Рішення № 135588644, 16.03.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2026Справа № 910/16241/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у закритому судовому засіданні

справу № 910/16241/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2»

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Приватне підприємство "Демсей"

про визнання недійсними та скасування рішення.

За участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача Рудченко Є.Д.

від третьої особи не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР-2» (далі - позивач, Товариство) до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК, комітет), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення відповідача № 600-р від 02.10.2025 у справі № 145-26.13/19-25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині, що стосується позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на переконання Товариства, відповідач безпідставно дійшов висновку про наявність в діях Товариства фактів порушень, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон).

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 02.02.2026, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство «Демсей» (далі - третя особа, Підприємство).

21.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому міститься клопотання про розгляд даної справи у закритому судовому засіданні.

02.02.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02.02.2026 задоволено клопотання АМК про розгляд справи в закритому судовому засіданні, задоволено клопотання Товариства про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання у справі на 19.02.2026.

18.02.2026 від Товариства надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи.

У підготовче засідання 19.02.2026 представники позивача та третьої особи не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 19.02.2026 представник відповідача зазначив, що вважає виконаними завдання підготовчого провадження, у зв`язку з чим не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2026.

13.03.2026 від Товариства надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи - представника позивача. Також позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позовну заяву.

У судове засідання 16.03.2026 представники позивача та третьої особи не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 16.03.2026 суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 16.03.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.10.2025 Комітетом за результатами розгляду справи № 145-26.13/19-25 було прийнято рішення № 600-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу (далі - Рішення АМК), яким визнано, що Товариство та Підприємство вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів «Нове будівництво насосної станції ІІІ-го підйому з резервуарами запасу води по вул. Кам`яномостівській в м. Первомайську Миколаївської області. Коригування» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2022-09-29-000455-a) [далі - Торги 1], яку проводило Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради, «Капітальний ремонт неврологічного відділення КП «КНП Вознесенська БЛ» (ідентифікатор на вебпорталі «Prozorro» UA-2022-10-12-004649-a) [далі - Торги 2], яку проводило Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради.

Рішенням АМК на Товариством було накладено штраф у розмірі 1 859 975,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Позивач отримав Рішення АМК 28.10.2025, що підтверджується роздруківкою статусу підтвердження поштового відправлення R067023885295 з офіційного сайту Укрпошта (track.ukrposhta.ua), а тому двомісячний строк передбачений статтею 60 Закону спливає 28.12.2025.

Разом з тим, позов Товариство надіслало до суду поштою 23.12.2025 (отримано та зареєстровано судом 26.12.2025).

Отже, позивачем оскаржено Рішення АМК у визначений статтею 60 Закону строк.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях та підприємства фактів порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

У свою чергу, АМК заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що відсутні підстави для визнання недійсним і скасування Рішення АМК в частині, що стосується позивача, які визначені статтею 59 Закону.

Відповідно до приписів Закону:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

Статтею 59 Закону передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції";

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі № 910/13422/23).

Зі змісту Рішення АМК вбачається, що Комітетом було встановлено сукупність обставин, які свідчать про вчинення антиконкурентних узгоджених дій а саме:

- перебування на керівній посаді однієї і тієї ж фізичної особи, ОСОБА_1, який працював у Товаристві до проведення Торгів-1, 2 та перейшов до Підприємства на посаду директора, де працював в період до проведення, під час проведення та після Торгів-1, 2, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2023 № 1400-0604-5/12844 (вх. № 65-01/98-Кі від 07.03.2023) та відомостями, що містяться в ЄДР (витяг від 27.08.2025 за кодом доступу 479698293672 станом на 26.11.2021 17:00:00) (пункти 21, 22 Рішення АМК);

- використання Товариством та Підприємством спільного засобу зв`язку НОМЕР_1 , номер якого належить ОСОБА_1 , що спільно працював у Товаристві та Підприємстві (пункти 27, 28 Рішення АМК), що не є характерним для здійснення самостійної господарської діяльності для учасників процедур закупівель, які виступають конкурентами;

- фінансова допомога між Товариством і Підприємством (пункт 36 Рішення АМК), а також між Товариством та суб`єктом господарювання, пов`язаним відносинами контролю з Підприємством (пункт 51 Рішення АМК), та іншими суб`єктами господарювання, які зареєстровані за адресою, яка збігається з адресою реєстрації його конкурента в Торгах-1, 2 - Підприємства (пункт 59 Рішення АМК), що підтверджується листом Акціонерного товариства «ПУМБ» від 31.03.2025 № 19.3-02/187 (вх. № 11-09/494-кі від 07.04.2025) та виписками за рахунком Товариства;

- комунікація між Товариством і Підприємством та пов`язаними з ними особами (пункт 70 Рішення АМК) за номерами, що належать керівникам Товариства та Підприємства у період до проведення Торгів-2, під час проведення Торгів-1,2;

- надання Товариством у складі тендерної пропозиції Торгів-1 документів на підтвердження використання технічних ресурсів Приватного акціонерного товариства «Первомайське ШРБУ», пов`язаного відносинами контролю з іншим учасником Торгів-1,2- його конкурентом Підприємством (пункти 76, 77 Рішення АМК);

- залучення Товариством і Підприємством до розробки кошторисної документації для участі в Торгах-1, 2 однієї особи - ОСОБА_2 , яка у період проведення Торгів-1, 2 перебувала на посаді інженера-проектувальника Підприємства (пункти 78, 79, 82 Рішення АМК);

- відсутність конкуренції між Товариством і Підприємством у вигляді неподання Підприємством необхідної документації у складі тендерної пропозиції (пункти 89, 98 Рішення АМК).

Узагальнені посилання позивача зводяться до непогодження з висновками Комітету, які були покладені в основу Рішення АМК.

Втім, позивач не подав належних, достовірних, допустимих, вірогідних доказів, які б спростували обставини, що підтверджують антиконкурентні узгоджені дії та, які були встановлені відповідачем у Рішенні АМК.

Суд відхиляє доводи Товариства, наведені у позовній заяві, з огляду на таке.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях та Підприємства фактів порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються результатів спотворення торгів.

Слід зазначити, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені органом Комітету обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку суб`єкта господарювання, яка й призвела до спотворення результатів торгів (постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 910/3443/23, від 17.01.2023 у справі № 914/3300/21, від 01.02.2022 у справі № 910/19150/20, від 07.08.2018 у справі № 924/978/17).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав у постанові від 22.07.2021 у справі № 924/1096/20, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, для доведення порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосуванню підлягає стандарт доказування «баланс вірогідностей».

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Процедура закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору часників з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедури закупівлі ґрунтується на тому, що кожен з них, не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умови за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій, усувається непевність, а відтак - конкуренція між ними. Така домовленість проявляється шляхом обміну інформацією, спільної підготовки документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.

Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише поданими пропозиціями. Таким чином, узгоджена поведінка спотворює результат торгів, порушуючи право замовника на отримання найбільш ефективного результату, який досягається лише за наявності справжньої конкуренції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону (правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23, від 15.08.2023 у справі № 910/5111/21, від 22.12.2022 у справі № 914/130/22, від 23.12.2021 у справі № 910/2025/20, від 03.11.2020 у справі № 922/3545/19, від 23.04.2019 у справі № 910/21046/17).

Позивач вказує, що:

- сам факт, що номер у минулому використовував директор, не може свідчити про його зацікавленість у результатах торгів та не має доказової сили, очевидно, що номер телефону не є доказом, запис вказаного номера в документах чи системах не підтверджує контактів, відсутні будь-які підтверджені дані від оператора зв`язку;

- твердження про те, що неподання кошторисної документації свідчить про відсутність зацікавленості учасника у результатах торгів, є необ`єктивним, неправомірним та таким, що не ґрунтується на положеннях Закону, учасник подав свою пропозицію у відповідності з вимогами тендерної документації;

- будь-які твердження про «технічну участь», «відсутність інтересу», чи «участь на користь іншого учасника» ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях, що не можуть бути прийняті судом;

- наявність спільних працівників не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, оскільки приписами Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону не містять заборони зазначати у складі тендерних пропозицій працівників, які працюють за сумісництвом.

Вказані доводи позивача, ураховуючи стандарт доказування «баланс вірогідностей», не спростовують висновки та факти, які викладені у Рішенні АМК, про те, що:

- окрім використання Товариством і Підприємством номеру телефону НОМЕР_1 , який належить колишньому директору Товариства та теперішньому директору Підприємства, ОСОБА_1 (пункт 35 Рішення АМК), Комітет також установив факти комунікації між номером телефону директора Товариства ОСОБА_3 та номерами телефонів директора Підприємства ОСОБА_1 і юрисконсульта Підприємства, ОСОБА_4, у період до проведення, під час проведення та після проведення Торгів-1, 2 (пункт 69 Рішення АМК);

- Підприємство з метою підготовки та проведення розрахунків кошторисної документації для участі в Торгах-1, 2 залучало фізичну особу - інженера-проєктувальника ОСОБА_2 , проте не завантажило у складі власної тендерної пропозиції в Торгах-2 будь-якої кошторисної документації, тобто Підприємство мало можливість підготувати та завантажити відповідні документи в Торгах-2, але не зробило цього, що може свідчити про незацікавленість у здобутті перемоги за результатами Торгів-2 (пункти 80, 81, 84 Рішення АМК);

- Підприємство не надало обов`язкового забезпечення у вигляді банківської гарантії, хоча Підприємство мало достатньо часу для підготовки власної тендерної пропозиції, яка б відповідала вимогам Торгів-1, оскільки замовник Торгів-1 вимагав від учасників торгів оригінал електронної банківської гарантії, без якої замовник Торгів-1 мав право відхилити тендерну пропозицію учасника (пункти 86, 87, 89, 91 Рішення АМК);

- підприємство у складі власної пропозиції Торгів-2 не завантажило документів та інформації, які вимагалися додатками 1 і 2 до Оголошення про проведення спрощеної процедури закупівлі та які учасники торгів повинні були враховувати, що могло мати своїм наслідком відхилення такої пропозиції (пункти 94-98 Рішення АМК);

- згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області, Товариство у січні 2022 року здійснювало нарахування заробітної плати працівнику ОСОБА_1 , якого було звільнено з посади директора Товариства рішенням учасника товариства від 25 травня 2020 року (пункти 31, 32 Рішення АМК), тобто, маючи спільного керівника у період до проведення, під час проведення та після Торгів-1, 2, Товариство та Підприємство мали можливість обмінюватися інформацією, у тому числі й щодо участі в Торгах-1, 2.

З огляд на викладене вище, під час розгляду справи № 145-26.13/19-25 Комітетом було встановлено обставини, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об`єктивних чинників та свідчать про узгодження (координацію) поведінки Товариства та Підприємства під час підготовки до участі, самої участі в Торгах-1, 2 та після їх проведення.

Отже, позивачем не доведено та судом не встановлено наявність підстав для визнання недійсним і скасування Рішення АМК в частині, що стосується позивача, які визначені статтею 59 Закону.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.04.2026.

Суддя О.Г. Удалова