Рішення № 135568855, 01.04.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/3289/25

Провадження № 2/935/618/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Василенка Р.О., із секретарем Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відсповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ за адресою: знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452 суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) в розмірі 161,90 грн.

В обгрунтування позову вказує, що позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 р. здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, та ст.ст.6, 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач зобов`язаний постачати природний газ споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 "Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам" визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.

Однак, споживачем не була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Разом з тим, відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії". Постачальник останньої надії зобов`язаний протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника. Відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Таким чином, відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (ТОВ "ГК "Нафтогаз України") шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу.

Споживачем була підписана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 20.07.2021р., таким чином відповідачем, в період з лютого 2021 р. по листопад 2025р. (включно) за адресою: АДРЕСА_1 спожито природний газ на загальну суму 9 161,90 грн., вартість якого залишилась не оплаченою Споживачем.

Представник позивача у судове засідання не з`явивсь, в позовній заяві просить суд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити, а засідання провести у відсутність представника відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд, дослідив надані докази на засадах змагальності в межах позовних вимог та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 01.11.2018р. здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу » на території України.

В період з лютого 2021 року до листопад 2025 року відповідачем було спожито природний газ на загальну суму 9161 грн. 90 коп., вартість якого залишилася не сплачена, що підтверджується розрахунком наданим ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з якого також вбачається, що ОСОБА_1 здійснював не в повному обсязі оплату нарахованих сум за спожитий газ у зв`язку з чим утворилася заборгованість у вказаному вище розмірі.

На підтвердження права власності ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , надано позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 15298932.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, що передбачено ч.1 ст.901 ЦК України.

Відповідно ст.ст. 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу та/або факт фактичного споживання природного газу.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 вказаного Закону комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 9 даного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши зібрані й досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується споживанням газу відповідно до довідки-рахунку заборгованості ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна" та заявою-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» підписана ОСОБА_1 .

Позивач здійснював постачання природного газу до об`єкта споживача відповідача за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до довідки про фінансовий стан заборгованість за наданими послугами за період з лютого 2021 року до листопад 2025 року відповідачем було спожито природний газ на загальну суму 9161 грн. 90 коп., яка відповідачем не спростована.

У долученій довідці зокрема вказані вказано рахунок НОМЕР_1 , а також містяться відомості, що відповідачем за допомогою банківських сервісів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» частково оплачено послуги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на загальну суму 15801 грн., що також вказує на акцептування публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам шляхом сплати наданих послуг.

Таким чином відповідач отримував послуги з постачання природного газу, однак свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконав. Не сплачував вартість отриманих ним послуг у зв`язку з чим виникла заборгованість за об`єктом споживача, протилежного суду не надано.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо відсутності заборгованості чи вказаного у позові їх розміру. Не направлено будь-яких квитанцій щодо оплати наданих послуг за вказаний вище період на погашення заборгованості у зазначеному розмірі, не надано протилежних відомостей щодо обсягів споживання природного газу та власних розрахунків. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 9161,90 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3028 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.ст. ст. 509, 526, 527, 530, 626, 629, 633, 634, 714, 901, 903 ЦК України та керуючись ст.ст.12,13,81, 141,259,263-265-268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ЄДРПОУ: 40121452, заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 9161 (дев`ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 90 коп. та 3028 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО