Рішення № 135570740, 08.04.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3253/25

Провадження № 2/526/315/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря Широколави О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу№ 526/3253/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

17 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2019 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 53482, в електронній формі.Відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 5 000,00 грн., на умовах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти на сплатити проценти за користування кредитними коштами. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Вказав, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів позичальникам, уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЕНС. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5 000,00 грн. Таким чином, Товариство свої зобов`язання за договором виконало, та надало відповідачу кредитні кошти, разом з тим відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 23 958,66 грн., яку товариство просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в розмірі 2 423,00грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Позивач копію ухвали про відкриття провадження отримав 23.10.2025, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 24.10.2025 року.

29 жовтня 2025 року відповідачка подала суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала вказуючи, що оскільки зобов`язання за укладеним договором позики від 05.02.2019 року нею не виконувалися, жодних платежів вона не здійснювала, а позов продано лише у 2025 році, тому просить суд застосувати позовну давність, та відмовити у задоволенні позову з цих підстав. Наголошує на тому, що кредитний договір не підписувала, згоди на укладення договору не давала. Також заначає, що нею не була отримана позовна заява з додатками, що позбавило її можливості своєчасно ознайомитися з підставми позову та доказами.

04 листопада 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій просив задовольнити позовні вимоги, в обгрунтування посилався на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів зазначає, що перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», яке надає кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної нею під час реєстрації. Щодо строку позовної давності представник позивача зазначає про те, що вона обраховується з 04.04.2019 (дата укладання Додаткової угоди № 2). З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року він був зупинений на строк дії карантину, а з 24.02.2022 зупинився на період дії воєнного стану і був зупиненим до 04.09.2025. До суду з позовом позивач звернувся 17.10.2025, тобто в межах строку позовної давності. Просить суд позовні вимоги ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч.2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

05.02.2019 між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі», яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК Гелексі»,та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 53482, який відповідачем підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «03665353».

Сторони погодили наступні умови надання позики :

Відповідно до п. 1.1.1 сума позики 5 000,00 гривень (надалі за текстом іменується «сума позики» в усіх відмінках);

Згідно п.1.1.2 плата за користування позикою встановлюється у вигляді процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) та складає 0,01% (одна сота відсотка), в день від поточного залишку позики відповідно п.1.1.1. Договору;

п.п. 1.1.4. Договору, нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою;

Згідно п.1.1.5 1.5.5 строк повернення позики (термін платежу): 06 березня 2019; Відповідно п.1.2 позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника);

Договором позики передбачено, що якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок). В цьому випадку вимоги пп.1.1.2-1.1.4 не застосовуються.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. Датою укладання договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

Відповідно до пункту 4.1. Договору позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 06 березня 2019 року.

Пункт 4.2. Договору передбачає, що сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.

Відповідно до паспорту позики, тип кредиту: позика, сума/ліміт кредиту: 5000,00 грн., строк кредитування: до 06.03.2019, мета отримання кредиту: на споживчі потреби, процентна ставка: 0,01% в день від залишку позики (3,65% річних), 1,50% в день від початкової сум позики (547,50% річних), тип процентної ставки: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом: 7189,5 грн. Паспорт містить відмітку про його підпис споживачем ОСОБА_3 03665353.

05 лютого 2019 року ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду № 1 до договору позики № 53482 від 05.02.2019, відповідно до умов якої встановили графік повернення позики 04.04.2019 та суму позики 5 000,00. (а.с. 9 зворот)

Відповідно до Графіка платежів до договору позики № 53482 від 05.02.2019, дата повернення кредиту 04.04.2019 Графік платежів підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «21207791» (а.с 9)

Разом з тим, 04 квітня 2019 року ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_3 уклали додаткову угоду № 2 до договору позики № 53482 від 05.02.2019, відповідно до умов якої встановили графік повернення позики 03.05.2019 року та суму позики 5 000,00, п. 2 Додаткової угоди скасувано Графік платежів до Договору позики № 53482 від 26 лютого 2019 року та викладено його в новій редакції з урахуванням змін та вимог, що викладені в п. 1 цієї Додаткової угоди. (а.с. 11)

Відповідно до Графіка платежів до договору позики № 53482 від 05.02.2019, дата повернення кредиту 03.05.2019 Графік платежів підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «88236121» (а.с 12)

Згідно з Договором № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу коштів від 04.08.2017 його сторонами є ТОВ «ФК «Елаєнс» (фінансова компанія) та ТОВ «ФК «Гелексі» (клієнт), за умовами якого фінансова компанія бере на себе зобов`язання надавати організації послугу «переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «VISA» та «MASTERCARD», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС. (а.с. 24)

Відповідно до повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» вих. №53482 від 01.09.2025, адресованого ТОВ «ФК «Гелексі», у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач коштів: ОСОБА_3 , номер транзакції в системі: 1108321435, номер операції: 129815528, дата проведення платежу: 05.02.2019, сума платежу: 5 000 грн, банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 (а.с. 25) .

В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість за наданим кредитом в сумі 23 958,66 грн., з яких: 5 000,00 грн. заборгованість за позикою; 18 958,66 грн., заборгованість по процентам за користування позикою, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлено сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що 05.02.2019 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_3 укладено договір позики № 53482, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відповідно до якого позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі 5 000 грн.

Того ж дня позивач за допомогою одноразового ідентифікатора підписала паспорт позики, який містить аналогічні умови кредитування.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Тобто, відповідач ОСОБА_3 здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000 грн на банківську картку, зареєстровану в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Крім того, у п.10 спірного договору зазначені персональні дані ОСОБА_3 (адреса місця фактичного проживання та місця реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, засоби зв`язку), які могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання кредитного договору в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_3 є доведеним, натомість відповідачем будь-яких доказів на спростування останнього до суду подано не було.

Підписавши договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобовязується неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неукладення нею кредитного договору.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач неналежно виконує взяті зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо застосування позовної давності.

Доводи відповідача про відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. (постанова ВС від 03.02.2022 № 758/10335/16-ц).

Статтею 256 ЦК унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»(далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з цим початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Відтак в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) був продовжений від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся. Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Як вбачається з матеріалів справи, право на подання позову у позивача виникло 04.05.2019, оскільки строк повернення позики (термін платежу) настав 04.05.2019.

Водночас з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві таперехідні положення» ЦК Україниу редакці Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п. 19 у редакціїЗакону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19,Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Позов подано 17.10.2025. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, укладений між ТОВ "ФК Гелексі" та адвокатом Рудзей Ю.В.; Акт №53482 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 на загальну суму 5000,00 грн.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 423,00 грн., які підтверджені платіжною інструкцією №1814 від 15 жовтня 2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики №53482 від 05.02.2019 в розмірі 23 958 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 66 коп., з яких: заборгованість за позикою 5 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками 18 958, 66 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі", місце знаходження: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, код ЄРДПОУ 41229318;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: С. А. Киричок