Рішення № 135578585, 09.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11082/25

2/212/716/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, в складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., за участі представника відповідача Міністерства юстиції України Стельмах І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про припинення обтяження речових прав арешту нерухомого майна та вилучення з Державного реєстру речових прав запису щодо державної реєстрації обтяження

встановив:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Плахтій О.В., звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, який у подальшому уточнювався шляхом залучення до участі у справі співвідповідачів Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, про припинення обтяження речових прав арешту нерухомого майна та вилучення з Державного реєстру речових прав запису щодо державної реєстрації обтяження.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 36,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вулиця Незалежності до перейменування мала назву вулиця Суворова.

28.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора Лось О.Г. Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області з заявою про

реєстрацію її права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав, у зв`язку з чим довідалась, що її квартира обтяжена арештом на підставі архівного

запису в Державних реєстрах, що функціонували до 2013 року. Позивачу за адресою її проживання від Артемівського районного суду у 2005

році чи в інші роки процесуальні документи про обтяження арештом

належної їй на праві власності квартири не надходили. У позивача відсутні відомості щодо обтяжувача, тобто юридичну чи фізичну особу, на користь якої

зареєстроване 07.09.2005 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів

нерухомого майна обтяження під реєстраційним номером 2360758 - арешт

нерухомого майна суб`єкта обтяження - ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, представник позивача просила суд припинити обтяження на нерухоме майно, в тому числі, на об`єкт нерухомого

майна за реєстраційним номером 3181208214020 власника ОСОБА_1 , а саме: квартиру, загальна площа (кв.м.): 57,7, житлова площа (кв.м.): 36,4, адреса: АДРЕСА_1 ; тип/вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрований Приватним нотаріусом Кудіновою О.А. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 07.09.2005

року за номером 2360758 на підставі ухвали Артемівського районного суду б/н та

дати видання; перенесене державним реєстратором Лось Ольгою Григорівною,

Виконавчий комітет Малинської міської ради, Житомирська обл., 28.07.2025 з архіву до розділу Державного реєстру речових прав «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» під номером 60944663. А також просила суд вилучити з Державного реєстру речових прав запис про обтяження на нерухоме

майно, в тому числі, на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером

3181208214020 власника ОСОБА_1 , а саме: квартиру, загальна площа (кв.м.): 57,7, житлова площа (кв.м.): 36,4, адреса: АДРЕСА_1 ; тип/вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрований Приватним нотаріусом Кудіновою О.А. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 07.09.2005 року за номером 2360758 на підставі ухвали Артемівського районного суду б/н та дати видання; перенесений державним реєстратором Лось Ольгою Григорівною, Виконавчий комітет Малинської

міської ради, Житомирська обл., 28.07.2025 з архіву до розділу Державного реєстру

речових прав «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» під

номером 60944663.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов.

22 жовтня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», від представника Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що відповідач не має жодного відношення до накладення арешту на квартиру, що

належить позивачу на праві приватної власності ( АДРЕСА_1 ). Арешт було зареєстровано 07.09.2005 року приватним нотаріусом Кудіновою О.А. на підставі ухвали Артемівського районного суду без номера справи та дати постановлення.

Сіверська міська військова адміністрація не здійснювала жодних дій, пов`язаних із

накладенням або реєстрацією зазначеного арешту, та не є стороною у правовідносинах, що могли бути підставою для його застосування. Судовий розгляд справи представник позивача просив проводити за відсутності відповідача; взяти до уваги, що Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району

Донецької області не здійснювала дій щодо накладення чи реєстрації арешту на

квартиру позивача та не є суб`єктом, причетним до виникнення обтяження.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у справі.

20 листопада 2025 року у справі, через систему «Електронний суд», від представника відповідача Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що визначення відповідачем Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції є помилковим та необґрунтованим. Так, повноваження Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відносяться до повноважень контролюючого та методичного органу у цій сфері, жодна посадова особа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має повноважень на виконання реєстраційних дій у державному реєстрі на нерухоме майно зокрема скасування обтяження нерухомого майна. Також Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не є органом, який порушив права, свободи або інтереси позивача та не є суб`єктом вирішення питання поновлення прав, свобод та інтересів позивача. Представник позивача просила суд визнати Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції неналежним відповідачем у справі; вирішити справу по суті відповідно до чинного законодавства.

21 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.

08 січня 2026 року до суду у справі, через систему «Електронний суд», від представника відповідача Міністерства юстиції України надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що повноваження з проведення держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від Міністерства юстиції України перейшло до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних органів

місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій, а також державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, тепер мають право проводити державні нотаріуси, так і приватні нотаріуси. Міністерство юстиції

України у сфері нотаріату та державної реєстрації речових прав на нерухоме

майно та їх обтяжень відповідно до законодавчих актів України має організаційно контрольні повноваження. Також Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у вказаній справі. Також матеріали позовної заяви не містять обґрунтування позовних вимог, які заявлені до Міністерства юстиції України, а також викладу обставин в цій частині та чим вони підтверджуються. Також законодавцем не передбачено такого способу захисту порушених речових прав, як виключення запису про проведену державну реєстрацію права. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 та адворкат Плахтій О.В. у судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у наданих до суду додаткових поясненнях просив суд проводити розгляд справи проводити за відсутності відповідача та врахувати наведені у додаткових поясненнях доводи під час розгляду справи та визначення належного відповідача.

Представник відповідача Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у наданому до суду відзиві просив суд визнати Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції неналежним відповідачем у справі з підстав, наведених у позові, та вирішити справу по суті згідно чинного законодавства.

Представник відповідача Міністерства юстиції України Стельмах І.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що Міністерства юстиції України не є належним відповідачем у справі, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши представника ОСОБА_2 , дослідивши усі наявні докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного висновку.

Згідно статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 57,7 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №437802874 від 01.08.2025. (а.с. 17)

Належність позивачу квартири на праві приватної власності загальною площею 57,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також копією свідоцтва про право власності на житло від 14.07.1994, виданого згідно з розпорядженням від 14.07.1994 №263, записаного у реєстрову книгу №263. (а.с. 14)

На підтвердження обставин в матеріалах справи міститься також копія Технічного паспорту на вищевказану квартиру, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 (а.с. 15)

Згідно відомостей з Витягу з Державного реєстру речових прав №437805720 від 01.08.2025, на вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було накладено арешт, зареєстрований Приватним нотаріусом Кудіновою О.А. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 07.09.2005 року за номером 2360758 на підставі ухвали Артемівського районного суду б/н та внесений до Державного реєстру речових прав на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №80180190 від 01.08.2025. Номер запису про обтяження: 60944663. (а.с. 18)

Наявність арешту на квартиру АДРЕСА_1 , підтверджується інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме архівний запис про арешт, номер обтяження: 2360758, зареєстрований 07.09.2005 приватним нотаріусом Кудіновою О.А., на підставі ухвали Артемівського районного суду номер б/н. (а.с. 16)

Відповідно до відомостей в.о. керівника апарату Бахмутського міськрайонного суду Донецької області від 11.09.2025, надати позивачу копію ухвали Артемівського районного суду Донецької області б/н, на підставі якої 07.09.2005 року за №2360758 приватний нотаріус Кудінова О.А. зареєструвала арешт щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , а також надати відомості про наявність в архіві суду в паперовій формі ухвал та рішень, постановлених Артемівським районним судом до 07.09.2005 року у справах за позовом (ми) громадянина ОСОБА_3 або інших осіб до відповідача ОСОБА_1 , в межах яких судом розглядалися питання про забезпечення позову (ів) шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідачки неможливо, оскільки частина архіву Бахмутського міськрайонного суду Донецької області, який містив судові справи Артемівського районного суду Донецької області, у зв?язку з активними бойовими діями, не була вивезена в безпечне місце та залишилась в приміщенні суду в м. Бахмуті Донецької області. Наразі м. Бахмут, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 202 року №309, віднесено до розділу «Тимчасово окуповані російською федерацією території України», доступ до приміщення суду неможливий. (а.с. 22)

За інформацією з Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.09.2025, на виконанні у відділі не перебували виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_1 . Арешт на майно ОСОБА_1 відділом не накладався. (а.с. 20)

Також згідно з інформацією Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09.09.2025, запитувані позивачем рішення відсутні в автоматизованій системі документообігу Бахмутського міськрайонного суду Донецької області та у Єдиному державному реєстрі судових рішень. (а.с. 21)

Відповідно до відомостей Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.08.2025, документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса ОСОБА_4 з 2001 по 2007 роки були передані до Донецького обласного державного нотаріального архіву, який знаходився у місті Донецьк. При цьому, документи, які зберігались у Донецькому обласному державному нотаріальному архіві, що знаходився у місті Донецьк, не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію, встановити їх місцезнаходження та

стан збереження наразі неможливо. (а.с. 19)

Також відсутні відомості щодо накладеного арешту на вищевказану квартиру позивача в Автоматизованій системі виконавчого провадження, Єдиному реєстрі боржників. (а.с. 23-24)

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру нотаріусів, приватний нотаріус Кудінова О.А. тимчасово не діє. (а.с. 25)

Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 викладено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 вказав, що зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Приписами ч. 1 ст. 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

За змістом ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Пунктом 9 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації.

Статтею ст. 74 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини,нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Безпосередньо процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна регламентована пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, а саме: нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до вимог п. п. 5 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ведення державного реєстру передбачає внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, скасування записів Державного реєстру прав.

При цьому, пунктом 1.3 вищевказаного Порядку визначено, що рішення про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав використовує державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформляється за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов`язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказано, що щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Також ВП ВС у своїх постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц зазначила про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 вказано, що суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011 вказано про те, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначеної процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 57,7 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Витягу з Державного реєстру речових прав №437805720 від 01.08.2025, на вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було накладено арешт, зареєстрований Приватним нотаріусом Кудіновою О.А. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 07.09.2005 року за номером 2360758 на підставі ухвали Артемівського районного суду б/н та внесений до Державного реєстру речових прав на підставі рішення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №80180190 від 01.08.2025. Номер запису про обтяження: 60944663.

Наявність арешту на квартиру АДРЕСА_1 , також підтверджується інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме архівний запис про арешт, номер обтяження: 2360758, зареєстрований 07.09.2005 приватним нотаріусом Кудіновою О.А., на підставі ухвали Артемівського районного суду номер б/н.

За інформацією з Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.09.2025, на виконанні у відділі не перебували виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_1 . Арешт на майно ОСОБА_1 відділом не накладався.

Звертаючись до суду представник позивача посилалась на те, що позивачу за адресою її проживання від Артемівського районного суду у 2005

році чи в інші роки процесуальні документи про обтяження арештом

належної їй на праві власності квартири не надходили. У позивача відсутні відомості щодо обтяжувача, тобто юридичну чи фізичну особу, на користь якої

зареєстроване 07.09.2005 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів

нерухомого майна обтяження під реєстраційним номером 2360758 - арешт

нерухомого майна суб`єкта обтяження - ОСОБА_1 .

Натомість, ВС у своїй постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.

У справі, що розглядається, предметом спору є вимога про припинення обтяження речових прав арешту нерухомого майна та вилучення з Державного реєстру речових прав запису щодо державної реєстрації обтяження. При цьому позов пред`явлено до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, які не є ані боржниками, ані особою, в інтересах яких накладено арешт на майно позивача, ані суб`єктом правовідносин з позивачкою, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв`язку з пред`явленням вимог до неналежних відповідачів, у зв`язку з чим даний позов про припинення обтяження на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , слід залишити без задоволення.

Також не підлягають задоволенню вимог позивача про вилучення з Державного реєстру речових прав запис про обтяження на нерухоме майно, як похідні від основної вимоги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд понесені судові витрати по сплату судового збору відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України залишає за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 391 ЦК України, законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про нотаріат», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 43, 79, 80, 81, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про припинення обтяження речових прав арешту нерухомого майна та вилучення з Державного реєстру речових прав запису щодо державної реєстрації обтяження залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ 44762032, знаходиться за адресою: 84522, Донецька обл., м. Сіверськ, вул. Центральна, буд. 8.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 43316700, знаходиться за адресою: 40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28.

Міністерство юстиції України, ЄДРПОУ 00015622, знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 10 квітня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис