Ухвала суду № 135576299, 08.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12172/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001716 від 13.09.2023, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, із забороною відчуження та розпорядження, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перелік якого, зазначений у клопотанні.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що зазначене майно у зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України, відповідає ознакам, визначеним у ст. 59 КК України, а тому з метою забезпечення подальшої конфіскації як додаткового виду покарання, яка відповідає п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України на підставі ч. 5 цієї статті підлягає арешту.

До початку судового засідання прокурор подав заяву, у якій просив здійснювати розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого/прокурора розглядається без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалася.

Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001716 від 13.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ОСОБА_5 за попередньою змовою та разом із ОСОБА_6 , як службовою особою, під час дії правового режиму воєнного стану на території України, не пізніше січня 2023 року, більш точних даних органом досудового розслідування не встановлено, виник спільний злочинний умисел, направлений на створення злочинної організації, керівництвом такою організацією, а також керування вчиненням учасниками цієї організації особливо тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням грошових коштів державної організації Комбінат «Прогрес», у великих та особливо великих розмірах.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розуміючи, що вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами державної організації, у великих та особливо великих розмірах, тобто вчинення корисливих злочинів, потребують чітких і узгоджених дій, значної кількості людей, маючи намір здійснювати відповідні злочинні дії протягом тривалого періоду часу, а також будучи обізнаними із діяльністю Держрезерву України та чинним законодавством України у вказаній сфері, на виконання свого злочинного плану з метою спільного заволодіння державними коштами до складу злочинної організації залучили громадян України, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших не встановлених на даний час учасників злочинної організації, які мали виконувати конкретні ролі та функції, спрямовані в цілому на реалізацію вказаного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації, та розподілили ролі між ними, а також поінформували про свої злочинні наміри.

19.02.2026 в порядку і з підстав, передбачених ст.ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України; в заволодінні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, повторно, у великих та особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, має у власності:

-земельну ділянку з кадастровим номером 5322685800:00:001:0380, загальною площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2115516653226).

Крім того, відповідно до інформації з інформаційного ресурсу Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС), а саме з Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), має у власності:

-легковий автомобіль марки: RENAULT LOGAN, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ;

-легковий автомобіль марки: OPEL ASTRA SPORTS TOURER, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є директором та бенефіціарним власником наступних юридичних осіб:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІДНЕСЕНЯ», код ЄДРПОУ 45267802, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу 100%;

-Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСТОКТРЕЙД», код ЄДРПОУ 46093892, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу 100%.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

19.02.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкціямич. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України передбачено такий вид додаткового обов`язкового покарання, як конфіскація майна.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Таким чином, в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України, і що вказане майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 59 КК України та з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як додаткового виду покарання, наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно ч. 10 ст. 170 КПК України, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11 ст. 171 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Такі обставини, стороною обвинувачення наведені та наявні достатні підстави вважати, що застосування такого обмеження, як заборона відчуження та розпорядження майном, є необхідним та співмірним.

У відповідності до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.

Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя (ч. 2 та 3 ст. 54 СК).

За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК).

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Із огляду на наведене у разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності, зокрема з метою конфіскації як виду покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження №14-105 цс19).

В частині накладення арешту на автомобілі із забороною користування слідчий суддя зазначає, що така заборона є надмірним обмеженням прав співвласника автомобіля.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказаного майна підозрюваного.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження, яке перебуває у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- земельної ділянки з кадастровим номером 5322685800:00:001:0380, загальною площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2115516653226);

- легкового автомобіля марки: RENAULT LOGAN, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ;

- легкового автомобіля марки: OPEL ASTRA SPORTS TOURER, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .

- частки статутного капіталу або відсотку права голосу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДНЕСЕНЯ», код ЄДРПОУ 45267802, належного ОСОБА_4 ;

- частки статутного капіталу або відсотку права голосу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСТОКТРЕЙД», код ЄДРПОУ 46093892, належного ОСОБА_4 .

В задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9