Рішення № 135585976, 01.04.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/284/26

Номер провадження 2/350/438/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 квітня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

установив:

І. Стислий виклад позицій сторін:

У своїй позовній заяві позивачка просить суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 встановлений рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2020, та стягувати на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що вона перебувала у фактичних сімейних відносинах із відповідачем ОСОБА_2 , від спільного проживання з яким у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак сімейні відносини між сторонами не склалися, у зв`язку з чим вони припинили спільне проживання, а дитина залишилася проживати разом із матір`ю. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2020 року було задоволено позов позивачки про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно.

Станом на січень 2026 року розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень, а отже мінімальний гарантований розмір аліментів складає не менше 50 відсотків від цієї суми, що є більшим, ніж фактично отримувані нею аліменти у розмірі 2000 гривень, які на даний час є недостатніми для забезпечення належного рівня життя дитини. З моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів минув значний проміжок часу, протягом якого істотно зросли витрати на утримання дитини, що зумовлено як природним ростом та розвитком дитини, так і загальним підвищенням рівня цін на продукти харчування, одяг, взуття та інші необхідні речі, а також збільшенням прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Вона працює керівником гуртка в ДНЗ ясла-садка «Золота рибка» в селищі Рожнятів, отримує невисоку заробітну плату, якої недостатньо для забезпечення дитини усім необхідним, зокрема продуктами харчування, одягом, взуттям, підручниками та іншими речами першої необхідності.

На даний час син ОСОБА_4 повністю перебуває на утриманні позивачки, при цьому відповідач додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Раніше присуджений розмір аліментів у сумі 2000 гривень не покриває всіх потреб дитини, зокрема пов`язаних із її навчанням та розвитком, оскільки дитина відвідує гуртки та спортивні секції, що потребує додаткових фінансових витрат. Крім того, син додатково навчається в онлайн-школах з метою підвищення рівня знань з математики, англійської мови та образотворчого мистецтва, що також потребує значних витрат. 28 січня 2026 року вона разом із сином зверталася за медичною допомогою до дитячого психіатра у приватній клініці «IQMED», а також проходили тестування у клініці «Центр розвитку дитини» у місті Львові у зв`язку з підозрою на розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). За результатами обстеження дитині рекомендовано проходження додаткових діагностичних заходів та подальше лікування і спостереження, що також потребує значних фінансових витрат. Зокрема, позивачка понесла витрати на консультацію та тестування у розмірі 4225 гривень, а також витрати на проїзд. У зв`язку з вказаними обставинами дитина потребує додаткових занять та постійного психологічного супроводу, однак відповідач жодним чином не бере участі у фінансовому забезпеченні таких потреб.

Відповідач з 2020 року виїжджає на заробітки за кордон, отримує дохід, а також є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію, що свідчить про наявність у нього можливості надавати матеріальне утримання дитині у більшому розмірі. Дитина повинна бути забезпечена належним рівнем життя, необхідним для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який не може бути нижчим за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, однак самостійно забезпечити такий рівень вона не має можливості. Вона пропонувала відповідачу добровільно збільшити розмір аліментів, однак відповідач ухиляється від участі у вихованні та утриманні дитини, фактично припинив із нею спілкування та проживає окремо.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, позивачка вважає, що відповідач є працездатною особою, має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, а тому існують всі правові підстави для збільшення розміру аліментів, тому вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що сторони були належним чином повідомлені.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Позивачка у призначене судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

За таких обставин, враховуючи неявку відповідача, відсутність відзиву на позов, а також заяву позивачки про можливість розгляду справи за її відсутності, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час проживає разом із матір`ю - позивачкою та перебуває на її утриманні.

Згідно з матеріалами справи, рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2020 року у справі № 350/845/20 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Між сторонами на даний час виник спір щодо достатності визначеного раніше розміру аліментів, оскільки, на переконання позивачки, встановлений рішенням суду розмір аліментів не відповідає фактичним потребам дитини, є недостатнім для забезпечення належного рівня її матеріального утримання, не покриває необхідних витрат на харчування, одяг, навчання, лікування та розвиток, а також не забезпечує умов для її повноцінного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово в усталеній практиці наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до 4.2,4.3 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому це можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року, справа № 511/219/18.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

П Позивачка просить суд визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання малолітньої дитини, у твердій грошовій сумі, яка забезпечить належний рівень її матеріального забезпечення, а саме у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що, на її думку, є необхідним та обґрунтованим з огляду на фактичні потреби дитини, рівень її розвитку, витрати на навчання, лікування та інші щоденні потреби.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачка зазначає, що у зв`язку із зростанням дитини, збільшенням витрат на її утримання, навчання, розвиток, а також необхідністю забезпечення належних умов для її повноцінного життя, раніше визначений розмір аліментів є недостатнім. При цьому відповідач, як батько дитини, зобов`язаний брати участь у її матеріальному забезпеченні у більшому обсязі.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що витрати на утримання дитини об`єктивно зростають у зв`язку з її віком, потребами у навчанні, лікуванні, розвитку, а також з урахуванням загального підвищення цін на товари та послуги, що є загальновідомими обставинами та не потребують доказування.

Судом встановлено, що визначений раніше рішенням суду розмір аліментів у сумі 2000 гривень щомісячно на даний час не забезпечує необхідного рівня утримання дитини, не відповідає її реальним потребам та не гарантує належної участі обох батьків у її матеріальному забезпеченні.

При цьому покладення основного фінансового тягаря щодо утримання дитини виключно на одного з батьків суперечить принципу рівності прав та обов`язків батьків і не відповідає найкращим інтересам дитини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено наявність підстав для зміни розміру аліментів, а відповідач, як працездатна особа, має можливість та повинен брати участь у матеріальному забезпеченні дитини у більшому розмірі, ніж це визначено попереднім судовим рішенням.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи рівний обов`язок обох батьків щодо утримання дитини, а також зміну обставин, що впливають на визначений судом розмір аліментів, суд дійшов висновку, що раніше встановлений розмір аліментів підлягає збільшенню.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне збільшити розмір аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із позивачкою, з 2000 гривень до 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1331 гривень 20 копійок, від сплати якого позивачка звільнена при пред`явленні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задоволити.

Збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2020 року у справі № 350/845/20, провадження № 2/350/358/2020, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист по справі № 350/845/20, провадження № 2/350/358/2020, виданий Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області, відкликати після його фактичного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 09.04.2026.

Суддя: