Рішення № 135585566, 01.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12212/25

Провадження № 2/185/1434/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мельник А.М., розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду з даним позовом в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивачка посилалася на те, що з 2014 вона відкрито добросовісно та безперервно володіє житловим будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2014 році вона придбала житловий будинок у осіб які проживали ньому до того часу, однак не оформили право власності. З моменту придбання вона постійно проживає в будинку, утримує його, сплачує комунальні платежі. Отже більше 10 років вона відкрито, добросовісно і безперервно користується будинком, який не має іншого власника а тому вважає що набула право власності на нього за набувальною давністю.

Ухвалою від 22.10.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.01.2025 року витребувано у нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .

В судове засідання позивачка не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Шахова Є.Д. надала до суду заяву, просила суд розглянути справу без участі представника Вербківської сільської ради, у прийняття рішення покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого 29.07.1989 року, будинок АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 . (а.с. 17)

Як зазначає позивачка у позові ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За інформацією Другої Павлоградської державної нотаріальної контори наданої на ухвалу суду, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 в Другій Павлоградській державній нотаріальній конторі не заводилась.

Згідно акту № 51 від 24.06.2025 обстеження фактичного проживання, спеціаліст загального відділу виконавчого комітету сільської ради Оксень Н.О. та діловод загального відділу виконавчого комітету сільської ради Небосенко А.В. провели опитування сусідів за адресою: АДРЕСА_1 по факту проживання за вказаною адресою: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з березня 2014 року. В результаті опитування сусідів встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно проживають за вищевказаною адресою з березня 2014 року по теперішній час. (а.с. 7)

18.03.2014 року з ОСОБА_1 був укладений Договір про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 8-11)

За твердженнями позивачки у 2014 році вона придбала житловий будинок у осіб які проживали ньому до того часу, однак не оформили право власності. З моменту придбання вона постійно проживає в будинку, утримує його, сплачує комунальні платежі. Отже більше 10 років вона відкрито, добросовісно і безперервно користується будинком, який не має іншого власника а тому вважає, що набула право власності на нього за набувальною давністю

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

За нормами статті 344 ЦК України володіння майном, як підстава для визнання на нього права власності за набувальною давністю, має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об`єктивно чужою; володілець суб`єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.

Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю,суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Право власності належить до числа таких суб`єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного складу.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (Постанова Верховного суду від 15.06.2023 р. справа № 359/8844/20).

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347 св 22).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Суд також наголошує, що давність та відкритість користування майном, а також його фактичне утримання не можуть бути підставами для задоволення позову.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи позивачки, що вона з 2014 року безперервно користується будинком, сплачує комунальні платежі, займається його доглядом та утриманням та надані нею відповідні докази.

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №740/3305/20 зазначено, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також у своїй постанові від 28 липня 2025 року у справі №127/30505/21.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд вважає, що позивачка не довела свої позовні вимоги належними та допустимими доказами. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня її проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вербківська сільська ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338902, адреса : Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Вербки, вул. Центральна, 20.

Суддя С. Г. Юдіна