреби дітей. Постійний дефіцит коштів унеможливлює здійснення будь-яких заощаджень, що робить її вразливою перед непередбаченими обставинами, такими як хвороби дітей.

Високі комунальні платежі, зростання вартості продуктів харчування та товарів першої необхідності ще більше ускладнюють матеріальне становище, змушуючи Відповідача шукати додаткові джерела доходу.

При цьому, можливості працевлаштування обмежені, оскільки догляд за дітьми вимагає значного часу, а нестача коштів на оплату послуг няні чи дитячого садка робить повноцінну зайнятість малоймовірною.

Нестабільне фінансове становище також негативно впливає на психологічний стан Відповідача, створюючи постійний стрес та емоційне виснаження.

Отже, наявність боргових зобов`язань, відсутність можливостей для покращення житлових умов та неможливість забезпечити дітям необхідний рівень добробуту посилюють відчуття соціальної ізоляції та безвиході.

Також вважає, що позивач не надав доказів понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, тому вважаємо, що такі вимоги є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

28 травня 2024 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І., відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.

Відповідно до розпорядження № 853 від 24 грудня 2024 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.

24.12.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею визначена суддя Анісімова Н.Д.

26.12.2024 ухвалою судді Анісімової Н.Д., вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням справи до її розгляду по суті.

23.06.2025 відповідно до розпорядження № 1555 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.

23.06.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею визначена суддя Прийомова О.Ю.

27.06.2025 Ухвалою судді справа прийнята до провадження, відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

15.09.2025 Ухвалою суду, заяву позивача про прийняття заяви про зменшення позовних вимог було задоволено. Прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог.

11.12.2025 Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито з призначенням її розгляду по суті справи.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволені.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, просить суд в їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи,ретельно дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 19.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» (надалі ТОВ «ФАСТФІНАНС», позивач, Лізингодавець) та ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач, Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №20210519/1 (надалі Договір лізингу), відповідно до умов якого ТОВ «ФАСТФІНАНС» зобов`язується набути у власність ОСОБА_1 і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майном, яким є транспортний засіб.

ТОВ «ФАСТФІНАНС» виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним Договором лізингу, відповідно до акту прийому-передачі від 19.05.2021 року передав Лізингоодержувачу, а останній зі свого боку прийняв об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки HYUNDAI, модель SONATA LF, 2015 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

У Договорі лізингу сторони погодили, що вартість об`єкту лізингу складає 336 000,00 грн, обсяг фінансування 268 800,00 грн, авансовий платіж 67 200,00 грн, строк лізингу складає 24 місяця.

Договором лізингу, передбачені загальні умови фінансового лізингу, відповідно до п. 4.1. та 4.2., Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до умов Договору та згідно Додатком 2 (Графік платежів).

Кожний лізинговий платіж Лізінгоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в Графіку платежів згідно з Додатком 2 (надалі «Дата платежу»).

Кошти мають поступити на рахунок Лізингодавця не пізніше Дати платежу.

Пунктом 4.4. Договору лізингу сторони передбачили, що усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений у Договорі або повідомлений Лізингоодержувачу додатково у зв`язку зі зміною рахунку.

Згідно з п. 3.2. Договору лізингу, Лізингові та інші платежі за Договором вважаються сплаченими належним чином, якщо вони сплачені в повній сумі та зараховані на поточний рахунок Лізингодавця.

Згідно графіку платежів, перший платіж за договором фінансового лізингу мав бути внесений до 19.06.2021 в розмірі 7 060,00 грн відшкодування частини вартості транспортного засобу та 10 203,00 грн комісія (винагорода) Лізингодавця, а всього 17 263,00 грн.

ОСОБА_1 було порушено взяте на себе зобов`язання щодо внесення платежів згідно «Графіку «платежів» договору фінансового лізингу №20210519/1 від 19.05.2021.

Так, відповідачем було здійснено оплату залишку вартості предмету лізингу на загальну суму 38 096,59 грн та проведено погашення щомісячної фінансової комісії на загальну суму 48 232,00 грн.

Позивач зазначає, що в зв`язку з неповним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором лізингу, відмови позивача від договору та повернення об`єкту лізингу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фастфінанс» підлягає стягненню заборгованість за виплатою щомісячної фінансової комісії за період з 19.11.2021 по 19.05.2023 у розмірі 97 284, 00 грн та також до відповідача застосовуються санкції у вигляді пені, за період з 22.08.2021 по 29.02.2024 у розмірі 148 263, 22 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача зазначає, що стягнення фінансової комісії та штрафних санкцій є безпідставним, оскільки ТЗ повернутий та виникла переплата.

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право, серед іншого, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст.16 Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України Про фінансовий лізинг після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансово лізингу або законом.

Згідно з ч.2, 3 ст. 20 Закону України Про фінансовий лізинг обов`язками лізингодавця є, зокрема: у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу; попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об`єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об`єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об`єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов`язання щодо утримання об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу; прийняти об`єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу. Лізингодавець може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст.21 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.

