Ухвала суду № 135583089, 10.04.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 2-2022/11

н/п 6/766/316/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Скрипнік Л.А.,

за участі секретаря судового засідання Бажанової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павликівської Вікторії Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа -

ВСТАНОВИВ:

До Херсонського міського суду Херсонської області надійшло подання старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павликівської Вікторії Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Подання мотивоване тим, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження № 55841045, до складу якого входять виконавчі провадження ВП № 49904120 з виконання виконавчого листа № 2-2022/11, виданого 26.08.2011 Суворовським районним судом м. Херсон про стягнення боргу в сумі 105518,00 грн. (сто п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять грн. 00 коп.) з яких: основний борг 55494,60 грн., 1 % пені за кожен день прострочення в сумі 50023 грн. (п`ятдесят тисяч грн. двадцять три коп.) відкритого 26.01.2016, ВП № 49948264 з примусового виконання виконавчого листа № 666/7828/13, виданого 24.03.2014 Дніпровським районним судом м. Херсона, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 94 971,20 грн на користь ОСОБА_2 , відкритого 02.02.2016 та ВП № 58450568 з примусового виконання виконавчого листа № 766/4962/18, виданого 18.06.2018 суддею Дорошинською В.Є., про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 170 256,44 грн на користь ОСОБА_2 , відкритого 26.02.2019.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, отримано ним, проте жодних відомостей щодо майна та доходів ним не надано.

17.05.2016 та 16.09.2020 року державним виконавцем для забезпечення реального виконання вищезазначених виконавчих документів, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови № 49948264 та № 58450568 про арешт майна боржника, відповідно до яких накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору.

Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України на запит щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів, відомості про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

Згідно з відповіддю Державної податкової служби України на запит від 20.03.2026 щодо джерел отримання доходів боржника фізичної особи, інформація про отримання боржником доходів відсутня.

Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України на запит Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 322753154 від 18.03.2026 щодо фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, їх розміру, найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, а також щодо фізичних осіб боржників, які працюють за трудовими або цивільно-правовими договорами та їх останнього місця роботи, встановлено, що останній зареєстрований дохід боржника заробітна плата за лютий 2022 року, отримана від: ТОВ «ВЕЙТ», код ЄДРПОУ 39592978, адреса: 08600, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45; ТОВ «СТАР ІНТЕРНЕШНЛ ГРУП», код ЄДРПОУ 43880288, адреса: 04080, м. Київ, Подільський район, вул. Новокостянтинівська, буд. 1А.

06.02.2020, 15.09.2020 та 29.08.2023 року державним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 58450568, відповідно до яких накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанов про арешт коштів боржника. Однак станом на 20 лютого 2026 року, згідно з відповідями банків, грошові кошти для виконання рішення суду відсутні, договори про зберігання цінностей та надання боржникові в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, що охороняється законом, не укладалися. У добровільному порядку вимоги виконавчих документів боржником не виконані.

Водночас, згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України на запит Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 322754044 від 18.03.2026 щодо перетину боржником державного кордону України встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.03.2019 по 18.03.2026 неодноразово перетинав державний кордон України. Останній зафіксований перетин державного кордону здійснено 20.02.2022 о 18:21 у напрямку «виїзд» за паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , громадянство Україна.

Зазначає, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник не вживає заходів щодо виконання рішення та ухиляється від його виконання, у нього відсутнє майно, за рахунок якого можливо б виконати рішення суду.

Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павликівська Вікторія Василівнау судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд клопотання за її відсутності. Суд, дослідивши матеріали подання, зазначає таке.

26.08.2011, 24.03.2014, 18.06.2018 Державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павликівською Вікторією Василівноюприйнято постанови про відкриття виконавчих проваджень № 49904120, 49948264, 58450568 та постанову про об`єднання та приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження № 55841045 з виконання виконавчих листів № 2-202211, виданого 26.08.2011 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення боргу в сумі 105518,00 грн. (сто п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять грн. 00 коп.) з яких: основний борг 55494,60 грн., 1 % пені за кожен день прострочення в сумі 50023 грн. (п`ятдесят тисяч грн. двадцять три коп.) відкритого 26.01.2016, ВП № 49948264 з примусового виконання виконавчого листа № 666/7828/13, виданого 24.03.2014 Дніпровським районним судом м. Херсона, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 94 971,20 грн на користь ОСОБА_2 , відкритого 02.02.2016 та ВП № 58450568 з примусового виконання виконавчого листа № 766/4962/18, виданого 18.06.2018 суддею Дорошинською В.Є., про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 170 256,44 грн на користь ОСОБА_2 , відкритого 26.02.2019.

Відповідно до відповідей Державної прикордонної служби України на запит Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 322754044 від 18.03.2026 щодо перетину боржником державного кордону України встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.03.2019 по 18.03.2026 неодноразово перетинав державний кордон України. Останній зафіксований перетин державного кордону здійснено 20.02.2022 о 18:21 у напрямку «виїзд» за паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , громадянство Україна, дата повернення відсутня.

Під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що на праві власності у боржника відсутнє майно та/або грошові кошти для виконання рішення суду.

За змістом ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Відповідно до положень п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.

Законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не виходячи лише з наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, державний виконавець посилається на ухилення останнього від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Проте, виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.

Саме державний (приватний) виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, та наявності у нього можливості виконати це рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 258, 260, 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павликівської Вікторії Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. А. Скрипнік