Рішення № 135581737, 08.04.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/3053/25

Провадження № 2/935/490/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Щербаченко І.В., зі секретарем судового засідання Кумечко С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

09.12.2025 позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1562-1923 від 09.06.2025 в розмірі 50 416,00 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 09.06.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 на сайті «creditkasa.com.ua» був укладений в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1562-1923, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну карту на суму 18 000,00 грн зі строком кредитування на 300 днів, базовий період 14 днів; знижена процентна ставка 0,90 % в день; стандартна ставка 1,00% в день.

В порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 21.10.2025 становить 50 416,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 18 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 21 346,23 грн; заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦПК України 9 000,00 грн, комісія 2 069,77 грн.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирського області від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2026 року постановлено в подальшому проводити розгляд справи у судовому засіданні.

Представник позивача у позові просив, здійснювати розгляд справи за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання згідно з п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Причини неявки в судове засідання не повідомив, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав. Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 09.06.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 на сайті «creditkasa.com.ua», що є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, в електронному вигляді був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1562-1923.

Кредитний договір відповідач підписав електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором А4672.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: загальний розмір кредиту -18 000,00 грн (п. 4.1 договору); строк кредитування - 300 календарних днів, дата повернення кредиту 04.04.2026 (п. 4.10 договору); базовий період складає 14 днів (п. 4.4 договору); стандартна процентна ставка 1,00 % в день; комісія за видачу кредиту 20 % від суми виданого кредиту (п. 4.7 договору); комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платні послуги не більше 0,7% від суми платежу (п. 4.8 договору).

На виконання умов кредитного договору відповідачу були надані кредитні кошти 09.06.2025 в розмірі 18 000,00 грн. шляхом здійснення переказу на банківський рахунок ( картку) НОМЕР_1 з використанням системи EasyPay.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей 12,81 ЦПК України).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Представник відповідача не конкретизувала, в чому полягає неправильність розрахунку та всупереч вимогам ст.ст. 12, 81, 83 ЦПК України не надала суду жодного доказу на спростування розміру вказаної суми заборгованості, не навела, з якою сумою вона не погоджується, а також не надала власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

З огляду на умови укладеного кредитного договору, суми позики 18000,00 грн, строку кредитування, який становить 300 днів, відсоткової ставки за користування кредитними коштами 1 % в день від суми заборгованості, суд вважає, що відсотки позивачем нараховані відповідно до договору, що підтверджується звичайними математичними підрахунками.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами та комісією є обґрунтованими, оскільки наявність такої суми заборгованості підтверджена належними доказами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Зі змісту наданого розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за комісією 2 069,77 грн за надання кредиту - 20% від суми кредиту, яка нарахована платежами 18 000, при отриманні траншу кредитних коштів, що передбачено в п. 4.7 договору, а відтак її природа та зміст є цілком зрозумілими, відповідач ознайомившись з умовами договору підписав його, отримав кредитні кошти, а договір як основний регулятор цивільних відносин, є обов`язковим для виконання його сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування боргу за порушення грошового зобов`язання в період дії воєнного стану є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 41 416,00 грн.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦПК України в розмірі 9000,00 грн. слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1989,96 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354, ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1562-1923 від 09.06.2025 у розмірі 41 416,00 грн, з яких: 18 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 346,23 грн - проценти, 2 069,77 грн- комісія, а також стягнути судовий збір в розмірі 1 989,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, оф. 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.В. Щербаченко