Рішення № 135574402, 06.04.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/304/25 провадження № 2/632/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокум. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря Клименко А.В. (у поряду ч.3 ст.66 ЦПК України),

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки за ордером адвоката Бойко О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представниці відповідача ОСОБА_2 за ордером адвоката Слободянюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у режимі відеоконференції при розгляді справи по суті у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права на отримання соціальної виплати,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2025 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивачка посилаючись на той факт, що раніше Первомайський міськрайонний суд Харківської області залишив її заяву без розгляду у порядку окремого провадження, звернулася до суду із вимогами про:

- встановлення факту проживання однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_3 до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за позивачкою право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України та територіальної цілісності і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації.

Підставою цього зазначила встановлення факту смерті ОСОБА_3 у лютому 2024 року після відповідної експертизи тіла померлого, який зник безвісти 25.03.2022 року, відсутність правових підстав для отримання від держави допомоги у зв`язку із його загибеллю через відсутність факту спільного проживання, встановленого у визначеному законом порядку та необхідність підтвердження вказаного права у судовому порядку.

Ухвалою судді від 20.02.2025 року вказана позовна заява була залишена без руху через не доплату позивачкою судового збору за другу заявлену позовну вимогу та не деталізацію першої позовної вимоги прохальної частини щодо часу спільного проживання (т.1, а.с.73).

Ухвалою судді від 26.02.2025 року провадження у справі було відкрито у загальному позовному провадженні, призначено підготовче провадження, розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів, визначено для відповідачів час для подання відзивів на заявлені позовні вимоги (т.1, а.с.80-81).

В межах визначеного для подання відзиву строку від Міністерства оборони України в особі його представника за електронною довіреністю в порядку самопредставництва органу державної влади засобами електронного суду надійшов документ під назвою відзив від 14.03.2025 року, в якому вказаний відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, вказавши, що позивачка не надала достатніх доказів для підтвердження факту проживання з померлим однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог. Окремо у вказаній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника Міністерства оборони України (т.1, а.с.94-97).

20.03.2025 року від відповідачки ОСОБА_4 через адвоката Слободянюк Р.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказаний відповідач проти задоволення позову заперечувала з підстав безпідставності заявлених позовних вимог (т.1, а.с.98-100).

Ухвалою суду від 20.03.2025 року підготовче провадження у справі було відкладено з метою надання позивачці та відповідачці ОСОБА_4 часу для подання інших заяв по суті позову (після подання відзиву), прийнято документ під назвою відзив з боку відповідача Міністерства оборони України як письмові пояснення вказаної особи у порядку ст.43 ЦПК України через не подання доказів відправлення вказаної заяви іншим учасникам справи, задоволено клопотання позивачки про виклик та допит при розгляду справи по суті з її боку 11 свідків, явку яких покладено на сторону позивачки, підготовче провадження відкладено (т.1, а.с.129-130).

27.03.2025 року з боку позивачки надійшла в межах визначеного судом в ухвалі від 20.03.2025 року строку відповідь на відзив з боку відповідачки ОСОБА_4 (т.1, а.с.143-151).

Ухвалою суду без виклику учасників справи задоволено клопотання представниці відповідачки адвоката Слободянюк Р.М. про участь у судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних засобів зв`язку на всьому протязі розгляду справи (т.1, а.с.164-165).

Перед судовим засіданням 09.04.2025 року з боку представниці відповідачки ОСОБА_4 адвоката Слободянюк З.С. на адресу суду надійшла заява про виклик та допит у судовому засіданні 12 свідків з її боку, зокрема одним з яких є директор КП «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області Ключка Владислав Володимирович, працівники якого надали суду акт №1593 від 17.10.2024 року (т.1, а.с. 61), в якому зазначили інформацію про проживання загиблого ОСОБА_3 таким чином, що вона не відповідала даним акту №22 від 06.01.2025 року, складеного також відповідальними працівниками КП «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області, який долучила сторона відповідачки ОСОБА_4 до відзиву (з її слів)(т.1, а.с.169-170).

09.04.2025 року судове засідання, яке відбулося за участі позивачки та її представниці, було відкладено через неможливість представниці відповідачки ОСОБА_4 вийти до судового засідання в режимі відеоконференції через, за її словами, вимкнення електроенергії за місцем її перебування, а також заявлення стороною позивача клопотання про залучення до участі у справі нового співвідповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим питання виклику свідків з боку сторони відповідача ОСОБА_4 залишено відкритим (т.1, а.с.175-176).

Після судового засідання 09.04.2025 року на адресу суду з боку позивачки надійшли окремо заява про залучення до участі у розгляді справи нового співвідповідача ОСОБА_2 та окремо подано нову редакцію позовної заяви із визначенням ОСОБА_2 як відповідача (т.1, а.с.183-206).

Ухвалою суду від 16.04.2025 року прийнято нову редакцію позовної заяви із збільшеним кількісним складом учасників справи, розпочато розгляд справи зі стадії після відкриття провадження, надано Міністерству оборони України та новому відповідачеві час для подання відзиву на нову редакцію позовної заяви, а відповідачці ОСОБА_4 час для підтримання або раніше поданого відзиву або подання нового відзиву вже на нову редакцію позовної заяви, задоволено у повному обсязі клопотання сторони позивача про виклик і допит при розгляді справи по суті 12 свідків зі сторони позивача (з урахуванням свідка ОСОБА_5 , заявленого у судовому засіданні 16.04.2025 року), задоволено частково клопотання сторони відповідача ОСОБА_4 про виклик та допит у судовому засідання 11 свідків, в частині виклику та допиту свідка ОСОБА_6 як директора КП «Жилсервіс» відмовлено за недоведеністю підстав виклику, відмовлено у задоволенні усного клопотання представниці відповідачки ОСОБА_4 про застосування заходів забезпечення безпеки свідків з боку сторони вказаного відповідача за безпідставністю (т.2, а.с.8-10).

01.05.2025 року на адресу суду засобами електронного суду надійшов відзив на нову редакцію позовної заяви з боку відповідача ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Слободянюк Р.М., в якому вказаний відповідач проти задоволення позовних вимог в новій редакції заперечував з мотивів безпідставності заявлених позовних вимог (т.2, а.с.25-28).

25.04.2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних суддів» від 26.02.2025 року, відповідно до норм якого найменування Первомайського міськрайонного суду Харківської області було змінено на Златопільський міськрайонний суд Харківської області. При цьому відповідно до норм вказаного закону було доповнено підпунктом 3 пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року встановлено відсутність відзиву з боку відповідачки ОСОБА_4 , про подачу якого повідомила її представниця, що не дозволяло суду вирішити питання щодо його прийняття, наданий стороні позивача час для подання відповіді на відзив, а відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заперечень, встановлено відсутність відзиву на нову редакцію позовної заяви з боку відповідача Міністерства оборони України, відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача про витребування доказів, задоволено клопотання сторони позивача про допит ще одного свідка, кількість яких з боку позивача склала 13 осіб (т.2, а.с.66-68).

12.05.2025 року на адресу суду з боку позивачки надійшло дві заяви: одна про те, що вона не вважає подавати відповідь на відзив з боку відповідачки ОСОБА_4 на нову редакцію позовної заяви, оскільки вказаний відзив дублює відзив з боку відповідача ОСОБА_2 (т.2, а.с.83-84), а інша безпосередньо заява з назвою відповідь на відзив з боку відповідача ОСОБА_2 (т.2, а.с.85-94).

13.05.2025 року на адресу суду надійшов надісланий поштою відзив на нову редакцію позовної заяви з боку відповідачки ОСОБА_4 , в якому вона проти позову заперечувала з мотивів безпідставності заявлених позовних вимог (т.2, а.с.97-101).

18.06.2025 року засобами електронного суду надійшла заява представниці відповідачів, подана засобами електронного суду, в якій вказана представниця відповідачів повідомила про смерть 22.05.2025 року її довірительки ОСОБА_4 , про що 06.06.2025 року Златопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був складений актовий запис №305 (а.с.141-144).

Ухвалою суду від 19.06.2025 року провадження у справі було зупинене п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України у взаємозв`язку із нормами ст.1277 ЦК України до моменту визначення спадкоємців померлої ОСОБА_4 (т.2, а.с.158-159). Вказана ухвала учасниками справи не оскаржувалася та набула чинності 07.07.2025 року.

Ухвалою судді від 02.01.2026 року провадження у справі після з`ясування спадкоємця ОСОБА_4 було відновлено та призначено до судового засідання на стадії підготовчого провадження, надано сторонам час для подання письмових пояснень за період, поки справа була зупинена (т.2, а.с.176-177).

Перед судовим засідання 26.01.2026 року від позивачки надійшли письмові пояснення у справі з додатками (т.2, а.с.194-201).

Ухвалою суду від 26.01.2026 року підготовче провадження було відкладено через неявку у судове засідання з поважних причин представниць позивачки та відповідача ОСОБА_2 (т.2, а.с.202-203).

У судовому засіданні 17.02.2026 року у підготовчому провадженні представниця позивачки долучила до матеріалів справи заяву, в якій поставила під сумнів наявність відповідного доказу як додатку (світлина на а.с.49 т.2) до відзиву та надала пояснення щодо відповідного доказу. Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання 17.02.2026 року судом було відхилено доводи сторони позивача щодо відсутності вказаного додатку у відзиві, оскільки його присутність була засвідчена описом вкладення до цінного листа, питання оцінки відповідного доказу залишено відкритим до часу вирішення справи по суті, оскільки це вирішується судом під час складання відповідного судового рішення.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду у судовому засіданні з метою розгляді справи по суті (т.2, а.с.221-223).

У судовому засіданні 02.03.2026 року було вислухане вступне слово сторін та їх представників та допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (т.2, ас. 237-244).

У судовому засіданні 17.03.2026 року було допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (т.3, а.с.20-30) після чого знято з розгляду допит інших свідків, які не прибули у судове засідання через не забезпечення їх явку з боку сторін.

У судовому засіданні 01.04.2026 року сторони надали свої пояснення щодо суті позову та відбулися судові дебати. Перед судовими дебатами до матеріалів справи долучені письмові пояснення відповідачки, надані власноруч (т.3, а.с.56-61).

Відповідач Міністерство оборони України у судове засідання 02.03.2026, 17.03.2026 та 01.04.2026 року не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином засобами електронного суду (т.2, а.с.229, т.3, а.с.18, т.3, а.с.52), надавши раніше разом із письмовими поясненнями заяву про розгляд справи за відсутності вказаного представника. Його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у порядку ч.3 ст.223 ЦПК України.

Позивачка при розгляді справи по суті вказувала, що її стосунки з померлим ОСОБА_3 мали стійкий сімейний характер, обумовлювалися взаємними правами та обов`язками до моменту зникнення його безвісті у 2022 року (як було з`ясовано згодом його смерті), вони завжди були разом та мешкали у позивачки, жодні негаразди не спростовують факт відсутності сімейних відносин між нею та померлим, просила позов задовольнити та визнати факт сімейних відносин між нею та померлим як дружини та чоловіка.

Представниця позивачки при розгляді справи по суті стверджувала, що між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 вівся спільний бюджет та малися спільні витрати, вони мали спільні обов`язки подружжя ще з 1996 року і до моменту його смерті, позиція свідків відповідача не має під собою належного обгрунтування, спростовується наявними матеріалами справи, та вимоги позовної заяви повинні бути задоволенні, включаючи визнання права на отримання соціальних виплат, оскільки вказане право заперечується відповідачем Міністерством оборони України в особі відповідного відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі листа від 03.04.2024 року (т.1, а.с.22-23).

Відповідач ОСОБА_2 під час судового засідання 02.03.2026 року (т.3, а.с.1-10) у вступному слові проти позову заперечував з мотивів, що позивачка використовувала його батька, коли у нього були кошти, для приємного проведення часу, жодних стійких відносин між нею та померлим батьком не було, батько мешкав у бабусі відповідача ОСОБА_4 , де і був зареєстрований, підставою служби батька у період 2019-2022 років була кредитна заборгованість, яку померлий оформив для інтересів родички позивачки.

Представниця відповідачки адвокат Слободянюк Р.М. у судовому засіданні при розгляді справи по суті проти позову заперечувала з різних частин: по-перше, до 01.01.2024 року взагалі встановлювати вказаний факт неможливо відповідно до вимог діючого законодавства на той час до набуття чинності Сімейного кодексу України, крім цього, для даних правовідносин належним строком для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є період не більше 5 років до дня смерті відповідної особи, що відповідає вимогам ст.1264 Цивільного кодексу України, в частині прийняття спадщини. Інший період для встановлення вказаних відносин значення не має. У вказаний період за наданими суду доказами підстав для встановлення факту проживання позивачки та померлого ОСОБА_3 чоловіком та жінкою немає, оскільки належні докази у вказаний період відсутні.

Вислухавши позивачку, представницю позивачки та представницю відповідача ОСОБА_25 , суд встановлює, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити через відсутність доказів на підтвердження факту, який просила становити позивачка та неналежним способом захисту прав в частині визнання права на виплати.

Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджує актовий запис про смерть №123 від 20.02.2024 року, виданий Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1, а.с.25-26).

Його смерть була пов`язана з відсіччю агресії країни-окупанта, починаючи з 24.02.2022 року, що передбачає права на виплати одноразової грошової допомоги, на яку претендує позивачка, яка юридично не була членом сім`ї померлого.

Згідно зі ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.

Згідно з абзаців 1, 5, 15 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (зі змінами) особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 12 постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Відповідно до п. 1.3, 1.10 розділу І «Загальні положення» «Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45 (зі змінами), сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Вирішуючи справу по суті суд первинно визначає, що вимоги позивачки щодо визнання права на отримання відповідних виплат від Міністерства оборони України пов`язані із набуттям нею відповідного статусу за судовим рішенням, оскільки вказані витрати можуть бути призначенні виключно особам першого ступеню споріднення за актовими записами органів державної реєстрації актів цивільного стану або рішеннями суду про встановлення вказаних фактів у судовому порядку. До постановлення рішення суду в даній справі (в разі задоволення позову) позивачка позбавлена можливості взагалі претендувати на відповідні виплати та вимагати визнати за нею відповідне право, оскільки такий спосіб захисту права цивільного не передбачений ч.2 ст.16 ЦК України.

Далі. Позовні вимоги в частини встановлення відповідного факту, яке позивачка просила визнати з 1996 року до 25.03.2022 року, суд поділяє на три частини, оскільки вирішення спору в кожній із них визначає окреме правове регулювання:

-з 1996 року до 31.12.2003 року;

-з 01.01.2004 року до 25.03.2017 року;

-з 26.03.2017 року до 25.03.2022 року.

Відносно першого строку суд зазначає, що вказаний факт у відповідний період взагалі не може бути встановлений на підставі правового висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного 18.02.2026 року у постанові у справі №485/2263/24, провадження №61-9653св25, відповідно до якого.

Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Тому в період до 31.12.2003 року включно у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити навіть без дослідження доказів через те, що у вказаний період були відсутнє нормативне регулювання для встановлення вказаного факту.

Щодо періоду з 01.01.2004 року до 26.03.2017 року, то суд зазначає, що вказаний період для встановлення відповідного факту не має юридичного значення, оскільки для встановлення можливості позивачки на отримання одноразової грошової допомоги як спадкоємиці померлого потрібно встановити не тільки факт спільного проживання відповідних осіб як чоловіка та жінки, а й враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Таким чином, у вказаний період час перебування у шлюбних відносинах значення не має, оскільки не впливає на права позивачки бути спадкоємцем померлого.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 638/11578/21, провадження №61-3033св24.

Відповідно в частини відмови у задоволенні позовних вимог у період з 01.01.2004 до 25.03.2017 року суд погоджується із позицією сторони відповідача ОСОБА_2 , висловлену у заявах по суті позову.

В той же час період з 26.03.2017 року до 25.03.2022 року суд розглядає відповідно до наданих доказів з урахуванням позиції сторін щодо їх доведеності у справі відповідно до заявленого предмета позову.

У вказаний період жоден із свідків, як з боку позивачки, так і відповідача, допитаних у судовому засіданні, не мав із померлим постійного спілкування та не мав чітких щотижневих даних про його як місце проживання, так і його відношення до власного сімейного стану, а тому судом вказані покази до уваги не приймаються як докази, які не містять даних щодо предмета доказування в даній справі. При цьому у період з квітня 2019 року до дня своєї смерті померлий ОСОБА_3 проходив контрактну військову службу у ЗСУ у зоні проведення ООС, а з 24.02.2022 року у зоні бойових дій на півдні Донецької області, а тому жоден зі свідків не міг підтвердити як його сімейний стан, так і його місце проживання у період відпусток у вказаний період.

Також для вирішення справи по суті не має значення, чи брав померлий кредит для обслуговування родич позивачки, який повинен був обслуговувати згодом, чи мав він фізіологічні відносини з іншими жінками у вказаний період та чи був він особою, залежною від вживання оковитої, взаємовідносини позивачки та відповідача та померлої під час розгляду справи матері ОСОБА_3 , оскільки вказані відносини характеризують статус особи, його економічні відносини та соціальну поведінку, відносини учасників справи після смерті особи та для предмету спору в даній справі не мають жодного правового значення.

Для даної справи необхідним є встановлення дійсного місця проживання померлого, прав та обов`язків між ним та позивачкою (чи існували вони чи ні), чи мали позивачка та померлий спільний бюджет та чи були їх витрати спільними.

В цій частині позивачка довела, що померлий перераховував їй під час проходження ним служби частину свого грошового забезпечення (т.1, а.с.30-33). В даному випадку не має значення для чого були перераховані вказані кошти (позиція відповідача про те, що вони мали цільове призначення для передання матері померлого, яка не мала банківської картки та отримувала вказані кошти від позивачки після їх переведення у готівковий обіг), головне, що вони померлим позивачці перераховувалися. Також за останні 5 років перед смертю померлий придбав для позивачки лише СВЧ-піч (т.1, а.с.52).

В той же час позивачка мала власний дохід у вигляді пенсії (т.1, а.с.52-53) і під час судового розгляду не було встановлено жодним доказом ведення спільного бюджету сторін у вказаний період та те, що грошовими коштами, які передавав померлий позивачці вона розпоряджалася за згодою із померлим. Так, судом встановлено, що придбання металопластикових вікон позивачкою для власного житла було здійснено за погодженням із померлим (т.1, а.с.56), тобто відсутні докази саме ведення спільного бюджету сторін. Померлий перераховував кошти позивачці та вона самостійно ними розпоряджалася на власний розсуд і це не було пов`язано із веденням саме спільного бюджету.

Відносно прав та обов`язків подружжя під час судового розгляду не встановлено того, що померлий був пов`язаний із позивачкою якимось правами, окрім знайомства саме в останні 5 років перед смертю, оскільки із наданих роздруківок соціальних мереж встановлено, що позивачка взагалі зареєстрована на прізвище « ОСОБА_26 » та суду не були надані докази того, що померлий у її телефоні мав визначення як «чоловік» або інше, як б вказувало на сімейні відносини між сторонами. Судом не було отримано доказів на питання, чи було рішення про укладання для проходження військової служби померлим у військовій частині, розташованій в іншій області держави, спільним рішенням померлого та позивачки. Навпаки, судом було встановлено, що вказане рішення прийняв померлий самостійно для забезпечення себе пенсійними виплатами через недостатність пенсійного стажу. Теж стосується поведінки померлого під час відвідування м. Первомайський під час відпусток у 2019 та двічі у 2021 роках, який відвідування позивачки не вважав обов`язком, а використовував на власний розсуд.

Нарешті, суд вважає, що померлий мешкав за адресою свого місця проживання разом із померлою матір`ю ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 (т.2, а.с.106), оскільки особи, які підтвердили вказаний факт були допитані у судовому засідання як свідки, на відміну від акту, наданого позивачкою та довідкою про місце проживання особи (т.1, а.с.60, 61), оскільки особи, які підтвердили вказаний факт не викликалися у суд у якості свідків та не були опитані судом для підтвердження вказаного факту. Тобто місце проживання померлого не було із позивачкою, тобто і в цій частині не підтвердилися обставини для встановлення відповідного факту, який просила встановити позивачка.

Підсумовуючи, суд зазначає, що між позивачкою ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 не було саме сімейних відносин, а були близькі відносини без спільного проживання, спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, тобто відносини між сторони останні 5 років перед смертю ОСОБА_3 не характеризувалися стійкістю та постійністю, воли мали місце, однак були тимчасовими як давніми знайомими відповідно до попередніх відносин вказаних осію, виниклих у минулий час.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною другою статті 21 СК України встановлено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивачки за результатами розгляду справи слід залишити за нею, оскільки у позовних вимогах суд відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12-14, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 351-352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права на отримання соціальної виплати відмовити через відсутність взаємних прав та обов`язків, спільного бюджету та сталого спільного проживання з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та неналежним способом захисту прав в частині визнання права на виплати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08 квітня 2026 року.

Позивачка: ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 18.02.2000 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 .

Співвідповідач: ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Жовтневим РВ ГУ МВС України в Харківській області 04.07.2007 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_5 .

Співвідповідач: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6, електронна пошта: admou@post.mil.gov.ua, тел. 044-230-73-30.

Суддя - Олег КОЧНЄВ