Рішення № 135576173, 01.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39126/25-ц

пр. 2-7513/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвій Т.Г.

при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу 757/39126/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення позики, сплаті процентів за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 47315,73 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.08.2025 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.10.2025 заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» були задоволенні та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №75855592 в розмірі 47 315 73 грн., з яких: - 14 940,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 32 375,73 грн. - сума заборгованості за відсотками.

17.02.2026 ухвалою Печерського районного суду м. Києва заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у справі №757/39126/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Так, в рамках даної справи відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, згідно з умовами договору, строк повернення позики закінчується 26.07.2021 року. Відтак, строк звернення з позовом сплив 26.07.2024 року, однак позивач звернувся до суду лише 18.08.2025 року, тобто після закінчення строку позовної давності

Крім того, відповідач вказує, що позивачем не було доведено заборгованості нарахованих сум, оскільки не враховано часткову сплату боргу у розмірі 3 004,16.

Також, зазначено, що позивач посилається на можливість пролонгації договору, однак доказів того, що сторони досягли такої згоди щодо продовження строку дії договору після 26.07.2021 року, не подано, як не надано доказів перерахування коштів за договором позики.

Таким чином, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строки давності.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.

Саме по собі посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 3 004,16 грн. (26.07.2021 - 21,27 грн., 26.07.2021 - 1 539,63 грн., 10.08.2021 - 1 443,26 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.

Представник позивача посилається на п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, якою передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 14.05.21.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також, представник позивача зазначив, що доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.

Щодо заявлених строків даності представник позивача звернув увагу, що факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у липні 2025 року про стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики, а останній платіж за договором позики здійснено 10.08.2021 року. Таким чином, строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

З перехідних положень ЦК України вбачається, що протягом особливого періоду (дії карантину, військового стану) - строки позовної давності зупиняються та не обраховуються, на період зупинення загального строку позовної давності, кредиторам забороняється нараховувати 3% річних, інфляцію та будь-які штрафні санкції за порушення будь-яких зобов`язань. Тому, звертаючись з позовом до суду, позивачем нараховані проценти по договору позики за базовою процентною ставкою в розмірі 1.99%, а не процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,7%, що у свою чергу передбачено договором позики.

Позивач вважає, що відповідач, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 - не надано при тому, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась, від). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідач, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Відповідачем були подані додаткові пояснення по справі, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строки давності.

Представником позича були подані додаткові пояснення, в яких останній просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позову просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Разом з цим, у додаткових пояснення поданих відповідачем зазначено про розгляд справи без його участі.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування технічними засобами, не здійснювалось.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, судовим розглядом встановлено, що 26.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір позики №75855592 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 14 940,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису HIuV2V8T1F, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - p.krak@ukr.net) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75855592 від 26.06.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 14 940,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №f8d05dc5-65c2-4a4da70d-c9d7295036d9 від 26.06.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно листа №15/07/25-67 від 15.07.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції №f8d05dc5-65c2-4a4d-a70d-c9d7295036d9 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №75855592.

Згідно довідки № КД-000038035/ТНПП від 15.07.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 26.06.2021 року, сума 14 940,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу f8d05dc5-65c2-4a4d-a70d-c9d7295036d9. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Відповідно до п. 5.2. договору позики №75855592, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від Правила надання грошових коштів у позику на умовах повернення позики в кінці строку позики від 14.05.2021 року - додаються).

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75855592 від 26.06.2021 р., та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 3 004,16 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 47 315,73 грн. (розрахунок заборгованості - додається), зокрема: - 14 940,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 32 375,73 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Отже, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором позики №75855592 на підставі договору факторингу.

21.12.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 2 112 від 21.12.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75855592 від 26.06.2021 р.

31.03.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75855592 від 26.06.2021 р.

Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийомупередачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47 524,64 грн., з яких: 14 940,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32 584,64 грн. - сума заборгованості за відсотками.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексуУкраїни передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зіст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що ти) підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннямистатті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що укладений між первісним кредитором та відповідачем договір позики відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір не виконувався позичальником, що підтверджується доказами долученими позивачем, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ним усіх його умов.

Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являв. Зазначений висновок узгоджується із положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідач не спростував належним чином доводи позивача, не надав доказів виконання зобов`язань, не надав своїх розрахунків, суд приходить до висновку, що доводи позову в частині стягнення суми заборгованості за основним боргом є обґрунтованими.

Щодо посилань відповідача про застосування строків, суд звертає увагу, що відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2».

При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Відтак, враховуючи зазначене, загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у липні 2025 року про стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики, а останній платіж за договором позики здійснено 10.08.2021 року.

Таким чином, суд погоджується з позицією сторони позивача, що строк позовної давності не пропущений, а тому відсутні підстави для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

З врахуванням зазначеного, вбачається, що відповідач отримані кошти у визначений договором строк не повернув, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, є доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, підлягають задоволенню, у розмірі 14 940,00 грн.

Що стосується розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зважає на наступне.

Як вбачається із наданого суду розрахунку, заборгованість за договором позики складає 47 315,73 грн., з яких: 14 940,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32375,73 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відсотки в розмірі 1,99% в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (по 25.07.2021 включно), та після закінчення цього строку ще 90 днів, тобто по 22.10.2021 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

За умовами договору позики №75855592 від 26.06.2021 року вбачається, що даним договором передбачено, що позика в сумі 14 940,00 грн. надається на строк 30 днів під 1,99% на день. Отже, за договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 8 919,18 грн. (14 940,00 грн. х 1,99 : 100 х 30 = 8 919,88 грн.).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 8 919,18 грн.відсотків за договором позики №75855592 від 26.06.2021 р., а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відсотки нараховано відповідно до п.4.2 договору позики, який передбачає умови щодо пролонгації та автопролонгації строку користування позикою, та п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в редакції, що діяла на час укладання договору позики, який передбачав, що у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, товариство на неповернуту суму позики має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Так, договір позики №75855592 від 26.06.2021 не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику.

Пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затверджених 11 лютого 2021 року рішенням Загальних зборів учасників цього товариства, дійсно передбачає можливість нарахування відсотків у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Проте, вказані Правила надання грошових коштів у позику не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цими Правилами вона ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи договір позики №75855592 від 26.06.2021.

Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Правила надання грошових коштів у позику, відсутності у договорі позики №75855592 від 26.06.2021 р. домовленості сторін про сплату відсотків за користування позикою після закінчення строку, на який позика була надана, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки цей документ достовірно не підтверджує вказаних обставин.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За викладених обставин справи прийшов до висновку, що у справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики, внаслідок порушення позичальником умов такого договору за нею утворилась заборгованість. Доказів повернення відповідачем позики та сплати процентів за користування грошовими коштами в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.

Таким чином, оскільки, всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості, слід задовольнити частково, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 221,50 грн. у відповідності до задоволених вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно,ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьоїстатті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 3500,00 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі .

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в ПУМБ, код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №75855592 в розмірі 23 859 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 18 коп., з яких: - 14 940,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 8 919,18 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в ПУМБ, код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 50 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.04.2026.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА