Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/8543/25
Провадження № 2-п/357/18/26
У Х В А Л А
іменем України
08 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участю секретаря Кича М.В.,
представника відповідача Овчаренка Д.К.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключеними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років,
В С Т А Н О В И В:
13 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про перегляд судового рішення за виключеними обставинами, обґрунтовуючи тим, що вона зверталася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років. 25.07.2025 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області її позовні вимоги були залишені без задоволення. Не погодившись з вказаним рішенням, нею було подано апеляційну скаргу. 11.12.2025 постановою Київського апеляційного суду залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у розмірі 104 612,85 гривень. Підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення надбавки за вислугу років є те, що суд прийшов до висновку, що звернувшись до суду в червні 2025 року з позовом про стягнення надбавки за вислугу років за період роботи з лютого місяця 2023 року по листопад місяць 2023 року та за січень місяць 2024 року по грудень місяць 2024 року, позивач у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України пропустила строк ( тримісячний ) для вирішення трудового спору, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП України та ухвалила рішення № 1-р/2025, яким визнала ч. 1 ст. 233 КЗпП України неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього рішення. Просила суд задовольнити заяву, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 по справі № 357/8543/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі ( т. 2 а. с. 1-3 ).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( т. 2 а. с. 39 ).
Оскільки матеріали справи перебували в апеляційній інстанції та повернулися до суду 04.03.2026, про що свідчить штамп суду, зареєстровано за вх. № 14160, ухвалою від 05.03.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключеними обставинами до розгляду та призначено її розгляд на 02.04.2026 ( т. 2 а. с. 42 ).
19.03.2026 судом отримано від представника Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» Овчаренко Д.К. заперечення про перегляд судового рішення за виключеними обставинами, зареєстровано за вх. № 17876 ( т. 2 а. с. 48-51), в яких просив відмовити в задоволені заяви.
Адвокат Овчаренко Д.К., який діє в інтересах Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» в судовому засіданні підтримав надані заперечення, надав пояснення аналогічні викладеними в них та просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключеними обставинами.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 30.03.2026 судом отримано клопотання, зареєстровано судом за вх. № 19971, в якому остання просила проводити судове засідання без її участі та задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключеними обставинами в повному обсязі ( а. с. 56-57 ).
Судом було вислухано пояснення представника відповідача, досліджено матеріали справи та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключеними обставинами, оголосивши дату та час його проголошення ( 08 квітня 2026 року о 16 год. 30 хв. ).
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Так, з урахуванням наданих пояснень з боку сторони відповідача, після дослідження матеріалів справи, заяви про перегляд судового рішення за виключеними обставинами з додатками, суд прийшов до наступних висновків.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами ( ч. 1 ст. 423 ЦПК України ).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 423 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Так, рішення Конституційного Суду України, що слугувало підставою для звернення заявника до суду з заявою про перегляд рішення суду за виключеними обставинами було ухвалено 11 грудня 2025 року, а заявник звернулась до суду 12.01.2026, про що свідчить поштовий конверт, тобто протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України, оскільки тридцятиденний строк припадав на вихідний, заявник звернулася в перший робочий день.
Протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами ( ч. 2 ст. 427 ЦПК України ).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду ( п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 429 ЦПК України ).
Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років були залишені без задоволення ( т. 1 а. с. 143-151 ).
Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 без змін ( т. 1 а. с. 207-211 ).
Вказане рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025, набрало законної сили 11 грудня 2025 року.
Отже, підставою для звернення заявника ОСОБА_1 до суду з даною заявою, слугувало рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП України та ухвалила рішення № 1-р/2025, яким визнала ч. 1 ст. 233 КЗпП України неконституційною.
Водночас, заявник посилалася в заяві на те, що підставою для відмови у задоволенні її позовної заяви про стягнення надбавки за вислугу років було саме те, що позивач у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України пропустила строк ( тримісячний ) для вирішення трудового спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
20 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамах справи № 815/5049/17, адміністративне провадження № К/990/18326/23 (ЄДРСРУ № 113604867) досліджував питання щодо перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В зазначеній постанові Верховний Суд залишаючи без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року погодився з тим, що відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що наявність рішення КСУ не змінює правового регулювання спірних правовідносин, що виникли до цього, та не доводить факту допущення судом помилки під час вирішення спору. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17, та вказали, що на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню. Крім того, зазначили, що з тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України вбачається, що встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Відтак, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
У постановах від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17 та від 5 жовтня 2021 року № 910/6790/18 Верховний Суд у Касаційному господарському суді, аналізуючи приписи пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, з- поміж іншого, зазначив, що наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання КСУ неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові якщо рішення суду ще не виконане. Разом з тим, колегія суддів вказала, що принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у п. 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії», заява №6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі.
Суд у цій справі також вказав, що застереження стосовно можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.
За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.
Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.
Крім того, в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19, яка стосується перегляду за виключними обставинами, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, за заявою особи, за конституційною скаргою якої КСУ визнав неконституційною норму закону, Суд, серед іншого, зазначив, що «застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.
За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення суперечитиме принципу res judicata».
Так, Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18 зазначив, що наявність рішення КСУ не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.
Верховним Судом вже розглядалися заяви про перегляд справи за виключними обставинами за подібних правовідносин, зокрема у справах № 808/1628/18, № 140/2217/19.
Так, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 дійшла висновку, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави.
В ухвалі від 21 грудня 2022 року Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, під час розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами (на підставі Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)2022) постанови КАС ВС у справі № 140/2217/19, якою відмовлено в задоволенні позову, було зроблено висновок, що немає достатніх і необхідних підстав відступати від правової позиції, висловленої у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.
Отже, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025, про перегляд якої у зв`язку з виключними обставинами заявлено у цій справі та яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду 11 грудня 2025 року, є фактично виконаним з моменту набрання ним законної сили, а отже й на час прийняття рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, тому не може бути переглянуте у зв`язку з виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини 3 статті 423 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18, від 14 січня 2020 року у справі № 910/20190/16, від 14 січня 2020 року у справі № 910/4473/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 910/10324/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 908/1810/17, від 17 березня 2020 року у справі № 910/127/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/4474/17.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі (див. постанову від 10 травня 2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/18430/18, адміністративне провадження № К/990/30047/22 (ЄДРСРУ № 110772314).
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься уст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у ст. 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена КСУ неконституційність окремих положень закону, які були застосовані судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №4819/49/19 від 18.11.2020.
У тексті рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 ( справа № 1-7/2024 (337/24 )) відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення ( т. 2 а. с. 20-37 ).
Суд зазначає, що на час прийняття Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення у справі № 357/8543/25 частина 1 ст. 233 КЗпП України була чинною та не була визнаною неконституційною. На момент прийняття вказаного рішення суд застосував чинні норми та підстав їх не застосовувати у суду не було.
Оскільки рішення КСУ має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами прийнятого у даній справі рішення суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 244, 258, 263, 353, 423, 427, 429 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років за виключними обставинами.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 08 квітня 2026 року.
Суддя О. І. Орєхов
Судове рішення № 135569308, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 08.04.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 357/8543/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: