Рішення № 135571635, 30.03.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/582/26

Номер провадження 2-а/541/18/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 березня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 6 роти 3 батальйону ПОЛК-1 УПП в м. Києві Короля Богдана Володимировича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, протиправною, скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 6 роти 3 батальйону ПОЛК-1 УПП в м. Києві Короля Б.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. 09 лютого 2026 року відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 66360000, згідно якої позивач керував автобусом, при цьому здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Київ-Харків без узгодженої уповноваженим органом Національної поліції України схеми маршруту руху та розкладу руху, чим допустив порушення п. 32.1 ПДР України, за яке наступає відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП України, та прийнято рішення про накладення штрафу за ч. 2 ст. 140 КУпАП в сумі 340,00 грн. Позивач вважає, що вказана постанова не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню, оскільки п. 32.1 ПДР України не передбачає обов`язку погоджувати схему руху з органами Національної поліції. Відповідно до постанови КМУ № 176 від 18 лютого 1997 року схема руху за маршрутом, за яким здійснювалося перевезення позивачем, також не потребує погодження з органами Національної поліції. Вказана постанова передбачає погодження схеми руху з органами Національної поліції лише у випадку перевезення організованих груп дітей (п. 69 Правил). Позивач не здійснював перевезення організованих груп дітей, тому вимога погоджувати схему руху із відповідними органами Національної поліції на нього не розповсюджується. Отже, в описаній відповідачем у постанові ситуації відсутня подія адміністративного правопорушення. Крім того, суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт Оскільки позивач є водієм, а не посадовою особою, у нього відсутні відповідні обов`язки. Вважає, що постанова є наслідком незаконних дій відповідача, оскільки позивачем не було порушено норми ПДР, автобус не має технічних несправностей або їх очевидних ознак, інші підстави для зупинки, визначені законом, також не мали відношення до позивача. Відповідачем (патрульним поліцейським) належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, яке передувало зупинці і вимозі пред`явлення документів для перевірки, тому ОСОБА_1 вважає, що вимоги посадової особи відповідача про зупинку, пред`явлення документів є неправомірними. Просив оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі (а.с. 4).

Представник ГУНП у Полтавській області в судове засідання не з`явився, надав відзив, в якому заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Позивачем в даній справі неправильно визначено інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 полку №1 управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 як співвідповідача в справі. Належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями відповідної статті КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, оскаржуваною статтею. Згідно санкції ч. 2 ст. 140 КУпАП суб`єктом вчинення правопорушення може бути як громадяни, так і посадові особи, громадяни - суб`єкти господарської діяльності. Поліцейським правомірно визначено фактичного водія транспортного засобу ОСОБА_1 як громадянина, який може бути притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП. Позивач, будучи водієм пасажирського автобуса, перед керуванням транспортним засобом має перевірити наявність у нього документів, передбачених п. 2.1 ПДР України, які він зобов`язаний пред`явити на вимогу працівника поліції згідно п. 2.4 ПДР України. Поліцейські діяли в межах посадових обов`язків, виявили правопорушення та склали протокол. На думку відповідача факт вчинення правопорушення є доведеним, підстави для скасування постанови відсутні. Позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові (а.с. 16-19).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 09 лютого 2026 року серії ЕНА № 66360000, складеної інспектором 1 взводу 6 роти 3 батальйону ПОЛК-1 УПП в м. Києві Королем Б.В., 09 лютого 2026 року о 10 год 08 хв. в м. Києві по вул. Симона Петлюри, 32 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автобусом SETRA S 415GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював пасажирські перевезення за маршрутом «КиївХарків» без погодження з Національною поліцією, чим порушив ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», п. 32.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн (а.с. 5).

У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до с. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн на підставі за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Ч. 2 ст. 140 КУпАП передбачено, що відповідальність настає за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позовну заяву не додано доказів адміністративного правопорушення (оптичний диск із відеозаписами з бодікамер поліцейських, пояснення свідків тощо), з огляду на що суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 порушення, викладеного в оскаржуваній постанові, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.

По даній справі позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норми діючого законодавства та матеріали справи, з відповідача Департаменту патрульної поліціїна користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 6 роти 3 батальйону ПОЛК-1 УПП в м. Києві Короля Богдана Володимировича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, протиправною, скасування постанови задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 09 лютого 2026 року серії ЕНА № 66360000 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко