Рішення № 135582431, 31.03.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3339/25

Провадження № 2-о/376/31/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Гіптенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквири Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Сквирська міська рада Київської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

в с т а н о в и в:

Заявник звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , котра за життя склала заповіт, яким заповіла все свою майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Вказує, що у зв?язку зі збройною агресією вона 07.04.2022 року забрала свою матір ОСОБА_3 проживати разом із нею за адресою:АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що разом із матір?ю вони вели спільне господарство, мали спільний побут та займалися благоустроєм будинку.

З метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Климчук Л.П., однак їй було відмовлено у прийнятті заяви та видачі свідоцтва на спадщину, оскільки не підтверджено постійне проживання з матір?ю на день смерті останньої та пропущено 6-місячний строк звернення.

Встановлення факту, постійного проживання зі своєю матір?ю на день її смерті, необхідно заявнику для отримання права на спадщину за заповітом після її смерті, у зв`язку з чим просить заявлені вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 13.11.2025 р. заяву залишено без руху та надано строк п?ять днів з моменту отримання ухвали для отримання недоліків.

28.11.2025 р. від заявника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 05.02.2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами окремого провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2026 р. постановлено витребувати у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Климчук Лариси Павлівни належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

25.03.2026 р. на адресу суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Климчук Л.П..

У судове засідання заявник не з?явилася, проте подала заяву про розгляд справи без її участі та без фіксування технічними засобами, просила заяву задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання заінтересована особа. ОСОБА_2 , не з?явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі та без фіксування технічними засобами, проти задоволення заяви не заперечував.

У судове засідання представник заінтересованої особи Сквирської міської ради Київської області не з?явилася, проте подала заяву про розгляд справи без її участі та без фіксування технічними засобами за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року надано роз`яснення про те що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір?ю ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 26).

У зв?язку з укладенням шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 19 (а.с. 26).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 320 (а.с. 6).

За життя ОСОБА_3 04.06.2010 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори Донецької області Шарафєєвою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1093, відповідно до якого заповіла майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7, 8).

Відповідно до відмітки про місце проживання у паспорті серії НОМЕР_4 виданого Сквирським РВ ГУМВС України в Київській області 14.05.1996 р. адресою проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Згідно з довідкою від 20.04.2022 р. № 3241-7000852477 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84595785 від 20.03.2026 року (а.с. 54).

Маючи намір оформити спадщину, заявник звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Климчук Л.П., яка своїм листом № 79/01-16 від 26.06.2025 року повідомила ОСОБА_1 , що нею пропущено строк для прийняття спадщини (а.с. 13).

Як вказала в заяві заявник, на час смерті матері ОСОБА_3 вона з 07.04.2022 р. постійно проживала разом з нею за однією адресою, вони разом вели господарство, тому вважає себе такою, що спадщину прийняла. На даний час вона не має можливості оформити свої спадкові права, оскільки вона з матір?ю були зареєстровані за різними адресами, тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до пп. 3.19-3.20 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові КЦС ВС від 26.04.2023 у справі №204/1052/20 відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 ЗУ«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом

Таким чином, факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 з квітня 2022 року по час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшов своє підтвердження на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 задовльнити, оскільки вимога заявника є законною, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними й логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що на підставі ч. 7 ст. 294 ЦПК України сплачений заявником судовий збір їй не відшкодовується.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216-1218,1268,1269,1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Сквирська міська рада Київської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , разом із своєю матір?ю ОСОБА_3 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Батовріна