В зв`язку з неповним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором лізингу, відмови позивача від договору та повернення об`єкту лізингу, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фастфінанс» підлягає стягненню заборгованість за виплатою щомісячної фінансової комісії за період з 19.11.2021 по 19.05.2023 у розмірі 97 284, 00 грн, оскілки комісія нарахована в межах строку дії договору.

В своїй Постанові від 15 червня 2021 року, справа № 904/5726/19, провадження № 12-95гс20 Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступних висновків: «За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.

Ураховуючи викладене, вимоги про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачки заборгованості за платою за користування об`єктом лізингу до припинення дії договору».

Також суд не погоджується з ствердженнями відповідача щодо строку нарахування пені та застосування позовної давності в один рік та зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До 04.09.2025, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», де було виключено п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України згідно зазначеного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії.

Таким чином, суд погоджується з ствердженнями представника позивача, що Позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду та приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності.

Щодо посилання представника відповідача на форс мажорні обставини, суд зазначає наступне.

В своїх поясненнях відповідач посилається на те, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс мажорною обставиною, що значно впливає на фінансовий стан сторін, вважає, що зазначені обставини звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, в якості доказів надає свідоцтво про народження дітей, перебування відповідача в стані вагітності та те, що вона виховує дітей самостійно, оскільки шлюб з чоловіком розірвано.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, засвідчено, що військова агресія Росії проти України є форс-мажорною обставиною.

Дійсно відповідно до п.15.1 Договору фінансового лізингу № 20210519/1, зазначено, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс мажорних обставин), які сторони не могли перебачити під час укладення Договору та відвернути своїми діями і які безпосередньо унеможливлюють виконання відповідною стороною відповідного зобов`язання.

До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, революційні виступи, терористичні акти, військові конфлікти, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Термін виконання відповідних зобов`язань відсувається (переноситься) на термін дії відповідних обставин непереборної сили.

Після закінчення дії обставин непереборної сили відповідна сторона зобов`язана відновити виконання своїх зобов`язань за Договором.

Верховний Суд у постанові по справі № 910/9258/20, наголошує: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Аналогічного висновку дійшов і ВС у постанові від 16 липня 2019 р. у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду.

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зав`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Разом з тим, щодо позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 148 263, 22 грн; 3% річних у розмірі 28 272, 03 грн; втрати завдані внаслідок інфляції у розмірі 127 456, 58 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки.

Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи вищезазначені положення закону суд вважає, що стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, які заявлені позивачем підлягають частковому задоволенню за період з 19.05.2021 по 23.02.2022, а саме: пеня у розмірі 34 576, 86 грн; інфляційних збитків у розмірі 21 888,92 грн; 3% річних у розмірі 7 572,85 грн ( період з 19/05/2021 - 23/02/2022. Індекс інфляції: червень 2021 -100,20; липень 2021 - 100,10; серпень 2021 - 99,80; вересень 2021 -101,20; жовтень 2021-100,90; листопад 2021 -100,80; грудень 2021-100,60; січень 2022 -101,30; лютий 2022 -101,60).

Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період: IIc (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.06675745. Інфляційне збільшення: 327 887,41 x 1.06675745 - 327 887,41 = 21 888,92 грн.

3% річних. Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Період прострочення грошового зобов`язання: Кількість днів у періоді. Сума з 19/05/2021 до 23/02/2022.

327 887,41 x 3 % x 281 : 365 : 100 = 7 572,85 грн. Всього штрафних санкцій: 7 572,85 грн.

На підставі вищенаведеного, даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виплатою щомісячної комісії у розмірі 97 284 грн; пеню у розмірі 34 576, 86 грн; інфляційні збитки у розмірі 21 888,92 грн; 3% річних у розмірі 7 572,85 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог позивачу слід відмовити.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог вимоги щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь позивача підлягають частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених вимог у загальному розмірі 3811,06 грн, що вираховується наступним чином: 401 275, 83 грн /заявлені позовні вимоги/: 161 322,63 грн /задоволені позовні вимоги/= 2,487411902; 9479,69 грн/ сума сплаченого судового збору/: 2,487411902= 3811,06 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, питання судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено після надання відповідної заяви, про яку представник позивача заявив у позові.

Керуючись ст. ст. 530, 549, 629 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» заборгованість у загальному розмірі 161 322,63 грн, з яких: заборгованість за виплатою щомісячної комісії у розмірі 97 284 грн; пеню у розмірі 34 576, 86 грн; інфляційні збитки у розмірі 21 888,92 грн; 3% річних у розмірі 7 572,85 грн.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» витрати, пов`язані із оплатою судового збору в розмірі 3811,06 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастфінанс», код ЄДРПОУ: 39908548, адреса: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 36 «Д», прим. 65-3.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та проголошений 10 квітня 2026 року.

Суддя: