Рішення № 135564500, 09.04.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1468/25

Номер провадження №2/351/170/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Мартинюка В.І,

з участю секретаря Григоращук В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Петрички О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Снятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивача адвокат Петричка О.Є. звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Снятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства. Свої вимоги мотивує тим, що з 2009 року по 2012 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Від таких стосунків у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитину позивачка зареєструвала на своє прізвище, а ім`я та по батькові батька вказали справжні з її слів, так як на той час шлюбні відносини між нею та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку органами ДРАЦС зареєстровані не були. У свідоцтві про народження дитини батьками ОСОБА_5 записані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Відомості про батька записані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Сина ОСОБА_4 визнавав, приймав активну участь у його вихованні та утриманні, дарував подарунки, вітав на свята, проводив з ним спільно час. З 18 серпня 2024 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України ОСОБА_4 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Мартинівка Суджанського району Курської області російської федерації ОСОБА_4 загинув. Як законний представник неповнолітнього сина, в його інтересах позивачка має намір оформити відповідні соціальні виплати, у зв`язку з чим, просить встановити факт батьківства в судовому порядку та внести відповідні зміни до актового запису про народження.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

У поданому до суду 01 грудня 2025 року відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Коваленко О.В. вказала, що заперечує щодо задоволення позову, оскільки вказаний позов є незаконним та необґрунтованим, недоведеним та таким, що підлягає відхиленню. Свої заперечення мотивує тим, що у поданому позові заявлено про наявність багатьох свідків, але жодного не викликано в судове засідання; не надано фото, листування, документів, які підтверджують сімейні відносини, відсутні докази, що загиблий ОСОБА_4 визнавав батьківство при житті. Це говорить про необґрунтованість позовних вимог. Позивачка багато років не реєструвала шлюб, при цьому отримувала державні виплати, як одинока мати, про що вказано у Акті обстеження матеріально-побутових умов від 18.08.2025 р №1522, не вносила даних про батька дитини, не зверталася про встановлення батьківства раніше. Лише після смерті військовослужбовця позивачка подає позов для отримання статусу родини загиблого військового та відповідних виплат. Крім того, матеріали справи не містять квитанцій грошових переказів, подарунків, фото зі спільного життя та будь-яких слідів участі в житті дитини. За таких умов визнання батьківства лише на припущеннях неприпустиме. Факт проживання за однією адресою не доводить спільного проживання та ведення господарства. Щодо проведеного молекулярно-генетичного дослідження від 18.07.2025 представник відповідачки зазначає, що така експертиза має непрямий, похідний характер і не доводить батьківства. Встановити походження дитини від конкретної особи можна лише через пряме ДНК-дослідження "дитина ймовірний батько", або через сукупність переконливих доказів, які суд оцінює разом. Дослідження "дід внук" є статистично допоміжним, а не основним. Висновок експерта визначає, чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним дідусем, а саме, батьком біологічного батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дана експертиза неперсоніфікована щодо передбачуваного батька - вона не підтверджує, що дитина походить від ОСОБА_4 , а лише, що батько дитини може бути сином ОСОБА_2 . Отже, "непряме генетичне дослідження не може саме по собі доводити батьківство". Просила відмовити у задоволенні позовної заяви адвоката Петрички О.Є. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа Снятинський відділ ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав. Вказав, що син говорив йому, що стане батьком, а він, в свою чергу, дідом. Відповідач був присутнім на хрестинах у внука ОСОБА_5 , сумнівів, що ОСОБА_7 є сином ОСОБА_8 у відповідача немає, оскільки онук дуже схожий на свого батька, сина відповідача.

Представник третьої особи Снятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилася, подала до суду лист, в якому просила справу слухати без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 33).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2025 року позовну заяву адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Снятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

01 грудня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідачки Коваленко О.В. про проведення судових засіданнях в режимі відеоконференції.

01 грудня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачки Коваленко О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовної заяви адвоката Петрички О.Є. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Снятинський відділ ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки докази позову неналежні, недопустимі та не доводять заявлених вимог. Відповідно до ст. 128 СК України, встановлення батьківства проводиться за наявності достатніх доказів, таких як: спільне проживання, ведення господарства, спільна дитина, визнання батьківства. Жодного з цих доказів позивач не подав, а подані до суду докази не підтверджені свідками, є суперечливі та базуються на сумнівній експертизі, яка не може встановити той факт, який позивач просить визнати.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року клопотання представника відповідачки Коваленко О.В. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2026, представник позивача адвокат Петричка О.Є. заявив клопотання про допит свідка.

Представник відповідачки адвокат Коваленко О.В. заперечила щодо задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що розгляд справи перебуває вже на стадії судового розгляду, а клопотання про виклик свідків подається у підготовчому провадженні.

Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків, оскільки за приписами ч. 3 ст. 91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 16).

У відповідності до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 11).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 18.08.2025 № 1522 під час обстеження та спілкування із сусідами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в період з 2009 по 2012 роки перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 . Зі слів матері батьком ОСОБА_5 був ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 12-15).

У відповідності до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 солдат ОСОБА_4 вважається таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Мартинівка Суджанського району Курської області, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 17).

Із сповіщення сім`ї № 198, адресованому ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оператор відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора поблизу н.п. Мартинівка Суджанського району Курської області (а.с. 18).

Відповідно до копії довідки від 23.01.2025 № 244, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 18.08.2024 по 05.09.2024, з 05.10.2024 по 14.11.2024 (а.с. 19).

Із копії висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48792 від 18.07.2025 вбачається, що ймовірність того, що учасник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічним батьком батька учасника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 99,97 % (а.с. 20-27).

Отже, судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У статті 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Судом встановлено, що позивачка має намір встановити факт батьківства в судовому порядку та внести відповідні зміни до актового запису про народження. На підтвердження обставин подала до суду акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи від 18.08.2025 № 1522, за яким під час обстеження та спілкування із сусідами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в період з 2009 по 2012 роки перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48792 від 18.07.2025, складений Медико-генетичним центром «Мама-Папа», згідно з яким ймовірність того, що учасник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічним батьком батька учасника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 99,97 %.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 та ін.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що «СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , являвся сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який у судовому засіданні визнав, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 , тобто його онуком.

За висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48792 від 18.07.2025, складеним Медико-генетичним центром «Мама-Папа», ймовірність того, що учасник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є біологічним батьком батька учасника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 99,97 %.

Вказаний висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження виготовлений завідуючою клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «Папа Мама», яке має відповідну ліцензію МОЗ України, ОСОБА_10 .

У висновку зазначено, що завідуюча клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «Мама Папа» має повну вищу освіту за спеціальністю «Біологія», спеціалізацією «Генетика», а саме диплом магістра з відзнакою НОМЕР_2 від 31 грудня 2019 року Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, досвід виконання молекулярно-генетичних експертиз з 2020 року.

Про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України попереджена.

Матеріали висновку містять фото конвертів з підписами учасників, відповідального за забір біоматеріалу та акт відбирання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), в якому зазначено, що після відібрання зразки букального епітелію упаковані та опечатані. Упаковки завірені підписами громадян та особою, що проводила ідентифікацію та відбір зразків.

В реквізитах ліцензіата міститься запис щодо рішення про видачу ліцензії від 03 листопада 2016 року № 1168 та вказано спеціальності, зокрема, генетика медична.

З огляду на викладене та керуючись частинами першою та п`ятою статті 106 ЦПК України, відповідно до яких учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, у якому зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд вважає висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48792 від 18.07.2025, складений Медико-генетичним центром «Мама-Папа», належним, допустимим та достовірним доказом.

Аналогічний за змістом висновок про те, що висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження, складений Медико-генетичним центром «Мама-Папа», є належним та допустимим доказом наведено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2025 року в справі № 549/419/23 (провадження № 61-4505св25).

Отже, суд, дійшов висновку, що вказаний висновок експертизи підтверджує факт того, що ОСОБА_4 є батьком дитини ОСОБА_5 , оскільки вказує, що ймовірність того, що учасник ОСОБА_2 є дідусем ОСОБА_5 , тобто біологічним батьком батька ОСОБА_5 , складає 99,97 %.

Водночас суд критично оцінює доводи представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Коваленко О.В. про те, що дослідження "дід внук" є статистично допоміжним, а не основним, оскільки висновок експерта визначає тільки чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним дідусем, а саме, батьком біологічного батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак дана експертиза неперсоніфікована щодо передбачуваного батька - вона не підтверджує, що дитина походить від ОСОБА_4 , а лише, що батько дитини може бути сином ОСОБА_2 . Адже, зазначену обставину про те, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , також визнав відповідач ОСОБА_2 , вказавши, що син говорив йому, що стане батьком, а він, в свою чергу, дідом. Вказував, що був присутнім на хрестинах у внука ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, та беручи до уваги усталену судову практику, відповідно до якої висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, суд дійшов висновку, що надані докази підтверджують, що померлий ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , тому позовні вимоги про встановлення факту батьківства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання батьківства, суд дійшов висновку про внесення змін до актового запису про народження неповнолітнього сина ОСОБА_5 щодо відомостей про батька.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

У відповідності до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають й задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису № 6 від 21.01.2010, про народження ОСОБА_5 , а саме: зазначити батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Розподіл судових витрат у справі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

При поданні позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією ID 1658-7506-8395-9580 від 26.09.2025 та у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією ID 5833-6012-8262-4410 від 26.09.2025.

Однак у прохальній частині позовної заяви позивачкою не заявлено вимогу про розподіл судових витрат між сторонами, а тому вказане питання судом не вирішується.

Кеpуючись статтями 121, 125, 128, 134, 135 СК України, ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Снятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства, задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Снятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису № 6 від 21.01.2010 про народження ОСОБА_5 , а саме: зазначити батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Снятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: вул. Шухевича, 7, м. Снятин, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., ЄДРПОУ 20557006.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Василь МАРТИНЮК