Ухвала суду № 135573396, 28.03.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3182/26

Номер провадження 1-кс/711/1047/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12026250000000015 від 15.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з базовою вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12026250000000015 від 15.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026250000000015 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи обізнаним щодо підстав звільнення від призову, процедури встановлення особам групи інвалідності, маючи зв`язки, які дозволяють здійснювати вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, всупереч вимогам чинного законодавства, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 08.01.2026 за адресою: АДРЕСА_2 під час особистої зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який хотів отримати консультації щодо встановлення групи інвалідності ОСОБА_8 (який має законні підстави для встановлення йому групи інвалідності) ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів висловив вимогу надати йому неправомірну вигоду за здійснення впливу на невстановлених службових осіб з метою безперешкодного проходження процедури встановлення ОСОБА_8 групи інвалідності та відповідно встановлення інвалідності ІІІ групи за 9000 доларів США або ІІ групи за 19000 доларів США, що в подальшому мало забезпечити визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.

Усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_5 а також те, що останній вимагає грошові кошти за безперешкодне проходження процедури встановлення ОСОБА_8 інвалідності ІІІ групи та подальшого визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку, ОСОБА_7 звернувся із заявою до правоохоронних органів, після чого він та ОСОБА_8 були залучені до конфіденційного співробітництва.

Надалі, у період з 11.02.2026 по 26.03.2026, під час телефонних розмов із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, зменшив суму неправомірної вигоди до 8000 доларів США та продовжив вимагати зазначені кошти за здійснення впливу на невстановлених службових осіб з метою безперешкодного проходження процедури встановлення ОСОБА_8 інвалідності ІІІ групи та подальшого визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.

Так, 27.03.2026 близько 12год. 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 234 діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на свою вимогу отримав від ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів, раніше обумовлену суму неправомірної вигоди 8000 (вісім тисяч) доларів США за здійснення ним впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених на даний час службових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи міста Черкаси (ЕКОПФО), з метою безперешкодного проходження процедури встановлення ОСОБА_8 інвалідності ІІІ групи та подальшого визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.

Після отримання від ОСОБА_8 8000 (восьми тисяч) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 27.03.2026 становить 351080 (триста п`ятдесят одна тисяча вісімдесят) гривень, ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправну діяльність було припинено, а зазначені грошові кошти вилучено.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 , підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом обшуку; вилученими речовими доказами; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

З урахуванням зібраних в ході досудового розслідування доказів, 27.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Згідно ст. 12 КК України злочини за ч. 3 ст. 369-2 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ініціатор клопотання зазначає, що з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу та інші обставини, існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, а також вчинити новий злочин.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:

1. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 зумовлені тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо його винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.

За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов`язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, слідчий вважав за необхідне врахувати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи заборону його дій, резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

2. Підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має стійкі зв`язки в суспільстві, що свідчить про те що останній, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може знищити, приховати або спотворити речі та документи, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні.

У разі, якщо ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, матиме можливість здійснити дистанційний вхід до мобільного пристрою, яким користувався під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та знищити наявну на ньому інформацію, у зв`язку з чим, існує нагальна потреба у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на:

- свідків понятих, які були присутні під час проведення затримання останнього, а також осіб, які були присутніми під час його проведення;

- свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діяли під контролем правоохоронних органів та яким відомі обставини вчинення вказаного злочину, у зв`язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може на них незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об`єктивному розслідуванню кримінального провадження, зокрема в частині відмови надання ним показань.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

3. Перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення оскільки офіційно підозрюваний не працевлаштований та відповідно не має стабільного доходу, та дана діяльність є єдиним способом отримання доходу.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду зазначеного клопотання необхідності в проведенні допитів осіб як свідків немає.

Крім того, в разі обрання судом запобіжного заходу у вигляді застави, сторона обвинувачення вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з даним клопотанням до слідчого судді та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з утриманням у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», а також визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави, просила покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого, корисливого, корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. А також, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до неї у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може знищити, приховати або спотворити речі та документи, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, зокрема він може дистанційно знищити відомості, які містяться в його мобільному телефоні. Також, перебуваючи на волі останній може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на заявника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , шляхом вмовлянь до зміни показів, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним. Крім того, враховуючи характер кримінально-протиправних дій, інкримінованих в провину ОСОБА_5 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказане підтверджується тим, що підозрюваний не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, а обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується в провину ОСОБА_5 , свідчить, що така злочинна діяльність підозрюваного могла носити систематичний характер та була джерелом його доходу. На підставі викладеного, прокурор вважав, що саме тримання під вартою підозрюваного зможе запобігти вказаним ризикам. Щодо обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, то на переконання сторони обвинувачення лише застава у максимальному розмірі зможе бути достатнім стримуючим засобом задля уникнення зазначених ризиків та належне виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість та недоведеність підозри та відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема зазначала, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, оскільки ОСОБА_5 ніяких кримінально-протиправних дій не вчиняла, доказів про вимагання коштів прокурором не надано. На її переконання, якщо в діях її підзахисного і є склад злочину, то за іншою правовою кваліфікацією. Пред`явлена ОСОБА_5 підозра є завищеною. Крім того вказувала, що права та інтереси заявника не були порушені, відомості до ЄРДР було внесено в січні 2026 року, жодних доказів вимагання грошових коштів не надано, її підзахисний не має ніякого відношення до членів ВЛК. Вважає правову кваліфікацію злочину завищеною. Вказані ризики є неконкретизованими та надуманими стороною обвинувачення. Її підзахисний має постійне місце проживання, одружений, має двох неповнолітніх дітей та матір літнього віку, яка потребує його допомоги, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. Також просила врахувати, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, доказів що може вчинити інше кримінальне правопорушення не надано, це лише припущення сторони обвинувачення. Прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Просила відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити заставу в мінімальному розмірі, який буде більш спроможним для внесення.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав оводи свого захисника, заперечував свою причетність до кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Просив врахувати, що він одружений, має двох неповнолітніх дітей та матір літнього віку, яка потребує сторонньої допомоги, тому він з нею спільною мешкає в м. Ірпінь Київської області. Проте на вихідні завжди приїжджає до дружини в м. Сміла Черкаської області. Просив відмовити у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати інший не пов`язаний з триманням під вартою. На уточнюючі питання слідчого судді щодо майнового стану підозрюваний вказав, що автомобіль Лексус, д.н.з. НОМЕР_1 , належить його матері ОСОБА_9 , однак вона не має посвідчення водія та не вміє керувати транспортним засобом. Вказаний автомобіль було прижбано неюб на заощадження.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250000000015 від 15.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

27.03.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом обшуку; вилученими речовими доказами; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, про що наголошувалось стороною захисту в судовому засіданні, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Так, при встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА_5 в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин, інкримінований в провину останньому є корупційним, отже у разі засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369-2 КК України до неї не може бути застосовано звільнення від відбування покарання та застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким спільно проживає з матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружений з ОСОБА_10 , має неповнолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вперше притягується до кримінальної відповідальності, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, вказані захисником характеризуючі дані, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.

Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування перебуває на початковому етапі, органом досудового розслідування ще не вилучено значний обсяг документів та відомостей, що мають значення для даного кримінального провадження, що потребує проведення ряду слідчих дій, а тому існує ризик, що перебуваючи на волі підозрюваний через віддалений доступ до вилученого в нього в ході обшуку мобільного телефону зможе знищити переписку чи інші файли, які знаходяться в ньому.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

За такого слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику ймовірного впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з боку підозрюваного ОСОБА_5 .

Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_5 підозрюється, оскільки з урахуванням інкримінованих йому дій, відсутності офіційного джерела доходу, вбачається, що вказана незаконна діяльність могла мати систематичний характер та бути джерелом отримання незаконного прибутку підозрюваним, що в сукупності може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є корупційним злочином та має підвищену суспільну небезпеку, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт на думку слідчого судді не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховуванню від слідства та суду, знищення, приховання чи спотворення речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, спілкуванню підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення інкримінованого в провину ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, оголошення загальної мобілізації та встановлення обмеження на виїзд за межі України військовозобов`язаних осіб, що в цілому свідчить про наявність в даному кримінальному провадженні справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчинених кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема щодо наявності міцних соціальних зв`язків, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановлені законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчим суддею не встановлено, а стороною захисту не надано.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.

Під час судового розгляду встановлено майновий стан підозрюваного та членів його родини, а саме те, що відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу 17.10.2024 за ОСОБА_9 , яка є матір`ю ОСОБА_5 , зареєстровано автомобіль марки LEXUS RX, д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску.

Відомостей щодо наявності у ОСОБА_5 рухомого та нерухомого майна, слідчому судді не надано.

Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді; не відлучатися за межі м. Ірпінь Бучанського району Київської області (в якому він проживає) без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням виїзду до м. Сміли Черкаського району Черкаської області, за місцем проживання його дружини ОСОБА_10 ; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи; утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що при покладенні на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язку не відлучатись за межі м. Ірпінь Бучанського району Київської області (в якому він проживає) без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням виїзду до м. Сміли Черкаського району Черкаської області, за місцем проживання його дружини ОСОБА_10 , враховано інтереси інституту сім`ї.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 27.03.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.03.2026. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 25.05.2026 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12026250000000015 від 15.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України задовільнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 25.05.2026 включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 27.03.2026.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12026250000000015, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2026.

Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися за межі м. Ірпінь Бучанського району Київської області (в якому він проживає) без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням виїзду до м. Сміли Черкаського району Черкаської області, за місцем проживання його дружини ОСОБА_10 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.05.2026 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 25 травня 2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1