Рішення № 135587018, 08.04.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1930/25

Провадження № 2/626/68/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Івашкіній Т.В.,

за участю

представника позивача Нікітіна Н.І.,

представника відповідача Горошко Т.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено договір № 551572458, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 22000 гривень, перерахувавши їх 14.02.2022 року на банківську карту № НОМЕР_1 , а відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним в порядку та у строки, визначені договором. Кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису; вказаний договір підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7N36F.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором № 551572458 від 14.02.2022 року щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 24041грн 60 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22000 грн 00 коп та заборгованості за відсотками в розмірі 2041грн 60 коп.

На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 551572458 від 14.02.2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

На підставі договору факторингу № № 30/1023-01 від 30.10.2023 року право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 551572458 від 14.02.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

На підставі договору факторингу № 29/05/25 від 29.05.2025 року право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 551572458 від 14.02.2022 року перейшло до позивача - ТОВ «ФК «Ейс».

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 551572458 від 14.02.2022 року у загальному розмірі 24041 грн 60 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22000 грн 00 коп та заборгованості за відсотками в розмірі 2041 грн 60 коп; судові витрати по справі, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 08.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача Нікітін І.Г. підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином, подала відзив на позовну заяву (а.с.76-81), в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилавшись в обгрунтування заперечень на наступні обставини.

Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор), не є рамковою угодою, протягом дії якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як Клієнт та ТОВ як Фактор, визначили основні умови закупівлі послуги факторингу, щодо майбутніх вимог.

Укладання рамкових угод, регулюється Законом України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого визначено, що рамкова угода це правочин, який укладається одним чи кількома замовниками у порядку, встановленому цим Законом з одним чи кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди. Рамкова угода це попередній документ, який визначає загальні умови співпраці між замовником та декількома постачальниками для укладання майбутніх договорів на певні товари або послуги. Вочевидь, Договір факторингу №28/1118-01 укладений 28.11.2018, між ТОВ «Манівеошвидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактором), є самостійним цивільно-правовим договором про надання фінансових послуг, оскільки за своїм змістом, він не відповідає ознакам рамкової угоди. На підставі договору від 28.11.2018 року, як рамкової угоди, договори про надання послуги факторингу не укладались та до матеріалів справи позивачем не долучені.

Позивач не надав доказів на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) до Фактора ТОВ «Таліон Плюс» у сумі визначеній відповідно до Кредитного договору, укладеного Первісним кредитором із боржником ОСОБА_1 .

Відсутність доказу фінансування з боку ТОВ «Таліон Плюс» (Фактора) до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнта) під відступлення права грошової вимоги до Відповідача, пояснюється тим, що як зазначає позивач, кредитний договір № 551572458 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено 14.02.2022 року, тобто більше ніж понад три роки після укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»(Клієнтом) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактором). Таким чином, право вимоги до ОСОБА_1 не існувало і не могло існувати на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, а отже, вочевидь, не могло бути предметом цього договору і його неможливо було передбачити та визначити з метою передачі будь-якій особі, зокрема, у даному випадку до ТОВ «Таліон Плюс».

Окрім іншого, п.5.2.4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року було встановлено обов`язок Фактора - ТОВ «Таліон Плюс», в строк до 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання Ціни продажу, оформити і надіслати кожному з боржників, повідомлення про відступлення права вимоги до Фактора, а за невиконання вказаної умови договору, відповідно до п.7.4 цього договору, було встановлено штрафну санкцію.

Також, відповідно до п.9.1.2.5. та п.14.19. Договору кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року, кредитодавець - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», був зобов`язаний повідомити позичальника про відступлення права вимоги за цим договором, протягом 10 (десяти) робочих днів із дати такого відступлення, шляхом надсилання звичайного поштового відправлення із позначкою «Вручити особисто» та/або шляхом надсилання текстових, голосових повідомлень чи електронних листів на електронну пошту позичальника, вказану в Заявці та шляхом відображення відповідного повідомлення в особистому кабінеті позичальника.

Однак, позивачем не надано ані повідомлення направленого Первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальнику, ані повідомлення Фактора про відступлення на його користь права вимоги направленого ОСОБА_1 , ані доказів їх направлення, що також є додатковими доказами на користь аргументу відповідача про відсутність факту передання права вимоги боргу до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнта) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактора) відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тобто на першому етапі передачі прав вимог.

Таким чином, жодної дійсної вимоги, визначеної в сумі кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на момент укладення Договору факторингу від 28.11.2018 року не існувало, і сторони Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не могли передбачити, що такий Кредитний договір буде укладено, а отже і не могли домовлятись щодо істотних умов передання права вимоги стосовно не існуючих на той час обставин.

Таким чином, позивач не надав суду доказів переходу права вимоги визначеної суми боргу від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до нового кредитора -ТОВ «Таліон Плюс» на першому етапі передачі, що свідчить про незаконність і безпідставність вимог позивача - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке стверджує, що на підставі Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року отримало право вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу, начебто отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу № 30/1023-01 укладеного 30.10.2023 року із ТОВ «Таліон Плюс».

ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення належного йому права та факту відступлення права грошової вимоги (фінансування) від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнта) до ТОВ «Таліон Плюс» (Фактора) на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до ОСОБА_1 , що відповідно, свідчить про відсутність правових підстав і доказів фактів отримання позивачем права вимоги до відповідача та є підставою для відмови у задоволенні позову (а.с.76-81).

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Горошко Т.М. заперечувала проти задоволення позовних вимог, пославшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.76-81).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 551572458 (а.с.22-26).

Договір кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатораMNV7N36F, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системіТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованою 09.11.2023 року (а.с.12).

Відповідно до п.2.1 договору кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 22000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику,в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.22-26).

Згідно п.п.2.3, 2.3, 2.5 договору кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 22000 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернуто до 16.03.2022 року. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.

Відповідно до п.п. 5.1.1 пункту 5.1 договору кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року за вибором Позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися в наступний спосіб: шляхом ініціювання Кредитодавцем безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника, за реквізитами Платіжної картки 5375-41XX-XXXX-2076, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Згідно п.7.1 вказаного договору передбачено, що на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що сума кредиту за всіма наданими траншами має бути повернена Кредитодавцю не пізніше дати закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.03.2022 року, а саме не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Пунктом 8.1 договору кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за користування кредитом, договором не передбачено.

Згідно п.п.8.2, 8.3, 8.4 зазначеного вище договору процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

За умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Пунктом 9.2.2.1договору кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року передбачено обов`язок позичальника здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору, у строки передбачені договором.

Договір кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року, як вбачається з його змісту та довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованої 09.11.2023 року, підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7N36F, який був відправлений позичальниці 14.02.2022 року о 13:50:05 на номер телефону НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованої 09.11.2023 року, ОСОБА_1 14.02.2022 року о 13:50:55 ввела ідентифікатор, а о 13:51:43 їй було перераховано грошові кошти (а.с.12).

На виконання умов зазначеного договору 14.02.2022року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000 грн 00 коп на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується копією листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-9056 від 28.07.2025 року (а.с.71) та копією платіжного доручення від 14.02.2022 року (а.с.35).

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс»

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.47-48).

Пунктом 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно п.8.2 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року закінчується 28 листопада 2019 року ( а.с.47-48).

28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с.49 на звороті).

31.12.2020 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.50-51).

31.12.2021 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.52 на звороті).

31.12.2022 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с.52 на звороті).

31.12.2023 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.53).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 551572458 від 14.02.2022 року на загальну суму 22596 грн 80коп (а.с.46,156-157).

05.05.2022 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав згідно Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року (а.с.34 на звороті).

31.12.2022 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.34 на звороті).

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.43-44, 34).

Згідно п.4.1 вказаного договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.10.2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 551572458 від 14.02.2022 року на загальну суму 24041 грн 60коп (а.с.42,159-161).

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС»

29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до п.1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за прострочення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.39-40, 32-33).

Згідно п.1.2 вказаного договору перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.05.2025 року до договору факторингу №29/05/25-Е до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 551572458 від 14.02.2022 року на загальну суму 24041 грн 60коп (а.с.38,152-154).

29.05.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року (а.с.33 на звороті).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 551572458 від 14.02.2022 року (а.с.29-30) та виписки з особового рахунку за договором № 551572458 від 14.02.2022 року (а.с.28 на звороті) заборгованість ОСОБА_1 не погашена і станом на 05.06.2025 року становить 24041 гривня 60 копійок, яка складається із наступного:

-22000 гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту;

-2041 гривня 60 копійок - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено в ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.

Договір кредитної лінії №551572458 від 14.02.2022року укладений сторонами в електронній формі, що не оспорювалось представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Горошко Т.М. в судовому засіданні.

Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Цивільному Кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, №29/05/25-Е від 29.05.2025 року.

На підставі досліджених наведених вище доказів судом встановлено, що права вимоги за договором кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшли до кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Суд вважає за доцільне зауважити, що строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений, та договір кредитної лінії між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 № 551572458 від 14.02.2022 року був укладений в межах строку його дії.

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», під № 29681 значиться ОСОБА_1 , договір № 551572458 від 14.02.2022 року, загальна заборгованість -22569 грн 80коп.

Таким чином, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05 травня 2022 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 175, та договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року на момент переходу права вимоги був чинним, зважаючи на що суд відхиляє як неспроможні доводи представника відповідачки адвоката Горошко Т.М. стосовно того, що право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 551572458 від 14.02.2022 року не перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» і відповідно до ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».

Суд зауважує, що умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами. Умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги саме з моменту підписання реєстру права вимоги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 у подібному спорі за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС».

Не направлення на адресу ОСОБА_1 повідомлень про перехід прав вимоги не спростовує зазначених вище висновків, яких дійшов суд, з огляду на що доводи представника відповідачки ОСОБА_2 з цього приводу суд відхиляє.

Відповідачкою ОСОБА_1 та її представником адвокатом Горошко Т.М. не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором № 551572458 від 14.02.2022 року щодо повернення кредитних коштів, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Висновки щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп (а.с.9).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження розміру витрат пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року (а.с.27) з додатковою угодою до нього № 25770582164 від 30.05.2025 року (а.с.28), акт прийому передачі послуг від 05.06.2025 року до договору №29/05/25-01 від 29.05.2025 року (а.с.11 на звороті), зі змісту яких вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 7000 грн.00 коп.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22).

Відповідачка, інтереси якої представляє адвокат Горошко Т.М., не скористалась своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, отже із неї на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Керуючись ст.ст.4,19,81,89,137, 141,259,263,264,265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: 02175, м.Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 551572458 від 14.02.2022 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000 гривень 00 копійок, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 2041 гривня 60 копійок грн, а всього - 24041 (двадцять чотири тисячі сорок одна) гривня 60 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ейс» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 09 квітня 2026 року.

Суддя