Рішення № 135570801, 08.04.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/607/26

провадження 2/527/674/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження залі суду в м. Глобине цивільну справу № 527/607/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄРДПОУ 44280974, яка подана представником позивача адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернувся до суду з вказаною позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив про те, що 30.10.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 72648398, відповідно до умов якого позичальнику були надані у позику грошові кошти у розмірі 7500,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % в день (базова процентна ставка/фіксована). 28.11.2022 року між позикодавцем та позичальником укладено Додаткову угоду № 8148643 до Договору позики № 72648398, за умовами якої сторони домовились про пролонгацію строку кредитування на 20 днів. Договір позики та додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати відсотків належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором, яку позивач просить стягнути примусово на його користь. 03.04.2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 033-030423 , за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики № 72648398 від 30.10.2022 року. 05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики № 72648398 від 30.10.2022 року

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначений судовий розгляд.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач (шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України) не з`явився, відзиву, заяв чи клопотань до суду не направив, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній».

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

30.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72648398, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами Договору строк («Строк Позики»), шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми позики (п.1 Договору).

За умовами договору сума кредиту 7500,00 грн, строком на 30 днів, процентна ставка/день 2,5 % (фіксована). Дата повернення кредиту 29.11.2022.

Сторонами визначено й інші умови, зокрема щодо порядку повернення грошових коштів та строку дії договору, а також укладено Додаток №1 до Договору (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки).

Договір позики та додатки до нього позичальником (відповідачем) підписано в електронному вигляді одноразовим ідентифікатором (а.с.15-17).

28.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено додаткову угоду № 8148643 до Договору позики № 72648398 від 30.10.2022 року, відповідно до якого п.2.2 Договору позики викладено в новій редакції : строк позики (строк Договору) 50 днів (а.с.18-19).

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 10.01.2026 року , 30.10.2022 року перераховано ОСОБА_1 7500,00 грн , рахунок НОМЕР_1 (а.с.21).

03.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіроко фінанс " укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало фактору ТОВ "Сіроко фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно Реєстру боржників, в тому числі за спірним договором позики (а.с.32-37).

05.12.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіроко фінанс" як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» як фактором було укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до якого кредитор, який набув право вимоги - ТОВ "Сіроко фінанс" передало фактору ТОВ "Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно Реєстру боржників, в тому числі за спірним договором позики (а.с.38-43).

Застосовані судом норми права та висновки суду.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 зазначеного вище Закону).

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 11 цього ж Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Разом з тим, ч.6 ст.11 зазначеного Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 цього ж Закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст.64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Отже, судом констатовано, що між сторонами укладено Договір позики на визначених Сторонами умовах.

Відповідно до приписів ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти» До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами статті 526 ЦК України врегульовано загальні умови виконання зобов`язання, а саме: «зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін».

Відповідно статтею 527 ЦК України встановлено «боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги».

Разом з тим, стаття 530 вказаного Кодексу регламентує, «якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

За визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, доказів на спростування (невідповідність розміру) заборгованості умовам договору позики, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований, контррозрахунок суми боргу суду не надано.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами слід зазначити наступне.

Як вбачається з Договору позики від 30.10.2022 року, сторони погодили, що кредитні кошти надаються у розмірі 7500,00 гривень на строк 30 днів зі сплатою процентів за надання кредиту в розмірі 2,5%.

Відповідно до Додаткової угоди № 8148643 від 28.11.2022 року до Договору позики № 72648398 від 30.10.2022 року, строк позики встановлено 50 днів.

Тобто, сторонами було обумовлено строк повернення (користування) позики та відповідно визначено плату за користування такими коштами.

Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного Договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Позивачем не було надано доказів продовження (пролонгацію) позичальником відповідного періоду кредитування (користування позикою).

Отже, за умовами Договору позики та додаткової угоди до нього сторони погодили строк його дії, а тому починаючи із зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному Договором розмірі.

Згідно викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Таким чином, суд констатує, що нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування (позики), передбаченого договором є необґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судом встановлено, що відповідач отримала від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 7500,00 грн.

Згідно умов кредитного договору, сума кредиту надається строком на 50 календарних днів. Процентна ставка за кредитом становить 2,50 % від суми кредиту в день.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків протягом строку дії кредитного договору, а саме 50 днів, виходячи з розміру процентної ставки 2,5 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить 9375,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат,пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 гривень представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; витяг з акту № 4-ДІЛ приймання передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; акт приймання-передачі справ надання правничої допомоги; платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, згідно яких вартість наданих послуг становить 4500 гривень.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На це зокрема вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Враховуючи вищевикладене, відсутність обґрунтованого клопотання відповідача щодо безпідставності вимог, заява в частині стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1558,98 грн, виходячи з розрахунку 16875 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 28818,75 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1558,98 грн.

Також підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2634,75 грн, виходячи з розрахунку 16875 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 4500 грн (понесені витрати) : 28818,75 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2634,75 грн, що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині понесені позивачем витрати слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.2,7,10,12,19,81,83,141,258-260,263-265, 273,352,354,355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) заборгованість за договором позики № 72648398 в розмірі 16875,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн 00 коп), з яких: 7500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 9375,00 грн сума заборгованості за процентами.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) сплачений судовий збір в сумі 1558,98 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2634,75 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ 44280974);

відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .

Суддя Т. В. Левицька