Рішення № 135586024, 08.04.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2968/25

Провадження № 2/352/410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого судді Кузьменка С.В.,

секретаря судового засідання Нетреб`яка М.І.,

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Рух провадження та процесуальні рішення

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 січня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 18 017,70 гривень та розгляд справи призначено на 30 січня 2026 року.

Відповідач 02 січня 2026 року повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування ухвали до електронного кабінету в системі Електронний Суд.

30 січня 2026 року судове засідання відкладено на 05 березня 2026 року у зв`язку із першою неявкою Відповідача.

05 березня 2026 року судове засідання відкладено на 03 квітня 2026 року.

03 квітня 2026 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з`явилась.

Представник Позивача одночасно із позовною заявою подав клопотання про проведення судового засідання без їх участі, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання ухвал до електронного кабінету в системі Електронний Суд та розміщенням 24 березня 2026 року оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

При вирішенні питання щодо належності повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи Суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу ухвалу про призначення справи до судового розгляду Відповідачеві до його електронного кабінету, що у відповідності до частини восьмої статті 128 цього Кодексу є належним повідомленням сторони про дату, час та місце розгляду справи.

При вирішенні питання щодо належності повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи Суд зазначає, що у відповідності до вимог пункту 11 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась без повідомлення причин та не подала відзив, а Позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, 03 квітня 2026 року Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

03 квітня 2026 року у відповідності до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України Суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк до 08 квітня 2026 року.

ІІ. Стислий виклад позиції сторін

Позивач зазначає, що 27 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та Відповідачем укладено кредитний договір №155007 на суму 13 334 гривні у формі електронного документа.

На виконання умов Кредитного договору, 27 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 .

06 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та Позивач уклали договір факторингу №06022025, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором.

Станом на час пред`явлення позову Відповідачем допущена заборгованість перед Позивачем в сумі 18 017,70 гривень, яка складається з 11 810,76 гривень - заборгованості по кредиту, 5 805,94 гривень - заборгованості за відсотками за користування кредитом та 401 гривня заборгованість за штрафними санкціями.

Тому, у відповідності до статей 509,525,526,530,610,612,1049,1054 Цивільного кодексу України, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь:

-заборгованість за Кредитним договором у розмірі 18 017,70 гривень;

-судові витрати, які складають зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422 гривень 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

ІІІ. Докази, досліджені судом

1.Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс», відповідно до яких визначено порядок і умови надання кредитодавець грошових коштів у позику, права та обов`язки сторін.

2.Договір про споживчий кредит (публічна частина0 в редакції від 21 листопада 2023 року.

3.Договір про споживчий кредит №№155007 від 27 вересня 2024 року, згідно якого Відповідачеві надано кредит на суму 13334 гривень, з яких: 2955.30 гривень для погашення заборгованості Відповідачем за договором про споживчий кредит №150105 від 15 серпня 2024 року укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 7045.20 гривень на № рахунку/картки Відповідача № НОМЕР_2 ; у розмірі 3333.50 гривень шляхом погашення заборгованості Відповідача за комісією строком на 84 дні, процентна ставка складає 390% річних (0,9951% в день).

4.Додаток №1 до договору про споживчий кредит №155007 від 27 вересня 2024 року, відповідно до якого розрахована сума відсотків за користування кредитом протягом 84 днів та станом на 20 грудня 2024 року становитиме 7806,04 гривень від суми наданої в кредит в розмірі 10 000,50 гривень.

5.Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» надає Відповідачеві кредит у розмірі 13334 гривень строком кредитування на 84 дні. Процентна ставка: 390% річних, 3 333,50 гривень комісія за надання кредиту.

6.Виписка з особового рахунка за кредитним договором №155007 від 27 вересня 2024 року, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01 листопада 2025 року становить 18 017,70 гривень, яка складається з 11 810,76 гривень - заборгованості по кредиту, 5 805,94 гривень - заборгованості за відсотками за користування кредитом та 401 гривня заборгованість за штрафними санкціями.

7.Довідка про переказ коштів ТОВ «ФК «Кредіплюс» Відповідачу у сумі 7045,20 гривень 27 вересня 2024 року відповідно до договору №155007 від 27 вересня 2024 року через ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім".

8.Детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №155007 від 27 вересня 2024 року, відповідно до якого Відповідач має заборгованість станом на 20 грудня 2024 року на суму 18 017,70 гривень, яка складається з 11 810,76 гривень - заборгованості по кредиту, 5 805,94 гривень - заборгованості за відсотками за користування кредитом та 401 гривня заборгованість за штрафними санкціями.

11 жовтня 2024 року Відповідач погасив заборгованість у розмірі 1523,24 гривень за тілом кредиту та 2000,10 гривень за відсотками

9.Договір факторингу №06022025 від 06 лютого 2025 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язується відступити право грошової вимоги на користь Позивача за плату.

10.Реєстр боржників до Договору факторингу №06022025 від 06 лютого 2025 року, відповідно до якого Позивач отримав право вимоги до Відповідача в сумі заборгованості 18 017,70 гривень від ТОВ «ФК «Кредіплюс».

11.Платіжна інструкція №317 від 11 березня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредіплюс» переказало на рахунок Позивача кошти у розмірі 665 934,23 гривень за відступлення права вимоги.

12.Інформація, надана АТ «Універсал банк», відповідно до якої на ім`я Відповідача банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . У період з 27 вересня 2024 року по 02 жовтня 2024 р. на платіжну картку № НОМЕР_3 було зарахування коштів у сумі 7 045,20 гривень.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

В ході судового розгляду встановлено, що 27 вересня 2024 року між ТОВ 18 017,70 та Відповідачем укладено кредитний договір на суму 7045,20 гривень строком на 84 дні, процентна ставка складає 0,9951% в день від суми кредиту, 3 333,50 гривень - комісія (пункти ІІІ.1-ІІІ.5 цього Рішення).

На виконання умов Договору в цей же день Позивач надав Відповідачеві в кредит грошові кошти в сумі 7045,20 гривень, що підтверджується довідкою та інформацією наданою банком (пункти ІІІ.7 та ІІІ.12 цього Рішення).

Позивач набув право вимоги на підставі укладеного договору факторингу №06022025 від 06 лютого 2025 року що підтверджується договором, реєстром боржників та платіжною інструкцією (пункт ІІІ.9-ІІІ.11 Рішення).

Згідно із розрахунком, наданим Позивачем, станом на день пред`явлення позову до суду заборгованість Відповідача за договором складає 18 017,70 гривень, в тому числі: по тілу кредиту складає 11 810,76 гривень, заборгованість по відсотках 5 805,94 гривень та заборгованості по комісії 401 гривня (пункт ІІІ.8 Рішення).

На час розгляду справи Відповідачем не надано доказів погашення зазначеної простроченої заборгованості.

V. Висновки суду

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Відповідно до статті 629 цього Кодексу Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит), позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в ході розгляду справи, Відповідачем укладено кредитний договір, згідно із умовами якого сума (загальний розмір) кредиту становить 13334.00 грн. (тринадцять тисяч триста тридцять чотири грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку:

-у розмірі 2955.30 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №150105 від 15.08.2024 укладеним з Кредитодавцем;

-у розмірі 7045.20 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника);

-у розмірі 3333.50 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду, в зв`язку із чим вважає, що нарахування тіла кредиту в сумі 3333.50 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини не відповідає вимогам чинного законодавства, в зв`язку із чим в цій частині в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту слід відмовити.

Крім того, Позивачем не надано доказів як виникнення, так і зарахування коштів у розмірі 2955.30 грн в рахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №150105 від 15.08.2024.

Суд нагадує, що Позивач має довести не тільки факт укладення договору, але і факт надання ним кредиту, що в даному випадку могло б бути підтверджено доказами зарахування коштів в сумі 2955,30 гривень в рахунок заборгованості за договором споживчий кредит №150105 від 15.08.2024.

Однак Позивачем не надано відповідних доказів, в зв`язку із чим Суд вважає, що Позивачем не доведено факт надання Позивачеві коштів в сумі 2955,30 гривень, в зв`язку із чим в цій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту також слід відмовити.

Факт отримання кредиту в сумі 7045,20 гривень підтверджується кредитним договором, довідкою про переказ коштів та, інформацією наданою АТ «Універсал Банк».

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, Відповідач 11 жовтня 2024 року вніс кошти у розмірі 1523,24 гривень за тілом кредиту.

Таким чином, заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню у розмірі 5521,96 гривень.

щодо розміру заборгованості за процентами

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85) що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватися на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

Як встановлено в ході розгляду справи, кредитний договір укладено 27 вересня 2024 року із розміром процентної ставки за користування кредитом 0,9951 % від суми кредиту за кожен день строком на 84 дні.

Відповідач 27 вересня 2024 року отримав кошти у розмірі 7045,20 гривень.

Відповідно розмір нарахованих відсотків становить 5 889 гривень (84 дні * (7045,20 гривень * 0,9951 %).

Відповідно до розрахунку наданого Позивачем, Відповідач 11 жовтня 2024 року сплатив 2000,10 гривень заборгованості за відсотками.

Таким чином, із Відповідача підлягають стягненню відсотки у розмірі 3 888 гривень 90 копійок.

Щодо комісії

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду, в зв`язку із чим вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 401 гривня.

У відповідності до статті 12 Цивільного процесуального кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позов, а також будь-які докази до суду не надав.

Відповідно, справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами дослідження яких Суд дійшов висновку про наявність підстав у відмові стягнення комісії у розмірі 401 гривні, у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 1917,04 гривень та у стягненні 5288,80 гривень за тілом кредиту.

VI. Щодо судового збору

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 гривень.

Позов задоволено в сумі 9 410,86 гривень, що становить 52,23 % від суми заявлених вимог.

52,23 % від суми сплаченого судового збору становить 1265 гривень 85 копійок.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача мають бути стягнуті судові витрати, які складаються із судового збору, в сумі 1265 гривень 85 копійок.

VI. Щодо витрат на професійну правову допомогу

Пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільно процесуального кодексу України Пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільно процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником Позивача було надано:

-договір №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року про надання правничої допомоги між Позивачем та Адвокатським бюро, відповідно до якого Позивач доручає Адвокатському бюро надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах , передбачених цим договором;

-додаткова угода №25770863349 до договору від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої Адвокатське бюро надає правовому допомогу по стягненню заборгованості за кредитним договором з Відповідача;

-Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Позивачеві надані послуги щодо: складення позовної заяви - 2 години; вивчення матеріалів справи 2 години; надання усної консультації 1 година, підготовка адвокатського запиту - 1 година.

Загальна вартість наданих послуг складає 7000 (сім тисяч) гривень.

Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу відповідають критеріям вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено в сумі 9 410,86 гривень, що становить 52,23 % від суми заявлених вимог.

Позивач заявив стягнення у розмірі 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, витрати Позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню Відповідачем в розмірі 3 656, 10 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити частково в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 в частині стягнення комісії в сумі 401 гривні, у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 1917,04 гривень та у стягненні 5288,80 гривень за тілом кредиту.

В іншій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором 27 вересня 2024 року у сумі 9 410 (дев`ять тисяч чотириста десять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок, з яких:

-5521 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять одна) гривня 96 (дев`яносто шість) копійок заборгованість за тілом кредиту;

-3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 90 (дев`яносто) копійок заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1265 одна тисяча двісті шістдесят п`ять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, які складаються зі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 656 (три тисячі шістсот пятдесят шість) гривень 10 (десять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

ПОЗИВАЧ: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО