Ухвала суду № 135580589, 09.04.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2300/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» адвоката Піхотенко Анни Сергіївни про забезпечення позову по цивільній справі №509/2300/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передача його в управління іпотекодержателю,-

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ: 43000243, адреса: 01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 5а, поверх 6, прим. 3) адвокат Піхотенко Анна Сергіївна звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передача його в управління іпотекодержателю.

У вказаній позовній заяві подано заяву про забезпечення позову.

Так, заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житлового будинку загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 .

У поданій заяві про забезпечення позову представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» зазначає, що житловий будинок загальною площею 280,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1677330851237, був самовільно збудований останнім на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755800:02:008:0418, яка перебуває в іпотецi за Договором іпотеки №60407Z73 від 23.10.2007. Заявник вказує, що будівництво зазначеного будинку здійснено без отримання згоди іпотекодержателя, у зв`язку з чим позивач вважає даний об`єкт нерухомості предметом іпотеки відповідно до положень статті 5 Закону України «Про іпотеку». На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову створить реальну загрозу відчуження спірного майна відповідачем ОСОБА_1 на користь третіх осіб або вчинення інших дій, спрямованих на виведення будинку з-під іпотеки, що, в свою чергу, може істотно ускладнити або повністю унеможливити виконання можливого рішення суду про визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу майна в управління позивачу. У зв`язку з цим заявник стверджує, що обрані заходи забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчинення реєстраційних дій) є необхідними, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки їх застосування дозволить зберегти існуючий стан майна до вирішення спору по суті та гарантувати ефективний захист порушених прав позивача як іпотекодержателя.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суддя зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позовних вимог є житловий будинок загальною площею 280,3 кв.м, житловою площею 197,0 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1677330851237, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) і щодо якого позивач заявляє вимоги про: визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права іпотекодержателя на вказаний житловий будинок на умовах Договору іпотеки №60407Z73 від 23.10.2007; звернення стягнення на вказаний житловий будинок як на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами №60407С75 та №60407С76; передачу вказаного житлового будинку в управління позивачу на період до його реалізації; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (Договору суперфіцію від 12.09.2018), внаслідок якого, на думку позивача, і було здійснено самочинне будівництво на іпотечній земельній ділянці.

Суд також враховує, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом, здійсненим відповідачем ОСОБА_1 на іпотечній земельній ділянці з кадастровим номером 5123755800:02:008:0418 без згоди попереднього іпотекодержателя (АТ «УКРЕКСІМБАНК»), правонаступником якого є позивач. Позивач посилається на ст. 5 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі реконструкції або самочинного будівництва на іпотечній земельній ділянці всі новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №60407Z73 від 23.10.2007.

Крім того, позивач стверджує про нікчемність Договору суперфіцію від 12.09.2018, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 зареєстрував право користування земельною ділянкою та згодом право власності на будинок. Невжиття заходів забезпечення позову дозволить відповідачу відчужити спірне майно або вчинити інші дії, спрямовані на остаточне виведення його з-під іпотеки, що зробить неможливим або істотно ускладнить задоволення вимог позивача як іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та передачі майна в управління.

Задоволення позовних вимог у разі їх обґрунтованості матиме наслідком звернення стягнення на спірний будинок як на предмет іпотеки, тому збереження існуючого стану майна є необхідним для реального виконання можливого рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обрані заходи (накладення арешту та заборона реєстраційних дій) не позбавляють відповідача права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежують право розпорядження ним. Негативні наслідки для відповідача є мінімальними порівняно з ризиком неможливості виконання рішення суду на користь позивача-іпотекодержателя.

Суд також бере до уваги, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанови Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 у справі №404/839/24) арешт майна як спосіб забезпечення позову передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду в складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року в cправі №908/2382/21, Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі №504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

У спорах про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки, особливо за наявності ознак самочинного будівництва на іпотечній земельній ділянці, такі заходи є адекватними та співмірними, оскільки поведінка відповідача (будівництво без згоди іпотекодержателя) свідчить про потенційну можливість ухилення від виконання можливого судового рішення.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином, подана заява про забезпечення позову містить всі відомості, які викладені в ст. 151 ЦПК України.

Встановлені в справі обставини та поведінка відповідачів свідчать про потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення в майбутньому за умови позитивного вирішення спору, а тому невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з врахуванням розумної співмірності вимог забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, суддя вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову та забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житлового будинку загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 .

Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» адвоката Піхотенко Анни Сергіївни про забезпечення позову по цивільній справі №509/2300/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передача його в управління іпотекодержателю- задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 .

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житлового будинку загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Стягувач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ: 43000243, адреса: 01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 5а, поверх 6, прим. 3).

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня винесення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику, відповідачам, у відповідний відділ державної виконавчої служби, іншим відповідним державним та іншим органам для її виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотання учасника справи у порядку вимогст.158 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Є.М. Панасенко