Рішення № 135568111, 08.04.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/587/25

Провадження № 2/931/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

30 липня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" було укладено договір про споживчий кредит № 4417368. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію та відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконала.

Зазначає, що 29 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4417368 від 13 червня 2021 року.

Покликається на те, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість у розмірі 45470 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 33570 грн - заборгованість за відсотками, 1900 грн - заборгованість за комісією. Цю заборгованість відповідач не погасила ні первісному, ні новому кредитору. Зазначає, що для добровільного врегулювання спору на поштову адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості.

З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит № 4417368 від 13 червня 2021 року у розмірі 45470 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27 серпня 2025 року.

27.08.2025 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача на 01.10.2025 року.

01.10.2025 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача на 20.10.2025 року.

20 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лесика С.І. надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит-Капітал" про визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою суду від 20.10.2025 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12 листопада 2025 року 15 год. 30 хв. для розгляду питання про прийняття зустрічного позову.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" про визнання кредитного договору недійсним, підготовче судове засідання відкладено до 11:00 11 грудня 2025 року.

11.12.2025 року розгляд справи було відкладено до 14:00 12.01.2026 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року було задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - Лесика С.І. про витребування доказів та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію: чи мала або має ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкритий картковий рахунок у Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» станом на 13.06.2021 та по теперішній час; чи видавалась банківська платіжна/кредитна картка/електронна картка Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) маска картки НОМЕР_2 ; чи надходили грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкритого в Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» маска картки НОМЕР_2 ; надати виписку про рух коштів по картковому рахунку відкритого в Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» за маскою картки НОМЕР_2 за період з 13.06.2021 по 14.06.2021. Розгляд справи відкладено до 02 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано повторно в АТ «Універсал Банк» інформацію щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 24 лютого 2026 року.

24.02.2026 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача до 16.03.2026 року.

16 березня 2026 року від представника позивача за первісним позовом - Лесика С.І. надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду.

16 березня 2026 року представник відповідача - Лесик С.І. через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що заявлені вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи наявна офіційна відповідь банківської установи, відповідно до якої відповідач не обслуговувалась та не обслуговується в зазначеному банку, рахунок на її ім`я не відкривався, а будь-які договірні чи клієнтські відносини між банком і відповідачем відсутні. Отже, зазначає, документально підтверджено, що рахунок, на який позивач посилається як на доказ перерахування коштів, відповідачу не належить. Крім того, вказує, що у даній справі позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що спірний рахунок відкритий на ім`я відповідача, відповідач мав доступ до цього рахунку, кошти були отримані або використані відповідачем, відповідач набув будь-якої майнової вигоди, а навпаки, офіційна відповідь банку прямо спростовує доводи позивача. За таких обставин вважає, що відсутній доказ виконання позивачем свого обов`язку щодо передачі коштів, а отже - відсутні правові підстави для виникнення у відповідача грошового зобов`язання. Просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 165-166).

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року задоволено заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - Лесика С.І. про залишення зустрічного позову без розгляду та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" про визнання кредитного договору недійсним залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11:00 08 квітня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 175 на звороті). Одночасно у позовній заяві та у клопотанні від 01.10.2025 року просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача (а.с. 3 на звороті, 54).

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 176 на звороті, 177 на звороті). Представник відповідача Лесик С.І. в додаткових поясненнях у справі, надісланих ним 16.03.2026 року через систему "Електронний суд" просить розгляд справи проводити за його відсутності, в задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 165-166).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їхніх представників.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з анкетою-заявою на кредит № 4417368 від 13 червня 2021 року ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит № 4417368 від 13 червня 2021 року з ТОВ «Мілоан» шляхом подання заявки в особистому кабінеті позичальника на сайті товариства (а.с.12, 6-11).

Згідно п. 1.1 кредитного договору № 4417368 від 13.06.2021 року кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

За умовами п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 договору кредитор надає відповідачу кредит у сумі 10000 грн строком на 21 день, з 13.06.2021 року до 04.07.2021 року, за яким проводиться нарахування процентів за ставкою 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00 відсотків, комісія за надання кредиту: 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (а.с. 6).

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повертати кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію в порядку, визначеному цим договором.

Згідно додатку №1 графіку платежів та додатку №2 паспорту споживчого кредиту до договору про споживчий кредит № 4417368 від 13.06.2021, дата платежу - 04.07.2021, до сплати: кредит - 10000 грн, комісія за надання кредиту - 1900 грн, проценти - 3570 грн, разом - 15470 грн (а.с. 10, 10 на звороті-11).

З довідки про ідентифікацію, сформованою ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 13 червня 2021 року на номер телефону: НОМЕР_3 було відправлено одноразовий ідентифікатор Z23081 (а.с. 11 зворот).

Із відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4417368, сформованої ТОВ Мілоан», та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4417368 від 13.06.2021 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 45470 грн, з яких 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33570 грн - заборгованість за відсотками, 1900 грн - заборгованість за комісією (а.с. 13 зворот-14, 14 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

29 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 76-МЛ, за умовами якого клієнт відступає новому кредитору право грошової вимоги, що зазначені в реєстрі боржників (а.с. 15-23).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до цього договору відступлення прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4417368 в загальній сумі заборгованості 45470 грн, з яких: по тілу кредиту - 10 000 грн; по відсотках - 33570 грн; по комісії - 1900 грн (а.с. 23 зворот).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4417368.

Відповідачу 13 червня 2025 року було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості в сумі 45470 грн.(а.с. 24).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Обов`язок доказування виконання такої вимоги закону покладається на кредитодавця. В такому випадку відповідний суб`єкт господарювання, яким в мережі Інтернет запропоновано відповідні засоби електронної комерції для укладення договору, несе ризик уразливості таких засобів та їх протиправного використання зловмисниками, а також несе персональний обов`язок у випадку спору доказати, що споживач був належним чином повідомлений про всі обов`язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме споживач надав персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодився їх виконувати, та довести обставини, що споживач належним чином отримав кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у вільне розпорядження споживача.

На підтвердження укладання договору про споживчий кредит № 4417368від 13.06.2021 позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: анкету-заяву на кредит, договір про споживчий кредит № 4417368від 13.06.2021, графік платежів, паспорт споживчого кредиту.

Проте як вбачається з їх змісту, в розділах «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем)» відсутні дані в вигляді алфавітно-цифрової послідовності, тобто відсутні відомості про підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, позивачем не надано суду доказів того, що на виконання вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачем було використано одноразовий ідентифікатор для підписання спірного договору.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на ознаку реальності договору позики, для підтвердження виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором позики недостатньо наявності лише факту підписання такого договору, а судом має бути встановлено наявність факту отримання позичальником грошових коштів та моменту їх отримання (як певний проміжок часу), що є обов`язковою та істотною умовою договору позики (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 201/410/21, від 05.10.2022 року у справі № 559/524/15-ц, від 20.02.2019 року у справі № 629/5364/13-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2021 року у справі № 201/11388/17 зазначено, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Верховний Суд наголосив, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До позовної заяви представником позивача долучено платіжне доручення № 48688578 від 13 червня 2021 року з якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» 13.06.2021 року ініційовано переказ коштів отримувачу ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_2 в сумі 10000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 4417368 (а.с. 13).

Суд зауважує, що номер банківської картки, який, як стверджує позивач, належить відповідачу ОСОБА_1 , не зазначено в кредитному договорі, який долучений до позовної заяви. В решті документів про надання фінансового кредиту, також не вказано повний номер картки НОМЕР_2 та особу користувача цієї картки.

Із відповіді АТ «Універсал Банк» від 28 січня 2026 року № Е/463, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12 січня 2026 року, вбачається, що банківські рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 27.01.2026 року, в АТ «Універсал Банк» (в т.ч. мобільний застосунок Монобанк) не обліковуються/не обліковувались (а.с. 136).

Із відповіді АТ «Універсал Банк» від 21 лютого 2026 року № БТ/Е-5616, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 02 лютого 2026 року, вбачається, що банківські рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 27.01.2026 року, в АТ «Універсал Банк» (в т.ч. мобільний застосунок Монобанк) не обліковуються/не обліковувались (а.с. 154).

Окрім того, із відповіді АТ «Універсал Банк» від 26 лютого 2026 року № БТ/Е-6022 наданої на виконання ухвали суду від 02 лютого 2026 року, якою повторно витребувано інформацію щодо ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком не було імітовано банківських рахунків, в зв`язку з чим банк не може надати відповідь на запитувану інформацію (а.с. 162).

Відтак, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості індетифікувати належність зазначеної банківської картки відповідачу, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано.

Суд враховує, що позивачем не надано достовірних доказів, які б підтверджували виконання кредитного договору первісним кредитором перед позичальником ОСОБА_1 , адже в справі відсутні відомості про відкриття рахунків та видачі ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 .

Враховуючи, що позивачем не доведена обставина передання кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 , це свідчить і про відсутність обов`язку відповідачки повертати ці кошти, так як кредитний договір чи/або договір позики є укладеними з моменту передачі грошей.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.04.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал", адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна