Рішення № 135580092, 09.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2026 Справа №607/11677/25 Провадження №2/607/352/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача Рівної А. І.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

її представника, адвокатка Фльорківа О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в ТО, позивач) звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ГУНП в ТО 414 092,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 3% річних та інфляційні витрати в сумі 129 035,40 грн; сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 листопада 2022 року о 14 годині, в м. Тернополі на регульованому перехресті вул. 15 Квітня-Київська-Стуса, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Renault Duster CKC-RDS-02PП», р.н. НОМЕР_1 , під час виконання службового завдання здійснював рух на забороняючий червоний сигнал світлофора з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору та спеціальною звуковою сигналізацією, не в повній мірі забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «Toyota Rav 4», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , яка рухалася зліва направо відносно його руху. Після зіткнення змістився праворуч та допустив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який знаходився праворуч від нього, зі сторони вул. Стуса.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року у справі № 607/2986/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ч. 7 ст. 38 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 липня 2023 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року у справі № 607/2986/23, в частині закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях адміністративного правопорушення скасовано. ОСОБА_4 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року у справі № 607/19174/23 за позовом ОСОБА_4 до ГУНП в ТО про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої майну, внаслідок дорожньотранспортної пригоди, частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з ГУНП в ТО на користь ОСОБА_4 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 214,72 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Власником транспортного засобу «Renault Duster CKC-RDS-02PП», р.н. НОМЕР_1 , є - ГУHП в ТО.

Внаслідок вищевказаної ДТП пошкодження отримав транспортний засіб Renault Daster, р.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 , що виконував невідкладне службове завдання як лейтенант поліції у складі наряду Тернопільського РУП ГУНП в області.

Сума такого матеріального збитку (шкоди), після ремонту та відновлення пошкодженого службового автомобіля, становить 544 092,00 грн.

Станом на час ДТП 20 листопада 2022 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Duster CKC-RDS-02PП», р.н. НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ», згідної полісу № 203616066.

12 жовтня 2023 року ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» виплатило ГУНП в Тернопільській області страхове відшкодування за завдану ОСОБА_4 матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП в розмірі 130 000,00 грн.

Також 03 серпня 2023 року моторно (транспортне) страхове бюро України також виплатило ОСОБА_4 матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП в розмірі 130 000 грн.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Сума відшкодування матеріальної шкоди заявлена у цьому позові є різницею між фактичним розміром завданої ГУНП в Тернопільській області матеріальної шкоди, діями відповідачів ОСОБА_4 та працівника ГУНП в ТО ОСОБА_3 внаслідок ДТП, в розмірі 544 092,00 грн і страховою виплатою в розмірі 130 000,00 грн (544 092,00 грн -130 000,00 грн = 414 092,00 грн).

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги, що грошове зобов`язання, яке виникло між сторонами не є договірним, законом не визначено іншого розміру процентів, у позивача в силу ст. 625 ЦПК України наявне право нарахування інфляційних втрат та трьох 3 % річних за період з дня виникнення грошового зобов`язання (20 листопада 2022 року) по день звернення до суду (03 червня 2025 року).

Виходячи з загальної суми простроченого грошового зобов`язання у розмірі 414 092,00 грн, 3 % річних становлять 31 516,37 грн, а інфляційні втрати - 97 519,03 грн.

ГУНП в ТО здійснювались заходи досудового врегулювання спору.

09 квітня 2025 року на поштову адресу ОСОБА_3 був направлений лист начальника Тернопільського районного управління поліції в Тернопільській області Осадці С.М. від 26 березня 2025 року № 45673-2025, яким відповідачу було запропоновано сплатити половину різниці, завданої ГУНП в ТО матеріальної шкоди в розмірі 207 046,00 грн. Вказаний лист 11 квітня 2025 року було вручено одержувачу. Проте на момент подання позовної заяви від ОСОБА_3 не надходило жодних пропозицій з можливими шляхами вирішення даного спору.

09 травня 2025 року на поштову адресу ОСОБА_4 був направлений лист старшого юрисконсульта з особливих доручень відділу правового забезпечення ГУНП в ТО від 09 травня 2025 року № 67433-2025, яким відповідачці було запропоновано сплатити половину різниці завданої ГУНП в ТО матеріальної шкоди в розмірі 207 046,00 грн. Вказаний лист 27 травня 2025 року був повернений відправнику, через невдалу спробу вручення. Також на момент подання позовної заяви від ОСОБА_4 не надходило жодних пропозицій з можливими шляхами вирішення даного спору.

Відтак, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачів солідарно завдану майнову шкоду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ГУНП в ТО до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

04 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Фльорківа О. В., у якому представник відповідачки просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування поданої заяви по суті зазначає, що особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті. Приписи останньої застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є саме відповідальними за завдану шкоду третім особам, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди, останню вони зобов`язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини.

Наведене відповідає приписам пункту 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», за якими спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування, а суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам).

Також, як зазначено у абзаці другому пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування шкоди (заподіяної самим джерелам підвищеної небезпеки), визначається відповідно до ступеня вини.

З урахуванням наведених положень закону, релевантних до спірних правовідносин, а також обставин справи, за якими, зокрема, Позивач є особою, відповідальною за завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі належного йому транспортного засобу та під керуванням його працівника, наявності обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди (Відповідача 1 і Відповідача 2) у її настанні, розмір відшкодування особами, винними у завданні шкоди (відповідальними за завдання шкоди), шкоди, завданої транспортним засобам інших із них, повинен визначатися судом у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного. Відтак, вимога Позивача про солідарне стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з Відповідача 1 і Відповідача 2, не ґрунтується на законі та до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання перед кредитором.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, Верховний Суд вказав, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на будь-які грошові зобов`язання, незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі на ті, які виникли у зв`язку із заподіянням шкоди, а стаття 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після рішення суду про стягнення основного боргу. Разом з тим, з огляду на особливості деліктних зобов`язань, адвокат Фльорків О. В. вважає, що у випадку завдання майнової (матеріальної) шкоди грошове зобов`язання виникає з моменту встановлення винуватості особи, відповідальної за завдання шкоди, факту завдання шкоди та визначення її розміру.

З урахуванням наведеного, право на нарахування передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат і 3% річних виникає у кредитора з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто коли особа, яка завдала шкоди, не відшкодувала її у добровільному порядку після пред`явлення вимоги або з моменту, визначеного судом. При цьому Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати в сумі 129 035,4 грн за період з дня вчинення дорожньо-транспортної пригоди (20 листопада 2022 року) по день звернення до суду (03 червня 2025 року). Проте, після 20 листопада 2022 року і до звернення до суду із даним позовом Позивач не звертався до ОСОБА_1 із вимогою про сплату грошового зобов`язання, не повідомляв про розмір такого зобов`язання тощо (будь-яких вимог Позивача нею не отримувалося, а надсилання таких не підтверджено Позивачем у встановлений процесуальним законом спосіб).

Як вбачається із матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена судовим рішенням у липні 2023 року, а розмір грошового зобов`язання з відшкодування майнової шкоди визначено лише у жовтні 2024 року. Відтак ОСОБА_1 не прострочувала (і не могла прострочити) виконання грошового зобов`язання до звернення Позивача до суду із заявленими позовними вимогами, а тому така вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 129 035,4 грн є безпідставною, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню.

29 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Фльорківа О. В. про доручення документів щодо понесених судових витрат відповідачкою, а саме: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 25 червня 2025 року, додаток № 1 до цього Договору від 25 червня 2025 року, акт № 1 обсягу наданої правничої (правової) допомоги від 29 липня 2025 року, платіжна інструкція № 757 від 22 липня 2025 року.

05 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення представника позивача ГУНП в ТО щодо стягнення судових витрат у зв`язку з неналежними доказами, які надано на підтвердження стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої (правової) допомоги.

02 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів, складене представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Фльорків О. В. В обґрунтування цього клопотання вказано, що у наданні інформації щодо виплати страхового відшкодування за договором ОСЦПВВНТЗ від 28.12.2021, поліс № 207459795, укладеним ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» із ОСОБА_4 , та, зокрема, у наданні копій акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) транспортного засобу «Renault Duster CKC-RDS-02РП, 2020 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , належного ГУНП в Тернопільській області, котрий зазнав ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.11.2022 за участі транспортного засобу Toyota Rav-4, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , звіту (акту) чи висновку про оцінку, ремонтної калькуляції тощо, на підставі яких було встановлено розмір шкоди, завданої транспортному засобу «Renault Duster CKC-RDS-02РП, 2020 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , належного ГУНП в Тернопільській області, та, відповідно, визначено розмір страхового відшкодування за договором страхування, у відповідь на адвокатський запит ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» відмовила.

Відтак, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Фльорків О. В. просить суд витребувати у ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, Ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) оригінали та/або копії: - акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) транспортного засобу «Renault Duster CKC-RDS-02РП, 2020 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , належного ГУНП в Тернопільській області, та котрий зазнав ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.11.2022 за участі транспортного засобу Toyota Rav-4, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , цивільна відповідальність якої була застрахована за договором страхування ОСЦПВВНТЗ від 28.12.2021, поліс № 207459795; - звіту (акту) чи висновку про оцінку, ремонтної калькуляції тощо, на підставі яких було встановлено розмір шкоди, завданої транспортному засобу «Renault Duster CKCRDS-02РП, 2020 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , належного ГУНП в Тернопільській області, та, відповідно, визначено розмір страхового відшкодування за договором страхування ОСЦПВВНТЗ від 28.12.2021, поліс № 207459795.

03 вересня 2025 року судом зареєстрована заява представника позивача ГУНП в ТО А. Рівної про зміну предмету позову. Подана заява мотивована тим, що у відповідності до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Так, постановою Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/2986/23 від 04 липня 2023 року було встановлено, що ОСОБА_4 своїми діями порушила 6 пунктів Правил дорожнього руху України, а саме: п.1.4, п.1.5, п. 2.3.б, п.3.2, п.12.1, п.12.3 ПДР України. На противагу ОСОБА_4 , постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/2986/23 від 12 травня 2023 року, ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні п.2.3б, п.3.1, п.8.7.3е ПДР України. Враховуючи вищезазначене, слід звернути увагу на те, що у даному випадку шкода завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки внаслідок чого питання про відшкодування шкоди має вирішується за принципом вини, яка, як свідчать матеріали справи, є обопільною.

Зміна предмета позову полягає у відшкодуванні завданих збитків у відсотковому співвідношенні врахуванням ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_1 - 50 % та ОСОБА_3 - 50%. Сума збитків завданих ГУНП в Тернопільській області складає 414 092,00 грн, тобто відшкодуванню підлягає відповідно до ступеня вини учасників ДТП з ОСОБА_1 207 046,00 грн (50%) та ОСОБА_3 - 207 046,00 грн (50%).

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд, стягнути з ОСОБА_1 207 046,00 грн. та ОСОБА_3 207 046,00 грн на користь ГУНП в ТО майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнути з ОСОБА_1 64 517,70 грн та ОСОБА_3 64 517,70 грн на користь ГУНП в ТО 3% річних та інфляційні витрати; стягнути з ОСОБА_1 2 507,00 грн та ОСОБА_3 2 507,00 грн на користь ГУНП в ТО сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа у судовому засіданні 03 вересня 2025 року, задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Фльорківа О. В. про витребування у ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» належним чином засвідчені копії: акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) транспортного засобу «Renault Duster CKC-RDS-02РП, 2020 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , належного ГУНП в Тернопільській області, та котрий зазнав ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.11.2022 за участі транспортного засобу Toyota Rav-4, 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , цивільна відповідальність якої була застрахована за договором страхування ОСЦПВВНТЗ від 28.12.2021, поліс № 207459795; звіту (акту) чи висновку про оцінку, ремонтної калькуляції тощо, на підставі яких було встановлено розмір шкоди, завданої транспортному засобу «Renault Duster CKC RDS-02РП, 2020 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , належного ГУНП в Тернопільській області, та, відповідно, визначено розмір страхового відшкодування за договором страхування ОСЦПВВНТЗ від 28.12.2021, поліс № 207459795.

12 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Фльорківа О. В., у якому представник відповідачки просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування відзиву вказує, що за змістом первісної позовної заяви Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь 414 092,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і 3% річних та інфляційні втрати в сумі 129 035,4 грн, а також стягнути солідарно з відповідачів на свою користь сплачений судовий збір за подання позовної заяви (предмет позову). При цьому, такі позовні вимоги Позивач обґрунтовував обставинами наявності у обох водіїв учасників дорожньо-транспортної пригоди та винуватих у її настанні, солідарного обов`язку перед третіми особами, яким завдано шкоди в результаті взаємодії джерел підвищеної небезпеки, та, відповідно, нормами частини другої 1188 ЦК України, статті 541 ЦК України тощо (підстави позову). Натомість, як вбачається із поданої Позивачем заяви про зміну предмету позову, Позивач замінив вимоги про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і 3% річних та інфляційних втрат, вимогами про стягнення із відповідачів майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і 3% річних та інфляційних втрат окремо з кожного відповідача у відсотковому співвідношенні з урахуванням ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди (предмет позову), обґрунтовуючи такі змінені позовні вимоги обставинами наявності у обидвох водіїв учасників дорожньо-транспортної пригоди та винуватих у її настанні, обов`язку відшкодувати шкоду одна одній у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного, та, відповідно, нормами частини першої 1188 ЦК України (підстави позову). Враховуючи наведене, вважає, що заявою про зміну предмету позову Позивачем одночасно змінено і предмет (матеріально-правові вимоги позивача до відповідачів, стосовно яких позивач просить прийняти судове рішення), і підстави (обставини та вищезазначені норми матеріального права, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) позову, що не допускається чинним процесуальним законом.

Адвокат Фльорків О. В. зазначає, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 207 046,00 грн, що відповідає 50% заявленої до стягнення сумі збитків Позивача, є необґрунтованою та не підлягаю задоволенню. Також необґрунтованою вважає вимогу про стягнення з ОСОБА_1 64 517,70 грн 3% річних та інфляційних втрат, адже ні безпосередньо заява про зміну предмету позову, ні додатки до неї, не містять розрахунку нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат на самостійно визначений Позивачем розмір зобов`язання ОСОБА_1 з відшкодування майнової шкоди.

23 вересня 2025 року судом зареєстровано заперечення представника позивача ГУНП в ТО А. Рівної на відзив представника відповідача (доповнення із врахуванням позовних вимог). На обґрунтування заперечення вказує, що не вважає зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Щодо трактування представника відповідача 1 про обґрунтування змінених позовних вимог в частині обов`язку водіїв відшкодувати шкоду завдану один одному у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного слід зазначити, що у даному випадку шкода завдана юридичній особі ГУНП в ТО (код ЄДРПОУ), оскільки транспортний засіб засобу «Renault Daster» СКС RDS-02PП, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_6 , 2020 року випуску перебуває у власності ГУНП в Тернопільській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу, яке долучено до позовної заяви, а не належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_3 .

Щодо встановлення ступеня вини шляхом експертного висновку слід зазначити, що відповідно до судової практики в Україні зазвичай при обопільній вині суди часто застосовують саме пропорційний розподіл відповідальності. Щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат у первісній позовній заяві чітко зазначений період дня виникнення грошового зобов`язання, тобто з 20 листопада 2022 року по день звернення до суду (03.06.2025). Стаття 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Виходячи з загальної суми простроченого грошового зобов`язання у розмірі 414 092,00 грн, 3 % річних становлять 31 516,37 грн, а інфляційні втрати 97 519,03 грн, про що зроблено відповідний розрахунок.

Крім того, позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору, які відповідачі залишили поза увагою.

16 вересня 2025 року ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на виконання ухвали суду від 03 вересня 2025 року надав запитувану інформацію: копію звіту про оцінку автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833 № 192 від 12 вересня 2023 року; акт огляду автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833 є невід`ємною частиною цього звіту.

У судовому засіданні, яке відбулося 24 листопада 2025 року, суд протокольною ухвалою, без оформлення окремого документа, прийняв до розгляду заяву представника позивача про заміну предмету позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 24 листопада 2025 року, суд протокольною ухвалою, без оформлення окремого документа, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

24 листопада 2025 року судом зареєстровано заперечення представника позивача ГУНП в ТО. В цих запереченнях зазначено про те, що 03 вересня 2025 року протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду прийнято рішення щодо витребування доказів, а саме звіту про оцінку автомобіля СКС RDS 02РП (Renault Duster), реєстраційний номер 200833, № 192 від 12 вересня 2023 року. 16 вересня 2025 року представником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на адресу суду надіслано копію звіту про оцінку автомобіля СКС RDS-02РП (Renault Duster) реєстраційний номер 200833, № 192 від 12 вересня 2023 (надалі звіт). Щодо даного документу слід зазначити, що вказаний звіт про оцінку автомобіля СКС RDS-02РП (Renault Duster) реєстраційний номер 200833, № 192 від 12 вересня 2023 року є неналежним та недостовірним доказом в розумінні ст.77, 79 ЦПК України враховуючи наступне. На акті огляду транспортного засобу № 030823 (дефектна відомість) (надалі акт) на сторінці 3 відсутній підпис представника ГУНП в Тернопільській області. Вказане свідчить про порушення оформлення акту та його ймовірно формальний характер. Слід зазначити, що у супровідному листі № 110925-229/ю/тс ПрАТ «СК «Арсенал страхування» зазначено, що акт огляду автомобіля СКС RDS-02РП (Renault Duster), реєстраційний номер 200833, є невід`ємною частиною звіту. Також варто зазначити, що у акті в рядку марка, модель зазначено «Renault», Модифікація «Duster ІІ (НМ) 5ти дв АПП 01/18-. Однак, відповідно до відомостей, що зафіксовані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу долученого до позовної заяви серія СХВ номер 212259 у володінні ГУНП в Тернопільській області перебуває транспортний засіб марки СКС модель RDS-02РП, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Враховуючи вище зазначене, представник позивача вважає, що даний акт огляду транспортного засобу № 030823 (дефектна відомість) при відсутності обов`язкового реквізиту такого як підпис власника та/або довіреної особи є достовірним доказом, оскільки на підставі цього документу не можна дійти до висновку щодо встановлення дійсних обставин цієї справи, а саме характеру пошкоджень транспортного засобу марки СКС модель RDS-02РП, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Про необґрунтованість вище вказаного звіту також свідчить той факт, що із нього неможливо встановити, яким методом проводився огляд автомобіля ФОП ОСОБА_6 , тобто, чи оцінювач лише візуально оглянув автомобіль, чи здійснював огляд за допомогою інструментального контролю і розбирання в умовах СТО. Звіт про оцінку автомобіля RDS-02РП (Renault Duster) реєстраційний номер 200833 відповідно до його розділу 3.1. Ідентифікація КТЗ складений на підставі протоколу огляду КТЗ від 03 серпня 2023 року, однак він відсутній у надісланих на адресу суду документах. Щодо фототаблиці до звіту, слід зазначити, що у ній відсутній опис пошкоджень та підпис оцінювача. Вказане також може свідчити про формальний характер складення такого документу.

Страхова компанія здійснює відшкодування понесених матеріальних витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням його зносу, а різницю між реальними збитками та відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збиток. Також шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Оскільки транспортний засіб, що перебуває у володінні ГУНП в ТО фактично відремонтований, у такому разі розмір завданого збитку повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт.

12 грудня 2025 року судом зареєстровані письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких відповідачка покликається на те, що у матеріалах справи наявний Звіт про оцінку автомобіля «Renault Duster» СКС RDS-02РП, д.н.з. НОМЕР_1 , складений на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Відповідно до зазначеного Звіту встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 435 329,21 грн; його ринкова вартість до настання ДТП становила 409 238,00 грн. Наведене свідчить про те, що розмір витрат на проведення відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП, що унеможливлює економічно обґрунтоване проведення ремонту. Таким чином, відповідно до наведених оцінних даних, автомобіль «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 є фізично знищеним у розумінні ст. 30 Закону № 1961-IV. Розмір шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням ТЗ, визначається на підставі п. 8.2 Методики та ст. 30.1 Закону №1961- IV. З огляду на це, вимоги Позивача, що ґрунтуються на покладенні збитків у розмірі повного відновлювального ремонту, не узгоджуються з нормами спеціального закону та фактичними обставинами справи.

Тобто, в даному випадку вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а Позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви доказів, які підтверджують реальний розмір завданого збитку, враховуючи той факт, що автомобіль є фізично знищеним.

Позивач, обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму 544 092,00 грн, фактично покладається виключно на Акт про надання послуг № С000001655 від 15 жовтня 2024 pоку, який він подає як доказ понесених витрат та розміру завданої майнової шкоди. Такий підхід є юридично некоректним та суперечить вимогам законодавства щодо доказування реального розміру шкоди. Зазначений акт взагалі не узгоджується із Звітом про оцінку транспортного засобу Renault Duster CK.C-RDS-02PTI, складеним на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», згідно з яким вартість відновлювального ремонту становить 435 329,21 грн, а ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 409 238,00 грн. Така невідповідність між наявною у справі оцінкою та актом виконаних послуг свідчить про відсутність об`єктивного зв`язку між реальним розміром шкоди та сумою, заявленою Позивачем у позові. Оскільки Позивач не надав жодного належного доказу реального понесення витрат у сумі 544 092,00 грн, така сума не може бути визнана судом як розмір майнової шкоди. Щодо незаконного та необґрунтованого нарахування втрат під інфляції та 3% річних, відповідачка стверджує, що до набрання рішенням законної сили немає підстав для нарахування пені чи інфляційних втрат, оскільки відсутнє порушення грошового зобов`язання.

Представник позивача ГУНП в ТО Рівна А. І. просила задовольнити позовні вимоги, покликалася на доводи ГУНП в ТО, які викладені нею у заявах по суті, поясненнях запереченнях.

Відповідачка ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 ), її представник - адвокат Фльорків О. В. просили відмовити у задоволенні позову ГУНП в ТО з тих підстав, які ними обґрунтовані у відзивах, поясненнях. Вважають, що позивачем неправильно визначено вартість матеріального збитку та не доведено належними доказами розмір витрат, які ГУНП в ТО вважає понесеними на відновлення належного позивачу транспортного засобу.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв по суті, про розгляд справи у відсутності цього відповідача, про відкладення розгляду справи з поважних причини, інших заяв, які б перешкоджали розгляду справи у відсутності останнього на адресу суду не надходило.

Відтак, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

12 травня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області прийнято постанову у справі № 607/2986/23, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ч. 7 ст. 38 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/2986/23 від 04 липня 2023 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2023 року в частині закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення скасовано. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього кодексу.

Суд апеляційної інстанції встановив наступне: «Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Цією ж постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Як визнав суд, 20 листопада 2022 року о 14 годині в м. Тернополі на регульованому перехресті вул. 15 квітня - Київська - Стуса водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом СКС RDS-02РП р. н. НОМЕР_7 , під час виконання невідкладного службового завдання, здійснював рух на забороняючий червоний сигнал світлофора з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору та спеціальною звуковою сигналізацією, не в повній мірі забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого відбулося зіткнення з транспортним засобом TOYOTA RAV4, р. н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , яка рухалась зліва направо відносно його руху. Після зіткнення змістився праворуч та допустив зіткнення з транспортним засобом Skoda Fabia, р. н. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який знаходився праворуч від нього зі сторони вул. Стуса, чим порушив вимоги п.2.3 б, п.3.1, п.8.7.3 е ПДР України…

…З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що водій транспортного засобу TOYOTA RAV4, р. н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , 20 листопада 2022 року о 14 год. 00 хв. на регульованому перехресті вул. 15 квітня - Київська - Стуса, виїжджаючи на вищевказане перехрестя з вулиці Київської в напрямку вулиці Стуса, в порушення вимог п.1.4, п.1.5, п.2.3 б, п.3.2, п.12.1, п.12.3 ПДР України, рухаючись на дозволяючий рух зелений сигнал світлофора, була неуважна, не слідкувала за дорожньою обстановкою, не переконалась в безпеці, не забезпечила її, не вибрала безпечної швидкості руху та при виникненні небезпеки не знизила швидкість руху аж до повної зупинки, внаслідок чого не дала дорогу та допустила зіткнення з транспортним засобом СКС RDS-02РП, р. н. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який переїжджав указане перехрестя на забороняючий рух червоний сигнал світлофора з включеними маячками синього та червоного кольорів та спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання…».

Згідно частин 5, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також 01 лютого 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 607/19174/23 за позовом ОСОБА_4 до ГУНП в ТО про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої майну, внаслідок дорожньотранспортної пригоди. Позовні вимоги у справі № 607/19174/23 задоволено частково; стягнуто з ГУНП в ТОна користь ОСОБА_4 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 214,72 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу; узадоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виснував про наступне: «На час звернення з позовом до суду 05 жовтня 2023 року ОСОБА_4 користувалася належним їй транспортним засобом, він вже був відремонтований, а тому мала бути обізнана із розміром витрат, які понесені на ремонт автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , більше того вона повинна була їх понести. Натомість суд не встановив, що позивачка понесла витрати на ремонт належного їй транспортного засобу, а подання доказів поза межами строків, визначених процесуальним законом, більше того створення нових доказів, що вбачається зі змісту копій платіжних інструкцій, суперечить принципу змагальності та стадійності судового розгляду.

Оскільки суд не встановив розміру матеріального збитку позивачки у зв`язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині, то не визначає ступеня вини учасників ДТП у спірних правовідносинах».

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року у справі № 607/19174/23 набрало законної сили 12 березня 2024 року та виконано позивачем, що вбачається із платіжної інструкції № 205 від 12 квітня 2024 року, що сторонами у справі визнається.

Згідно свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_9 власником Т3 «СКС RDS-02РП», д.н.з. НОМЕР_1 , є ГУНП в Тернопільській області.

За змістом довідки, складеної начальником Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в ТО І. Маланчук, станом на 01 травня 2025 року на балансі в ГУНП в ТО перебуває легковий автомобіль спеціалізованого призначення типу універсал (кросовер)СКС RDS-02 на базі автомобіля Renault Duster VIN: НОМЕР_4 , Д.Н.З. 20-0833, балансовою вартістю 495 616,22 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, складеного СОД ПП ОСОБА_6 (дата оцінки 03 серпня 2023 року) на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», його висновки наступні: ринкова вартість (С) автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, складає 409 238,00 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, з включенням в розрахунку ПДВ, складає 435 329,21 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, з включенням в розрахунок ПДВ складає: 308 785,00 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, без включення в розрахунку ПДВ складає: 272 564,55 грн; коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, складає: 0,3680; вартість матеріального збитку автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, з включенням в розрахунку ПДВ, складає 409 238,00 грн.

Акт огляду транспортного засобу № 030823 (дефектна відомість) складено 03 серпня 2023 року оцінювачем ОСОБА_6 , який є невід`ємною частиною описаного вище звіту, містить відомості про характер пошкоджень автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, їх опис згідно з доданою калькуляцією AUDATEX.

Згідно акту про надання послуг с000001655 від 15 жовтня 2024 року, покупець: ГУНП в ТО, автомобіль:Duster VIN НОМЕР_10 , СПДФО ОСОБА_8 надано послуги усього на суму 544 092,00 грн (у т.ч. ПДВ 0,00 грн). Перераховані послуги виконані повністю й в строк, замовник претензій по обсягу, якості і строків надання послуг не має.

26 березня 2025 року на поштову адресу ОСОБА_3 начальником Тернопільського районного управління поліції в Тернопільській області С. Осадця було складено лист від 26 березня 2025 року № 45673-2025, яким відповідачу було запропоновано сплатити половину різниці, завданої ГУНП в ТО матеріальної шкоди в розмірі 207 046,00 грн.

09 травня 2025 року на поштову адресу ОСОБА_4 старшим юрисконсультом з ОД ВПЗ ГУНП в ТО Г. Поважна було складено лист від 09 травня 2025 року № 67433-2025, яким відповідачці запропоновано сплатити половину різниці завданої ГУНП в ТО матеріальної шкоди в розмірі 207 046,00 грн.

Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 29 квітня 2025 року змінила прізвище на ОСОБА_1 , про що складено актовий запис № 43 та видано свідоцтво Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Серія НОМЕР_11 від 29 квітня 2025 року.

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №328/2750/18).

Обставини щодо ступеня вини учасників ДТП при зіткненні транспортних засобів можуть складати сутність заперечень відповідача у межах позову про стягнення коштів (збитків, шкоди) з такої особи, а не бути предметом окремого позову. Відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позов про визначення ступеня вини кожного з учасників ДТП є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи учасника ДТП про ступінь вини кожного з учасників ДТП має перевірити суд, за наявності для цього підстав, при розгляді позову про стягнення коштів (збитків, шкоди) з такої особи. Тому не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом про визначення ступеня вини кожного з учасників ДТП і такі позови не підлягають судовому розгляду (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року, справа № 442/2458/19).

Відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України, на яку суд звертав увагу вище, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, виходячи з вимог зазначеної статті за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема ступінь вини кожного завдавача.

Судом беззаперечно встановлено, що 20 листопада 2022 року о 14 годині в м. Тернополі на регульованому перехресті вул. 15 квітня - Київська - Стуса водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом СКС RDS-02РП, р. н. НОМЕР_7 , під час виконання невідкладного службового завдання, здійснював рух на забороняючий червоний сигнал світлофора з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору та спеціальною звуковою сигналізацією, не в повній мірі забезпечив безпеку дорожнього руху в результаті чого відбулося зіткнення з транспортним засобом TOYOTA RAV4, р. н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , яка рухалась зліва направо відносно його руху. Після зіткнення змістився праворуч та допустив зіткнення з транспортним засобом Skoda Fabia, р. н. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який знаходився праворуч від нього зі сторони вул. Стуса, чим порушив вимоги п.2.3 б, п.3.1, п.8.7.3 е ПДР України.

Також водій транспортного засобу TOYOTA RAV4, р. н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , 20 листопада 2022 року о 14 год. 00 хв. на регульованому перехресті вул. 15 квітня - Київська - Стуса, виїжджаючи на вищевказане перехрестя з вулиці Київської в напрямку вулиці Стуса, в порушення вимог п.1.4, п.1.5, п.2.3 б, п.3.2, п.12.1, п.12.3 ПДР України, рухаючись на дозволяючий рух зелений сигнал світлофора, була неуважна, не слідкувала за дорожньою обстановкою, не переконалась в безпеці, не забезпечила її, не вибрала безпечної швидкості руху та при виникненні небезпеки не знизила швидкість руху аж до повної зупинки, внаслідок чого не дала дорогу та допустила зіткнення з транспортним засобом СКС RDS-02РП, р. н. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який переїжджав указане перехрестя на забороняючий рух червоний сигнал світлофора з включеними маячками синього та червоного кольорів та спеціальним звуковим сигналом, виконуючи невідкладне службове завдання

Ці обставини підтверджені постановою Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/2986/23 від 04 липня 2023 року та постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2023 року в цій же справі.

Отож, вищевказаними рішеннями суду була встановлена невідповідність дій Правилам дорожнього руху обох учасників ДТП, а тому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України завдана кожним з них шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня вини.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини ДТП, порушення ПДР України, допущені учасниками події, їх характер та наслідки, за відсутності висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, суд визначає ступінь вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - кожного по 50% відсотків.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним на час вчинення ДТП, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено та сторонами визнається, що ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» виплатило ГУНП в ТО страхове відшкодування за завдану ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 ) матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП в розмірі 130 000,00 грн, в межах страхової виплати за полісом страхування, а відтак ці обставини не підлягають доказуванню в силу частини першої статті 82 ЦПК України.

У висновках Звіту про оцінку автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, складеного СОД ПП Говера О. Я. (дата оцінки 03 серпня 2023 року) на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», зазначено: ринкова вартість (С) автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, складає 409 238,00 грн; вартість матеріального збитку автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, з включенням в розрахунку ПДВ, складає 409 238,00 грн.

В описовій частині цього звіту оцінювач зазначає, що в даному випадку сума вартості відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ Свр + 435 329, 21 грн більша ринкової вартості С + 409 238,00 грн

Отож, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, його ремонт є економічно необґрунтованим, у зв`язку з чим величина матеріального збитку визначена у розмірі його ринкової вартості на момент ДПТ та становить 409 238,00 грн.

Саме такий розмір матеріального збитку суд вважає обґрунтованим, оскільки доводи представника ГУНП в ТО про те, що згідно акту про надання послуг с000001655 від 15 жовтня 2024 року, СПДФО ОСОБА_8 надано послуги на суму 544 092,00 грн, що включають ремонт автомобіля СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, на вже вказану суму, не підтверджено належними документами, які б доводили понесення позивачем таких витрат, а відтак і вартість завданого збитку у заявленому розмірі.

Водночас не спростованим є той факт, що належний позивачу автомобіль СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер НОМЕР_1 , є відремонтованим.

Суд звертає увагу на те, що ремонт вищевказаного транспортного засобу може становити розмір відмінний від його вартості на момент ДТП, однак витрати понад вартість цього майна не можуть покладатися на винну особа, адже оцінювачем визначено ринкову вартість цього автомобіля на момент події, яка і складає розмір матеріального збитку. З висновками вищеописаного Звіту сторона позивача погодилася, отримала страхове відшкодування, а тому суд його оцінює в сукупності із зібраними доказами.

Покладення на винних осіб відповідальності понад ринкову вартість транспортного засобу є надмірним і невиправданим тягарем, який має доводити сторона, яка заявила про такий обов`язок. Натомість у виниклому спорі ГУНП в ТО не довело необхідності ремонтувати фактично знищений автомобіль, розмір понесених витрат, їх обґрунтованість, адже ремонт транспортного засобу СКС RDS-02PП (RENAULT DUSTER), реєстраційний номер 200833, перевищує не тільки ринкову вартість цього рухомого майна, а і його балансову вартість, про що в матеріалах справи є відповідна довідка.

За встановлених обставин, оскільки факт скоєння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ДТП є беззаперечно доведений, суд визначає розмір завданої позивачу майнової шкоди, яка становить різницю між ринковою вартістю автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, з вирахуванням виплати страхового відшкодування, а саме: 409 238,00 грн 130 000,00 грн = 279 238,00 грн, яку, з урахуванням ступеню вини водіїв, ділить на половину. Відтак, з відповідачів у користь позивача підлягає до стягнення, з кожного по 139 619,00 грн в користь ГУНП в ТО на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд звертає увагу на те, що те, що шкода, яка була завдана автомобілю в результаті ДТП, оцінена без урахування коефіцієнта фізичного зносу, з огляду на те, що така вимога міститься у статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, та стосується випадків, коли вимога про відшкодування матеріальних збитків пред`явлена до страховика, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто суд виснує про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (ринковою вартістю транспортного засобу на момент ДТП) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також суд звертає увагу на те, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).\

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отож, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУНП в ТО139 619,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнення з ОСОБА_3 на користь ГУНП в ТО139 619,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 64 517,70 грн та ОСОБА_3 по 64 517,70 грн на користь ГУНП в ТО, які складають 3% річних та інфляційні витрати, то суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог, покликається на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Враховуючи наведене, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у виниклих спірних правовідносинах можливе і законне після встановлення судом розміру шкоди, який підлягає до стягнення з відповідачів, стягнення цієї суми на підставі рішення суду, яке має набрати законної сили. Тільки у випадку невиконання рішення суду, яким встановлюється розмір зобов`язання, ГУНП в ТО матиме законне право на звернення до суду з позовом про застосування до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

Питання про стягнення судових витрат судом вирішується на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України. На користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 577,84 грн (279 238,00 * 5 014,00 : 543 127,40), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Тобто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути по 1 288,92 грн судового збору в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 206, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Національної поліції у Тернопільській області139 619 (сто тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять),00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного управління Національної поліції у Тернопільській області139 619 (сто тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять),00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Національної поліції у Тернопільській області1 288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім),92 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного управління Національної поліції у Тернопільській області1 288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім),92 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_13 ,адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська